Рішення

від 20.06.2024 по справі 910/1235/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2024Справа № 910/1235/22Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" до Київської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та укладеною угоди про поновлення договору оренди,

за участю представників:

позивача: Богатирьова С.А.;

відповідача: Пилипчук І.І.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Рада) про: визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 0,1928 га, розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Обсерваторна, 4 у Шевченківському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:168:0031, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 23 грудня 2004 року за реєстровим № 1221, з договором про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим № 1591, та угодою про поновлення договору оренди земельної ділянки, затвердженою рішенням Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2017 року, на той самий строк і на тих самих умовах; визнання укладеною між Радою та Товариством угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 лютого 2022 року (суддя Паламар П.І.) відкрито провадження у справі № 910/1235/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 червня 2022 року (суддя Паламар П.І.) позов Товариства задоволено: визнано поновленим договір оренди земельної ділянки, площею 0,1928 га, розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Обсерваторна, 4, у Шевченківському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:168:0031, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 23 грудня 2004 року за реєстровим № 1221 з договором про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим № 1591 та угодою про поновлення договору оренди земельної ділянки, затвердженою рішенням Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2017 року, на той самий строк і на тих самих умовах; визнано укладеною між Радою та Товариством угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції, а також стягнуто з Ради на користь Товариства 4 962,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу Ради задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 30 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 21 лютого 2024 року касаційну скаргу Товариства задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 30 червня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2023 року скасовано, а справу № 910/1235/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2024 року вказану справу було передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 березня 2024 року справу № 910/1235/22 прийнято вказаним суддею до свого провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 4 квітня 2024 року.

У період з 18 березня 2024 року по 26 березня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

19 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Ради надійшов відзив на позовну заяву від 18 березня 2024 року (з урахуванням постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року в даній справі), в якому остання вказала, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню норма частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV), на яку позивач посилався в обґрунтування позовних вимог. У свою чергою, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Разом із цим, переважне право на поновлення договору оренди землі мають орендарі, які належним чином виконували свої обов`язки за умовами договору. Однак, позивач у даній справі не виконав своїх обов`язків, передбачених пунктом 8.4. договору, зокрема, не передбачив у проекті будівництва житлового будинку на спірній ділянці місць постійного зберігання автотранспорту у кількості, не меншій кількості квартир у такому будинку, а також порушив строки завершення забудови наданої в оренду земельної ділянки та не сплатив належну ставку орендної плати за порушення строків здійснення відповідної забудови. Крім того, розроблений на замовлення позивача проект будівництва житлового будинку взагалі суперечить містобудівним умовам та обмеженням. Відтак, на думку Ради, спірний договір оренди земельної ділянки поновленню не підлягає.

19 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати про участь його представника в судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 березня 2024 року вказану заяву Товариства задоволено частково шляхом забезпечення представнику Товариства взяти участь у підготовчому засіданні, призначеному на 4 квітня 2024 року, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

4 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від 3 квітня 2024 року про продовження позивачу строку на подання відповіді на відзив до 12 квітня 2024 року та про відкладення розгляду даної справи.

У підготовчому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про задоволення заяви Товариства від 3 квітня 2024 року та продовження останньому строку для подання відповіді на відзив до 12 квітня 2024 року включно, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 16 травня 2024 року.

12 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив від 11 квітня 2024 року, в якій позивач зазначив, що нездійснення ним дій по забудові земельної ділянки зумовлене фактичним перешкоджанням її використання з боку Ради, яка неправомірно відмовляла позивачу в поновленні спірного договору оренди. Позивач також вказував на те, що зволікання в проведенні будівництва зумовлене необхідністю звільнення орендованої ділянки від незаконно встановлених гаражів, оскільки відповідач передав спірну земельну ділянку в непридатному для її цільового використання стані. Договором оренди строк завершення будівництва на спірній ділянці не визначений. Також Товариство зазначало про те, що вимога пункту 8.4. договору суперечить чинному законодавству України. При цьому, проектна документація, на яку Рада посилається як на доказ порушення позивачем своїх зобов`язань за договором, ще не погоджена в установленому законом порядку.

16 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Ради надійшли заперечення на відповідь на відзив від 15 квітня 2024 року, в яких остання зазначила, що дії відповідача щодо відмови в поновленні спірного договору оренди є не порушенням ним своїх зобов`язань за договором, а виключно є формою реалізації дискреційних повноважень Ради. При цьому, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами неможливості виконати умови пункту 8.4. договору оренди в частині своєчасного завершення забудови, оскільки Товариство мало змогу приступити до використання спірної земельної ділянки починаючи з 30 грудня 2004 року. Укладаючи з позивачем відповідний договір оренди, Рада мала правомірні очікування, що до закінчення дії цього договору - 30 грудня 2009 року, на цій земельній ділянці буде побудовано багатоповерховий житловий будинок, що сприятиме розвитку інфраструктури міста Києва. Крім того, відповідна проектна документація, з якої вбачається факт порушення позивачем умов договору оренди, отримала позитивний висновок експертного звіту щодо розгляду даної проектної документації, що, на думку Ради, беззаперечно підтверджує наміри Товариства здійснити забудову орендованої ділянки з порушенням умов договору (неналежна висота об`єкта, менша кількість машино-місць у співвідношенні до кількості квартир).

15 травня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення у справі від цієї ж дати, у яких позивач додатково навів свої заперечення та аргументи на спростування доводів Ради.

У призначене підготовче засідання позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 6 червня 2024 року.

17 травня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від 15 травня 2024 року про зміну предмета позову. Вказана заява була зареєстрована та передана на розгляд судді Павленку Є.В. 17 травня 2024 року в зв`язку з системним збоєм в автоматизованій системі документообігу суду 16 травня 2024 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи відповідним актом Господарського суду міста Києва від 17 травня 2024 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 травня 2024 року в задоволенні вищевказаної заяви Товариства відмовлено.

5 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати про участь його представника у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 червня 2024 року вказану заяву Товариства залишено без розгляду як таку, що подана зі значним пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 197 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6 червня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 20 червня 2024 року.

Цього ж дня через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від вказаної дати про участь його представника в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 10 червня 2024 року задоволено частково.

У судовому засіданні 20 червня 2024 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в цьому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2004 року Радою прийнято рішення № 339-5/1549 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Лаванда Плюс" земельної ділянки для будівництва багатоповерхового житлового будинку на вулиці Обсерваторній, 4 у Шевченківському районі міста Києва".

23 грудня 2004 року між Товариством та Радою укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за № 1221, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30 грудня 2004 року за № 91-6-00385, про що зроблено відповідний запис у книзі записів державної реєстрації договорів.

За умовами вищевказаного правочину Рада на підставі зазначеного рішення зобов`язалася передати Товариству в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,1928 га, яка розташована по вулиці Обсерваторній, 4 у Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:91:168:0031), для будівництва багатоповерхового житлового будинку.

Відповідно до пункту 2.3. договору сторони чітко визначили, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

За умовами пункту 3.1. договору останній укладено строком на 5 років.

Пунктами 4.2. та 4.6. вказаного правочину встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки. Розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Ради та внесення змін до цього договору.

За умовами пункту 6.1. договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього правочину.

Товариство зобов`язане, зокрема: приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором - після підписання цього правочину та акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату; виконувати умови архітектурно-планувального завдання Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Ради та технічні умови відповідних служб щодо приєднання об?єкта до інженерних мереж міста; проектом будівництва житлового будинку передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у цьому будинку (пункт 8.4. договору).

За умовами пунктів 11.1. та 11.3. договору всі зміни та/або доповнення до нього вносяться за згодою сторін. Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Після закінчення строку, на який було укладено цей договір, Товариство, за умови належного виконання своїх обов?язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі Товариство повинне не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії даного правочину повідомити письмово Раду про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (пункт 11.7. договору).

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 30 грудня 2004 року Рада передала, а Товариство - прийняло в оренду в придатному для використання стані земельну ділянку, розташовану за адресою: вулиця Обсерваторній, 4 у Шевченківському районі міста Києва, розміром 0,1928 га, кадастровий номер 8000000000:91:168:0031, цільове призначення - для будівництва багатоповерхового житлового будинку. Копія вказаного акта, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками, наявна в матеріалах справи.

16 грудня 2011 року на підставі рішення Ради від 18 червня 2009 року за № 663/1719 між позивачем та відповідачем укладено договір про поновлення договору оренди землі, яким останній поновлено до 31 грудня 2016 року.

Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16 грудня 2011 року був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради від 5 січня 2012 року за № 91-6-00950.

Зазначеним договором про поновлення договору оренди земельної ділянки також внесені зміни і доповнення до договору оренди, зокрема, підпункт 4.2. договору оренди викладено в новій редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4,5 % від її нормативної грошової оцінки". Пункт 4 доповнено підпунктом 4.3. та підпунктом 4.13. такого змісту: "У випадку порушення термінів забудови земельної ділянки, що визначені пунктом 8.4. договору, орендна плата встановлюється у двократному розмірі, що визначений у пункті 4.2. договору, але не більше 12 % відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за кожен день з моменту виявлення порушень до моменту його усунення".

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах копіями вищезазначених договорів.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25 квітня 2017 року в справі 910/4300/17, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, позов Товариства до Ради про визнання договору оренди поновленим, визнання бездіяльності протиправною та визнання укладеною угоди, задоволено частково, визнано поновленим договір оренди від 24 грудня 2004 року з договором про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16 грудня 2011 року на той самий строк і на тих самих умовах, визнано укладеною угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки у наведеній в позовній заяві редакції.

Враховуючи вищевказані обставини, термін дії договору оренди було поновлено в судовому порядку до 31 грудня 2021 року, що також підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24 квітня 2018 року № 121830354, відповідно до якого державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за Товариством зі строком дії до 31 грудня 2021 року здійснена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора від 14 серпня 2017 року за індексним номером 36601259.

Судом встановлено, що 30 вересня 2021 року позивач за формою, передбаченою Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 241/2463, звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, який прийнятий та зареєстрований Радою із присвоєнням реєстраційного номеру № 501705622. У вказаному листі Товариство просило Раду про укладення договору оренди землі на новий термін (поновити договір земельної ділянки) на підставі статті 33 Закону № 161-XIV. До вказаного листа Товариство додало проект додаткової угоди для підписання уповноваженим представником Ради, документи щодо правового статусу об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), копії матеріалів технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, довідку податкових органів України про відсутність заборгованості з орендної плати та установчі документи Товариства. Докази направлення Раді вищевказаних документів наявні в матеріалах справи.

Листом від 25 жовтня 2021 року № 05716-29027 відповідач повідомив Товариство про те, що для вирішення питання про поновлення договору оренди позивачу необхідно подати додаткові документи, які підтверджують наміри позивача щодо забудови багатоповерхового житлового будинку, зокрема, але не виключно, проектні та дозвільні документи на будівництво.

Листом від 12 листопада 2021 року вих. № 12/11-1 позивач повідомив Раду про надання ним додаткових документів для підготовки проекту відповідного рішення. До вказаного листа Товариство долучило декларацію про початок виконання підготовчих робіт, містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва, а також проект будівництва житлового будинку. Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Однак відповідач у встановлений законодавством строк звернення позивача не розглянув, угоду про поновлення договору оренди землі не уклав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 791 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом № 161-XIV.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону № 161-XIV).

ЗК України визначає загальні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте, саме спеціальним Законом № 161-XIV врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону № 161-XIV про оренду землі у редакції, чинній до 16 липня 2020 року, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", прийнятий з метою запровадження антирейдерських заходів та встановлення дієвих запобіжних механізмів щодо захисту майнових прав власників і земельних ділянок з метою запобігання протиправному їх поглинанню і захопленню, нецільовому використанню орендарями, істотно змінив редакцію статті 33 № 161-XIV.

Зокрема, 16 січня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16 липня 2020 року), яким стаття 33 Закону № 161-XIV, що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції. Зокрема, розділ IX "Перехідні положення" Закону № 161-XIV доповнений абзацами 3 і 4 такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 ЗК України. Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відтак, редакція статті 33 Закону № 161-XIV на час звернення позивача до Ради з відповідним листом-повідомленням поширювала свою дію виключно щодо переважного права орендаря на укладання договору оренди на новий строк (частини 1- 5 статті 33 Закону № 161-XIV). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону № 161-XIV) було врегульовано статтею 126-1 ЗК України.

Згідно з частиною 2 статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що позовна вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом із цим, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною 1 статті 126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону № 161-XIV базується саме на положеннях статті 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах. Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону № 161-XIV у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Таким чином, нова редакція статті 33 Закону № 161-XIV, на відміну від попередньої редакції цієї статті, надає орендарю переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього. Сторони договору оренди можуть погодити істотні умови і укласти новий договір оренди на тих самих або нових погоджених сторонами умовах, але в будь-якому випадку, якщо мова йде про укладення договору оренди щодо земель державної або комунальної власності, укладення нового договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 ЗК України. Також нова редакція цієї статті вже не містить положення про можливість поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк, яке раніше було зазначено в частині 6 цієї статті та фактично встановлювало механізм "мовчазної згоди", який після розмежування процедур переважного права та поновлення договору оренди врегульований законодавцем саме у статті 126-1 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 3 квітня 2024 року в справі № 910/14933/22.

Тобто, поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідні положення Закону № 161-XIV та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у вищевказаному Законі в попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону № 161-XIV. Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 33 Закону № 161-XIV викладена в постановах: судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 906/1314/21, Верховного суду в складі Касаційного господарського суду від 15 травня 2024 року в справі № 910/698/23.

Такого ж висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норми статті 33 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на момент звернення Товариства до Ради з листом-повідомленням про укладення договору на новий строк та звернення позивача з позовом до суду, дійшов Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року під час перегляду судових рішень, ухвалений за результатами первісного розгляду даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно із статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц, від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 29 червня 2021 року в справі № 916/964/19).

Як вбачається з позовної заяви Товариства, останнім заявлені вимоги саме про визнання договору оренди поновленим та про визнання укладеною угоди про поновлення такого договору, тобто, вказані вимоги заявлені на підставі норми частини 6 статті 33 Закону № 161-XIV, яка, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду в даній справі, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У свою чергу, норма статті 33 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на момент звернення Товариства до Ради з листом-повідомленням про укладення договору на новий строк та звернення позивача з позовом до суду, взагалі не передбачає можливості поновлення договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності.

Натомість, захист права орендаря на продовження орендних правовідносин стосовно земельних ділянок державної та комунальної власності відбувається саме шляхом укладання договору оренди землі на новий строк у порядку, передбаченому частинами 1- 5 статті 33 Закону № 161-XIV.

Зокрема, частинами 1-5 статті 33 Закону № 161-XIV в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Разом із цим, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена статтею 33 Закону № 161-XIV (як у попередній, так і в чинній редакції), можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Судом встановлено, що Товариство звернулося до Ради з відповідним листом-повідомленням та доданим до нього проектом додаткової угоди в установлений договором та законодавством строк. У свою чергу, Рада у відповідь на звернення орендаря повідомила про необхідність надання документів, які підтверджують дотримання орендарем умов договору щодо строку забудови орендованої земельної ділянки, а після надання Товариством відповідних документів відповідач у місячний строк їх не розглянув, як і не висловив заперечень щодо поновлення договору.

Однак, для застосування частини 1 статті 33 Закону № 161-XIV та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2- 5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року в справі № 462/8809/21.

Також реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною 1 статті 33 Закону № 161-XIV можлива за умови як дотримання встановленої цією норми процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 23 січня 2019 року в справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року в справі № 923/925/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 912/1138/19, в постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду: від 17 травня 2022 року в справі № 384/30/21, від 24 квітня 2023 року в справі № 608/2591/21, від 27 травня 2024 року в справі № 604/482/23.

Саме лише визнання відмови або бездіяльності протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами 1- 5 статті 33 Закону № 161-XIV, оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду: від 16 вересня 2019 в справі № 908/2314/18 та від 27 травня 2024 року в справі № 604/482/23.

У свою чергу, Рада свого волевиявлення на укладання додаткової угоди в запропонованій відповідачем редакції не висловлювала й істотних умов такого правочину не погоджувала.

Разом із цим, заперечуючи проти задоволення даного позову та проти поновлення відповідного договору оренди, Рада вказала на факт неналежного виконання Товариством умов укладеного між ними правочину.

Зокрема, пунктом 8.4. договору оренди встановлений обов`язок Товариства завершити забудову орендованої ним спірної земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою у встановленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За правилами частини 1 статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Затвердження проектної документації на будівництво об`єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" (пункт 3 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

За частиною 2 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначені у частині 1 цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Умовами договору оренди від 23 грудня 2004 року було чітко визначено, що цей правочин укладається строком на 5 років.

У свою чергу, Товариство ні в межах строку дії договору оренди, який двічі продовжувався (до 31 грудня 2021 року), ні під час розгляду даної справи судом, не надало належних доказів затвердження у встановленому законом порядку проектної документації на будинок, зокрема, дозволу компетентного органу в сфері архітектури та будівництва на проведення передбачених вказаним проектом відповідних будівельних робіт, а також доказів початку здійснення відповідного будівництва, повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Факт відсутності затвердженої в установленому законом порядку проектної документації на час розгляду даної справи не заперечувався самим позивачем у його відповіді на відзив.

У судових засіданнях представник Товариства також підтвердив факт того, що позивачем на спірній земельній ділянці жодні будівельні роботи з початку 2004 року так і не було розпочато.

При цьому, судом враховано, що ні в період строку дії договору оренди (до 23 грудня 2009 року), ні під час дії договору після його поновлення (до 31 грудня 2016 року), позивач взагалі не вчинив жодних дій, спрямованих на здійснення розробки та затвердження проектної документації на будівництво. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що Товариство отримало містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва лише в жовтні 2018 року. Разом із цим, на момент розгляду даної справи зазначена документація так і не була затверджена в установленому законом порядку. Жодні інші докази, які б підтверджували факт вчинення Товариством дій, спрямованих на належне виконання ним умов договору оренди в цій частині, матеріали справи не містять.

Суд ставиться критично до аргументів Товариства про те, що останнє було позбавлене можливості здійснювати відповідні будівельні роботи у зв`язку з необхідністю вчинення ним дій, спрямованих на ліквідацію самочинно збудованих гаражів на території відповідної земельної ділянки, оскільки остання, на думку позивача, була передана Товариству в непридатному для використання за цільовим призначенням стані.

Зокрема, з наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі земельної ділянки від 30 грудня 2004 року вбачається, що Рада передала, а Товариство - прийняло в оренду в придатному для використання стані земельну ділянку, розташовану за адресою: вулиця Обсерваторна, 4 у Шевченківському районі міста Києва, розміром 0,1928 га, кадастровий номер 8000000000:91:168:0031, з цільовим призначенням - для будівництва багатоповерхового житлового будинку. Вказаний акт підписаний уповноваженим представником Товариства без заперечень та зауважень, є чинним та не був оскаржений у встановленому законом порядку.

Крім того, у пункті 2.3. спірного договору чітко визначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Жодних інших доказів, які підтверджують факт передачі Товариству земельної ділянки в непридатному для її використання за цільовим призначенням стані, позивачем надано не було, матеріали справи таких доказів не містять.

При цьому, необхідність вчинення дій, спрямованих на знесення об`єктів самочинного будівництва, як і настання карантинних обмежень у зв`язку з введенням карантину на всій території України з 2020 року, не є такими обставинами, які б унеможливлювали виконання протягом 17-ти років передбаченого договором обов`язку позивача щодо затвердження проектної документації на будівництво.

Крім того, як вже було зазначено судом, договором про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16 грудня 2011 року підпункт 4.2. та 4.3. пункту 4 договору оренди викладено в новій редакції, яка передбачала вартість річної орендної плати за земельну ділянку в розмірі 4,5% від її нормативної грошової оцінки, а у випадку порушення термінів забудови земельної ділянки - орендна плата встановлюється у двократному розмірі.

Разом із цим Товариство, яке не заперечувало факт нездійснення ним будівництва житлового будинку протягом 17-ти років, у порушення пунктів 4.3. та 4.13. договору, сплачувало орендну плату виключно за ставкою в розмірі 4,5 % від її нормативної грошової оцінки, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: від 25 січня 2021 року № 132 на суму 31 449,66 грн, від 22 лютого 2021 року № 137 на суму 31 449,66 грн, від 25 березня 2021 року № 140 на суму 31 449,66 грн, від 19 квітня 2021 року № 153 на суму 31 449,66 грн, від 24 травня 2021 року № 158 на суму 31 449,66 грн, від 17 червня 2021 року № 167 на суму 31 449,66 грн, від 16 липня 2021 року № 174 на суму 31 449,66 грн, від 16 серпня 2021 року № 182 на суму 31 449,66 грн, від 17 вересня 2021 року № 187 на суму 31 449,66 грн, від 18 жовтня 2021 року № 185 на суму 31 449,63 грн, від 29 листопада 2021 року № 2900 на суму 31 449,66 грн, від 15 грудня 2021 року № 208 на суму 31 449,66 грн.

При цьому, Товариство не надало жодних належних та допустимих доказів оплати орендної плати в належному розмірі, передбаченому пунктом 4.13. договору.

Судом також встановлено, що за умовами пункту 8.4. договору оренди Товариство зобов`язане проектом будівництва житлового будинку передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у цьому будинку.

Отже, умови договору оренди передбачали обов`язок Товариства запроектувати місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у цьому будинку.

З наданого самим же Товариством експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом "Нове будівництво житлового будинку із вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: місто Київ, Шевченківський район, вулиця Обсерваторна, 4" вбачається, що в порушення вищевказаного пункту договору проект спірного об`єкта будівництва передбачає наступні техніко-економічні показники майбутнього житлового будинку: кількість квартир - 111, кількість машино-місць - 53, кількість машино-місць на відкритих стоянках - 6.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ним не було порушено вказаний пункт договору, оскільки вищевказаний проект будівництва не був затверджений відповідним контролюючим органом у передбаченому законом порядку, адже вищевказаним пунктом договору прямо вказано про обов`язок Товариства саме запроектувати належну кількість паркомісць проектом будівництва (без вказівки на його погодження).

Суд також звертає увагу позивача на те, що вказаний пункт договору є чинним, не був визнаний недійсним в судовому порядку, а отже є обов`язковим до виконання. При цьому, Товариством не надано жодних належних та допустимих доказів неможливості виконання вказаного пункту договору.

Оскільки судом встановлено, що позивач з моменту укладання спірного договору оренди (23 грудня 2004 року) до моменту закінчення дії цього правочину (31 грудня 2021 року) не затвердив у встановленому законом порядку проектну документацію, не сплачував у передбаченому пунктами 4.3. та 4.13. договору розмірі орендну плату та взагалі не розпочав зведення житлового будинку, для будівництва якого й було передано йому спірну земельну ділянку в оренду, а подана Товариством технічна документація суперечить положенням пункту 8.4. договору щодо визначеної кількості машино-місць у співвідношенні до кількості квартир, суд дійшов висновку про те, що позивач недобросовісно та неналежним чином виконував умови спірного договору оренди, що виключає задоволення даного позову.

Також судом встановлено, що заявлені позовні вимоги - про визнання поновленим договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про його поновлення, не відповідають приписам земельного законодавства, які є чинними з 16 липня 2020 року та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2024 року в зв`язку з перебуванням судді Павленка Є.В. у відпустці в період з 26 червня 2024 року по 14 липня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко