Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/17528/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 910/17528/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024, повний текст якого складено та підписано 26.02.2024

у справі № 910/17528/23 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1"

до ОСОБА_1

про стягнення 366 900,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення завданих збитків у розмірі 366 900,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 1166 ЦК України, обґрунтовані тим, що витрати відповідача щодо оплати оренди приміщення були здійснені всупереч інтересам товариства та призвели до зменшення прибутку підприємства.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1" не вчиняв дій, які б завдали шкоди товариству. Основною причиною укладення договорів оренди житлового приміщення була виробнича необхідність, на що посилається позивач, та трудові відносини працівників товариства, яким було надано у тимчасове користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/17528/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до ст. 1166 ЦК України позивачем фактично не доведено наявності понесених збитків, так само як і причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заявленими до стягнення збитками, не надано належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували протиправність поведінки відповідача, яка потягли за собою понесення Товариством збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач через систему «Електронний суд» надіслав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що суд не надав належної оцінки таким доказам як окремо кожному так і сукупності, а саме:

- спір у цій справі виник внаслідок протиправних дій відповідачки, які спричинили необґрунтовані та безпідставні витрати позивача на оренду помешкання - квартири АДРЕСА_2 ;

- після припинення своїх повноважень як керівника товариства, відповідачка не передала товариству жодного документа з тих, які нею були додані до відзиву на позовну заяву.

- доказу про те, що посадові обов`язки гр. ОСОБА_2 полягали в обслуговуванні (і з чого саме воно складається) саме будинку АДРЕСА_3 , відповідачкою не надано;

- товариство не мало жодних прав на видачу довідки від 07.02.2019 № 397, наданої відповідачем, оскільки такими повноваженнями він не наділений жодним нормативним актом, а встановлення факту проживання особи за певною адресою за правилам ЦПК України відноситься до виключних повноважень суду (справи окремого провадження);

- будинок АДРЕСА_3 перебував на обслуговуванні ТОВ «Житлобуд-1» тільки до 01.06.2022, оскільки відповідно до наявної в мережі інтернет інформації обрано управителя - ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» (вул. Васильківська, 18.pdf (kyivcity.gov.ua), засновником та керівником якого одноосібно є відповідачка, тому навіть якщо припустити, що наймання квартири було для оптимізації виробничого процесу з обслуговування будинку, то з моменту обрання управителя у ТОВ «Житлобуд-1» потреба у оренді відпала, однак орендні правовідносини з власником квартири та оплата оренди тривали аж по листопад 2022 включно;

- судом не було враховано положення ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Доводи та заперечення відповідача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:

- позивач свідомо вводить суд в оману щодо строку передачі будинку, оскільки протокол зборів співвласників будинку був підписаний уповноваженими особами 21.02.2022 і в ньому дійсно зазначено, що передача повинна бути проведена до 01.06.2022, але у зв`язку з військовим діями процес передачі будинку затримався і лише в жовтні 2022 року було остаточно змінено балансоутримувача будинку;

- позивач усвідомлений про строки передачі будинку, оскільки до жовтня 2022 року отримував платежі за надані комунальні послуги від мешканців будинку;

- позивач приховує від суду інформацію задля безпідставного обвинувачення відповідача у протиправних діях;

- необхідність оренди вказаної квартири була зумовлена виключно виробничою необхідністю та відповідач, як директор Товариства мав всі повноваження для укладення такого договору, тому жодних підстав вважати, що відповідач недобросовісно виконував обов`язки директора чи зловживав посадовими обов`язками немає;

- позивач помилково вважає, що йому достатньо лише заявити про збитки, а відповідач зобов`язаний доводити, що шкода нанесена не з його вини;

- позивач не надав доказів оспорення укладеного з відповідачем договору оренди нерухомого майна №1-2019 від 01.10.2019 чи притягнення відповідача до будь-яких видів відповідальності у зв`язку з неправомірною поведінкою;

- дії, вчинені на виконання правомірного правочину не є протиправними, а отже позивачем не доведено вчинення відповідачем протиправної поведінки, яка б зумовила можливість покладення на неї відповідальності та стягнення збитків.

Заперечення позивача щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу

У відповіді на відзив відповідача, позивач зазначив наступне:

- згідно з наданих відповідачкою копій документів, договір оренди припинений 31.10.2022 та в цей же день повернуто об`єкт оренди орендодавцю;

- на офіційному сайті Київради/Київської міської державної адміністрації розміщено фотокопію (витяг) резулятивної частини протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 18 (вул. Васильківська, 18.pdf (kyivcity.gov.ua), відповідно до якого з 01.06.22 в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_3 обрано управителя - ТОВ «Сервіс житлобуд-1», код ЄДРОУ 43661827 (https://opendatabot.ua/c/43661827);

- мешканцями обрано управителя з 01.06.2022, з цієї дати ТОВ «Житлобуд-1» не мало жодних підстав для несення будь-яких витрат на обслуговування будинку АДРЕСА_3 , в т.ч. і на наймання житла працівнику, який вже не повинен був та не виконував ніяких трудових обов`язків у будинку за вказаною адресою;

- відповідачкою не зазначається про те, що обрання управителя відбулось з 01.06.2022, тобто така інформація була свідомо нею прихована, однак є суттєвою для вирішення даного спору;

- після припинення повноважень відповідачки, як керівника товариства, нею не було передано новому складу керівництва ТОВ «Житлобуд-1» жодного документа, який стосується обслуговування будинку АДРЕСА_3 , жодного договору з мешканцями цього будинку, а також ні єдиного документа щодо трудових відносин з ОСОБА_2 з серпня 2007 року (особової справи, заяви на прийняття на роботу, документа про освіту, посадової інструкції, документів з персональними даними тощо);

- з огляду на обрання з 01.06.2022 управителем іншого суб`єкта господарювання, витрати на оренду квартири АДРЕСА_2 за період з 01.06.22 до 31.10.2022 на суму 51000,00 грн є безпідставними, марнотратством та збитками, завданими відповідачкою позивачу;

- відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

- особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Заперечення відповідача щодо доводів позивача, викладених у відповіді на відзив

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначає наступне:

- поведінка відповідача при укладанні та виконанні договору оренди приміщення була правомірною та не спричинила жодних збитків позивачу;

- позивачем не заперечується той факт, що включно до 30.09.2022 він отримував кошти за послуги з обслуговування будинку по АДРЕСА_3 та здійснював його обслуговування;

- всі документи на момент звільнення відповідач перебували у приміщенні за місцем реєстрації позивача і починаючи з квітня 2023 року посадові особи позивача отримали всі документи, які стосуються діяльності позивача, про що свідчить звернення позивача з позовом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. головуючий суддя, судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17528/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 6605,00 грн, доказів повноважень особи, яка подала апеляційну скаргу - адвоката Пархоменко Ірини Сергіївни (належним чином оформлений ордер на надання правничої (правової) допомоги) та доказів наявності/реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС особи, яка подала апеляційну скаргу - апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1», а також доказів надсилання копії апеляційної скарги відповідачу - ОСОБА_1 . Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

12.04.2024 недоліки апеляційної скарги усунено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-1» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/17528/23. Відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 20.05.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 13.05.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 13.05.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

20.05.2024 від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 задоволено клопотання ТОВ "ЖИТЛОБУД-1" про відкладення розгляду справи та повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги на 03.06.2024. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

В судовому засіданні 03.06.2024 оголошено перерву до 26.06.2024 для надання можливості сторонам вирішити спір мирним шляхом.

Явка представників учасників справи

Представники сторін в судове засідання 26.06.2024 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи рекомендоване повідомлення про вручення ухвали суду від 03.06.2024 відповідачу та довідку про доставку електронного документа до електронного кабінету позивачу.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.09.2005 між ТОВ «ЖИТЛОБУД-1» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди квартири, відповідно до якого товариство передає в тимчасове користування (на час трудових відносин) працівнику підприємства службове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження трудових відносин між ТОВ «ЖИТЛОБУД-1» та ОСОБА_2 до суду надано витяг з трудової книжки № НОМЕР_1 працівника підприємства.

01.10.2019 між ТОВ «МАН КОМПЛЕКС» (далі-орендодавець), між ТОВ «ЖИТЛОБУД-1» (далі-орендар) в особі директора ОСОБА_3 , укладено договір №1-2019 оренди нерухомого майна. Сторонами було укладено ряд додаткових угод щодо продовження дії основного Договору та зміни суми орендної плати.

01.10.2019 актом прийому-передачі до Договору оренди нерухомого майна №1-2019 ТОВ «МАН КОМПЛЕКС» передало, а в свою чергу ТОВ «ЖИТЛОБУД-1» прийняло в платне тимчасове користування жиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

31.10.2022 актом прийому-передачі до Договору оренди нерухомого майна №1-2019 здійснено передачу вищевказаного майна ТОВ «МАН КОМПЛЕКС».

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1", ОСОБА_1 є учасником підприємства та володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 33 %.

З 1998 року по 17.01.2023 року ОСОБА_1 перебувала на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1".

17 січня 2023 року відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1".

Відповідно до п. 4.1 Статуту Товариства передбачено, що вищим органом Підприємства є збори Учасників Підприємства. Вони складаються з Учасників Підприємства або призначених ними представниками.

Протоколом №2/2022 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1" прийнято рішення про звільнення з посади директора Товариства - ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України та п. 5 ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з дати нотаріального підписання протоколу загальних зборів Товариства, що відбулись 17.01.2023.

Відповідно до п. 4.15 Статуту товариства, виконавчим органом підприємства є дирекція, що обирається загальними зборами учасників. Очолює Дирекцію генеральний директор.

Крім того, зобов`язано ОСОБА_1 передати новому керівнику Товариства всю документацію підприємства, установчі документи та печатки, а також майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1".

30.03.2023 позивачем скеровано відповідачу вимогу про передачу установчих, господарських, бухгалтерських документів та майна Товариства.

31.03.2023 ОСОБА_1 надала відповідь на вищевказані вимоги, посилаючись на невизначеність строків щодо передачі документів новому директору Товариства.

Надалі, позивач, здійснивши перевірку даних з програм бухгалтерського обліку товариства та інформації з банківських установ, в яких відкриті рахунки підприємства, та первинних документів товариства, встановив, що з жовтня 2019 по листопад 2022 товариством було здійснено 37 платежів на загальну суму 366 900,00 грн.

В призначенні платежу зазначалось наступне: «Оплата за оренду приміщення (вул. Васильківська) за договору №1-2019 від 01.10.2019».

Крім того, позивач зазначив, що в останнього відсутній Договір №1-2019 від 01.10.2019 р. та відповідачем не передано значну частина актів здачі-приймання наданих послуг за користування вказаним приміщенням.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що витрати відповідача щодо оплати оренди приміщення були здійснені всупереч інтересам товариства та призвели до зменшення прибутку підприємства, у зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 збитки у розмірі 366 900,00 грн.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Також частина друга статті 89 Господарського кодексу України передбачає, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Отже, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16 міститься висновок, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач обґрунтовуючи підставу звернення з даним позовом зазначає, що протиправні дії відповідачки щодо укладення від імені товариства договору оренди спричинили необґрунтовані та безпідставні витрати позивача на оренду помешкання - квартири АДРЕСА_2 .

В свою чергу, відповідачка, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджувала, що основною причиною укладення договорів оренди житлового приміщення була виробнича необхідність та трудові відносини працівників товариства, яким було надано у тимчасове користування житлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане майно, за доводами відповідачки, надано в користування працівнику ОСОБА_2 , яким здійснювалось обслуговування названого будинку. В підтвердження цих обставин стороною надано довідку № 397 від 02.07.2019 про проживання ОСОБА_2 за наведеною вище адресою без реєстрації.

В цьому зв`язку колегією встановлено, що до матеріалів справи надано копію трудової книжки ОСОБА_2 , який працював в ТОВ «Житлобуд-1» на посаді електрослюсара 4 розряду з 01.08.2007 по 30.11.2022.

Отже, сам факт перебування зазначеної особи в трудових відносинах з товариством дає підстави для висновку про належність ОСОБА_2 обов`язків з електротехнічного обслуговування будинків, що перебувають на житлово-експлуатаційному обслуговуванні товариства та, відповідно, реалізації позивачем спрямованості на отримання певного економічного зиску.

Укладення юридичною особою договору оренди для проживання її робітників, на переконання колегії, не може свідчити про прийняття посадовою особою (директором) необачних чи марнотратних рішень, або неналежне та недобросовісне виконання посадових обов`язків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачка, як посадова особа товариства, укладаючи відповідний договір оренди задля виробничої необхідності, діяла в межах наданих установчими документами повноважень в інтересах саме товариства з метою забезпечення його господарської діяльності. Зазначених висновків суду доводи апеляційної скарги не спростовують.

При цьому, колегія суддів визнає непереконливими доводи апелянта в частині зміни управителя мешканцями багатоквартирного будинку за названою адресою з 01.06.2022, позаяк наведене не звільняло ОСОБА_2 від трудових обов`язків перед товариством в т.ч. з електротехнічного обслуговування інших будинків. А тому, здійснені товариством витрати на оренду квартири після цієї дати не можуть бути розцінені судом як безпідставні витрати, що завдали позивачу збитків в сумі 51 000,00 грн, на чому безпідставно наполягає апелянт.

Твердження позивача про відсутність у товариства права на видачу довідки від 07.02.2019 № 397 про проживання працівника товариства в орендованій ним квартирі не заслуговують на увагу, позаяк такі не доводять, що цими діями директор завдав збитків Товариству у розмірі 366 900,00 грн. Разом з цим, позивач належними засобами доказування не спростував доказово підтверджених доводів опонента про виробничу необхідність оформлення орендного користування житловим приміщенням. Доказів його використання в інших цілях суду не представлено.

Також підлягають відхиленню і ствердження апелянта про неповернення відповідачкою документів, пов`язаних із господарською діяльністю товариства, адже сам по собі факт передачі/не передачі документів не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із завданням шкоди товариству.

Резюмуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідачки, яка б у даному виді спірних правовідносин могла полягати у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій (посадових обов`язків), без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Відтак, довід апелянта про те, що витрати відповідача щодо оплати оренди приміщення були здійснені всупереч інтересам товариства та призвели до зменшення прибутку підприємства, - не знайшов свого підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

В контексті наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що стороною позивача належними засобами доказування не було доведено наявності усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Тож суд першої інстанції вірно виснував про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій справі.

Отже твердження апелянта про помилкове незастосування судом першої інстанції положень матеріального права (статті 1166 ЦК України) колегією відхиляються за їх неспроможності.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/17528/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 16.07.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков