Постанова

від 15.07.2024 по справі 140/3363/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3363/23 пров. № А/857/1785/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління служби судової охорони у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №140/3363/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Волинській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції Ксензюк А. Я.,

дата ухвалення рішення 21 грудня 2023 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Територіального управління служби судової охорони у Волинській області, Державної судової адміністрації України, в якому просив визнати протиправною бездіяльності ТУ ССО у Волинській області щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно; зобов`язати ТУ ССО у Волинській області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно з індексацією всієї суми; зобов`язання ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснити перерозподіл видатків між установами системи правосуддя та збільшити бюджетні асигнування Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам ТУ ССО у Волинській області відповідно до Постанови №168 від 28 лютого 2022 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30000 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач- Територіальне управління служби судової охорони у Волинській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що ОСОБА_1 у період з 25 лютого 2022 року по 19 листопада 2022 року проходив службу у Збройних силах України, перебував на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військово частини НОМЕР_1 , де за вищезазначений період отримував грошове забезпечення, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі і додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168. Таким чином позивач має право на отримання додаткової винагороди тільки за 24 лютого 2022 року та за період з 20 листопада 2022 по 20 січня 2023 року, виключно коли він проходив службу саме в ТУ ССО у Волинській області, оскільки грошове забезпечення виплачується за місцем проходження служби. З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення - змінити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в ТУ ССО у Волинській області з 27 листопада 2019 року, що підтверджується наказами ТУ ССО у Волинській області від 27 листопада 2019 року №23к та від 31 грудня 2020 року №263к.

На звернення представника позивача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди згідно з Постановою №168, відповідач листом від 16 лютого 2023 року №34.06-162 повідомив про відсутність кошторисних призначень для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, що унеможливлює виплату такої винагороди.

Позивач, вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, звернувся у суд з метою захисту порушеного права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції враховуючи висновок Верховного Суду у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 про те, що співробітник Служби судової охорони має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції, за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця бездіяльність ТУ ССО у Волинській області щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 є протиправною, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати ТУ ССО у Волинській області здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у розмірі 30000 грн. на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року. Щодо позовної вимоги про нарахування індексації, то суд вважає, що зазначена позовна вимога є передчасною, оскільки спір між сторонами виник щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, а не відмови в проведенні позивачу індексації, а тому в задоволенні зазначеної позовної вимоги необхідно відмовити.

Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.161 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (ч.1); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (ч.2); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (ч.4); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (ч.6); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.7).

Згідно з ч.1 ст.165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №289 Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року №384 (далі - Порядок №384).

За змістом п.4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до п.8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені у пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

У пункті 1 цієї постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць;

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 року №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).

Згідно з п.3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

За змістом п.7 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пункт 4 Порядку №396 передбачає, що виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31 жовтня 2022 № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Системний аналіз наведених вище норм надає колегії суддів підстави для висновку про те, що з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходженням державної служби особливого характеру.

Відповідно до ст.165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.

Враховуючи наведене, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

Так, у первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07 липня 2022 року №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 та №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Однак колегія суддів зауважує, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, оскільки за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому постановою №168 у первинній редакції.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, не виплачуючи позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 допустив протиправну бездіяльність.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 наказом ТУ ССО у Волинській області від 27 листопада 2019 року №23к «По особовому складу» прийнятий на службу до Служби судової охорони на посаду командира відділення взводу охорони підрозділу охорони ТУ ССО у Волинській області.

При цьому, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Як вбачається зі змісту наказу ТУ ССО у Волинській області від 01 березня 2022 року №63о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 було увільнено від виконання службових обов`язків із збереженням посади, у зв`язку з призовом на військову службу осіб із числа резервістів по загальній мобілізації з 25 лютого 2022 року на період проходження військової служби.

При цьому, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 17 листопада 2022 року №58-РС старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З 19 листопада 2022 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення (наказ Міністерства Оборони України від 19 листопада 2022 № 297 «По стройовій частині»).

Таким чином, наведеними вище обставинами стверджується, що ОСОБА_1 у період з 25 лютого 2022 року по 19 листопада 2022 року проходив службу у Збройних силах України, перебував на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військово частини НОМЕР_1 , де за вищезазначений період отримував грошове забезпечення, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п.1, 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно зі ст.9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, а саме: постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі по тексту Постанова № 168).

Вищевказані обставини дають колегії суддів підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_1 за період з 25 лютого 2022 року по 19 листопада 2022 отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 за місцем проходження служби, тобто у Збройних силах України. Крім того, цей факт підтверджується листом ОСОБА_1 від 11 січня 2024 року зі змісту якого вбачається, що позивач повідомляє про те, що у період звільнення з ТУ ССО у Волинській області (з 25 лютого 2022 року по 19 листопада 2022 року) у зв`язку із службою в лавах ЗСУ, грошове забезпечення отримував за місцем проходження служби, в т.ч. і додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168» (а.с.93)

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянта не заперечує факту права позивача на отримання спірної винагороди 24 лютого 2022 року та у період з 20 листопада 2022 року по 20 січня 2023 року.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що з метою запобігання порушення права позивача на належну йому додаткову винагороду, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, необхідно зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу 24 лютого 2022 року та з 20 листопада 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі 30000 гривень відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.

Доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дослідив їх належним чином та не надав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди з 25 лютого 2022 року по 19 листопада 2022 року пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, у зв`язку з чим рішення у цій частині підлягає зміні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №140/3363/23 переглянуто в межах доводів апеляційної скарги та вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в решті вимог.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно зазначив період здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду в цій частині підлягає зміні; в решті суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно і повно встановив обставини справи, тому відповідно до ст.316 КАС України рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №140/3363/23 змінити, замінивши в абзаці другому та третьому резолютивної частини рішення період «24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року» на правильний «24 лютого 2022 року, з 20 листопада 2022 року по 20 січня 2023 року».

У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №140/3363/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 15 липня 2024 року.