номер провадження справи 5/28/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2024 Справа № 908/423/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (електронна пошта: dnop@zap.gp.gov.ua; вул. Фанатська, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:
Позивача: Південного офісу Держаудитслужби (електронна пошта: 151500@dasu.gov.ua; вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 40477150)
До відповідача-1: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (електронна пошта: odsea@port.odessa.ua; пл. Митна, буд. 1, м. Одеса, 65082; код ЄДРПОУ 01125666)
До відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквилон Гранд" (електронна пошта: akvilon_grand@ukr.net; вул. Електрозаводська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69065; код ЄДРПОУ 34815466)
про визнання недійсним укладеного договору № КД-21335 від 27.08.2019 та стягнення 5 379 102,62 грн.,
За участю представників сторін:
Від прокуратури: Гапонова В.М., посвідчення № 075791 від 01.03.2023, прокурор відділу;
Від позивача: не з`явився;
Від відповідача-1: не з`явився;
Від відповідача-2: не з`явився;
СУТНІСТЬ СПОРУ:
20.02.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1) Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквилон Гранд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Антимонопольний комітет України про визнання недійсним укладеного договору № КД-21335 від 27.08.2019 та стягнення 5 379 102,62 грн.
20.02.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/423/24 в порядку загального позовного провадження. Відмовлено у залученні до участі у справі в якості третьої особи Антимонопольний комітет України, підготовче засідання призначено на 25.03.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
13.03.2024 від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 13.03.2024 (вх. № 5894/08-08/24 від 13.03.2024), згідно якого відповідач-1 заявив про застосування строків позовної давності, заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
19.03.2024 від Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1 за вих. № 53-98-2244ВИХ-24 від 18.03.2024 (вх. № 6246/08-08/24 від 19.03.2024), згідно якої прокуратура зазначила про необґрунтованість заперечень відповідача-1 викладених у відзиві на позовну заяву та підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
21.03.2024 від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до суду надійшла заява № б/н від 21.03.2024 (вх. № 6506/08-08/24 від 21.03.2024) про проведення підготовчого засідання призначеного на 25.03.2024 о 10:30 за відсутністю повноважного представника. Заперечення викладені у відзиві на позовну заяву відповідач-1 підтримав у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 25.03.2024 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 24.04.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
27.03.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від Південного офісу Держаудитслужби надійшла заява про здійснення розгляду справи без участі уповноваженого представника та письмові пояснення по справі від 27.03.2024.
23.04.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" надійшла заява про проведення засідання за відсутністю представника відповідача.
Ухвалою суду від 24.04.2024 № 908/423/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.05.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано відповідачу-2 у строк до 27.05.2024 здійснити відповідні процесуальні дії.
24.05.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від ДП "Одеський морський торговельний порт" надійшла заява про проведення засідання за відсутністю представника відповідача. Доводи викладені у відзиві на позовну заяву відповідач-1 підтримав та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.05.2024 № 908/423/24 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 24.06.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 27.06.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".
У судовому засіданні прокурор відділу підтримав заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору № КД-21335 від 27.08.2019 як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності: стягнення з ТОВ "Аквилон Гранд" на користь ДП «Одеський морський торговельний порт», а з останнього - одержані ним за рішенням суду 5 379 102,62 грн. стягнути в дохід держави в особі Південного офісу Держаудитслужби. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 1, 3, 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на 27.08.2019), ст.ст. 16, 202, 203, 215, 228, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, прокурор відділу просить суд позов задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не з`явився. У письмових поясненнях № б/н від 27.03.2024 (вх. № 6936/08-0824 від 27.03.2024) зазначив, що 13.09.2019 в електронній системі публічних закупівель Ргогогго опубліковано висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2019-07-26-000599-b (ідентифікатор моніторингу UA-M2019-08-23-000011). Аналізом питання розгляду та оцінки тендерних пропозицій встановлено, що учасником ТОВ «Аквилон Гранд» у наданій кошторисній документації не підтверджено відповідність робіт, встановлених Замовником у додатку № 3 до тендерної документації, як наслідок, тендерна пропозиція учасника не відповідає умовам тендерної документації у цій частині. За результатами моніторингу процедури закупівлі встановлено, що замовник на порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 30 Закону № 922-VIII на відхилив тендерну пропозицію учасника ТОВ «Аквилон Гранд», як таку, що не відповідає умовам тендерної документації.
Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився. У відзиві на позовну заяву № б/н від 13.03.2024 (вх. № 5894/08-08/24 від 13.03.2024) ДП "Одеський морський торговельний порт" заперечив проти задоволення позову обґрунтовуючи тим, що наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. ДП «Одеський порт», який був замовником в процедурі закупівлі, результати якої оскаржуються, не є бюджетною установою або розпорядником бюджетних коштів та не фінансується за рахунок бюджетних коштів, а також не являється одержувачем бюджетних коштів. ДП «Одеський порт» має самостійний баланс, відокремлене майно, веде самостійний бухгалтерський облік, має повну фінансову самостійність та забезпечує свою діяльність за рахунок власного прибутку від здійснення своєї господарської діяльності. Наведе, виключає наявність будь-яких порушень в бюджетній сфері ДП «Одеський порт» або його контрагентами за договорами, що в свою чергу, виключає можливість Прокурора представляти інтереси держави по даній справі, оскільки Відповідачі не є учасниками бюджетних відносин. Приймаючи протокол від 14.08.2019 № 161 про визначення переможця за процедурою закупівлі та укладаючи Договір № КД-21335 від 27.08.2019 ДП «Одеський порт» витратило власні кошти, отримані від провадження господарської діяльності, а не бюджетні, виділені Мінінфраструктури чи іншими органами державної влади. Укладаючи спірний Договір ДП «Одеський порт» не знав та не міг знати про вчинення порушення ТОВ «Аквилон Гранд», передбаченого п.1 ст. 50, п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів закупівлі UA-2019-07-26-000599-b.
Крім цього, відповідем-1 заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки предметом розгляду позовних вимог є визнання недійсним укладеного договору № КД-21335 від 27.08.2019 та стягнення 5 379 102,62 грн. В той же час, позовна заява з додатними матеріалами надіслана до суду 19.02.2024. З урахуванням вищевикладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Прокурор відділу не погодився із запереченнями відповідача-1 з підстав зазначених у відповіді на відзив посилаючись на те, що пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушення інтересів держави, оскільки вчинення ТОВ «Аквилон Гранд» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю. Крім цього, на момент проведення процедури торгів та укладенні договору відповідач-1 не міг дізнатись, що ТОВ «Аквилон Гранд» та ФОП Агошков м.К. під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою.
Щодо строків позовної давності прокурор відділу зазначив, що факт вчинення Відповідачем-2 антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендера, проведеного Відповідачем-1, стало відомо з рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.10.2021№140-р/тк. Як наслідок, про порушення оспорюваним договором інтересів держави та суспільства з умислу ТОВ «Аквилон Гранд» та про особу, яка його вчинила, позивач та прокурор могли довідатися лише 26.10.2021, а отже, з цього дня розпочався перебіг строку позовної давності. Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності не пропущений. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача-2 у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і під час розгляду справи по суті вкотре не з`явились, про причини неявки суд не повідомив. Станом на 24.06.2024 документи запропоновані ухвалами відповідачем - 2 до суду не направлені. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення на поштову та електронну адреси відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Ухвали суду від 24.04.2024 та 27.05.2024 № 908/423/24 надіслані відповідачу-2 на адресу, зазначену позивачем та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Електрозаводська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69065. Поштові відправлення з вказаними ухвалами суду повернуті до суду без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".
Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії надіслано судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
В судовому засіданні 24.06.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши прокурора відділу, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області за результатами опрацювання офіційного веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель «РгоZогго» та відкритих зведених відомостей про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) встановлено порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), що надає підстави для представництва інтересів держави в суді у бюджетній сфері.
Згідно з відомостями, розміщеними в електронній системі публічних закупівель https://prozorro.gov.ua Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (Замовник) 26.07.2019 опубліковано відомості про проведення відкритих торгів із закупівлі Робіт з ремонту приміщень будівлі АПК 6-ти поверхове (інв. № 072551) (Код ДК 021:2015 "45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт"), ідентифікатор закупівлі UА-2019-07-26-000599-b. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 6 000 000,00 грн. Відповідно до тендерної документації, критерієм вибору переможця була ціна.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано трьома суб`єктами господарювання: Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквилон Гранд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Термотехнолоджи" та Фізичною особою - підприємцем Агошковим Максимом Костянтиновичем» - що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.
Тендерна пропозиція ТОВ «Аквилон Гранд» становила 5 448 958,36 грн, ТОВ «Термотехнолоджи» - 6 000 000,00 грн., ФОП Агошков Максим Костянтинович - 5 448 958,36 грн. Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників не змінювався.
Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ «Аквилон Гранд», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.
Рішенням тендерного комітету ДП «Одеський морський торговельний порт», оформленим протоколом засідання його тендерного комітету № 161 від 14.08.2019, переможцем торгів визначено ТОВ «Аквилон Гранд», тендерна пропозиція із сумою 5 448 958,36 грн. якого відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації замовника. Цим рішенням із вказаним товариством вирішено укласти відповідний договір. У зв`язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.
Як наслідок, на виконання вказаного протоколу 27.08.2019 між ДП «Одеський морський торговельний порт» (Замовник) та ТОВ «Аквилон Гранд» (Підрядник) укладений договір № КД-21335 про закупівлю товару (Договір).
Згідно з розділом 1 Договору, Замовник доручив, а Підрядник зобов`язався виконати роботи з ремонту приміщень будівлі АПК 6-ти поверхове (інв. № 072551) ДП «Одеський морський торговельний порт» (Роботи), відповідно до технічного завдання (Додаток №1 до Договору), а Замовник зобов`язався прийняти виконані роботи і повністю сплатити їх вартість.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість виконання робіт за договором складає 5 448 958,36 грн.
19.09.2019 сторонами укладено додаткову угоду № ЕД-21335/1 до договору № КД-21335 від 27.08.2019, відповідно до якої додаток № 2 «Договірна ціна» викладено у новій редакції.
Відповідно до інформації Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.01.2024 за вих. № 46/5/34-00-04-02-02 встановлено , що ТОВ «Аквилон Гранд» за період з 27.08.2019 по 31.12.2020 на адресу ДП «Одеський морський торговельний порт» виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 11 910,1 тис грн.
Реєстром податкових накладних встановлено, що за Договором №КД-2І335 від 27.08.2019 («Роботи з ремонту приміщень будівлі АПК- 6-ти поверхове (інв.№072551)») виписано: 02.09.2019 податкову накладну № 28 на суму 2 179 583,34 грн.; 16.10.2019 податкову накладну № 37 на суму 465 018,62 грн.; 13.11.2019 податкову накладну № 45 на суму 552 972,17 грн.; 13.12.2019 податкову накладну № 48 на суму 573 956,45 грн.; 20.01.2020 податкову накладну № 2 на суму 424 149,04 грн.; 17.02.2020 податкову накладну № 2 на суму 273 553,97 грн.; 06.04.2020 податкову накладну № 1 на суму 331 459,75 грн.; 03.06.2020 податкову накладну № 1 на суму 101 493,00 грн.; 11.06.2020 податкову накладну № 2 на суму 218 708,80 грн.; 01.09.2020 податкову накладну № 1 на суму 258 207,48 грн.
З урахуванням вищевикладеного, загальна сума коштів за виписаними накладними становить 5 379 102,62 грн.
Пунктом 3.2. договору визначено, що датою закінчення виконання робіт вважається день підписання остаточного акту приймання виконаних робіт, складеного по формі КБ-2в, підписаного представниками Замовника і Підрядника.
Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю від 14.09.2020, номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель: UA-2019-07-26-000599-b; № договору про закупівлю - КД-21335; дата укладення договору - 27.08.2019; ціна договору про закупівлю - 5 448 958,36 грн.; найменування замовника - ДП «Одеський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125666); найменування учасника, з яким укладено договір про закупівлю - ТОВ «Аквилон Гранд» (код ЄДРПОУ 34815466); строк дії договору: 27.08.2019 - 31.12.2019; сума оплати за договором: 5 379 102,62 грн.
Як свідчать матеріали справи, за інформацією ДП «Одеський морський торговельний порт» № 08-19/432/499 від 16.11.2023 встановлено, що розмір видатків за Договором № КД-21335 від 27.08.2019 становить 5 379 102,62 грн. За результатами виконання договору КД-21335 від 27.08.2019 сторонами виконані умов договору в повному обсязі, внаслідок чого ТОВ «Аквилон Гранд» отримані грошові кошти у розмірі 5 379 102,62 грн.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.10.2021 №140-р/тк визнано, що ТОВ «Аквилон Гранд» (ЄРДПОУ 34815466) та Фізична особа-підприємець Агошков Максим Костянтинович (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів «Роботи з ремонту приміщень будівлі АПК- 6-ти поверхове (інв. № 072551)» (UA-2019-07-26-000599-b), проведених «Одеський морський торговельний порт» (п.п. 18-19 рішення АМКУ №140-р/тк).
Тимчасовою адміністративною колегією, при розслідуванні вищевказаної справи, встановлено обставини, які свідчать про порушення ТОВ «Аквилон Гранд» вимог законодавства, а саме:
1) використання спільних ІР-адрес: під час участі в торгах; використання спільних ІР-адрес під час входу до електронних кабінетів для здійснення операцій по банківських рахунках; під час листування електронною поштою; під час подання податкової звітності (п.п. 3.2.1.1., 3.2.1.2., 3.2.1.3., 3.2.2, Рішення);
2) спільні особливості завантажених файлів (п. 3.2.3. Рішення);
3) синхронність дій у часі під час завантаження файлів в електронну систему закупівель (п. 3.2.4. Рішення);
4) пов`язаність ФОП Агошкова М.К. та ТОВ «Аквилон Гранд» під час участі в торгах UA-2019-07-26-000599-b через виконання субпідрядних робіт (п. 3.2.5, п. 3.2.5.4. Рішення);
5) господарські відносини Відповідачів (п. 3.2.6. Рішення);
6) наявність спільних засобів зв`язку, а саме: доступ до електронних поштових скриньок; використання спільних номерів телефонів, у тому числі під час зазначення реєстраційних даних для участі у процедурах закупівель, у документах у складі тендерних пропозицій, до банківських установ для отримання банківських гарантій, для підключення до системи дистанційного обслуговування рахунків, «Інтернет-банку» (п. 3.2.7. Рішення);
7) здійснення зв`язку між Відповідачами (п. 3.2.8. Рішення);
8) надання поворотної фінансової допомоги (п. 3.2.9. Рішення).
За інформацією Антимонопольного комітету України .№300-20.2/01-12205е від 20.11.2023 встановлено, що в комітеті інформація щодо оскарження в судовому порядку Рішення №140-р/тк ТОВ «Аквилон Гранд» та ФОП Агошковим М.К. відсутня.
Разом з цим, Комітет звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до ТОВ «Аквилон Гранд» про стягнення штрафу та пені, нарахованої за несплату штрафу.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.12.2022 по справі № 908/1963/22 (суддя Проскуряков К.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквилон Гранд» штраф у розмірі 853 257,00 грн. та пеню у розмірі 853 257,00 грн. за прострочення терміну сплати штрафу та зараховано зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквилон Гранд» на користь Антимонопольного комітету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 597,71 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.12.2022 по справі № 908/1963/22 встановлено, що Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України розглянута справа № 07-02/2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийнято рішення № 140-р/тк від 26.10.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що:
1) ТОВ "Аквилон Гранд" вчинило порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів "Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та покрівель будівель, розташованих в історичній частині м. Одеси. Пам`ятка архітектури місцевого значення вул. Пушкінська, 4 ріг вул. Дерибасівської, 8" [UA-2017-05-03-001952-b], проведених Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради. За вказане порушення на ТОВ "Аквилон Гранд" накладено штраф у розмірі 86 166,00 грн.;
2) ТОВ "Аквилон Гранд" вчинило порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів "Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та покрівель будівель, розташованих в історичній частині м. Одеси. Пам`ятка архітектури місцевого значення вул. Пушкінська, 2 ріг вул. Ланжеронівської" [UA-2017-04-04-002372-b], проведених Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради. За вказане порушення на ТОВ "Аквилон Гранд" накладено штраф у розмірі 116 831,00 грн.;
3) ТОВ "Аквилон Гранд" вчинило порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів "Ремонтно-реставраційні роботи будівлі - пам`ятки містобудування та архітектури, розташованої за адресою: вул. Дерибасівська, буд. 4, м. Одеса". [UA-2017-05-13-001119-b], проведених Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради. За вказане порушення на ТОВ "Аквилон Гранд" накладено штраф у розмірі 572 177,00 грн.;
4) ТОВ "Аквилон Гранд" вчинило порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів "Роботи з ремонту приміщень будівлі АПК 6-ти поверхове (інв. № 072551)" [UA-2019-07-26-000599-b], проведених Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради. За вказане порушення на ТОВ "Аквилон Гранд" накладено штраф у розмірі 78 083,00 грн.
Вищевказане рішення набрало законної сили 16.01.2023, про що господарським судом Запорізької області 17.01.2023 видані відповідні накази № 908/1963/22.
З урахуванням викладеного, станом на 24.06.2024 рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 140-р/тк від 26.10.2021 є чинним.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши прокурора відділу, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Абзацами 1-3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
За ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.
У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Частиною 3 ст. 5 ГК України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.
Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.
Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15 тощо.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України).
Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.
Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.
Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).
Разом із тим Закон України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 указаного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.
Крім того, тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (п. 28 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону у відповідній редакції).
Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, ДП «Одеський морський торговельний порт» мало на меті не просто задовольнити потребу у будівельних роботах та поточному ремонті, а здійснити оплату на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.
Розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 указав, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.
Отже, обставини вчинення Відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі ДП «Одеський морський торговельний порт» з ідентифікатором UA-2019-07-26-000599-b підтверджуються рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.10.2021 № 140-р/тк у справі № 07-02/2020.
Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердила порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, у тому числі ТОВ «Аквилон Гранд» результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.
Законність цього рішення підтверджена також рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.12.2022 у справі № 908/1963/22, а тому в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не потребує доказування.
Порушення Відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів відкритих торгів, проведених ДП «Одеський морський торговельний порт», несумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.
Встановлені органом АМКУ дії ТОВ «Аквилон Гранд» та ФОП «Агашков М.К.», а саме: використання спільних ІР-адрес: під час участі в торгах; використання спільних ІР-адрес під час входу до електронних кабінетів для здійснення операцій по банківських рахунках; під час листування електронною поштою; під час подання податкової звітності (п.п. 3.2.1.1., 3.2.1.2., 3.2.1.3., 3.2.2, рішення); спільні особливості завантажених файлів (п. 3.2.3. рішення); синхронність дій у часі під час завантаження файлів в електронну систему закупівель (п. 3.2.4. рішення); пов`язаність ФОП Агошкова М.К. та ТОВ «Аквилон Гранд» під час участі в торгах UA-2019-07-26-000599-b через виконання субпідрядних робіт (п. 3.2.5, п. 3.2.5.4. рішення); господарські відносини Відповідачів (п. 3.2.6. рішення); наявність спільних засобів зв`язку, а саме: доступ до електронних поштових скриньок; використання спільних номерів телефонів, у тому числі під час зазначення реєстраційних даних для участі у процедурах закупівель, у документах у складі тендерних пропозицій, до банківських установ для отримання банківських гарантій, для підключення до системи дистанційного обслуговування рахунків, «Інтернет-банку» (п. 3.2.7. рішення); здійснення зв`язку між Відповідачами (п. 3.2.8. рішення); надання поворотної фінансової допомоги (п. 3.2.9. рішення) - є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів, проведених ДП «Одеський морський торговельний порт» по роботам з ремонту приміщень будівлі АПК- 6-ти поверхове (інв. № 072551).
Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що дії Відповідача-2 були безпосередньо спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
Таким чином, завідомо суперечлива мета дій Відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.
З огляду на викладене суд також погоджується з доводами прокурора відносно того, що у діях ТОВ «Аквилон Гранд» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з метою усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору.
Обґрунтовуючи підстави для визнання недійсним договору № КД-21335 від 27.08.2019, а саме роботи з ремонту приміщень будівлі АПК 6-ти поверхове (інв. № 072551) на загальну суму 5 448 958,36 грн., які фактично виконані ТОВ «Аквилон Гранд» та оплачені ДП «Одеський морський торговельний порт», прокурор посилається на ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору): договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом, вказуючи, що норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 указаного Закону в редакції, чинній на дату прийняття цього рішення.
З матеріалів справи вбачається, що тендер відбувся за участю в ньому трьох учасників - ТОВ «Термотехнолоджи», ТОВ Аквилон Гранд» та ФОП «Агашков М.К.». Однак, ТОВ «Аквилон Гранд» та ФОП «Агашков М.К.» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.
Отже, прийняття ДП «Одеський морський торговельний порт» будівельних робіт та ремонту, проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості. Поведінка ТОВ «Аквилон Гранд» та ФОП «Агашков М.К.» під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель. Тому договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ «Аквилон Гранд» на підставі ст. 203, 215 ЦК України.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.
Враховуючи викладене суд погоджується з твердженнями прокурора, що спірний договір укладено в результаті прийняття протоколу засідання тендерного комітету ДП «Одеський морський торговельний порт» № 161 від 14.08.2019, складеного за результатами торгів, які відбулися з порушенням чинного законодавства з огляду на узгоджені антиконкурентні дії їх учасників.
Отже, неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного протоколу, не може мати правомірного наслідку - укладення договору, а тому позовні вимоги прокурора про визнання Договору № КД-21335 від 27.08.2019, а саме роботи з ремонту приміщень будівлі АПК 6-ти поверхове (інв. № 072551) на загальну суму 5 448 958,36 грн. недійсним є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення суд також враховує, що в пункті 31 постанови від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, враховуючи необхідність формування однакового підходу щодо застосування норм матеріального права (частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України), а також з огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, об`єднана палата не вбачає підстав відступати від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин здійснення публічної закупівлі, однак з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, вважає за необхідне уточнити зазначений висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:
"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".
Отже, суд дійшов висновку, що ч.ч. 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в п.п. 64, 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.
ЦК України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору № КД-21335 від 27.08.2019 ДП «Одеський морський торговельний порт» сплатило на користь ТОВ "Аквилон Гранд» кошти в сумі 5 379 102,62 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Однак, незважаючи на притягнення ТОВ "Аквилон Гранд" до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з Відповідачем-2 договору № КД-21335 від 27.08.2019 залишаються не усунутими.
Замовником та однією стороною спірного Договору є ДП «Одеський морський торговельний порт» (Відповідач-1), яке на момент проведення процедури відкритих торгів та укладення договору не міг знати, що ТОВ "Аквилон Гранд" та ФЛП Агашков М.К. під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою.
Так, ДП «Одеський морський торговельний порт» листом № 08-19/432/499 від 16.11.2023 повідомлено, що узгодженість дій Відповідача-2 та про існування тимчасової рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.10.2021 №140-р/тк не було відомо до отримання листа від окружної прокуратури.
Таким чином, про наявність такого рішення ДП «Одеський морський торговельний порт» стало відомо лише під час розгляду листа Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 03.11.2023 № 53-96-7286ВИХ-23.
Таким чином вказаним вище підтверджується, що ТОВ "Аквилон Гранд", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 5 379 102,62 грн.
Наведене вище свідчить про наявність у Відповідача-2 умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.
Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ "Аквилон Грпнд", як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти у сумі 5 379 102,62 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Зокрема, Держаудитслужбою здійснюється контроль за правильністю та своєчасністю надходження доходів до бюджету за кодом класифікації 24060300 "Інші надходження".
Таким чином, оскільки вимога прокурора про визнання спірного договору недійсним поєднана із вимогою про застосування наслідків недійсного правочину, а тому є належним способом захисту порушеного права, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а саме: вищевказані кошти повинні бути повернуті ДП «Одеський морський торговельний порт», а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Південного офісу Держаудитслужби.
Оцінюючи доводи прокурора покладені ним в обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та порушення інтересів держави, суд виходить із того, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Також ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.
Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендера призводять до незабезпечення положень Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 31.10.2003 (далі -Конвенція), яка для України набрала чинності 01.01.2010 у зв`язку з її ратифікацією Законом України від 18.10.2006 № 251-V, та підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, свідчать про невиконання вказаної Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, яка для України набрала чинності 01.09.2017, ратифіковано Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, нівелюють конституційні засади, тобто фактично відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.
З позовної заяви вбачається, що вона має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених внаслідок укладення спірного договору. Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.
Близька за змістом правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.08.2022 у справі № 904/6691/20 (№910/18605/19).
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії", заява № 42454/02, п. 35; рішення від 01.04.2010 у справі "Корольов проти Росії", заява № 5447/03, п. 38).
Преамбулою Закону України «Про публічні закупівлі» визначено мету вказаного законодавчого акта, яка полягає у забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.
Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - як результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку, за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.
Вільне змагання суб`єктів господарювання-підприємців забезпечує встановлення цін на рівні, що призводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу. Ефективна економіка, як наслідок, відповідно забезпечує підвищення ефективності на одиницю ресурсів, що використовуються, сприяючи зростанню продуктивності. Висока та динамічна продуктивність капіталу, як інвестиційна складова, та продуктивність праці, як соціальна складова, є запорукою зростання загального добробуту.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Окремо слід зазначити, що Україна є Державою-учасницею Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН у жовтні 2003 року. Для України Конвенція набрала чинності 1 січня 2010 року, тобто Україна офіційно взяла на себе зобов`язання виконувати положення Конвенції. Фактично Україна почала виконувати взяті на себе зобов`язання у 2014 році шляхом прийняття Антикорупційної стратегії на 2014-2017 роки. На сьогодні Конвенція - це найбільш змістовний міжнародний акт, спрямований на попередження та боротьбу з корупцією, як у світовому так і у національному масштабі. Вказаний документ являє собою так званий базис для приведення національного законодавства кожної держави-учасниці у відповідність з загальновизнаними методами та заходами щодо попередження та протидії корупції. В основу згаданої Конвенції органічно покладено дві ключові засади: заходи щодо запобігання корупції та боротьба із цим явищем.
Зокрема у ст. 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції наголошено на тому, що кожна Держава-учасниця вживає, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, необхідних заходів для створення належних систем закупівель, які грунтуються на прозорості, конкуренції та об`єктивних критеріях прийняття рішень і є ефективними, іпіег аііа, щодо запобігання корупції. Такі системи, які можуть передбачати належні порогові показники під час їхнього застосування, спрямовані, inter alia.
З 21.02.2019 набрали чинності зміни до Конституції України щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.
Для поступової інтеграції України до ЄС та розвитку України важливою є Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, розділ 4 якої присвячений торгівлі та суміжним питанням. Угоду ратифіковано із заявою Законом №1678-VІІ від 16.09.2014 та набрала чинності 01.09.2017.
Зокрема, вказаною Угодою сторони визначили внесок прозорого, недискримінаційного, конкурентного і відкритого тендерного процесу у сталий економічний розвиток і встановили у якості своєї мети ефективне, взаємне і поступове відкриття відповідних ринків закупівель.
Таким чином, порушення законодавства про публічні закупівлі призводять до підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, свідчать про невиконання Угоди, порушуючи при цьому конституційні засади, тим самим фактично відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.
Про наявність вказаних інтересів держави також свідчать норми ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», за якими закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/ спрощеної процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства. Це у подальшому ставить під істотний сумнів можливість виконання умов договору та законність сплати за це коштів.
Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.
Близька за змістом правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.08.2022 у справі №904/6691/20 (№910/18605/19).
Тому, пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави, оскільки вчення ТОВ «Аквилон Гранд» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю.
Щодо повноважень Позивачів у спірних правовідносинах
Статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно зі ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до ч. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до ч. 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Одеської області здійснює Південний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби».
Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 №23 затверджено Положення про Південний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі», моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.
Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Південний офіс Держаудитслужби у 2019 році здійснив моніторинг цієї закупівлі відповідно до норм статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, яка діяла на момент проведення моніторингу цієї процедури закупівлі), результати якого відображені у висновку від 13.09.2019, який оприлюднено в електронній системі закупівель.
Під час вказаного моніторингу предметом дослідження були наступні питання: визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у пічному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, правильності заповнення форм документів, затверджених Уповноваженим органом, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», розгляд та оцінка тендерних пропозицій, укладання договору.
Таким чином, органом Держаудитслужби питання щодо дотримання добросовісної конкуренції серед учасників не досліджувалось.
Разом з цим, згідно з п. 8 ч. 1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю, зокрема, надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Таким чином заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву в частині відсутності у позивачів повноважень у спірних правовідносинах спростовуються вищевикладеним.
Стосовно заяви Відповідача-1 щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Як вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21: "Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу".
Отже, інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ГПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У свою чергу ст. 258 ЦК України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначеної норми права викладено в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №136/277/18, від 10.07.2019 у справі №321/1702/16-ц.
Відповідно до абз. 1 п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 статті 267 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тільки якщо суд встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідною вимогою спливла, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71)).
Про факт вчинення ТОВ «Аквилон Гранд» антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендера, проведеного 14.08.2019р. ДП «Одеський морський торговельний порт», стало відомо з рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.10.2021 №140-р/тк.
Оскільки вказана публічна закупівля проведена з порушенням її учасниками ТОВ «Аквилон Гранд» та ФОП Агошкова М.К. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення її результатів, що в подальшому було встановлено рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.10.2021 №140-р/тк., то суд дійшов висновку, що загальний строк позовної давності щодо оспорення результатів цієї закупівлі або притягнення винних осіб (учасників закупівлі) до відповідальності почав свій перебіг з 15.08.2019р.
27.08.2019 ДП «Одеський морський торговельний порт» з переможцем вказаної закупівлі - ТОВ «Аквилон Гранд» було укладено договір № КД-21335, який, що встановлено судом у цьому рішенні, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому наявні підстави для визнання його недійсним та застосування наслідків недійсності цього правочину.
Оскільки відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, то загальний строк позовної давності щодо заявлення позовних вимог про визнання правочину недійсним починає свій перебіг з наступного дня після його укладення (вчинення) - у спірному випадку - з 28.08.2019р.
Вказане означає, що в силу ч. 1 ст. 261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд, саме з цієї дати усі уповноважені державною органи Антимонопольного комітету України чи Державної аудиторської служби в межах своїх повноважень мали право, реальну можливість та обов`язок вживати заходів щодо виявлення порушень при здійсненні спірної закупівлі.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначеної норми права викладено в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 136/277/18, від 10.07.2019 у справі № 321/1702/16-ц.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ч. 1 ст. 261 ЦК України, в поєднанні із загальним правилом, встановленим ст. ст. 13, 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, указує, що Відповідач має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Під можливістю довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, у цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, у результаті яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх учинив.
Такий правовий висновок щодо застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України в подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 у справі № 521/14384/16-ц, від 02.07.2019 у справі № 925/271/18.
З матеріалів справи вбачається, що інформація про спірну закупівлю була розміщена та проводилася на загальнодоступному електронному веб-порталі публічних закупівель "Prozorro", тобто вказані уповноважені державні органи мали можливість своєчасно виявити порушення учасниками цієї закупівель законодавства про захист економічної конкуренції.
Проте, прокурор у позовній заяві вказав, що про факт вчинення Відповідачем-2 антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів торгів, проведених Відповідачем-1, йому стало відомо з рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.10.2021 №140-р/тк. Як наслідок, про порушення договором інтересів держави та суспільства з умислу ТОВ «Аквилон Гранд» та про особу, яка його вчинила, позивач, прокурор могли довідатися лише 26.10.2021, а отже, з цього дня розпочався перебіг строку позовної давності.
Оцінюючи доводи сторін в цій частині суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 щодо обчислення строку позовної давності за позовом прокурора, а саме:
"33. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
34. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
35. Суд апеляційної інстанції вказав, що позовна давність не може поширюватись на вимоги власника про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки має місце так зване триваюче правопорушення, і власник може пред`явити позов на захист його права власності у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення.
36. У цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 серпня 2018 року у справі № 641/76/17): (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (див. пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
37. Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.
38. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі «Dacia S.R.L.» проти Молдови» (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).
43.Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.
44. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
45.Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
46.Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).
47. У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
48. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
49.Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
51.Оскільки прокурор пред`явив позов після спливу позовної давності, про застосування якої до позовних вимог просили відповідачі, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими доводи касаційних скарг і висновок суду першої інстанції про те, що у задоволенні позову слід відмовити.
59.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
62.Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).
63.Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
64. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
65. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
66.Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до судуу разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів."
З позовної заяви вбачається що прокурор у цій справі звернувся з позовом довідавшись про порушення інтересів держави з рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.10.2021 №140-р/тк., тобто не раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та за наявності відповідного органу державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Отже, суд дійшов висновку, що позовна давність у цій справі має обчислюватися не з дня коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, а з дня коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Суд також враховує, що згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
З положень ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", зокрема, слідує, що головними завданнями органу державного фінансового контролю, серед іншого, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1, п. 8, п. 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Як вбачається зі змісту Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. 1, 3 п. 3 Положення). Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль, зокрема, через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; моніторингу закупівель (підпункт 3 пункту 4 Положення); вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, в т.ч., звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 9 пункту 4 Положення).
Згідно з підпунктом 20 пункту 6 вказаного Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до пункту 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.
Однак, суд у цій справі також враховує, що само по собі встановлене порушення при здійсненні спірної публічної закупівлі стосується вчинення її учасниками антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів торгів, проведених Відповідачем-1, чим порушено п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно ч. 4 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Статтею 42 Цього Закону встановлено, що строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
З наведеного суд дійшов висновку, що уповноважені органи Антимонопольного комітету України протягом 5 років з дня вчинення порушення мали право притягнути учасників спірної публічної закупівлі, переможець яких визначений 06.12.2016р., до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №140-р/тк. прийнято 26.10.2021, тобто в межах вказаного 5-річного строку.
Однак, цей строк давності притягнення до відповідальності є відмінним від загального трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦКУ).
На думку суду прокурор помилково обчислює вказаний 3-річний строк позовної давності з дати прийняття тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №140-р/тк. від 26.10.2021 , оскільки уповноважені на те органи Антимонопольного комітету України з дати вчинення порушення, тобто 15.08.2019р. відповідно до покладених на них завдань та обов`язків мали вживати заходів щодо перевірки суб`єктів господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", та які є державними органами із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
При цьому слід розрізняти здійснення відповідними державними органами відповідних функцій у спірних правовідносинах щодо виявлення порушення (органи АМКУ) від права звернення до суду з позовом про визнання правочину недійним (органи ДАСУ).
З огляду на викладене, суд констатує , що оскільки у цій справі за встановленого факту порушення інтересів держави з позовом до суду звернувся заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Південного офісу Держаудитслужби, проте з підстав встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме органи Антимонопольного комітету України.
Таким чином, початок перебігу строку позовної давності щодо визнання недійсним спірного договору № КД-21335 від 27.08.2019 з підстав порушення законодавства про публічні закупівлі та захист економічної конкуренції та застосування наслідків його недійсності слід обраховувати з наступного дня після дати його укладання відповідачами - з 28.08.2019р.
Отже, за загальним правилом трирічний строк позовної давності щодо визнання недійсним спірного договору № КД-21335 від 27.08.2019 мав скінчитися 28.08.2022р.
У цій справі з позовом до суду заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Південного офісу Держаудитслужби, звернувся 20.02.2024р.
Проте, доводи ДП «Одеський морський торговельний порт» про пропуск прокурором строку позовної давності та відмову у позові з цих підстав є необґрунтованими з огляду на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, згідно з яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжені на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Уряду та діяв до 30.06.2023 коли Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Суди не визнають наявність спливу позовної давності у випадку, якщо закінчення строку для звернення до суду припадає на строк дії карантину (наприклад, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі № 923/1804/14 (923/707/20)).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжено на строк його дії.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору № КД-21335 від 27.08.2019 та застосування наслідків його недійсності прокурором не пропущений.
Інші доводи Відповідача-1 не приймаються до судом з огляду на вищевикладене.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, застосовуючи вказані вимоги ст. 79 ГПК України у цій справі суд вважає за необхідне зазначити, що важливим є не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага. Таким чином, вірогідність доказів означає їх домінування не у кількісному вимірі (тобто кількості наданих стороною документів, заяв свідків тощо), а у якісному вимірі (тобто впливі усіх доказів в їх сукупності та окремо на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь прокуратури з ТОВ "Аквилон Гранд", оскільки спір виник внаслідок його неправомірної поведінки.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236- 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір № КД-21335 від 27.08.2019, укладений між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125666) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквилон Гранд" (код ЄДРПОУ 34815466).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквилон Гранд" (вул. Електрозаводська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69065; код ЄДРПОУ 34815466) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (пл. Митна, буд. 1, м. Одеса, 65082; код ЄДРПОУ 01125666) суму в розмірі 5 379 102 (п`ять мільйонів триста сімдесят дев`ять тисяч сто дві) грн. 62 коп., а з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (пл. Митна, буд. 1, м. Одеса, 65082; код ЄДРПОУ 01125666) одержані ним за рішенням суду 5 379 102 (п`ять мільйонів триста сімдесят дев`ять тисяч сто дві) грн. 62 коп. стягнути в дохід держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 40477150). Видати наказ після набрання рішенням чинності.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквилон Гранд" (вул. Електрозаводська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69065; код ЄДРПОУ 34815466) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69005, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, у розмірі 83 714 (вісімдесят три тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 54 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2024.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 24.06.2024 |
Оприлюднено | 19.07.2024 |
Номер документу | 120423034 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Проскуряков К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні