Постанова

від 16.07.2024 по справі 520/19902/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 р. Справа № 520/19902/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Єгупенко В.В.) від 04.03.2024 року по справі № 520/19902/23 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД"

про стягнення коштів з розрахункових рахунків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив стягнути до бюджету України кошти у розмірі 106013.57 гривень в рахунок погашення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «РАДІЙ. ЛІД», податковий номер: 14075757, з усіх відкритих розрахункових рахунків

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок невиконання своїх податкових зобов`язань має податковий борг, який відповідачем в добровільному порядку сплачено не було, а отже підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року по справі № 520/19902/23 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто до бюджету України кошти у розмірі 106013,57 гривень в рахунок погашення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «РАДІЙ. ЛІД», податковий номер: 14075757, з усіх відкритих розрахункових рахунків.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що він не отримував поштою податкової вимоги, на якій базуються позовні вимоги та оскаржуване рішення. Також вказує, що ТОВ фірма «Радій, ЛТД» не отримувало ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 р., не було обізнано про відкриття провадження у справі № 520/19902/23 та, відповідно, було позбавлене можливості захистити свої інтереси в суді шляхом складення і направлення суду відзиву на позовну заяву.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року по справі № 520/19902/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 р. призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату розгляду справи, ТОВ ФІРМА «РАДІЙ. ЛТД» має податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) у сумі 116013,57 грн (штрафні санкції), який виник на підставі: податкового повідомлення-рішення (форма «ПС») № 000/818/1813 від 29.01.2021; податкового повідомлення-рішення (форма «Ш») № 000/1262/1813 від 30.06.2021.

У зв`язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені строки, позивачем сформовано та направлено податкову вимогу від 05.11.2018 № 123886-17, яка вважається врученою. Вказана податкова вимога у судовому порядку не оскаржувалась.

З моменту направлення податкової вимоги податковий борг платника податків існував не припиняючись і оскільки сума податкового боргу сплачена не була, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

Відповідно до ст. п. 14.1.137 ст. 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України "грошове зобов`язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписами пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.

Відповідно до п. 59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Також, податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Правовими положеннями п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наявність у відповідача несплаченої у визначений законодавством строк узгодженої суми грошового зобов`язання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме згідно інтегрованих карток відповідач має непогашений податковий борг перед бюджетом, який виник на підставі: податкового повідомлення-рішення (форма «ПС») № 000/818/1813 від 29.01.2021 (сума грошового зобов`язання - 19421,87 грн.); податкового повідомлення-рішення (форма «Ш») № 000/1262/1813 від 30.06.2021 (сума грошового зобов`язання 96591,70 грн.). Загальна сума податкового боргу 116013,57 грн. (а.с. 9).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем сформована податкова вимога про сплату боргу форми Ю № 123886-17 від 05.11.2018 р., яка направлена відповідачу за місцем реєстрації (станом на дату направлення такої вимоги): АДРЕСА_1 , згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22), а тому посилання апелянта на те, що йому не вручалася податкова вимога є помилковими.

У відповідності до пункту 42.2 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою "за закінченням терміну зберігання" чи "інші причини" (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).

Враховуючи викладене, податкова вимога вважається врученою відповідачу належним чином.

При цьому, передбачені ПК України заходи не привели до погашення відповідачем податкового боргу.

Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Враховуючи положення наведених норм ПК України, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на те, що в рішенні суду не надано жодної юридичної оцінки невідповідності того, що податковий борг у відповідача виник в 2021 році, а податкова вимога про сплату цього самого боргу була сформована та направлена платнику ще в 2018 році є помилковими, оскільки податковий борг на суму 116013,57 грн. виник саме у 2021 р. на підставі винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, які є чинними та в судовому порядку не оскаржувалися, а податкова вимога сформована у 2018 р. також є чинною не оскаржувалася в судовому порядку, і оскільки податковий борг мав місце з моменту вручення такої податкової вимоги, тобто не переривався, у позивача не було підстав для формування нової податкової вимоги.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст. 87 ПК України. Крім того, в силу приписів п. 87.9 ст. 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Підпунктом 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до абз.1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки доказів погашення податкового боргу в сумі 116013,57 грн. відповідач станом на час подання позовної заяви та розгляду справи в суді першої інстанції не надав, позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності належного повідомлення відповідача про розгляд справи, без дотримання його права на ознайомлення з позовною заявою, мотивами та підставами позовних вимог тощо, що призвело до позбавлення права надати відзив на позовну заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року було направлено на поштову адресу відповідача: АДРЕСА_1 .

Разом із тим, конверт повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За правилами пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

В межах спірних правовідносин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року по справі № 520/19902/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко