Рішення

від 04.07.2024 по справі 910/2720/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2024Справа № 910/2720/24

За позовом Керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Генічеське міжрайонне управління водного господарства

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від прокуратури не з`явилися;

від позивачів-1, 2 не з`явилися;

від відповідача Слободяник І.П.;

від третьої особи не з`явилися.

В судовому засіданні 04.07.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено представника відповідача, що повне рішення буде складено 16.07.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

06 березня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (позивач-1) та Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (позивач-2) надійшла позовна заява № 51-76-23 від 07.02.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 15.01.2021 року, № 5 від 11.03.2021 року, № 8 від 25.05.2021 року, № 10 від 05.07.2021 року, № 12 від 31.08.2021 року, № 13 від 20.12.2021 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії від 14.12.2020 року № 10-12/20 та стягнути з відповідача на користь позивача-2 кошти в розмірі 9 313 253,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди № 3 від 15.01.2021 року, № 5 від 11.03.2021 року, № 8 від 25.05.2021 року, № 10 від 05.07.2021 року, № 12 від 31.08.2021 року, № 13 від 20.12.2021 року укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, з відповідача підлягають стягненню кошти у сумі 9 313 253,56 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України як безпідставно одержані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року прийнято справу № 910/2720/24 до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.04.2024 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Генічеське міжрайонне управління водного господарства.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 11.04.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/2720/24 до судового розгляду по суті на 09.05.2024 року.

В судовому засіданні 09.05.2024 року судом оголошувалася перерва.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. 23.05.2024 року у відпустці, судове засідання, призначене на 23.05.2024 року не відбулося, судове засідання призначено на 04.07.2024 року.

В судовому засіданні 04.07.2024 року представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові.

Представники прокуратури, позивачів та третьої особи в судове засідання 04.07.2024 року не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства проведено відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії (ДК 021:2015:09130000-5) з очікуваною вартістю закупівлі 72 070 500,00 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс».

За результатами відкритих торгів 14.12.2020 року між Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (постачальник) укладено договір № 10-12/20 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії (надалі - договір), відповідно до п. 2.2. якого предметом продажу є активна електрична енергія для об`єктів споживача, що живляться від електричних мереж оператора системи розподілу, загальна вартість якої складає 46 968 810,00 грн.

Відповідно до комерційної пропозиції, яка є додатком до договору, ціна (тариф) на електричну енергію з 01.01.2021 року становить 1,29023 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ, крім того, ПДВ - 20%, усього з ПДВ - 1,548376 грн за 1 кВт*год.

Згідно з п. 13.1. договору даний договір вступає в силу з моменту набрання чинності договором, але не раніше 01.01.2021 року та діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі в частині розрахунків - до повного виконання (строк дії договору уточнюється під час укладання договору).

Пунктом 14.1. договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі (постачальника) та не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, які визначені у ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25.12.2015 (зі змінами та доповненнями), інших законах України, що установлюють правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг.

За змістом пункту 1 додатку 3 до договору «Порядок зміни ціни договору» умови договору можуть змінюватися за взаємною згодою сторін відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Відповідно до пунктів 6-8 цього додатку істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п.п. 1-8 ч. 5 ст. 41 Закону. Зміна ціни електричної енергії як товару в структурі ціни можна змінювати не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У цьому випадку сторона, яка пропонує зміни, надає документальне підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути: інформація з офіційного сайту ДП «Оператор ринку». Зміна тарифу на послуги з передачі електричної енергії в структурі ціни застосовується з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП) або з дня, що встановлено у відповідній додатковій угоді про зміну ціни за одиницю електричної енергії.

В подальшому між Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» укладено 13 (тринадцять) додаткових угод, зокрема, додаткові угоди № 3 від 15.01.2021 року, № 5 від 11.03.2021 року, № 8 від 25.05.2021 року, № 10 від 05.07.2021 року, № 12 від 31.08.2021 року, № 13 від 20.12.2021 року.

Додатковою угодою № 3 від 15.01.2021 року сторони дійшли згоди викласти додаток 1 до договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції, відповідно до якої ціна (тариф) на електричну енергію з 01.01.2021 року становить 1,34393 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,612716 грн. за 1 кВт*год), а з 06.01.2021 року - 1,478188607 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,7738263284 грн. за 1 кВт*год). Підставою для збільшення ціни стали положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Додатковою угодою № 5 від 11.03.2021 року сторони дійшли згоди викласти додаток 1 до договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції, відповідно до якої ціна (тариф) на електричну енергію з 01.01.2021 року становить 1,34393 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,612716 грн. за 1 кВт*год), з 06.01.2021 року - 1,478188607 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,7738263284 грн. за 1 кВт*год), а з 01.03.2021 року - 1,6258596488 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,9510315786 грн. за 1 кВт*год). Підставою для збільшення ціни стали положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Додатковою угодою № 8 від 25.05.2021 року сторони дійшли згоди викласти додаток 1 до договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції, відповідно до якої ціна (тариф) на електричну енергію з 01.01.2021 року - 1,34393 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,612716 грн. за 1 кВт*год), з 06.01.2021 року - 1,478188607 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,7738263284 грн. за 1 кВт*год), з 01.03.2021 року - 1,6258596488 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,9510315786 грн. за 1 кВт*год), а з 01.05.2021 року ціну (тариф) зменшено до 1,57393 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,888716 грн. за 1 кВт*год). Підставою для збільшення ціни стали положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Додатковою угодою № 10 від 05.07.2021 року сторони дійшли згоди викласти додаток 1 до договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції, відповідно до якої ціна (тариф) на електричну енергію з 01.01.2021 року - 1,34393 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,612716 грн. за 1 кВт*год), з 06.01.2021 року - 1,478188607 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,7738263284 грн. за 1 кВт*год), з 01.03.2021 року - 1,6258596488 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,9510315786 грн. за 1 кВт*год), з 01.05.2021 року - 1,57393 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,888716 грн. за 1 кВт*год), а з 01.06.2021 року ціну (тариф) збільшено до 1,731165607 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 2,0773987284 грн. за 1 кВт*год). Підставою для збільшення ціни стали положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Додатковою угодою № 12 від 31.08.2021 року сторони дійшли згоди викласти додаток 1 до договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції, відповідно до якої ціна (тариф) на електричну енергію з 01.01.2021 року - 1,34393 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,612716 грн. за 1 кВт*год), з 06.01.2021 року - 1,478188607 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,7738263284 грн. за 1 кВт*год), з 01.03.2021 року - 1,6258596488 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,9510315786 грн. за 1 кВт*год), з 01.05.2021 року - 1,57393 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,888716 грн. за 1 кВт*год), з 01.06.2021 року - 1,731165607 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 2,0773987284 грн. за 1 кВт*год), а з 01.08.2021 року ціну (тариф) збільшено до 1,90411 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 2,284932 грн. за 1 кВт*год). Підставою для збільшення ціни стали положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Додатковою угодою № 13 від 20.12.2021 року сторони дійшли згоди викласти додаток 1 до договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції, відповідно до якої ціна (тариф) на електричну енергію з 01.01.2021 року - 1,34393 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,612716 грн. за 1 кВт*год), з 06.01.2021 року - 1,478188607 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,7738263284 грн. за 1 кВт*год), з 01.03.2021 року - 1,6258596488 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,9510315786 грн. за 1 кВт*год), з 01.05.2021 року - 1,57393 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 1,888716 грн. за 1 кВт*год), з 01.06.2021 року - 1,731165607 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 2,0773987284 грн. за 1 кВт*год), з 01.08.2021 року - 1,90411 грн. за 1 кВт*год без ПДВ (з ПДВ - 2,284932 грн. за 1 кВт*год).

З викладеного слідує, що до договору № 10-12/20 від 14.12.2020 року у період його виконання п`ять разів вносились зміни щодо вартості одиниці електричної енергії в бік збільшення, внаслідок чого ціну за 1 кВт*год з 1,29023 грн. без ПДВ підвищено до 1,90411 грн. без ПДВ, тобто на 47,6%.

За поставлену електричну енергію замовником сплачено 39 127 756,79 грн., що підтверджується платіжними транзакціями, отриманими з єдиного веб-порталу використання публічних коштів https://spending.gov.ua, а саме: транзакція № 196293839 від 02.03.2021 року на суму 9255,38 грн., № 197298319 від 15.03.2021 року на суму 59 676,26 грн., № 197298308 від 15.03.2021 року на суму 2852,90 грн., № 200489947 від 21.04.2021 року на суму 36 123,67 грн., № 200489946 від 21.04.2021 року на суму 24 521,68 грн., № 201851312 від 07.05.2021 року на суму 73 411,46 грн., № 202569014 від 17.05.2021 року на суму 124 713,70 грн., № 202569028 від 17.05.2021 року на суму 81 260,60 грн., № 203739826 від 28.05.2021 року на суму 5 999 999,33 грн., № 204915852 від 10.06.2021 року на суму 3 404 709,06 грн., № 204915857 від 10.06.2021 року на суму 38 348,43 грн., № 206377669 від 29.06.2021 на суму 699 999,70 грн., № 207535341 від 12.07.2021 року на суму 1 191 993,47 грн., № 207535343 від 12.07.2021 року на суму 81 201,16 грн., № 208985760 від 28.07.2021 року на суму 5 299 998,82 грн., № 210164940 від 12.08.2021 року на суму 18 108,56 грн., № 210164938 від 12.08.2021 року на суму 3 178 740,10 грн., № 211361791 від 27.08.2021 року на суму 1 520 988,25 грн., № 211378608 від 28.08.2021 року на суму 4 999 999,60 грн., № 212609537 від 10.09.2021 року на суму 17 998,88 грн., № 212609525 від 10.09.2021 року на суму 5 202 319,14 грн., № 214578552 від 30.09.2021 року на суму 3 599 999,48 грн., № 215654734 від 13.10.2021 року на суму 998 776,83 грн., № 215654752 від 13.10.2021 року на суму 37 439,83 грн., № 217425352 від 29.10.2021 року на суму 2 425 320,50 грн.

Як вказує прокурор, додаткові угоди № 3 від 15.01.2021 року, № 5 від 11.03.2021 року, № 8 від 25.05.2021 року, № 10 від 05.07.2021 року, № 12 від 31.08.2021 року, № 13 від 20.12.2021 року укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, з відповідача підлягають стягненню кошти у сумі 9 313 253,56 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України як безпідставно одержані.

Щодо звернення прокурора з вказаним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України), у тому числі відносин відшкодування шкоди.

Так, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного вище рішення під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Сам факт не звернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18).

Також, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 дійшла таких висновків:

- бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77);

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність укладення договору про закупівлю та/або незаконного внесення до нього змін, що спричинює надмірне витрачання бюджетних коштів, не відповідає такому інтересу.

Так, прокурор вказує на порушення законодавства про публічні закупівлі при закупівлі електричної енергії, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів у сумі 9 313 253,56 грн., порушило економічні інтереси держави, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, становить безумовне порушення інтересів держави в бюджетній сфері.

У запиті від 07.09.2023 року № 51-1627вих-23 Генічеська окружна прокуратура повідомила Південний офіс Держаудитслужби про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі та просила надати інформацію про вжиття заходів визнання недійсними додаткових угод щодо зміни ціни до договору № 10-12/20 від 14.12.2020 року.

Згідно з інформацією Південного офісу Держаудитслужби № 152125-17/811-2023 від 20.09.2023 року заходи щодо визнання недійсними додаткових угод № 3, № 5, № 8, № 10, № 12, № 13 до договору від 14.12.2020 року № 10-12/20 та про стягнення надмірно сплачених коштів з ТОВ "Енерго Збут Транс" не вживались, позовні заяви не подавалися та їх подання не планується.

Крім того, Генічеська окружна прокуратура зверталася до Державного агентства меліорації та рибного господарства України із запитами від 20.09.2023 року № 51-1723вих-23, від 07.12.2023 року № 51-2331вих-23, якими агентство повідомлялося про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі та необхідність надання інформації про вжиття заходів визнання недійсними додаткових угод щодо зміни ціни до договору № 10-12/20 від 14.12.2020 року.

Листами від 12.12.2023 року № 3-8.2-9/7578-23 та від 26.12.2023 року № 3-8.2-9/7975-23 Державне агентство меліорації та рибного господарства України повідомило, що у агентства відсутній доступ до документації щодо закупівлі, заходи будуть вживатися після отримання доступу до документації.

На думку прокурора, вказані обставини свідчать про неналежне виконання Південним офісом Держаудитслужби та Державним агентством меліорації та рибного господарства України покладених на них повноважень щодо належного захисту інтересів держави.

Щодо визнання недійсними додаткових угод № 3 від 15.01.2021 року, № 5 від 11.03.2021 року, № 8 від 25.05.2021 року, № 10 від 05.07.2021 року, № 12 від 31.08.2021 року, № 13 від 20.12.2021 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії від 14.12.2020 року № 10-12/20 суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад сторін у судовому процесі.

Поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у господарському (судовому) процесі": сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 4 Господарського процесуального кодексу України (частина 1 статті 45 цього Кодексу); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які захищають свої інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.

Відтак належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Згідно з частинами першою, другою статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (що і має місце у цій справі), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права (близький з змістом висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Як зазначав Верховний Суд (у постановах від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18), у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Таким чином, під час вирішення спорів щодо встановлення недійсності правочину судам необхідно перевірити склад учасників процесу та з`ясувати коло осіб, на яких поширюються наслідки недійсності укладеного правочину.

З урахуванням викладеного суд констатує, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 року у справі № 910/2392/22, від 12.09.2023 року у справі № 914/198/23, від 29.08.2023 року у справі № 912/1550/22.

У справі, що розглядається, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 15.01.2021 року, № 5 від 11.03.2021 року, № 8 від 25.05.2021 року, № 10 від 05.07.2021 року, № 12 від 31.08.2021 року, № 13 від 20.12.2021 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії від 14.12.2020 року № 10-12/20, прокурор визначив відповідачем лише одну сторону цих правочинів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс».

Суд зазначає, що оскільки предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 15.01.2021 року, № 5 від 11.03.2021 року, № 8 від 25.05.2021 року, № 10 від 05.07.2021 року, № 12 від 31.08.2021 року, № 13 від 20.12.2021 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії від 14.12.2020 року № 10-12/20, що укладені між Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс», тому з урахуванням наведеного належними співвідповідачами за такими вимогами мали б бути зазначені особи.

Проте прокурор, звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 15.01.2021 року, № 5 від 11.03.2021 року, № 8 від 25.05.2021 року, № 10 від 05.07.2021 року, № 12 від 31.08.2021 року, № 13 від 20.12.2021 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії від 14.12.2020 року № 10-12/20, укладені між Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс», помилково за такими позовними вимогами визначив тільки одного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс».

Водночас суд враховує, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 року у справі № 902/1331/22.

Суд зазначає, що оскільки Генічеське міжрайонне управлінням водного господарства мало бути співвідповідачем у цій справі, прокурор не реалізував своє право на залучення Генічеського міжрайонного управління водного господарства до участі у справі як співвідповідача, що унеможливлювало задоволення судом позовних вимог, які прямо і безпосередньо стосувалися прав вказаної особи, відтак суд, з`ясувавши належний суб`єктний склад сторін у справі, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 15.01.2021 року, № 5 від 11.03.2021 року, № 8 від 25.05.2021 року, № 10 від 05.07.2021 року, № 12 від 31.08.2021 року, № 13 від 20.12.2021 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії від 14.12.2020 року № 10-12/20.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача-2 безпідставно одержаних коштів в розмірі 9 313 253,56 грн. суд зазначає наступне.

Оскільки підстав для визнання недійсними додаткових угод № 3 від 15.01.2021 року, № 5 від 11.03.2021 року, № 8 від 25.05.2021 року, № 10 від 05.07.2021 року, № 12 від 31.08.2021 року, № 13 від 20.12.2021 року до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії від 14.12.2020 року № 10-12/20 судом не встановлено, то і вимоги про стягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 9 313 253,56 грн., які фактично є похідними, також не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.07.2024р.

Суддя О.В. Котков