Постанова

від 04.06.2024 по справі 398/2444/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2024 року м. Кропивницький

справа № 398/2444/23

провадження № 22-ц/4809/684/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша олександрійська державна нотаріальна контора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Левицька Олена Лазарівна на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Подоляк Я. М.) від 25.01.2024,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

08.05.2023 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Левицька Олена Лазарівна, звернулася із позовом до ОСОБА_2 про усунення відповідачки від права на спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина. Спадкоємцем щодо майна померлої є її дочка - громадянка РФ ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 - дочка померлого у 2020 році чоловіка ОСОБА_3 .

Після смерті свого чоловіка й до своєї смерті ОСОБА_3 проживала у м. Олександрія, хворіла у зв`язку із чим потребувала підтримки та піклування, а отримуваної пенсії їй не вистачало на забезпечення своїх потреб.

У той час позивачка постійно відвідувала ОСОБА_3 , допомагала їй грошима та продуктами харчування, у них склалися нормальні родинні стосунки. Коли та потрапила у лікарню, то її відвідувала лише матір позивачки ОСОБА_4 .

Через свій стан ОСОБА_3 до своєї смерті потребувала допомоги дочки ОСОБА_2 , але та будь-якої допомоги матері не надала, ухилялася від виконання свого родинного обов`язку, не приїхала на поховання матері.

Оскільки позивачка на час смерті ОСОБА_3 також знаходилась з дитиною за кордоном, тому померлу хоронили сторонні особи.

По своїй смерті ОСОБА_3 заповіту не залишила.

Не зважаючи на таке ставлення до своєї матері, відповідачка звернулася до Першої олександрійської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

2.Короткий зміст рішення суду

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.01.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивачка не довела доказами перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані, зумовленому її віком або тяжкою хворобою, а також її потребу в сторонньому догляді та допомозі. До того ж позивачка не довів, що відповідачка самоусунулася від надання такої допомоги своїй матері.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Апеляційнускаргу нарішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.01.2024 подала позивачка ОСОБА_1 , в особі її представника адвоката Левицької Олени Лазарівни, в якій вона просила суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 .

Апелянт не погоджується з висновком суду про недоведеність того, що спадкодавиця потребувала стороннього допомоги так, як цей висновок суперечить поясненням позивачки та обставинам справи. Суд не врахував, що як громадянка Російської Федерації ОСОБА_3 пенсії в Україні не отримувала, а тієї, яку вона отримувала від своєї держави їй не вистачало на життя. До того ж вона хворіла, їй було 69 років. Необхідну матеріальну допомогу їй надавала позивачка. Натомість відповідачка, дочка померлої, спілкувалася з матір`ю телефоном, але допомоги їй не надавала.

Не погоджується апелянт і з висновком суду про окреме її від спадкодавиці проживання так, як після смерті ОСОБА_5 вона зареєструвала місце свого проживання у квартирі, в якій проживала ОСОБА_3 . У цій квартирі позивачка проживала по кілька днів на тиждень і дбала про неї.

4.Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від відповідачки ОСОБА_2 та третьої особи у справі не надійшов.

Проте, згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

5.Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 04.06.2024

Апелянт ОСОБА_1 особисто в судове засідання в суд апеляційної інстанції не з`явилася, а її представник адвокат Левицька Олена Лазарівна підтримала подану нею апеляційну скаргу.

Відповідачка ОСОБА_2 , як громадянка та мешканка Російської Федерації, повідомлена про час, дату та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на вебпорталі судової влади України, яке було розміщене 23.04.2024. На підставі ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик вона вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. При цьому в судове засідання вона не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа у справі - Перша олександрійська державна нотаріальна контора повідомлена про час, дату та місце розгляду справи належним чином. надіслала письмове клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

05.07.2022 у м. Олександрія Олександрійського району Кіровоградської області у віці 69 років померла ОСОБА_3 , про що Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зроблено актовий запис № 966 та видано свідоцтвом про смерть від 20.07.2022 серія НОМЕР_1 .

19.10.2022 до Першої олександрійської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 звернулась її дочка ОСОБА_2 .

10.10.2022 Перша олександрійська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу № 366/2022 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

30.12.2022 до Першої олександрійської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_1 , батьками якої були: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу,колегія суддівапеляційного судудійшла висновку,що рішення судупершої інстанціїне повноюмірою відповідаєзазначеним нормамзакону,а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1.Норми права та акти законодавства, які підлягають застосуванню

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України),

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (1217 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ч. 5ст. 1224 ЦК Україниза рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК України).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування (ст. 1265 ЦК України).

Згідно зі ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1).

Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 2).

Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 3).

Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 4).

При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення (ч. 6).

8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Згідно з положеннями ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист цивільних прав та інтересів судом передбачене ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України та згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України являється завданням цивільного судочинства.

Аналіз наведених норм свідчить про те, щопідставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу.Таке звернення здійснюється особою, якій це право/інтерес належить, і саме з метою його захисту.Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявленняпро її порушене право та/або охоронюваний інтереста спосіб його захисту.

Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу сторін у спірних відносинах. Тобто, суд, розглядаючи справу, повинен перевірити, чи позивач дійсно є суб`єктом тих прав або законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому в задоволенні позову.

У цій справі позивачка пред`явила позов про усунення від права спадкування за законом з підстав, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

У п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»судам роз`яснено, зокрема, що факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.09.2020 у справі № 534/1318/17 зазначено, що: «вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другійстатті 1259 ЦК України. Оскільки позивач не довела в установленому законом порядку, що вона є особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, а також не зверталася з позовом про одержання права на спадкування, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про безпідставність такої вимоги».

Перевіряючи наявність/відсутність у цій справі обставини для усунення відповідачки від права на спадкування, місцевий суд першочергово мав би з`ясувати чи має позивачка право на спадкування, тобто чи є вона спадкоємцем за законом, який спадщину прийняв, оскільки в протилежному випадку у неї відсутнє право та/або інтерес, який підлягає судовому захисту.

Обґрунтовуючи позовну вимогу, позивачка не вказала, що померла ОСОБА_3 по собі заповіт не лишила, а тому спадкування здійснюється за законом. При цьому вона не вказала, спадкоємцем за законом якої черги себе вважає, а лише зазначила, що вона є дочкою чоловіка спадкодавця, який помер раніше за дружину.

З матеріалів справи відомо, що за життя ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому 06.06.1997 шлюбі з ОСОБА_5 (а. с. 19), який є батьком ОСОБА_1 .

Однак матір`ю позивачки є ОСОБА_4 (а. с. 20), а не ОСОБА_3 .

Таким чином, позивачка не була родичкою померлої ОСОБА_3 .

Посилання позивачки на те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом у зв`язку із тим, що являється дочкою чоловіка померлої, якого спадкодавиця пережила, вказує на те, що вона вважає себе спадкоємцем за правом представлення, яке передбачене ст. 1266 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 643/1216/15-ц вказано: «Аналізст. 1266 ЦК Українисвідчить, що спадкуванням за правом представлення- це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу)».

Зі змісту ст. 1266 ЦК вбачається, що до спадкування за правом представлення закликаються саме згадані в ній особи, а саме: 1) внуки, 2) правнуки, 3) прабаба та прадід, 4) племінники, 5) двоюрідні брати та сестри спадкодавця, 5) спадкоємці по прямій низхідній лінії без обмеження ступеня споріднення.

У вже згаданій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 643/1216/15-ц також вказано: «Ступінь є свого роду одиницею вимірювання споріднення поміж родичами за походженням. Він надає можливість встановити «відстань» між спорідненими особами (родичами за походженням). Причому така «відстань» може характеризувати як більш близьке споріднення, так і віддалене. Як наслідок чим далі біологічно особи знаходяться одна від одної, тим більший порядковий ступінь споріднення їх пов`язує».

Отже, спадкування за правом представлення належить лише родичам спадкодавця за походженням.

З огляду на те, що позивачка ОСОБА_1 не являється родичем померлої ОСОБА_3 , то встановлені ст. 1266 ЦК України правила спадкування за правом представлення на неї не поширюються.

Суд першої інстанції ці обставини, якими, зокрема, позивачка обґрунтовувала свої право на позов, належним чином не дослідив і юридичної оцінки їм не дав.

У позовній заяві позивачка не вказувала на існування будь-яких інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення у неї права на спадкування за законом. Зокрема, вона в позовній заяві не посилалася і не доводила доказами наявність підстав вважати її спадкоємцем четвертої черги за законом (ст. 1264 ЦК України), а саме: проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідних доказів суду позивачка не надавала.

Ба більше, вона вказала: «Позивач постійно відвідувала ОСОБА_3 , допомагала їй грошима та привозила продукти», що саме по собі вказує на те, що вони разом не проживали.

У зв`язку із цим суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків місцевого суду про не проживання позивачки разом зі спадкодавцем, адже суд не робив щодо цього жодних правових висновків через те, що позивачка таких підстав позову не заявляла.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її позову до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 .

Проте, мотиви такого рішення (недоведеність позивачем перебування спадкодавця у безпорадному стані, зумовленому віком або тяжкою хворобою, що зумовлювало потребу в сторонньому догляді та допомозі, а також не доведеність ухилення відповідача від надання такої допомоги) є хибними, оскільки відсутність у позивачки права на спадкування після померлої ОСОБА_3 є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові, без надання юридичної оцінки наведеним в позовній заяві підстав для усунення відповідача від права на спадкування.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги, яку подав представник позивачки, не спростовують правильність рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог. Однак при цьому суд не встановив обставин, які б давали підстави вважати, що позивачці дійсно належать права та законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Тобто, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому й не застосував закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що вплинуло на правильність мотивів ухваленого рішення.

З таких обставин та відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні у спосіб зміни лише його мотивувальної частини.

Керуючись ст.ст. 367,374,376,377,382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Левицька Олена Лазарівна, задовольнити частково.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.01.2024, змінити, виклавши його мотивну частину у редакції цієї постанови, а в інших частинах залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 11.07.2024.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник