Ухвала

від 15.07.2024 по справі 440/11281/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 липня 2024 року

м. Київ

справа №440/11281/23

адміністративне провадження №К/990/26624/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Коваленко Н.В., Бучик А.Ю.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 440/11281/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУМ-НЕТ» до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання засідання неповноважним, визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

09.07.2024 через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 440/11281/23 за вищевказаним позовом з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 02.11.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024, частково задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправним та скасував пункт 17 рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.04.2023 «Про відмову в передачі ТОВ «ОПТИМУМ-НЕТ» земельної ділянки у користування та покладення на ТОВ «ОПТИМУМ-НЕТ» обов`язків»;.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 328 КАС України виизначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Водночас, імперативні приписи частини четвертою статті 328 КАС України визначають виключні випадки за яких настають підстави (право) касаційного оскарження судових рішень, у яких суди неправильно застосували норм матеріального права чи порушили норм процесуального права, а саме:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

І лише за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі (частина перша статті 334 КАС України).

Так, положеннями статті 330 КАС України визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Окрім того, згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від належного обґрунтування скаржником права на касаційне оскарження та від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Касаційна скарга Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області обгрунтована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення земельного законодавства України та законодавства, яке визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади його організації та діяльності, яким врегульовано повноваження міських рад передавати зацікавленим особам із земель комунальної власності земельні ділянки у власність або у користування, а також положення Регламенту Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 22.12.2020, щодо можливості голосування депутатів на пленарному засіданні в режимі відеоконференції за допомогою месенджеру «Viber», без урахування висновків щодо їх застосування, на її думку, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2023 у справі № 160/7583/22, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.12.2021 у справі № 369/7844/17, від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, від 24.10.2019 у справі №806/1243/17.

Також, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області обґрунтовує свою касаційну скаргу посиланням на те, що суд апеляційної інстанції порушив положення статей 9, 72, 73, 75, 90 КАС України в частині оцінки доказів на предмет їх належності, допустимості та вірогідності, оскільки не дослідив передумови та умови прийняття оспорюваного у цій справі рішення.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, у справі № 160/7583/22 на постанову Верховного Суду від 18.12.2023 у якій відповідач посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом спору було рішення органу самоврядування про передачу Комунального некомерційного підприємства оздоровлення та відпочинку дітей «Ювілейний» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпровського району у комунальну власність Дніпровської міської ради.

У справах № 320/1510/20 та № 369/7844/17, на постанови Верховного Суду від 27.09.2022 та від 03.12.2021 у яких Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, розглядались спори щодо правомірності рішень органів місцевого самоврядування у правовідносинах регулювання містобудівної діяльності, а саме щодо затвердження та внесення змін у містобудівну документацію на місцевому рівні.

У справі № 640/11468/20 на постанову Верховного Суду від 16.12.2021 у якій Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вирішувався спір щодо законності окремих положень нормативно-правового акта, якими було внесено зміни до правил на ринку електричної енергії.

У справі № 806/1243/17 на постанову Верховного Суду від 24.10.2019 у якій Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір виник щодо правомірності рішення органу місцевого самоврядування про погодження надання спеціального дозволу на користування надрами, який до того ж не був вирішений по суті, оскільки за результатами її розгляду в суді касаційної інстанції справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку із неповнотою встановлених фактичних обставин.

Натомість, у справі, яка розглядається предметом оскарження є рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.04.2023 «Про відмову в передачі ТОВ «ОПТИМУМ-НЕТ» земельної ділянки у користування та покладення на ТОВ «ОПТИМУМ-НЕТ» обов`язків».

Наведене виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та зазначені вище постанови Верховного Суду прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними.

Окрім того, скаржником не наведено жодного обґрунтування можливості касаційного перегляду цієї справи за умови того, що ця справа відповідно до приписів частини шостої статті 12 та статті 257 КАС України була віднесена судом першої інстанції до спорів, які розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Таким чином, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження з зазначенням необхідного обґрунтування.

Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначений недолік шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 440/11281/23 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

Н.В. Коваленко

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду