Постанова

від 16.07.2024 по справі 320/4632/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 липня 2024 року

справа № 320/4632/23

адміністративне провадження № К/990/19733/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

за участю секретаря судового засідання Пугач Д. С.,

представників позивача - адвоката Мошковського М. В. на підставі Ордера, адвоката Костюка І. В. на підставі Ордера,

представника відповідача - П`ятигорця Д. А. в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року (суддя Василенко Г. Ю.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року (судді: Ганечко О. М., Кузьменка В. В., Василенка Я. М.)

у справі №320/4632/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Панда»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

24 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Панда» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - контролюючий/податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 лютого 2023 року № 00025300703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 928 114 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 992 811 грн, та № 00025280703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2022 року на суму 16 730 171 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №320/4632/23, позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10 лютого 2023 року №00025280703 та №00025300703.

21 травня 2024 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №320/4632/23.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року відкрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з урахуванням виконання ухвали без руху від 23 травня 2024 року та витребувано справу з суду першої інстанції.

24 червня 2024 року справа № 320/4632/23 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року по справі 640/18540/18, від 21 червня 2022 року по справі №820/4033/16, від 16 червня 2020 року по справі № 400/987/19, від 19 липня 2021 року по справі № 380.2019.002018, від 28 лютого 2018 року по справі № 826/7986/13-а, від 22 листопада 2022 року № 814/1/18. Крім того, податковий орган посилається на порушення норм процесуального права.

Відповідач в касаційній скарзі зазначає, що наведена судами попередніх інстанцій оцінка первинних документів, складених в межах договірних правовідносин позивача з десятьма контрагентами, без дослідження факту відповідності складених платником податку первинних документів вимогам закону призвело до неправильного застосування статей 14, 44, 185, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, статей 200, 201 ПК України.

Відповідач просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення Київського окружного суду від 21 липня 2023 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити повністю.

Відзив на касаційну скаргу податкового органу від Товариства до Верховного Суду надійшов 14 червня 2024 року, який утримує в собі заперечення на кожний із доводів касаційної скарги відповідача, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Панда» є юридичною особою включено до ЕДРПОУ за кодом 31189253, зареєстроване як юридична особа 06 листопада 2000 року в Київській обл., м. Васильків, вул. Грушевського, 23 офіс 1, є власником Селищанського та Тальнівського цукрових заводів розташованих у Звенигородському районі Черкаської області, основний вид діяльності - виробництво цукру (код КВЕД 10.81), є платником податку на додану вартість з 06 жовтня 2021 року.

В грудні 2022 року - січні 2023 року податковим органом (відповідачем по справі) проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України щодо дотримання податкового законодавства Товариством при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, результати якої викладені в акті перевірки від 20 січня 2023 року №1107/10-36=07-03-14/31189253 (далі - акт перевірки).

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року у Декларації від`ємного значення з податку на додану вартість встановлено порушення Товариством пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 та абзаців першого і другого пунктів 198.3, 198.5, 198.6, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, оскільки ним занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 9 378 742 грн та завищено від`ємне значення у розмірі 16 730 171 грн, про що зазначено в розділі 4 акта перевірки «Висновки».

Абзацом першим цього розділу зазначено про те, що наведена у цьому акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в рамках організації і проведення даної перевірки, у тому числі представлена платником податків та результати її опрацювання є, відповідно до підпункту 19-1.1.46 пункту 19-1.1 статті 19, пункту 74.3 статті 74 і підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України, підставою для зазначених вище висновків (том 1 аркуш справи 87).

Заступником керівника податкового органу 10 лютого 2023 року прийняті два податкові повідомлення-рішення які є предметом судового оскарження у цій справі.

Податкове повідомлення-рішення №00025280703 прийняте згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 ПК України на підставі акта перевірки від 20 січня 2023 року, в ньому зазначено, що за встановлені цим актом порушення пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті187, підпункту «а» пункту 198.1 та абзаців першого і другого пунктів 198.3, 198.5, 198.6, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України Товариству, як платнику податку на додану вартість зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2022 року внаслідок завищення від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 16 730 171 грн (том 1 арк. справи 92-94).

Склад податкового правопорушення, як зазначено в цьому акті індивідуальної дії полягає у тому, що Товариством завищено задеклароване від`ємне значення за жовтень 2022 року внаслідок декларування нереальної фінансово-господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тотленд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вугілляінвест Захід», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробрікс». Проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено завищення задекларованого від`ємного значення в періоді, що перевірявся на загальну суму податку на додану вартість 16 730 171 грн.

Податкове повідомлення - рішення № 00025300703 прийняте заступником керівника податкового органу згідно з підпунктами 54.3.1, 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 ПК України на підставі акта перевірки від 20 січня 2023 року за порушення Товариством пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 та абзаців першого і другого пунктів 198.3, 198.5, 198.6, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-14 (зі змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року №168/704, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (зі змінами та доповненнями) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, внаслідок співпраці з ризиковими контрагентами та здійснення фінансово-господарських операцій (операції) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тотленд», яка вчинена поза межами господарської діяльності Товариства (позивача у справі) та спрямована лише на формування платником податкового кредиту, оскільки товар придбавається зі ставкою 14 %, а в подальшому реалізується (експортується) з нульовою ставкою, призвело до заниження податкового зобов`язання до сплати у сумі 9 928 114 грн.

Податковим повідомленням - рішенням № 00025300703 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 928 114 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 992 811 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України (том 1 арк. справи 97-100).

Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій та їх оцінка.

Під час розгляду даного спору суди попередніх інстанцій установили, що у перевіряємий період позивач мав договірні взаємовідносини з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Полідор», «Агроспецтрейдинг», «Сіленопт», «Вілтор», «Крістал-Агро ТД», «Маестро Алві», «Клевер Маркет», «Тотленд», «Вугілляінвест Захід», «Агробрікс».

Позивач за жовтень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість задекларував наступні показники: р.1.1. Операції на митній території України, що оподатковуються основною ставкою - 32131508 грн; р.9 Усього податкових зобов`язань - 32131508 грн; р.10.1. Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основою ставкою - 23656987 грн; 10.2. Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за ставкою 7 % - 193701 грн; р. 10.3. Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за ставкою 14 % - 20486052 грн; р. 14 коригування податкового кредиту; р. 16 Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 4581200 грн; р. 17 Усього податкового кредиту - 48861679 грн; р. 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду - 16730171 грн; р. 21 Сума від`ємного значення, що зараховуєтеся до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - 16730171 грн.

Основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є: придбання кукурудзи, природного газу, буряку цукрового, коксу.

Згідно з додатком 2 до декларації за жовтень 2022 року, сума від`ємного значення з ПДВ попередніх звітних періодів сформовано у липні та жовтні 2022 року.

За позицією податкового органу позивач оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ.

Перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б Декларації) актом перевірки встановлено її заниження на 4 378 016,64 грн, внаслідок декларування фінансово-господарської операції з ТОВ «Полідор», ТОВ «Агроспецтрейдинг», ТОВ «Сіленопт», ТОВ «Вілтор», ТОВ «Крістал-Агро ТД», ТОВ «Маестро Алві», ТОВ «Клевер Маркет».

За даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) позивач зареєстрував на адресу ТОВ «Полідор» (44493987) податкові накладні на загальну суму 87895,04 грн, на адресу ТОВ «Агроспецтрейдинг» (38529973) на суму 59379,61 грн, на адресу ТОВ «Сіленопт» (43744274) податкові накладні на суму 61296,27 грн, на адресу ТОВ «Вілтор» (44144578) податкові накладні на суму 26098,76 грн, на адресу ТОВ «Крістал-Агро ТД» (44680243) податкові накладні на суму 22682,09 грн, на адресу ТОВ «Маестро Алві» (43643090) податкові накладні на суму 22682,09 грн, на адресу ТОВ «Клевер Маркет» (43612538) податкові накладні на суму 20015,43 грн.

Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника р. 19 Декларації суми податкового кредиту (р.17 колонки Б) актом перевірки встановлено її завищення на суму 21 730 896 грн, оскільки було завищено на 21 730 896 грн показник у рядку 10.2. колонки Б Декларації за жовтень 2022 року, внаслідок декларування нереальної фінансово-господарської операції з ТОВ «Тотленд» (38743855), ТОВ «Вугілляінвест Захід» (40919652), ТОВ «Агробрікс» (33359355).

До перевірки по зазначеним контрагентам позивач надаd первинні бухгалтерські документи щодо реалізації вищезазначених товарів: договір, рахунки-фактури, платіжні доручення, інструкції на відвантаження товару, видаткові накладні, сертифікати відповідності, перепустки на вивіз вантажу.

В акті перевірки зафіксовано наступні порушення:

- щодо ТОВ «Полідор», відповідно до податкової інформації встановлено: чисельність працюючих осіб - 1; стан наявні два офіси і склад; відсутні управлінський, технічний та інший персонал, без відповідного придбання послуг по залученню персоналу за договорами цивільно-правового характеру, послуг аутсорсингу та аутстафінгу тощо;

- щодо ТОВ «Агроспецтрейдинг» встановлено: чисельність працюючих осіб - 3; стан платника - 0; директор товариства одночасно виконує обов`язки керівника/бухгалтера/засновника на 4 окремих суб`єктах господарювання, які зареєстровані в Одеській, Дніпропетровській областях та м. Києві, що у свою чергу унеможливлює одночасне здійснення фінансово-господарських операцій, контроль, управління, декларування та інші заходи для ведення господарської діяльності на підприємствах; товариство віднесено до ризикових за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку (рішення від 15.07.2022 № 27775); у товариства наявні офіс, склад та автомобіль; на підприємстві незначна кількість працівників, відсутні управлінський, технічний та інший персонал, без відповідного придбання послуг по залученню персоналу за договорами цивільно-правового характеру, послуг аутсорсингу та аутстафінгу тощо.

- щодо ТОВ «Сіленопт» встановлено: чисельність працюючих осіб - 3; стан платника - 0; товариство віднесено до ризикових за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку (рішення від 13.07.2022 №21523); у товариства наявні три офіси, 3 складські приміщення та 2 автомобіля; у товариства незначна кількість працівників, відсутні управлінський, технічний та інший персонал, без відповідного придбання послуг по залученню персоналу за договорами цивільно-правового характеру, послуг аутсорсингу та аутстафінгу тощо;

- щодо ТОВ «Вілтор» встановлено: чисельність працюючих осіб - 4; стан платника - 0; звітність 1 ДФ відсутня; товариство віднесено до ризикових за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку (рішення від 08.08.2022 №153741); у товариства наявні склад та 2 автофургони гараж; у товариства незначна кількість працівників, відсутні управлінський, технічний та інший персонал, без відповідного придбання послуг по залученню персоналу за договорами цивільно-правового характеру, послуг аутсорсингу та аутстафінгу тощо;

- щодо ТОВ «Крістал-Агро ТД» встановлено: чисельність працюючих осіб - 3; стан платника - 0; звітність 1 ДФ відсутня; товариство віднесено до ризикових за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку (рішення від 01.11.2022 №38139); у товариства наявні офіс, склад та автомобіль; у товариства незначна кількість працівників, відсутні управлінський, технічний та інший персонал, без відповідного придбання послуг по залученню персоналу за договорами цивільно-правового характеру, послуг аутсорсингу та аутстафінгу тощо;

- щодо ТОВ «Маестро Алві» встановлено: чисельність працюючих осіб - 5; стан платника - 0; товариство віднесено до ризикових за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку (рішення від 01.11.2022 №38139); у товариства наявні 4 офіси, 2 склади, морозильна камера, переробний склад; у товариства незначна кількість працівників, відсутні управлінський, технічний та інший персонал, без відповідного придбання послуг по залученню персоналу за договорами цивільно-правового характеру, послуг аутсорсингу та аутстафінгу тощо;

- щодо ТОВ «Клевер Маркет» встановлено: чисельність працюючих осіб - 2; стан платника - 0; директор товариство одночасно виконує обов`язки керівника/бухгалтера/засновника на 3 окремих суб`єктах господарювання, які зареєстровані в Закарпатській області та м. Києві, що у свою чергу унеможливлює одночасне здійснення фінансово-господарських операцій, контроль, управління, декларування та інші заходи для ведення господарської діяльності на підприємствах; товариство віднесено до ризикових за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку (рішення від 06.07.2022 № 179774); у товариства наявні офіс, склад та автомобіль; на підприємстві незначна кількість працівників, відсутні управлінський, технічний та інший персонал, без відповідного придбання послуг по залученню персоналу за договорами цивільно-правового характеру, послуг аутсорсингу та аутстафінгу тощо. Встановлено відсутність у ТОВ «Клевер Маркет» об`єктивно необхідних для вчинення господарських операцій - виробничих потужностей, офісних приміщень, унеможливлюють вчинення товариством тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, також відсутня інформація в друкованих виданнях та всесвітній мережі інформації щодо офіційного сайту, заходів/контактів зв`язку тощо, відсутнє придбання товарів та послуг для здійснення господарської діяльності;

- щодо ТОВ «Тотленд» встановлено: до перевірки надано договір поставки від 10 жовтня 2022 року № 1010к, укладений між позивачем та ТОВ «Тотленд», за умовами якого контрагент зобов`язувався передати позивачу товар (кукурудзу 3-го класу українського врожаю, 2021 року), а останній прийняти і оплатити товар. При передачі товару продавець зобов`язаний передати покупцю оригінал договору та належним чином засвідчені копії таких документів: рахунку фактури на передачу партії товару, видаткову накладну на товар, акт прийому-передачі права власності на товар, товарно-транспортну накладну. Згідно з умовами договору постачальник повинен здійснити поставку товару в місце призначення (Одеса-Порт, термінал ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешл» у період з 10 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року. До перевірки надано акт приймання-передачі товару, складений у місті Києві 10 жовтня 2022 року. Згідно з реєстром, який міститься у вказаному акті, товар був доставлений до місця поставки у період з 04 вересня 2022 року по 10 жовтня 2022 року включно, автомобільним та залізничним транспортом.

У межах вказаних договірних правовідносин позивач виписав на адресу ТОВ «Тотленд» видаткову та податкову накладні на суму 166668419,52 грн (у тому числі ПДВ 20468051,52 грн). До перевірки не надано товарно-транспортної накладної.

Відповідно до податкової інформації по ТОВ «Тотленд» товариство придбавало транспортні послуги для транспортування товару в період з 01 вересня 2022 року по 31 жовтня 2022 року.

З наданих до перевірки пояснень вбачається, що затвердженої процедури перевірки постачальників у позивача немає, перевага надається постачальнику виходячи з співвідношення ціни, якості, строків виконання, репутації тощо.

Придбаний у ТОВ «Тотленд» товар позивач реалізував на адресу «BG TRADE SA» (Швейцарія). При цьому позивач придбавав кукурудзу за ціною 9428 грн за тону, а реалізовував за ціною 8301 грн. При здійсненні господарської операції платник податків обов`язково прагне економічного ефекту. Проте враховуючи той факт, що реалізація товару відбулась за ціною нижче ціни придбання, об`єктивні економічні причини для здійснення експортної операції відсутні. Тобто здійснена фінансово-господарська операція з ТОВ «Тотленд» вчинена поза межами господарської діяльності позивача та спрямована лише на формування платником податкового кредиту, оскільки товар придбавається зі ставкою 14 %, а в подальшому реалізується (експортується) з нульовою ставкою.

Щодо ТОВ «Вугілляінвест Захід» (40919652) в акті перевірки зафіксовано: товариство віднесено до ризикових за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку (рішення від 17.06.2022 № 212741), в якому зазначено, що підприємство формує податковий кредит по ризиковим контрагентам-постачальникам. Перевіркою встановлено зо реєстрацію податкових накладних зупинено. У товариства наявний офіс, проте у ЄРПН відсутнє придбання комунальних послуг, канцелярії тощо, що може підтвердити ведення господарської діяльності. За адресою реєстрації офісу товариства одночасно зареєстровано понад 15 суб`єктів господарювання, які не є платниками ПДВ та перебувають у категорії «сплячі». За 2022 рік фінансова звітність не подавалась. Тож перевіркою встановлено, що у ТОВ «Вугілляінвест захід» відсутні об`єктивно необхідні для вчинення господарських операцій - основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, земельних ділянок, матеріально-технічної та технологічної можливості щодо перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товарів (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу та з урахуванням віддаленості контрагентів постачальників від контрагентів покупців, унеможливлюють вчинення ТОВ «Вугілляінвест захід» тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій.

Отже, перевіркою встановлено неможливість придбання позивачем у ТОВ «Вугілляінвест Захід» відповідної кількості ідентифікованого товару, що доводить нереальність одержання (купівлі) позивачем товару у ТОВ «Вугілляінвест Захід». Фактично останнім здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з позивачем при одержанні (купівлі) товарів, складено первинні документи та відображено їх в бухгалтерському та податковому обліку всупереч нормами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тобто, відсутній факт формування відповідного активу.

Щодо ТОВ «Агробрікс» (33359355) в акті перевірки зафіксовано: товариство віднесено до ризикових за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку (рішення від 30.11.2022 № 82168), в якому зазначено, що наявна податкова інформація, яка визначає ризиковість здійснення господарських операцій, а саме відсутність будь-якої інформації про наявність виробничих приміщень та складських приміщень необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Перевіркою встановлено, що у ТОВ «Агробрікс» відсутні об`єктивно необхідні для вчинення господарських операцій - основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, земельних ділянок, матеріально-технічної та технологічної можливості щодо перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товарів (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу та з урахуванням віддаленості контрагентів постачальників від контрагентів покупців, унеможливлюють вчинення ТОВ «Агробрікс» тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій.

Згідно з даними ЄРПН встановлено, що ТОВ «Агробрікс» не купувало товари, який був реалізований позивачу. Отже, перевіркою встановлено неможливість придбання позивачем у ТОВ «Агробрікс» відповідної кількості ідентифікованого товару, що доводить нереальність одержання (купівлі) позивачем товару у ТОВ «Агробрікс». Фактично, останнім здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з позивачем при одержанні (купівлі) товарів, складено первинні документи та відображено їх в бухгалтерському та податковому обліку всупереч нормами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тобто відсутній факт формування відповідного активу.

Таким чином, за висновками контролюючого органу, позивачем сформовано податковий кредит по нереальним господарським операціям. Позивач при виборі контрагентів не проаналізував контрагентів на предмет наявності у них майнових (вартісних) активів, наявності працівників, наявності складів для збереження товарів, наявності основних засобів для здійснення господарської діяльності, відсутності інших ознак ризиковості платника. Тобто позивач діяв без належної обачності.

Правове регулювання

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів необхідно враховувати презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Висновки судів попередніх інстанцій та позиція Верховного Суду

Здійснюючи апеляційний перегляд суд апеляційної інстанції висновувався на принципі превалювання сутності над формою, за яким перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій та застосуванні норм ПК України, зокрема підпунктів 14.1.36., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1.-200.4. статті 200, пунктів 201.1., 201.10., 201.11. статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд апеляційної інстанції дослідив взаємовідносини позивача, як продавця білого цукру з покупцями, а саме ТОВ «Крістал-Агро ТД» (том 1 а. с. 101-119), ТОВ «Полідор» (том 1, а. с. 120 -198), ТОВ «Агроспецтрейдинг» (том 1 а. с. 197-250, том 2 а. с. 1), ТОВ «Сіленопт» (том 2, а. с. 2-52), ТОВ «Вілтор» (том 1, а. с. 53, том 2 а. с. 54-67), ТОВ «Маестро Алві» (том 2, а. с. 68-81), ТОВ «Клевер Маркет» (том 2, а. с. 83-96), між позивачем та ТОВ «Агробрікс» з придбання хімічних препаратів, дозуючих насосів і установок, технічного обладнання та запасних частин (том 2, а. с. 98-109), між позивачем та ТОВ «Вугілляінвест захід» з придбання коксової продукції (том 2, а.с.110, 111-140), між позивачем та ТОВ «Тотленд» з поставки товару (кукурудзи 3-го класу українського походження, врожаю 2021 року) (том 2, а. с. 141-159), обставини щодо подальшої реалізації придбаного у контрагентів товару (цукру білого, кукурудзи 3-го класу) іноземних контрагентам за контрактами (том 2, а. с. 160-218), а також докази подання податкової звітності за липень-жовтень 2022 року.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що первинні документи складені в межах договірних правовідносин позивача з вказаними вище контрагентами з дотриманням вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Господарські операції з контрагентами відображені позивачем належним чином в податковому та бухгалтерському обліку. Підписи представників позивача та контрагентів на первинних документах є достатнім та належним доказом приймання-передачі товарів, що свідчить про товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами. Окрім того, придбання позивачем відповідних товарів відповідає профілю його господарської діяльності.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що висновки акта перевірки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами сформовані виключно на підставі податкової інформації по контрагентам, а не оцінці складених за результатами господарських операцій первинних документів. Відповідач не навів зауважень до змісту і форми наданих під час перевірки первинних документів з контрагентами. Висновки акта перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача за договірними відносинами з зазначеними контрагентами.

Суд апеляційної інстанції визнав, що господарські операції, що були поставлені податковим органом під сумнів, є для позивача типовими та не виходять за межі звичайної господарської діяльності. Усі операції з постачання цукру, зокрема і операції із спірними контрагентами, проводяться за типовим алгоритмом та оформлюються належними для даного виду операцій документами, а саме: 1) між продавцем та покупцем укладається письмовий договір з визначенням істотних умов купівлі-продажу, які є аналогічними для всіх покупців; Так, основними умовами договорів є: 100% попередньої оплати; передача товару та ризиків на складі продавця; прийняття покупцем на себе витрат та організації з подальшого транспортування товару; тощо; 2) на підставі договору та усної заявки покупця формується рахунок-фактура на виконання 100% попередньої оплати товару; 3) покупець виконує 100% оплату партії товару на підставі рахунку-фактури. Зазначений факт достовірно підтверджується відповідним платіжним дорученням з посиланням на рахунок-фактуру в призначенні платежу; 4) продавець формує податкову накладну на відповідну операцію та направляє її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних; 5) покупець надає продавцеві довіреність-інструкцію на відвантаження товару уповноваженій особі із зазначенням адреси складу постачання, відомостей про транспортний засіб, що подається під завантаження, дані уповноваженої особи - водія, детальні повноваження водія щодо приймання та підписання документів на товар тощо; 6) під час передачі товару на складі продавця, уповноважені особи посвідчують факт передачі підписанням видаткової накладної. Видаткова накладна містить усі необхідні реквізити передбачені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; 7) після передачі товару, для виїзду транспортного засобу з вантажем за межі території заводу (складу продавця), внутрішніми правилами безпеки ТОВ «Панда» передбачено оформлення пропуску на вивіз вантажу, який також містить дату виїзду, опис та кількість вантажу, найменування покупця, відомості про уповноважену особу покупця, ідентифікацію автомобіля тощо.

Суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що податковий орган не зазначив період за який відбувався аналіз відповідної податкової інформації; операції щодо реалізації контрагентами отриманого від позивача товару, не мають стосунку до формування податкового обліку позивача, як продавця товару; платник податків не повинен нести додаткове податкове навантаження через дії або бездіяльність свого контрагента. Позивач не повинен та не має можливості контролювати власника набутого майна щодо розпорядження набутим майном. Факт неподання контрагентами звітів, може свідчити лише про невиконання ними вимог податкового законодавства, порушення контрагентами податкової дисципліни в частині подачі звітів, проте це не є доказом реальної відсутності основних засобів у контрагентів позивача.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що всі зафіксовані в акті перевірки порушення щодо господарських операцій позивача з постачання цукру на адресу ТОВ «Полідор», ТОВ «Агроспецтрейдинг», ТОВ «Сіленопт», ТОВ «Вілтор», ТОВ «Крістал-Агро ТД», ТОВ «Маестро Алві», ТОВ «Клевер Маркет», є лише припущеннями контролюючого органу, належними доказами такі твердження не підтверджені, відповідач не надав суду жодного доказу, який вказував би на те, що зазначені суб`єкти господарювання беруть участь в схемах формування, використання та розповсюдження ризикового податкового кредиту, або який доводить відсутність у цих Товариств мети на здійснення господарської діяльності і відсутності її реального здійснення.

Відсутність основних засобів у контрагентів позивача, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентами, не є свідченням відсутності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Щодо дослідження і оцінки судами попередніх інстанцій операцій позивача з придбання товарів у ТОВ «Тотленд» (кукурудзи 3 класу), ТОВ «Вугілляінвест Захід» (коксу), ТОВ «Агробрікс» (хімічних препаратів тощо).

Суди попередніх інстанцій установили, що між ТОВ «Агробрікс» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № І-22/03 від 24 березня 2021 року, за умовами якого продавець продає, а покупець купує хімічні препарати, дозуючі насоси і установки, технологічне обладнання та запасні частини (товар.) передача-приймання товару за кількість та якістю здійснюється на підставі транспортних супровідних та інших документів (том 2, а. с. 98 - 109).

У межах взаємовідносин за вказаним договором сторонами складені такі первинні документи: специфікація на товар; рахунок на оплату; видаткова накладна та податкова накладна (зареєстрована в ЄРПН); товарно-транспортна накладна; відомість по товарно-матеріальних рахунках; оплата товару підтверджена платіжним дорученням (том 2, а. с. 99-109).

Встановлені в акті перевірки порушення контрагентом позивача ТОВ «Агробрікс» стосовно того, що ним була продана продукція матеріально-технічного призначення (товар), яка ним не придбавалася є неприйнятними, з огляду на те, що повний аналіз фінансово-господарської діяльності цього Товариства податковим органом не здійснювався, зокрема, не перевірено чи була придбана така продукція в періоди, що передували перевіряємому, чи знаходилась ця продукція на складі в момент її реалізації.

Також, між позивачем (постачальник) та ТОВ «Вугілляінвест Захід» (покупець) укладено договір поставки № 100622/Кпр від 10 червня 2022 року, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (коксову продукцію) відповідно до специфікації. Товар доставляється залізничним або автотранспортом (в залежності від чого передбачався пакет товаросупровідних документів) (том 2, а. с.110).

У межах взаємовідносин за вказаним договором сторонами складені такі первинні документи: специфікацію на товар; рахунок на оплату; накладна та податкові накладні (зареєстрована в ЄРПН); акт приймання-передачі вугільної продукції; транспортна імпортна накладна; свідоцтва на транспортні засоби; оборотно-сальдова відомість по рах 681; оплата товару підтверджена платіжними дорученнями (том 2, а. с.111-140).

Між позивачем (постачальник) та ТОВ «Тотленд» (покупець) укладено договір № 1010к від 10 жовтня 2021 року, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2021 року) (том 2, а. с.141-145).

У межах взаємовідносин за вказаним договором сторонами складені такі первинні документи: рахунок на оплату; акт приймання-передачі товару; видаткова накладна; податкова накладна (зареєстрована в ЄРПН) (том 2, а. с. 146-159).

Позивач надав докази (первинна документація) подальшої реалізації придбаного у контрагентів товару (цукру білого, кукурудзи 3-го класу) іноземних контрагентам за контрактами (том 2, а .с. 160-218), а також докази подання податкової звітності за липень-жовтень 2022 року.

Висновки відповідача про те, що придбання кукурудзи у ТОВ «Тотленд» здійснено поза межами господарської діяльності ТОВ «Панда» та за відсутності об`єктивної економічної причини для здійснення експортної операції обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції.

Зокрема, суд проаналізував визначені позивачем види економічної діяльності, умови зовнішньоекономічних контрактів від 13 червня 2018 року №S130618, №S120319 з додатковими угодами, які мають довготривалий характер і не обмежуються двома поставками, а також вказав на об`єктивні причини, викликані переважно глобальною пандемією SARS-CoV-2 (COVID-19) та військовою агресією російської федерації проти України, які істотно вплинули на заплановані поставки. В результаті суд врахував посилання позивача стосовно того, що враховуючи доарбітражне попередження, Товариство було змушено виконати постачання товару в кінці 2022 року за ціною дещо нижчою, ніж ціна придбання. Натомість, позивач запобіг розриву партнерських відносин, необхідності повернення попередньої оплати, можливого нарахування штрафних санкцій, розгляду спору в міжнародних арбітражних інстанціях. Враховуючи вартість усіх поставок, кінцева вигода Товариства є істотною.

Діяльність позивача, у тому числі з укладання договорів та отримання певного фінансового результату не означає діяльність направлену на миттєву прибутковість кожної окремої операції, адже йдеться не завжди про позитивний фінансовий результат та не про прибуток, як об`єкт оподаткування. Господарський інтерес та прибутковість платника податків може стосуватись необхідності уникнути ще більших збитків, або полягати у потребі виходу на нові ринки збуту.

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що висновок податкового органу, що придбання кукурудзи у ТОВ «Тотленд» здійснено поза межами господарської діяльності ТОВ «Панда» та за відсутності об`єктивної економічної причини, є недоведеним та не враховує аналізу всіх важливих обставин.

За результатами дослідження і оцінки первинних документів, які складені за операціями з придбання позивачем товарів у ТОВ «Тотленд», ТОВ «Вугілляінвест Захід», ТОВ «Агробрікс», суди дійшли висновку про їх відповідність вимогам Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Придбання позивачем відповідних товарів відповідає профілю його господарської діяльності.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого обов`язку передбаченого податковим законодавством або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-замовника права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що наведені відповідачем в акті перевірки висновки є необґрунтованими, недоведеними та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами, позаяк, більшість висновків ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивних доводах сторони.

Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду сформованих у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року по справі 640/18540/18, від 21 червня 2022 року по справі №820/4033/16, від 16 червня 2020 року по справі № 400/987/19, від 19 липня 2021 року по справі №380.2019.002018, від 28 лютого 2018 року по справі № 826/7986/13-а, від 22 листопада 2022 року № 814/1/18, Суд звертає увагу на наступне.

Контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених контролюючим органом постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.

Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Доводи контролюючого органу по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, наведення окремих цитат з судових рішень, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів. Посилання відповідача на порушення судами норм процесуального права є загальними, без конкретизації того, які обставини не встановлені або встановлено неповно, не зазначено яким доказам надана помилкова оцінка тощо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дотрималися норм процесуального права в частині дослідження і надання оцінки первинним документам, іншим доказам, наявним в матеріалах справи. Переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 КАС України.

Суди першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановили фактичні обставини справи та надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №320/4632/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк