Ухвала

від 11.07.2024 по справі 333/6114/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/6114/24

Провадження №2-з/333/3708/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Круглікова А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справіц №333/6114/24

за позовноюзаявою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 в інтересах малолітньої дитини:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2

до відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2

третя особа: відділ по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 26

про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

10.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя в інтересах дитини - ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про визначення місця проживання дитини.

Також, до матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 додано заяву про забезпечення позову, якою позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_3 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_2 перетинати державний кордон України до закінчення розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах заяви доказами.

Розглянувши вимоги заявника, викладені у заяві про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, суд вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом заборони виїзду дитини за кордон позивач стверджує, що відповідачка має намір вивезти її за кордон України, однак доказів на підтвердження вказаного позивачем не надано.

Отже, наразі стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачкою дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

Більш того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України, правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2022 № 383 внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України. Постановлено серед іншого, що виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.

Спрощена процедура перетину державного кордону обумовлена ризиками для життя та здоров`я цивільного населення у зв`язку з введенням воєнного стану, а тому, на думку суду, у разі початку активних бойових у регіоні проживання дитини, наявність заборони щодо її виїзду за кордон, не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини й нестиме загрозу для її благополуччя та життя.

Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих заявником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, зокрема з огляду на якнайкращі інтереси дитини, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справ №333/6114/24 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова