Ухвала

від 15.07.2024 по справі 521/12089/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

15.07.2024

Справа № 521/12089/20

Провадження № 1-кп/522/1547/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданніобвинувальний акту кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160770001269 від 05.05.2020 року, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з незакінченою середньою освітою учень ПТУ «Машинобудування», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Кузнецовськ, Рівненської області, громадянина України, навчається в Одеській вечірній школі №24, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , обвинувачених у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

захисник ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

встановив:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160770001269 від 05.05.2020 року.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв`язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотань, дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Так, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160770001269 від 05.05.2020 року.

Прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв`язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності існування ризиків, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст.187 КК України, за вчинення якого в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років, а отже наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроб переховуватися від суду.

При цьому,судвраховує,щоу рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого не прийнято, свідки підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу останнього на свідків, з метою зміни останніми показань.

З урахуваннямтого,що обвинувачений ранішепритягувалися докримінальної відповідальності, суд вважаєпро незменшення ризику,передбаченого п.5ч.1ст.177КПК України.

За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора доведено про не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.

Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про зменшення або зникнення встановлених ризиків, а також про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зав`язків, які б у сукупності вказували на можливість обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином, суд вважає, що ризики, які були заявлені у клопотанні прокурора, доведені під час розгляду клопотання та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинувачених.

Крім того, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне розмір застави не визначати, в зв`язку з тим що ОСОБА_3 інкримінується вчинення злочину із застосуванням насильства.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 331, 376 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 12.09.2024 р. включно.

Розмір застави не визначати.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_3 , прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув`язнення.

Суддя: