Ухвала

від 15.07.2024 по справі 619/3549/17

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 619/3549/17

Провадження № 1-кп/535/10/24

УХВАЛА

15 липня 2024 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене 06.08.2017 за №12017220280001147 та 13.12.2019 за №12019220280001645 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Котелевського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 19.07.2024. Обвинувачений ОСОБА_4 утримується в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23».

15.07.2024 прокурор ОСОБА_3 подала до суду клопотання від 15.07.2024, яке підтримала під час судового засідання, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного та продовженого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , на шістдесят діб, оскільки ризики, передбаченіст. 177 КПК України, які були встановлені при обранні обвинуваченому вказаного запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, а тому є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього, зокрема з метою запобігання спробам останнього вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не здатні усунути вищевказані ризики.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та зазначив, що клопотання прокурора є необґрунтованим, обвинувачений просить врахувати, що він протягом тривалого часу утримується під вартою, а сторона обвинувачення протягом тривалого часу не може забезпечити явку свідків у судове засідання, у той час як йому навіть у період перебування в СІЗО відомо, що недопитана свідок Стріляна проживає у бабусі в м. Ужгород. Просить врахувати також, що він має де жити та має соціальні зв`язки, а тому просить змінити обраний щодо нього запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Під час судового розгляду захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримала думку обвинуваченого щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просить відмовити у задоволенні клопотання з підстав зазначених обвинуваченим, зазначила, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою й судові засідання з розгляду даного кримінального провадження постійно відкладаються; прокурором не доведено, що ризики, зазначені ним у клопотанні, продовжують існувати на даний час. Захисник вважає, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід може бути змінений на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

На підставі ч. 3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 КК України, які відносяться до тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_4 .

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.

Щодо обвинуваченого судом одночасно розглядається два кримінальних провадження №12017220280001147 та №12019220280001645 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 КК України. У кримінальному провадженні №12017220280001147 стосовно ОСОБА_4 на протязі 2017 - 2019 років було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, при цьому, після зміни обраного стосовно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м`який у вигляді домашнього арешту, останній обвинувачується у вчиненні нового тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у ході судового розгляду, а також забезпечення виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, за відсутності підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, за наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу та при продовженні строку тримання під вартою, аналізуючи даніпро особуобвинуваченого, а також враховуючи відсутність даних щодо наявності в обвинуваченого захворювань, які перешкоджали б його утриманню в умовах ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», те,що вінобвинувачується ускоєнні тяжких злочинів, враховуючи відсутність належнихгарантій тапідтвердження соціальних зв`язків, які бпереважали наявніризики його ухилення від суду,вчиненнятиску на свідків,які небули допитанісудом,оскільки судове провадження по даному кримінальному провадженню триває, продовження обвинуваченомузапобіжного заходуу виглядітримання під вартою, є таким,що відповідає характеру татяжкості діяння,що інкримінується обвинуваченому, даним про особу обвинуваченого, тазапобіганню можливостіперешкоджати інтересам правосуддя,зокрема іухиленню відсуду, а тому, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12.09.2024 включно без визначення застави, оскільки застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням викладених обставин є найбільш прийнятним, а інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути вищезазначені ризики, а тому суд приходить до переконливого висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 201, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 КК України, продовжити на строк 60 днів, тобто до 12.09.2024 включно без визначення застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для обвинуваченого, який перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1