Рішення

від 15.07.2024 по справі 280/4537/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2024 року Справа № 280/4537/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБЕРТІ КИЇВ» (69118, м. Запоріжжя, вул. Володимира Українця, буд. 49, кв. 53)

пронакладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБЕРТІ КИЇВ» (далі відповідач), в якій позивач просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБЕРТІ КИЇВ», що знаходяться у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» у м. Києві (МФО 380805) р/р №UА643808050000000026002770563 та у Казначействі України (електронний адміністративний податок, МФО 899998) р/р № НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за ТОВ «АЛЬБЕРТІ КИЇВ» обліковується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 18,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 57291,41 грн., що відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків. Зазначає про відсутність у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 22.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4537/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач відзиву на позов не направив.

Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬБЕРТІ КИЇВ» (код ЄДРПОУ 44506126) зареєстроване в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності відповідача є оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (код КВЕД 46.32).

Як вбачається із матеріалів справи, за відповідачем обліковується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 18,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 57291,41 грн., який виник на підставі наступного.

Так, відповідачем самостійно подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств від 09.02.2024 за 2023 рік, в якій самостійно визначено податкове зобов`язання у розмірі 18,00 грн.

Крім того, відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний період травень 2023 року, період, що уточнюється грудень 2022 року) від 16.05.2023, в якому самостійно визначено суму до сплати 76 984,00 грн. Зазначену суму сплачено частково за рахунок переплати та сплати податкових зобов`язань.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).

Згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Тобто, сума податкових зобов`язань, визначена відповідачем самостійно у вищевказаних податковій декларації та уточнюючому розрахунку, не є спірною.

Також, на підставі ст. 129 ПК України позивачу нараховано пеню з податку на додану вартість, несплачений залишок якої складає 185,90 грн.

У визначені законодавством строки податкові зобов`язання сплачено частково, а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 18,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 57291,41 грн. вважається податковим боргом.

На адресу відповідача направлено податкову вимогу форми «Ю» від 06.06.2023 № 0014156-1303-2615 на суму 61105,45 грн., яку повернуто контролюючому органу із зазначенням причин невручення.

Слід зазначити, що відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 45.2 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, податкова вимога форми «Ю» від 06.06.2023 № 0014156-1303-2615 вважається врученою платнику податків; зазначену у вимозі суму не погашено.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Позивач зазначає, що відповідач не сплачує податковий борг, і при цьому не має майна, на яке може бути звернуто стягнення, у зв`язку з чим просить накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «АЛЬБЕРТІ КИЇВ».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно п. 94.1, 94.2, 94.4 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк, інша фінансова установа, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей здійснює за рішенням суду.

Тобто, законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Податковим кодексом України передбачені також інші випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94, зокрема, такі випадки визначено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно ч. 1 ст. 179 Цивільного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що наявність податкового боргу не є безумовною підставою для накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків. Натомість, підставою для застосування такого арешту є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу, або те, що майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ТОВ «АЛЬБЕРТІ КИЇВ» (код ЄРДПОУ 44506126) нерухоме майно відсутнє.

Згідно листа Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) від 22.02.2024 № 31/29-2341-426, транспортні засоби та спеціальна техніка за ТОВ «АЛЬБЕРТІ КИЇВ» (код ЄРДПОУ 44506126 не зареєстровані.

Разом з цим, відповідач має наступні відкриті банківські рахунки:

№ НОМЕР_2 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» у м. Києві (МФО банку 380805), валюта рахунку: 980 - українська гривня;

№UА718999980385169000000493828 в Казначействі України (ел.адм.подат., МФО 899998), валюта рахунку: 980 - українська гривня.

Слід зазначити, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16, від 06.06.2023 у справі № 360/4856/20, від 18.10.2022 у справі № 380/9147/21, від 25.01.2024 у справі № 825/1982/18.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на надання контролюючим органом доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, суд доходить висновку про наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБЕРТІ КИЇВ» в межах суми податкового боргу у розмірі 57309,41 грн. (18,00 грн.+57291,41 грн.).

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБЕРТІ КИЇВ» (69118, м. Запоріжжя, вул. Володимира Українця, буд. 49, кв. 53; код ЄРДПОУ 44506126) у розмірі податкового боргу на суму 57309 (п`ятдесят сім тисяч триста дев`ять) гривень 41 коп., що знаходяться в:

АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» у м. Києві (МФО банку 380805), а саме на банківський рахунок №UА643808050000000026002770563 (валюта рахунку 980 українська гривня);

Казначействі України (електронний адміністративний податок, МФО 899998), а саме на банківський рахунок № НОМЕР_1 (валюта рахунку 980 українська гривня).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 15.07.2024.

Суддя Ю.П. Бойченко