Рішення

від 15.07.2024 по справі 520/12498/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 р. № 520/12498/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000161/2 від 26.02.2024, картку відмови у митному оформленні випуску № UA807200/2024/000193.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000161/2 від 26.02.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації №UA807200/2024/000193 є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що позивачем надавалися всі необхідні документи для митного оформлення до митного органу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000161/2 від 26.02.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000193, винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні. Відповідачем зазначено, що декларантом не було доведено митниці заявлену митну вартість.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Між ПАТ «Завод Південкабель» (Покупець) та «Resin Technology, LLC.» Гротон, Массачусетс, США (Постачальник) було укладено контракт № 08-14-2015 від 14.08.2015. (а.с. 38-44)

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець продає, а Покупець купує товар - смолу ПВХ на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010). Ціна, марка, і кількість товару вказується в специфікаціях, що оформлюються на кожну партію товару, що відвантажується.

Згідно з розділом 2 Контракту № 08-14-2015 ціни на товар, проданий за цим Контрактом, визначаються на підставі комерційної пропозиції фірми-Продавця та підтверджуються підписанням відповідної специфікації. Валюта Контракту - Долар США. Остаточна вартість і кількість кожної партії вказана у відповідному інвойсі та специфікації повинні містити обов`язкові реквізити: посилання на номер і дату Контракту, посилання на умови поставки відповідно до Контракту, кількість і ціну товару, що поставляється.

У подальшому Сторони уклали Додаткові угоди № 2 від 29.02.2016, № 3 від 03.03.2016, № 5 від 23.05.2016, № 6 від 01.08.2016, № 7 від 28.07.2017, № 8 від 04.12.2018, б/н від 08.04.2019, № 10 від 18.04.2021, № 12 від 18.08.2022, № 13 від 01.01.2024 до Контракту № 08-14-2015 від 14.08.2015, якими змінювались банківські реквізити Покупця та Продавця, умови оплати, загальна вартість Контракту. (а.с. 45-65)

Відповідно до вимог пункту 2.5. Контракту № 08-14-2015 від 14.08.2015 Сторони в Специфікації № 78 від 21.11.2023 погодили кількість товару, його ціну, загальну вартість поставки, умови поставки, упаковку, країну походження та відвантаження товару, інші обов`язкові реквізити. (а.с. 75-76)

У рахунку-проформі від 21.11.2023 № 269Р000813 сторони погодили основні характеристики товару, а також ціну за одиницю 0,84 дол. США/кг, строк та порядок оплати, загальні умови поставки, валюту оплати, дату відправлення, термін оплати рахунку- фактури (копія додається). (а.с. 66-70)

На підставі рахунку-проформи від 21.11.2023 № 269Р000813 платіжним дорученням № 238 від 13.12.2023 Покупець (ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ») сплатив на рахунок Продавця («Resin Technology, LLC» Гротон, Массачуссетс, США) 36 960,00 доларів США як 50% передплати за контрактом № 08-14-2015 від 14.08.2015. (а.с. 73)

На підставі рахунку-проформи від 21.11.2023 № 269Р000813 платіжним дорученням № 14 від 24.01.2024 Покупець (ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ») сплатив на рахунок Продавця («Resin Technology, LLC» Гротон, Массачуссетс, США) 36 960,00 доларів США як 50% суми оплати після відвантаження за контрактом № 08-14-2015 від 14.08.2015. (а.с. 74)

Коносаментом комбінованого транспортування № MEDUPX491590 засвідчено укладення договору перевезення вантажу морським судном у порт розвантаження Констанца, Румунія, прийняття вантажу для перевезення, а також надав право ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» одержати вантаж у місті поставки. (а.с. 77-82)

Комерційним рахунком-фактурою № 24000030 від 04.01.2024 за контрактом № 08-14-2015 від 14.08.2015 засвідчено відвантаження товару 04.01.2024, поставку товару у порт розвантаження Констанца, Румунія. (а.с. 71-72)

Покупцем був укладений Договір № 01/08/2016 від 01.08.2016 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів з ООО "ЛАМАН ШИППИНГ" (а.с. 102-113)

Для розмитнення товару була подана митна декларація № 24UA807200003172U5 від 26.02.2024.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000161/2 від 26.02.2024. (а.с. 25-26)

В оскаржуваному рішенні, яке було прийнято відповідачем 26.02.2024 про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000161/2, зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- декларантом не надана експортна декларація, передбачена п. 6.1. Контракту від 14.08.2015 №08-14-2015;

- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;

- відсутня інформація щодо вартості морського фрахту, інформація щодо вартості розвантажувальних робіт, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та вимогам п.4.1.3. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 №01/08/2016;

- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського фрахту, що не відповідає вимогам п. 4.1.3. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 № 01/08/2016;

- відсутня заявка та акт виконаних робіт на транспортне перевезення, наявність яких передбачена п. 3.1.10, 3.1.11 Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 №01/08/2016, тобто можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості;

- транспортні рахунки на оплату LS-4542735, LS-4542733, LS- 4542736, LS-4542734 від 19.02.2024 надано від особи, яка безпосередньо не здійснювала перевезення згідно CMR наданих до митного оформлення;

- в CMR не зазначено географічний пункт місця розвантаження;

- в транспортних рахунках на оплату LS-4542735, LS-4542733, LS- 4542736, LS- 4542734 від 19.02.2024 не зазначені географічні пункти щодо транспортування згідно умов поставки тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- документ під кодом 4103 доп. Угода 12 (умови оплати) відскановано та прикріплено до гр.44 в дуже поганій якості, що не дає змоги його ідентифікувати.

А також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.З ст.53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості.

Джерелом інформації для даного рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар, зокрема, того ж самого виробника, що наявні в ЄАІС та АСМО Інспектор: №UA500500/2023/44939 від 18.12.2023.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000193. (а.с. 27-30)

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- декларантом не надана експортна декларація, передбачена п. 6.1. Контракту від 14.08.2015 №08-14-2015;

- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;

- відсутня інформація щодо вартості морського фрахту, інформація щодо вартості розвантажувальних робіт, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та вимогам п.4.1.3. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 №01/08/2016;

- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського фрахту, що не відповідає вимогам п. 4.1.3. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 № 01/08/2016;

- відсутня заявка та акт виконаних робіт на транспортне перевезення, наявність яких передбачена п. 3.1.10, 3.1.11 Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2026 №01/08/2016, тобто можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості;

- транспортні рахунки на оплату LS-4542735, LS-4542733, LS- 4542736, LS-4542734 від 19.02.2024 надано від особи, яка безпосередньо не здійснювала перевезення згідно CMR наданих до митного оформлення;

- в CMR не зазначено географічний пункт місця розвантаження;

- в транспортних рахунках на оплату LS-4542735, LS-4542733, LS- 4542736, LS- 4542734 від 19.02.2024 не зазначені географічні пункти щодо транспортування згідно умов поставки тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- документ під кодом 4103 доп. Угода 12 (умови оплати) відскановано та прикріплено до гр.44 в дуже поганій якості, що не дає змоги його ідентифікувати;

- ненадання декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.З ст.53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості.

Також, в оскаржуваному рішенні контролюючий орган зазначив, що джерелом інформації для даного рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар, зокрема, того ж самого виробника, що наявні в ЄАІС та АСМО Інспектор: №UA500500/2023/44939 від 18.12.2023.

Так, щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», та наявністю у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення та спрацювання ризиків є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Таким чином, у Харківської митниці Держмитслужби виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор».

Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України та Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 р. у справі № 520/10381/2020.

Що стосується посилання відповідача на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме, у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний товар, зокрема, того ж самого виробника, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Щодо відсутності прайс-листів та каталогів від виробника товару, суд зазначає, що такі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації .

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №810/3667/15.

Крім того, Верховним Судом зроблено наступний висновок у постанові від 08.12.2022 по справі №420/2792/19: "Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів".

Стосовно надання інформація про вартість морського фрахту, інформації щодо вартості розвантажувальних робіт представником позивача повідомлено суду, що запит такої інформації не передбачений частинами 2 3,4 статті 53 Митного кодексу України. Так, сторонами контракту від 14.08.2015 № 08-14-2015 погоджена ціна за товар, що включає в себе вартість доставки товару морем до порту Констанца, Румунія. Запит у продавця документів, які підтверджують вартість морського фрахту, розвантажувальних робіт не відноситься до прав покупця, оскільки є комерційною таємницею продавця. З цього приводу позивачем як покупцем у спірних правовідносинах до митного органу був наданий коносамент для комбінованих перевезень та перевезень з порту до порту.

Під час розгляду справи встановлено, що оскільки доставка товару морем до порту Констанца, Румунія відповідно до умов договору від 14.08.2015 № 08-14-2015 включена у вартість товару за цим договором, то і "інформація щодо вартості морського фрахту, інформація щодо вартості розвантажувальних робіт" не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Стосовно посилання відповідача на наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, суд зазначає, що під час розгляду справи судом не було встановлено, що ці платіжні документи запитувались Харківською митницею Державної митної служби України.

Також, суд зазначає, що згідно норм діючого законодавства та Правил заповнення декларації митної вартості встановлено обов`язок зазначення витрат на транспортування, а не подання в обов`язковому порядку транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, суд не приймає вказані доводи відповідача до уваги.

Стосовно ненадання заявки на транспортне перевезення, судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 1.3. Договору № 01/08/2016 від 01.08.2016 у заявці сторони погоджують найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату доставки вантажу, тип транспортного засобу, інформація про вантажовідправника та іншу необхідну інформацію, яка відноситься до транспортно-експедиційного обслуговування.

При цьому суд зазначає, що заявка на транспортне обслуговування має попередній характер, передує виконанню послуг експедитором, в ній не погоджується вартість послуг, які надаються експедитором, а отже, на нашу думку, не відноситься до транспортних (перевізних) документів, у визначенні пункту 6 частини 2 статті 53 Митного Кодексу України.

У той же час митним органом було запитано заявки перевезення, а заявку на транспортне обслуговування не було запитано у позивача при первісному митному оформленні товару, але вказано на її відсутність у спірному рішенні.

Відповідно до умов договору № 01/08/2016 від 01.08.2016 клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиційних послуг клієнту за домовленістю сторін. Згідно з пунктом 2.2.2 договору № 01/08/2016 від 01.08.2016 експедитор має право доручити виконання цього договору третій особі, що свідчить про можливість у експедитора залучення третіх осіб для його виконання, а обов`язок за договором № 01/08/2016 від 01.08.2016 вчасно та якісно надати транспортно-експедиційні послуги та доставити товар у визначене місце. Зобов`язання покупця за договором № 01/08/2016 від 01.08.2016 прийняти доставлений товар шляхом підписання акту виконаних робіт, та оплатити виставлені рахунки за транспортно-експедиційні послуги.

У той же час зазначення географічних пунктів місця розвантаження не є обов`язковим реквізитом рахунків на транспортно-експедиційне обслуговування. Натомість не визначення географічних пунктів місця розвантаження саме у рахунках-фактурах на оплату транспортно-експедиційних послуг не має наслідком визнання їх недійсними чи іншим чином впливає на визначення митної вартості товару. Відповідачем не було обґрунтовано вплив визначення географічного пункту місця розвантаження на встановлення митної вартості товару.

Стосовно незазначення географічних пунктів місця розвантаження у міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) судом встановлено таке.

У міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) міститься посилання та додається до них комерційний рахунок-фактура № 24000030 від 04.01.2024, де визначений отримувач та його адреса включно з географічним пунктом місця розвантаження. Безпосередньо у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) визначено найменування одержувача PJSC YUZHCABLE WORKS, його адреса AVTOGENNAYA ST,7 KHARKOV. Тобто вказана вичерпна інформація, за якою цілком можливо встановити географічний пункт місця розвантаження товару.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.

Також, як встановлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, якя стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

Так, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного в даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000161/2 від 26.02.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000193, прийняті Харківською митницею Державної митної служби України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель".

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приватним акціонерним товариством "Завод Південкабель» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 6 056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову 6 056,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд. 7, м. Харків, 61009, ЄДРПОУ 00214534) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000161/2 від 26.02.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000193, прийняті Харківською митницею Державної митної служби України.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 6 056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН