Рішення

від 15.07.2024 по справі 336/3107/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/3107/23

Провадження №: 2/336/161/2024

м. Запоріжжя 15 липня 2024 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Бублій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ракурс-Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ракурс-Плюс" про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, за яким просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №01/02/22 в сумі 460140,95 грн., з яких: 450000, 00 грн. основного боргу за Договором позики №01/02/22 від 01.02.2022р., 3% річних в сумі 3 365,75 грн. та інфляційне збільшення в сумі 6 775,20 грн.

В позові вказує, що 01 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ракурс-Плюс" було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №01/02/22, за умовами якого Позикодавець (ТОВ «Ракурс-Плюс») надав Позичальнику ( ОСОБА_1 ) грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору, а саме 450000,00 грн., у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Як вбачається зі змісту вказаного договору, на підтвердження укладення договору позики та його умов, Відповідач власноручно підписав письмовий договір.

Пунктом 3.3 договору позики визначено, що поворотна фінансова допомога (позика) вважається переданою Позичальникові в момент видачі грошових коштів з каси або зарахування на поточний рахунок Позичальника.

Позивач за первісним позовом вказує, що в період з 08 лютого 2022 року по 18 лютого 2022 року в якості поворотної фінансової допомоги по Договору позики №01/02/22 від 01.02.2022р. Відповідачем за первісним позовом отримано з каси Товариства з обмеженою відповідальністю «Ракурс-Плюс» кошти в сумі 450000,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами за вказаний період.

За змістом позову, в порушення умов договору (п.п.4.1.) та ст. 509, 530, 610, 611, 612, 625, 1050 ЦК України Відповідач зобов`язання не виконав, не повернув у строк до 31 грудня 2023 року грошові кошти у розмірі 450000,00 грн., у зв`язку із чим Позивач звернувся з позовом до суду.

З вказаних підстав представник Позивача за первісним позовом просить суд задовольнити позовну заяву та стягнути з ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 450000,00 грн., а також 3% річних в сумі 3 365,75 грн. та інфляційне збільшення в сумі 6 775,20 грн., витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 18.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження.

10.05.2023 до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого сторона відповідача заперечує проти заявленого позову. Зазначає, що не підписував вказаний договір, грошові кошти не отримував, надані до позову видаткові касові ордери не є справжніми, зазначені документи не відповідають вимогам Інструкції щодо видачі готівки через касу підприємства, а директор, посаду якого займав ОСОБА_1 , не міг cам собі видати готівку з каси.

Відповідач ставить під сумнів право на підписання Договору позики від імені ТОВ «Ракурс-Плюс» ОСОБА_2 , оскільки на посаді директора Товариства в цей час перебував ОСОБА_1 , а сама довіреність №06/08/2020 від 06.08.2020 року, на підставі якої діяв ОСОБА_2 при підписані вказаного договору, до позову не додана. Вважає, що вказаний договір позики підписаний особою, яка не мала права його підписувати, оскільки не була уповноважена статутом на його підписання. Зазначає, що засновник Товариства не має права делегувати свої повноваження шляхом підписання довіреності, так як це не передбачено Статутом, а право видачі довіреностей за умовами Статуту належить тільки Виконавчому органу Директору.

Також Відповідачем 10.05.2023 подано зустрічну позовну заяву, за якою Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічною позовною заявою) вважає, що Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №01/02/22 таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки стверджує, що на його думку, видаткові касові ордери не є справжніми, в них не міститься підпис ОСОБА_1 , а також ставить під сумнів достовірність договору та прибуткових касових ордерів, вважає їх сфальсифікованими, вказує, що підроблені платіжні доручення не можуть слугувати доказом того, що грошові кошти видавались ОСОБА_1 .

Посилається на те, що Відповідачем за зустрічною позовною заявою (Позивачем за первісним позовом) не надано довіреності на уповноваженого підписанта Договору позики та рішення власника ТОВ «Ракурс-Плюс», яке б свідчило про те, що Власником прийнято рішення надати ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 450000,00 грн., не надано Виписки щодо наявності чи відсутності Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Керуючись ст.ст. 15, 203, 204, 215, 239, 241, 1046, 1049 ЦК України просить визнати Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №01/02/22 недійсним, посилаючись на перевищення повноважень особи, що його уклала з боку Товариства, оскільки вважає, що договір підписаний особою за довіреністю, яка не мала права його підписувати, не була уповноважена Статутом на його підписання та за наявності зловмисної змови з боку цієї особи щодо директора Товариства ОСОБА_1 .

Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) подав заперечення на відзив та відзив на зустрічну позовну заяву та зазначив, що зустрічний позов не визнає, а оскільки законодавство жодним чином не забороняє директору виконувати функції бухгалтера, в тому числі пов`язані з обігом готівки, тому ведення бухгалтерського обліку в період 2022р. здійснювалось одноособово директором ТОВ «Ракурс-Плюс», що підтверджується бухгалтерськими та касовими документами підприємства за вказаний період, які містять підписи безпосередньо ОСОБА_1 , операції з видачі коштів по Договору позики №01/02/2022р. відображені особисто ОСОБА_1 у бухгалтерських документах та в бухгалтерських реєстрах підприємства за відповідний період, ним же сформовані в справу під назвою «Звіт касира за 2022 рік» та в справу під назвою «Головна книга за 2022 рік», в хронологічному порядку касові документи зшиті, пронумеровані та підписані безпосередньо діючим на той час директором ТОВ «Ракурс-Плюс» ОСОБА_1 , що спростовує посилання Відповідача за первісним позовом на не підписання ним договору, видаткових ордерів та не отримання коштів.

Також Відповідач за зустрічною позовною заявою (Позивач за первісним позовом) разом з відзивом на зустрічну позовну заяву надав довіреність №06/08/2020 від 06.08.2020 року, яка підписана діючим на той час директором ТОВ «Ракурс-Плюс» ОСОБА_1 та надана ОСОБА_2 на вчинення дій від імені ТОВ «Ракурс-Плюс», в тому числі на підписання від імені ТОВ «Ракурс Плюс» договорів. Також надав рішення власника №25/01-1 від 25 січня 2022 року, яким надано дозвіл на надання ТОВ «Ракурс-Плюс» позики у сумі 450000,00 грн. громадянину ОСОБА_1 .

Крім того, до початку розгляду справи по суті ТОВ « Ракурс-Плюс» надано оригінали довіреності №06/08/2020 від 06.08.2020 року, Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №01/02/22 від 01.02.2022 року, видаткові касові ордери, копії яких додано ТОВ «Ракурс-Плюс» до позову, рішення власника №25/01-1 від 25 січня 2022 року.

Судом оглянуто надані оригінали документів та встановлено, що подані до позову копії довіреності №06/08/2020 від 06.08.2020 року, Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №01/02/22 від 01.02.2022 року, видаткові касові ордери є ідентичними оригіналам.

Ухвалою суду від 07.03.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача у минулому судовому засіданні просив задовольнити первісний позов за обставин, викладених у ньому. Зустрічний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, з урахуванням обставин, викладених у відзиві.

Представник відповідача адвокат Левицька Ю.В. у минулому судовому засіданні первісний позов не визнала, з урахуванням обставин, викладених у відзиві. Зустрічний позов просила задовольнити за обставин, викладених у ньому.

15 липня 2024 року за відсутності сторін у порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позови, всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в повному обсязі та відмови в задоволені зустрічної позовної заяви, у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Судом встановлено, що 01.02.2022 року між ТОВ «Ракурс-Плюс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №01/02/22, відповідно до умов якого ТОВ «Ракурс-Плюс» зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 450000,00 грн.

Пунктом 3.2. вказаного договору визначено, що поворотна фінансова допомога (позика) надається у готівковій формі шляхом видачі відповідних грошових коштів з каси підприємства або безготівковим шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до п.3.3. цього ж Договору, поворотна фінансова допомога (позика) вважається переданою Позивальникові в момент видачі грошових коштів з каси підприємства або зарахування на поточний рахунок Позичальника.

ТОВ «Ракурс-Плюс» виконав умови укладеного договору та надав Відповідачу позику в загальній сумі 450000,00 грн., шляхом видачі ОСОБА_1 готівкових коштів через касу Товариства за видатковими касовими ордерами.

Передача коштів підтверджується видатковими касовими ордерами від 08.02.22 на суму 50000,00 грн., від 09.02.22 на суму 50 000,00 грн.; від 10.02.22 на суму 50000,00 грн., від 11.02.22 на суму 50000,00 грн., від 14.02.22 на суму 50000,00 грн., 15.02.22 на суму 50000,00 грн., від 16.02.22 на суму 50000,00 грн., 17.02.22 на суму 50000,00 грн., від 18.02.22 на суму 50000,00 грн., які містять підписи безпосередньо Відповідача, операції з видачі коштів по Договору позики №01/02/2022р. відображені особисто Відповідачем у бухгалтерських документах та в бухгалтерських реєстрах підприємства за відповідний період, ним же сформовані в справу під назвою «Звіт касира за 2022 рік» та в справу під назвою «Головна книга за 2022 рік», в хронологічному порядку касові документи зшиті, пронумеровані та підписані безпосередньо Відповідачем, який на той час був директором ТОВ «Ракурс-Плюс».

Розглядаючи справу, Суд враховує правові висновки, здійснені Верховним Судом у постанові від 27.03.2023 у справі №357/1771/21, пр.61-11829св22, відповідно до яких договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннямиЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1 ЗаконуУкраїни «Пробухгалтерський облікта фінансовузвітність вУкраїні» надано визначення первинному документу, яким єдокумент, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно дост.9 ЗаконуУкраїни «Пробухгалтерський облікта фінансовузвітність вУкраїні» підставою длябухгалтерського облікугосподарських операційє первиннідокументи.Для контролюта впорядкуванняоброблення данихна підставіпервинних документівможуть складатисязведені обліковідокументи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому пунктом 23 розділу ІІІ Постанови Правління НБУ України від 29.12.2017 N148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних інструментів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Пунктом 26 вказаної Постанови визначено, що Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями.

У постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №169/506/17, пр.61-37213св18, від 24.06.2021 у справі №686/19271/19, пр.61-9459св20 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами отримання особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери.

Матеріалами справи підтверджено надання Відповідачу грошових коштів в якості поворотної фінансової допомоги у загальній сумі 450 000,00 гривень шляхом видачі Відповідачу готівкових коштів через касу Товариства за видатковими касовими ордерами від 08.02.22 на суму 50000,00 грн., від 09.02.22 на суму 50 000,00 грн.; від 10.02.22 на суму 50000,00 грн., від 11.02.22 на суму 50000,00 грн., від 14.02.22 на суму 50000,00 грн., 15.02.22 на суму 50000,00 грн., від 16.02.22 на суму 50000,00 грн. 17.02.22 на суму 50000,00 грн., від 18.02.22 на суму 50000,00 грн. з призначенням «ПДФ отрим. зг. Дог. поз. №01/02/2022 від 01.02.2022р.»

Доводи представника ОСОБА_1 адвоката Левицької Ю.В. щодо сумніву в достовірності договору та прибуткових касових ордерів, припущення щодо їх фальсифікації, підробки платіжних документів під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження та спростовані наданням оригіналів документів на судове засідання.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 4.1 Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №01/02/22 від 01.02.2022р. визначено, що Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві поворотну фінансову допомогу (позику) через десять календарних днів зі дня отримання Позичальником письмового або усного повідомлення від Позикодавця з вимогою повернення позичених коштів, але не пізніше 31 грудня 2022 року.

Відповідно Відповідач мав повернути отриману не пізніше 31 грудня 2022 року. Доказів повернення Відповідачем фінансової допомоги у сумі 450000,00 грн. на користь ТОВ «Ракурс-Плюс» на виконання договору на час розгляду справи сторонами не подано.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, встановлено, що у випадку коли у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, Відповідач на момент розгляду справи має заборгованість з неповернутої позики у розмірі 450000,00 грн., яка підлягає стягнення з Відповідача на користь Позивача.

Позивач також просить стягнути з ОСОБА_1 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 03.01.23 по 03.04.23р. у сумі 3 365,75 грн. (450000,00 грн. x 3% x 91 : 365 ) та інфляційне збільшення за це й же період у сумі 6 775,20 грн.(100.8 : 100) x (100.7 : 100 =1.015056х 450000 - 450000 =6 775,20 грн.

Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що у випадку коли позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно достатті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий розрахунок Позивача, Відповідач не надав контррозрахунок та не заперечував щодо підстав здійсненого нарахування та заявленого розміру.

Суд вважає, що вище викладені обставини є достатніми та безсумнівними підставами для задоволення позовних вимог Позивача в повному розмірі.

Надаючи правову оцінку зустрічному позову, суд зазначає наступне:

Згідно з ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 5, 6статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач за зустрічним позовом, керуючись ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, просить визнати недійсним Договір про надання поворотної фінансової допомоги посилаючись на перевищення повноважень особи, що його укладала з боку Товариства, оскільки договір підписаний особою за довіреністю, яка не мала права його підписувати.

Згідно достатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207ЦК України правочинвважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046ЦК Українивизначено,що задоговором позикиодна сторона(позикодавець)передає увласність другійстороні (позичальникові)грошові коштиабо іншіречі,визначені родовимиознаками,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути позикодавцевітаку жсуму грошовихкоштів (сумупозики)або такуж кількістьречей тогож родута такоїж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд встановив, що Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №01/02/22 зі сторони ТОВ «Ракурс-Плюс» підписаний ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності №06/08/2020 від 06 серпня 20220 року.

Пунктом 17.3 Статуту «Ракурс-Плюс», зокрема, передбачено, що директор видає довіреності на право представництва від імені Товариства, в тому числі довіреності с правом передоручення.

Довіреність №06/08/2020 від 06 серпня 20220 року, якою надано повноваження ОСОБА_2 підписувати від імені ТОВ «Ракурс-Плюс» договори, видана та підписана директором ТОВ «Ракурс-Плюс» Химич Є.Г., його підпис скріплений печаткою Товариства. Оригінал вказаної довіреності надано представником ТОВ «Ракурс-Плюс» суду для огляду.

Крім того, рішенням №25/01-1 одноособового учасника ТОВ «Ракурс-Плюс» від 25 січня 2022 року, учасник Товариства, який одноосібно володіє 100 кількістю часток ТОВ «Ракурс-Плюс», надав дозвіл (згоду) на надання ТОВ «Ракурс-Плюс» позики у сумі 450000, 00 грн. громадянину ОСОБА_1 зі строком повернення не пізніше 31.12.2022 року, погодив проект договору, який планується укласти між ТОВ «Ракурс-Плюс» та ОСОБА_1 , а також схвалено вчинення вказаного правочину та надано згоду громадянину ОСОБА_2 діючому на підставі довіреності №06/08/2020 від 06.08.2020 року на підписання такого договорі зі сторони Позичальника ТОВ «Ракурс-Плюс».

Таким чином суд встановив, що спірний договір укладений з дотримання вимог, встановлених статтями203,1047 ЦК України, а доводи ОСОБА_1 щодо недійсності правочину спростовуються спірним договором, довіреністю №06/08/2020 від 06 серпня 2022 року, рішенням №25/01-1 одноосібного учасника ТОВ «Ракурс-Плюс» від 25 січня 2022 року та Статутом ТОВ «Ракурс-Плюс».

За вказаних обставин суд дійшов висновку для відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .

Приймаючи рішення, Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевказане та задоволення первинного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи сторін, які не впливають на сутність справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що первісний позов є законним та обґрунтованим, позивач надав до справи належні та допустимі докази, що узгоджуються між собою, свідчать про наявність між сторонами правовідносин, які виникли із договорів поворотної фінансової допомоги (позики), оскільки визнається доведеним факт укладення зазначеного вище договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між сторонами у даній справі та наявність непогашеного боргу, який підлягає стягненню з відповідача з урахуванням правил ч.1ст. 625 ЦК України, а тому його необхідно задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ракурс-Плюс» заборгованість у розмірі 460140,95 грн., з яких: 450000, 00 грн. основного боргу за Договором позики №01/02/22 від 01.02.2022р. -3% річних в сумі 3 365,75 грн. та інфляційне збільшення в сумі 6 775,20 грн.

Згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з частиною першоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 6902,11 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ракурс-Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ракурс-Плюс» код ЄДРПОУ 43752264) заборгованість в сумі 460140,95 грн., з яких: 450000, 00 грн. основного боргу за Договором позики №01/02/22 від 01.02.2022р. -3% річних в сумі 3 365,75 грн. та інфляційне збільшення в сумі 6 775,20 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ракурс-Плюс" про визнання договору недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 )) на користь Позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ракурс-Плюс» код ЄДРПОУ 43752264) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6902,11 гривень.

Рішення можебути оскарженедо Запорізькогоапеляційного суду.Апеляційна скаргана рішеннясуду першоїінстанції подаєтьсячерез Шевченківськийрайонний судм.Запоріжжя досуду апеляційноїінстанції протягомтридцяти днівз дняйого проголошення.Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін