Постанова

від 16.07.2024 по справі 320/6498/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6498/22 Головуючий у І інстанції - Балаклицький А.І.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігласс Україна» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігласс Україна» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2021/00797 від 06.08.2021, № UA100230/2021/00809 від 09.08.2021, № UA100230/2021/00808 від 09.08.2021, № UA100230/2021/00818 від 11.08.2021 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA100230/2021/610282/1 від 06.08.2021, № UA100230/2021/610287/2 від 09.08.2021, №100230/2021/610284/2 від 09.08.2021, № UA100230/2021/610290/21 від 11.08.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним під час подання митної декларації були подані всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, тобто не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товару, вказану в митній декларації.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту було надано контролюючому органу повний пакет документів, а відповідачем, у свою чергу, не доведено, що такі документи не є достатніми для перевірки митної вартості товару.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не було враховано наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, зокрема, що вони не містили об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості. Апелянт зазначає, що позивач не скористався своїм правом надати додаткові документи для усунення розбіжностей. Також відповідач стверджує, що причини, які не дозволяли застосувати інші методи визначення митної вартості товару, ніж резервний, відображені у рішенні про коригування митної вартості товару.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Також, заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 940, 00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Житомирської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року.

Митницею подано заперечення щодо стягнення таких витрат, оскільки вони є значно завищеними в порівнянні зі складністю справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Між позивачем (далі - покупець) та JSC «New Glass» (Болгарія, далі - постачальник) укладений контракт №S2021/001 UU від 08.02.2021 на поставку скляного посуду в асортименті.

ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» здійснює ритмічні поставки товарів від JSC «New Glass» на умовах поставки FCA Новий Пазар (Болгарія).

В якості складових митної вартості товарів ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» декларує витрати на транспортування товарів та інвойсну вартість товарів.

ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» для митного оформлення посуду в асортименті були подані митні декларації:UA101020/2021/015109 від 27.09.2021, UA101020/2021/016238 від 04.10.2021,UA101020/2021/016222 від 04.10.2021,UA101020/2021/016887 від 07.10.2021, UA101020/2021/018316 від 19.10.2021, UA101020/2021/019663 від 26.10.2021, UA101020/2021/020776 від 03.11.2021, UA101020/2021/020838 від 03.11.2021, UA101020/2021/020747 від 02.11.2021, UA101020/2021/020820 від 03.11.2021, UA101020/2021/020783 від 02.11.2021, UA101020/2021/023066 від 15.11.2021.

Митна вартість товару була заявлена імпортером за ціною контракту.

Однак, відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів№ UA100230/2021/610282/1 від 06.08.2021, № UA100230/2021/610287/2 від 09.08.2021, №100230/2021/610284/2 від 09.08.2021, № UA100230/2021/610290/21 від 11.08.2021 та митна вартість товарів визначена за резервним методом.

ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» були подані повторні митні декларації, а товар відпущено у вільний обіг під фінансові гарантії.

При цьому, загальна сума переплати податків склала 1 262 607, 85 грн з ПДВ.

03.12.2021 ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» подало до Житомирської митниці заяву про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Також, позивач просив скасувати рішення про коригування митної вартості.

23.12.2021 Житомирська митниця ухвалила рішення у формі листа № 7.19-2/15/13/4227, яким відмовила у задоволенні вимоги ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» про скасування рішень про коригування митної вартості.

03.02.2022 ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» подало скаргу на рішення Житомирської митниці від 23 грудня 2021 до Державної митної служби України.

13.05.2022 Державна митна служба України відмовила ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» у задоволенні скарги.

Не погоджуючись з такими рішеннями митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Разом з тим документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 та 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у редакції, чинній на час подання митної декларації, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Положеннями ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Так, разом із деклараціями митної вартості ТОВ «Юнігласс Україна» подало пакет документів на підтвердження митної вартості відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України.

До кожної із митних декларацій і ДМВ подані зокрема: укладений між ТОВ «Юнігласс Україна» та продавцем зовнішньоекономічний контракт № S2021/001 UU від 08.02.2021 (код класифікатора документів - 4104); пакувальний лист (код - 0271); інвойс / рахунок-фактура (код - 0380); автотранспортна накладна / CMR (код - 0730); декларація про походження товару (код - 0862); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (код - 0954); довідка про транспортні витрат (код - 3007); додаток до Контракту, що стосується відповідної поставки товару (код - 4103); договір доручення (про надання послуг митного брокера) між ТОВ «Юнігласс Україна» та уповноваженою особою ТОВ «Євро-Брок» № S2021/002 UU від 09.02.2021 (код - 4207); договір-доручення про транспортно-експедиторське обслуговування № 0006 від 05.02.2021 між ТОВ «Юнігласс Україна» та ФОП ОСОБА_1 (код - 4301).

Таким чином, ТОВ «Юнігласс Україна» визначило митну вартість товарів за ціною товару згідно з Контрактом (інвойсом) та на підставі витрат на транспортування.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що за результатами перевірки заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів (посуду столового, скляного).

У зв`язку з чим, митний орган запропонував ТОВ «Юнігласс Україна» надати додаткові документи, визначені у ч. ч. 3, 4 ст. 53 МК України.

ТОВ «Юнігласс Україна» надало наявні в нього додаткові документи на вимогу митного органу, а саме: офіційний лист-відповідь ТОВ «Юнігласс Україна» на вимогу Митного органу; виписку з бухгалтерських та банківських документів по продажу товару за період, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України (копії видаткових і податкових накладних, платіжні доручення на перерахування валюти тощо); виписку з бухгалтерської документації по Контракту № S021/001 UU від 08.02.2021; калькуляції оцінюваного товару; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам (лист експортера з цінами реалізації своєї продукції на інші країни); копію експертного висновку про вартісні характеристики товару, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, підготовлений спеціалізованою експертною установою (№ 113/160 від 12.05.2021); копію експортної декларації (митної декларації країни відправлення); копію сертифікату походження, виданого ТПП Болгарії, із зазначенням інвойсу як належний доказ, що саме цей товар за цим інвойсом надавався незалежному уповноваженому органу країни експорту.

Однак, незважаючи на це, відповідач прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, більшість із оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару мають ідентичні обґрунтування (позиції) митного органу.

Так, позивач під час митного оформлення надавав документ - виписку з бухгалтерської документації по продажу товарів. Документ підписаний головним бухгалтером.

Митному органу був поданий зведений документ, який показує усі продажі ідентичних та подібних (аналогічних) товарів імпортером на території України. У виписці із бухгалтерської документації міститься, зокрема, інформація про: дату і номер документа (видаткової накладної), на підставі якої здійснювався продаж; артикул (графа код матеріалу);назву покупця; кількість, вагу, загальну вартість; вартість за одиницю (ціна за штуку).

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач мав змогу ідентифікувати дані із виписки з бухгалтерської документації із даними в інвойсі та поданій митній декларації, зокрема, за номерами артикулів. Також, у виписці була інформація про видаткові накладні, на підставі яких здійснювався продаж товарів.

Крім того, відповідач зазначає, що додатково надані копії платіжних доручень в іноземній валюті № 3 від 11.05.2021, № 4 від 02.07.2021, № 5 від 05.07.2021, № 6 від 05.07.2021, № 7 від 28.07 не можуть бути використані для підтвердження митної вартості, так як не засвідчені банківською установою про проведення відповідного розрахунку між контрагентами.

Разом з тим, у відповідь на вимоги митного органу про надання додаткових документів, ТОВ «Юнігласс Україна» надавало через уповноважену особу ТОВ «Євро-Брок», зокрема, виписки з бухгалтерських та банківських документів, в складі яких, серед іншого, були зазначені вище копії платіжних доручень в іноземній валюті за попередніми поставками.

Зазначені платіжні доручення були проведені через електронну систему клієнт-банку ТОВ «Юнігласс Україна», тобто платіжні доручення сформовані та підписані в електронній формі. У платіжних дорученнях також стоять відмітки (печатки) AT «Піреус Банк МКБ» про отримання платіжних доручень оперативним підрозділом банку та про проведення фінансового контролю. Тобто, платіжні доручення були проведені.

Що стосується доводів апелянта про те, що додатково наданий висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 12.05.2021 № 113/160 не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки він містить інформацію щодо рівня ціни відмінних від заявленого у рахунках-фактурах (інвойсах), колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України встановлено, що висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, визначено як додатковий документ, який митний орган має право витребувати (за наявності такого у ТОВ «Юнігласс Україна») тільки у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Право митного органу на витребування додаткових документів закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МК України.

Висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 12.05.2021 №113/160 надавався ТОВ «Юнігласс Україна» через уповноважену особу ТОВ «Євро-Брок». Оскільки цей висновок стосується попередніх поставок ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, він може бути використаний в якості додаткового документу для підтвердження митної вартості товарів.

Отже, доводи про неможливість застосування додатково наданого висновку ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних знаків» від 12.05.2021 №113/160 для підтвердження заявленої митної вартості товару, у зв`язку із завершення терміну його дії є необґрунтованим, оскільки вказаний висновок може бути використаний в якості додаткового документа для підтвердження митної вартості товарів, проте не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Також, відповідач зазначає, що довідкова інформація щодо вартості у країні-експортері товарів не може бути використана для підтвердження митної вартості, оскільки не стосується товарів, що пред`явлені до митного оформлення.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) зокрема довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та /або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Колегія суддів зазначає, що вказане положення МК України не вимагає від декларанта або уповноваженої особи надавати довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, які є абсолютно ідентичними оцінюваним товарам (тобто, які мають такі ж артикульні значення, як і оцінювані товари).

Також, в оскаржуваних рішеннях відповідач зазначає, що довідкова інформація щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, прийнята до уваги, але не може бути використана для підтвердження митної вартості, так як не надано реальних документів продажу (договори, рахунки-фактури, видаткові накладні).

Позивач через уповноважену особу ТОВ «Євро-Брок» в процесі митного оформлення надав копію довідкової інформації про рівень цін на ринку країни експорту, а саме лист експортера (продавця) з цінами реалізації своєї продукції в інші країни.

За наявності підстав, передбачених у ч.ч. З, 4 ст. 53 МК України декларант або уповноважена особа подає на вимогу митного органу додаткові документи, за їх наявності в декларанта, згідно з переліками, передбаченими у ч.ч. З, 4 ст. 53 МК України.

При цьому, ч.ч. 2, 3, 4 ст. 53 МК України не передбачають подання таких документів як рахунки-фактури, договори, прайс-листи з метою підтвердження інформації, зазначеної у листі-інформації постачальника щодо цін реалізації іншим клієнтам товару, що є ідентичним та/або подібним (аналогічним) оцінюваним товарам.

Пункт 2 частини 4 статті 53 МК України передбачає подання лише довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам і не передбачає надання компанією-експортером «реальних документів продажу (договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних)». Довідка (лист) з таблицею, в якій вказаний товар (артикул), ціна на нього та країни, до яких експортер експортує цей товар, підписана відповідальними особами, і є довідковою інформацією в розумінні п. 2 ч. 4 ст. 53 МК України.

Щодо ненадання прайс-листа виробника товару колегія суддів зазначає наступне.

Згідно правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, в комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа). При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів. Позивачем при митному оформленні товарів був поданий митниці прайс-лист, в якому ціна товарів, пред`явлених до митного оформлення, збігається з задекларованою позивачем ціною товарів. Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.

Отже, прайс-лист є комерційним документом, він не є розрахунковим документом, а тому не є доказом взаєморозрахунків між сторонами контракту.

Крім того, на вимогу митного органу про надання додаткових документів ТОВ «Юнігласс Україна» через уповноважену особу ТОВ «Євро-Брок» подавало, серед іншого, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України (зокрема копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень на перерахування валюти).

Отже, посилання митного органу на те, що ТОВ «Юнігласс Україна» не подало виписку з бухгалтерських та банківських документів є безпідставним.

Щодо доводів митного органу про ненадання позивачем висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 3 МК України за наявності підстав митний орган може вимагати подання зокрема висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неподання такого документа не може бути підставою для коригування митної вартості товару, адже положення ч. 4 ст. 53 МК України передбачають, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. Якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15 зробив висновок, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, ненадання позивачем висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.

Також, митним органом зазначено, що позивачем не надано виписку з банківських та бухгалтерських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що на вимогу митного органу про надання додаткових документів ТОВ «Юнігласс Україна» через уповноважену особу ТОВ «Євро-Брок» подавало, серед іншого, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України (зокрема, копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень на перерахування валюти).

Що стосується аргументу митного органу про те, що довідки ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати, який залучений позивачем як експедитор у перевезеннях оцінюваного товару за Договором-дорученням № А0006 про транспортно-експедиторське обслуговування від 05.02.2021 містять інформацію про перевізника, відмінного від того, який зазначений у CMR колегія суддів зазначає таке.

На підтвердження такої складової митної вартості товару, як витрати на транспортування, ТОВ «Юнігласс Україна» разом з митними деклараціями подало довідки ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати, крім того, до кожної митної декларації було додано договір-доручення про транспортно-експедиторське обслуговування № 0006 від 05.02.2021 між ТОВ «Юнігласс Україна» та ФОП ОСОБА_1 .

Отже, ФОП ОСОБА_1 є експедитором, а не безпосереднім перевізником. ФОП ОСОБА_1 , як експедитор залучає інших перевізників для перевезення оцінюваного товару, які і зазначаються в товарно-транспортних накладних (CMR).

Колегія суддів звертає увагу, що довідка також містить відомості про CMR, державні номери транспортних засобів та назву перевізника, тому, довідку про транспортні витрати можна співставити з конкретним перевезенням (CMR) та митною декларацією. Довідка містить інформацію про вартість перевезення до митної території України, вартість перевезення на митній території України, а також вартість експедиторських послуг, місцем надання яких згідно з пп. (ж) п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України є місце реєстрації отримувача послуг. Оскільки ТОВ «Юнігласс Україна» зареєстроване на території України, то експедиторські послуги по всьому маршруту перевезення вважаються наданими на території України.

Отже, числове значення такої складової митної вартості, як транспортні витрати є підтвердженим, тому згадана позиція митного органу не може бути підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган в оскаржуваних рішеннях не навів, які конкретно складові митної вартості він вважає непідтвердженими.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Крім того, у спірних рішеннях про коригування митної вартості товару відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості, що також вказує на їх незаконність.

Верховним Судом з цього приводу напрацьована стала практика, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Крім того, митний орган необґрунтовано застосував резервний метод для коригування митної вартості товару ТОВ «Юнігласс Україна».

На переконання колегії суддів митний орган безпідставно не використав основний метод визначення митної вартості товарів позивача. Рішення митного органу не містять обґрунтованих пояснень, чому він використав резервний метод, як того вимагає п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598). Митний орган зобов`язаний вказати умови поставки та комерційні умови, які сформували ту митну вартість, яку митний орган взяв за основу для коригування митної вартості товару ТОВ «Юнігласс Україна». Водночас, в спірних рішеннях цього немає.

Просте зазначення в рішеннях найменування виробника, країни виробництва, назви товару та ціни за одиницю товару з тих митних декларацій, які взяті за основу для коригування, не є поясненням й обґрунтуванням застосування резервного методу як другорядного.

Таким чином, рішення суду першої інстанції, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 940, 00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 4 та 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269). Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, 11.05.2021 між ТОВ «Юнігласс Україна» (далі - клієнт) та адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Голдрейн Партнерс» (далі - виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №85 (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що виконавець надає, а клієнт зобов`язується приймати і оплачувати надану виконавцем правову допомогу на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до договору виконавець буде надавати клієнту правову допомогу: надання усних та письмових консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають у діяльності клієнта; перевірка на відповідність вимогам чинного законодавства внутрішніх документів клієнта; підготовка проектів, редагування готових проектів договорів, угод, що укладаються клієнтом з іншими юридичними та фізичними особами; погодження проектів договорів, угод з контрагентами клієнта; юридичне супроводження переговорів клієнта з контрагентами, надання допомоги щодо організації контролю за виконанням договорів; підготовка проектів змін до статутних документів, реєстрація змін про діяльність клієнта в органах державної влади і управління; представництво інтересів клієнта в державних, правоохоронних, контролюючих та інших органах, підприємствах, установах, організаціях з питань захисту прав та інтересів клієнта; інші юридичні послуги, пов`язані із звичайною діяльністю клієнта. На підставі цього Договору клієнт доручає вести справи в місцевих адміністративних судах, судах апеляційної інстанції, у Верховному суді, Конституційному суді України (п. 1.2 договору).

Згідно п. 4.1. Договору послуги, що надаються виконавцем, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми коштів на банківський рахунок виконавця. Суми, які вказані в цьому пункті підлягають оплаті клієнтом протягом 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

Вартість однієї години роботи виконавця становить суму в гривні без ПДВ, що еквівалентна 80 (вісімдесяти) доларам США за курсом «продаж» ПАТ «КБ «Приватбанк» на день виставлення рахунку виконавцем (п. 4.2 Договору).

Згідно акту виконаних робіт №001052 від 24.04.2024 до договору №85 від 11.05.2021 адвокатським об`єднанням було надано такі послуги з правової допомоги: 24.04.2024 - підготовка процесуального документу: аналіз апеляційної скарги Житомирської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі № 320/6498/22, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу - кількість годин - 5, ставка 3 188, 00 грн/год, сума - 15 940, 00 грн.

В подальшому, адвокатським об`єднанням виставлено рахунок на оплату послуг №001052 від 29.04.2024.

Відповідно до платіжної інструкції № 1381 від 03.05.2024 ТОВ «Юнігласс Україна» здійснило оплату послуг з правової допомоги у повному розмірі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Окрім цього, суд має враховувати, чи є розмір заявлених позивачем витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Таким чином, дослідивши надані документи та враховуючи предмет спору, колегія суддів вважає, що вартість витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3 188, 00 грн, що буде співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (10003, м. Житомир, вул. Перемоги 25, код ЄДРПОУ: 44005610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігласс Україна» (08294, Київська обл., м. Буча, вул. Яблунська, 84, код ЄДРПОУ: 43536537) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 188, 00 грн (три тисячі сто вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк