Рішення

від 15.07.2024 по справі 560/7825/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/7825/24

РІШЕННЯ

іменем України

15 липня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2020 по день фактичного розрахунку - 25.04.2024 включно.

2. Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2020 по день фактичного розрахунку - 25.04.2024 включно, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні та виключенні з 22.09.2020 зі списків особового складу центру, відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних розрахунків. Просить виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем 10.06.2024 подано відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 22.09.2020 №181 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) згідно з п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу центру з 22.09.2020 року. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Отже, станом на момент видання наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (по стройовій частині) від 22.09.2020 №181 та виключення зі списків особового складу з 22.09.2020 позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків та відповідно не оскаржував своє звільнення та/або наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки здійснений відповідачем розрахунок грошового забезпечення і виплачені позивачу при звільненні суми не були спірними на момент звільнення і протягом майже трьох років позивач не здійснював жодних дій, спрямованих на перерахунок грошового забезпечення, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , що позивач проходив військову службу у Військово-медичному клінічному центрі центрального регіону.

Згідно з витягу з наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 06.07.2017 №125 позивач прибув та приступив до виконання обов`язків начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону.

Відповідно до наказу ТВО начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 22.09.2020 №181 позивача з 22.09.2020 виключено зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення.

Позивач неодноразово звертався до суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №560/4437/23 позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру центрального регіону про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру центрального регіону щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 22.09.2020, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020. Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр центрального регіону нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 22.09.2020, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, з врахуванням проведених виплат.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №560/4437/23 відповідач виплатив позивачу 25.04.2024 кошти в сумі 157417,07 грн.

Позивач звернувся до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону з заявою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2020 по 25.04.2024.

Відповіді на вказану заяву відповідачем не надано.

Вважаючи такі дії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) дійшла висновку про те, що немає жодних підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року у справі № 21-1765а15.

Відповідно до виписки по картковому рахунку від 25.04.2024, відповідач, на виконання рішення суду по справі №560/4437/23, виплатив позивачеві 157 417,07 грн.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019р. у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019 р.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У поданому адміністративному позові позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2020 по день фактичного розрахунку - 25.04.2024 включно, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлений розмір заборгованості, характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплату у сумі 157 417,07 грн.

При цьому, зазначена сума є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Крім того, позивачеві необхідно виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 23.09.2020, оскільки позивач виключений зі списків особового складу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону 22.09.2020.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 23.09.2020 по 25.04.2024.

Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади, за період з 23.09.2020 по 25.04.2024, в розмірі 157 417 (сто п`ятдесят сім тисяч чотириста сімнадцять) грн 07 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону (вул. Князів Коріатовичів, буд. 185, м. Вінниця, Вінницька область, 21018 , код ЄДРПОУ - 07816153)

Головуючий суддя О.О. Михайлов