Ухвала

від 15.07.2024 по справі 520/25355/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 липня 2024 р.Справа № 520/25355/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 по справі № 520/25355/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДІСВЄС-АГРО"

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДІСВЄС-АГРО" до Державно податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу. Апелянт також просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що вперше з апеляційною скаргою Головне управління ДПС у Харківській області звернулося в межах процесуального строку на апеляційне оскарження. Вказує, що відповідно до п. 6 абз. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 7 КАС України, основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Конституція України як Закон прямої дії має найвищу юридичну силу, відповідно до якої кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Отже, забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну або касаційну скаргу. Враховуючи наведене апелянт просить суд апеляційної інстанції надати можливість захистити інтереси держави та не позбавляти права на оскарження судового рішення.

Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з інформацією, яка міститься в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", відповідачем вперше подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 через підсистему "Електронний суд" 25.04.2024, тобто в межах тридцятиденного строку, встановленого ст. 295 КАС України.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 по справі №520/25355/23 залишено без руху та наданий строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання ухвали шляхом сплати судового збору в розмірі 22545,60 грн.

Головним управлінням ДПС у Харківській області було подано заяву про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги не менш, ніж на 30 календарних днів.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024 частково задоволено заяву Головного управління ДПС у Харківській області та продовжено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали суду.

Головне управління ДПС у Харківській області повторно звернулось до суду із заявою про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 по справі № 520/25355/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДІСВЄС-АГРО" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа Головним управлінням ДПС у Харківській області отримано копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 07.06.2024 в електронному кабінеті 07.06.24 (20:24).

У свою чергу, вдруге з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 05.07.2024 , при цьому так і не надавши документ про сплату судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Колегія суддів зазначає, що Головному управлінню ДПС у Харківській області було достеменно відомо про прийняття рішення, що ним оскаржується, але не дотримано порядку при первинному поданні апеляційної скарги, а саме, не надано документу про сплату судового збору у строк, встановлений судом та законом.

Зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 05.08.2020 по справі № П/808/182/14 (К/9901/16221/20).

Та обставина, що Головне управління ДПС у Харківській області звернулось з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав неподання доказів про сплату судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18), від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

При цьому, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено строків повторного звернення до суду з апеляційною скаргою, яку було повернуто, однак, відсутність вказаних положень не свідчить про те, що повторно апелянт може звернутися до суду в будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі № 140/2577/18.

Також колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції забезпечувалось право скаржника на апеляційне оскарження рішення шляхом продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, визначеного ухвалою суду від 09.05.2024. Відтак, у апелянта було достатньо часу для виконання вимог процесуального законодавства щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 та надання до суду відповідного документу, проте, звертаючись з апеляційною скаргою повторно, відповідачем так і не надано доказів сплати судового збору.

Отже, наведені причини пропуску строку оскарження рішення не можуть бути визнані поважними та слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Окрім того, надаючи оцінку обґрунтованості поданого клопотання, колегія суддів зважає на те, що після повернення вперше поданої заявником апеляційної скарги та отримання копії відповідної ухвали (10.06.2024) й до моменту звернення скаржника до суду апеляційної інстанції з такою скаргою вдруге (05.07.2024) сплинув майже місяць, а, отже, в цій ситуації заявник, вочевидь, допустив безпідставне зволікання з поданням апеляційної скарги.

Жодних доводів про поважність причин, з яких відбулося зволікання з поданням апеляційної скарги за період після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, заявник в клопотанні про поновлення строку не наводить, в той час як вказані аргументи є доречними та важливими в контексті розгляду цієї справи.

При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і т.д.

Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 27.07.2020 по справі № 580/1443/19 (К/9901/18033/20).

Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

Твердження відповідача про наявність конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення судова колегія у розрізі спірних правовідносин вважає помилковим.

Так, обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії, справа Креуз проти Польщі).

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2022 №560/15534/21.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб….

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи (позивача), яка діяла добросовісно.

З огляду на викладене, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Жодних інших обставин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження відповідачем не зазначено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ч.3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин апеляційну скаргу належить залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом надіслання до суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску.

Також слід зазначити, що згідно із п. 4 ч. 1ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підставі для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтями 121, 295 , 298, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 по справі № 520/25355/23 - відмовити.

Визнати неповажними, викладені у клопотанні Головного управління ДПС у Харківській області причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 по справі № 520/25355/23 - залишити без руху.

Встановити скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Запропонувати скаржнику протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску, підтверджене належними доказами.

Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі не усунення недоліків, зазначених і даній ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Бегунц А.О. Мельнікова Л.В.