Рішення

від 11.07.2024 по справі 541/1945/23

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1945/23

Номер провадження 2/541/48/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 липня 2024 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шатілової Л.Г.,

секретаря судового засідання Гуриної В.М.,

представників позивача адвоката Педорича В. І.,

представника відповідача адвоката Карасенко О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Миргороді в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення та скасування державної реєстрації права оренди, -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення та скасування державної реєстрації права оренди.

На обґрунтування позовних вимог в направленій на адресу суду позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233654 виданого 05.10.2004 року їй належить земельна ділянка площею 3,0855 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черевківської сільської (нині - Комишнянської селищної) ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5323288600:00:002:0023.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності та мається запис № 37370735 від 15.07.2020 року про державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки відповідача - ТОВ «Агротех-Гарантія» на підставі договору оренди земельної ділянки № 306 від 01.01.2008 р., строком на 15 років до 26.01.2027 року, проведену державним реєстратором виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області Погребською К.С.

Вона зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 01.01.2008 р. не підписувала, оригінал договору в неї відсутній і просить усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 3,0855 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черевківської сільської (нині - Комишнянської селищної) ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5323288600:00:002:0023 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31622816) повернути її та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія» за записом 37370735 від 15.07.2020 12:38:28, проведену державним реєстратором виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області Погребською К.С. та стягнути з відповідача на її користь всі понесені судові витрати по справі.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.06.2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

03.07.2023 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (а. с. 31-58). В поданому відзиві зазначено, що між позивачкою та ТОВ «Агротех-Гарантія» був підписаний договір оренди земельної ділянки №306 від 01.01.2008р., предметом якого є земельна ділянка, площею 3,09 га, що розташована на території Черевківської (на той час) сільської ради Миргородського району Полтавської області. Протягом дії договору позивачкою ОСОБА_1 отримувалася орендна плата, що підтверджується відомостями про виплату грошових коштів та видачу продукції. Крім того, в позовній заяві позивачка зазначає, що земельна ділянка тривалий час знаходилась у користуванні ТОВ «Агротех-Гарантія». На думку відповідача така заява спростовує ствердження про те, що позивачці було невідомо про укладення договору оренди з підприємством. У даній справі поведінка позивачки є непослідовною, не відповідає її попереднім діям - отриманню орендної плати, погодженням на тривале користування належною їй ділянкою. Така поведінка позивачки не відповідає обраній нею у спорі правовій позиції та тлумаченню обставин справи; наведене спрямоване на створення у суду помилкового уявлення про підставність позову. Просили відмовити в задоволенні позову.

На виконання ухвали Миргородського міськрайонного суду 28.09.2023 Головне Управління Держгеокадастру у Полтавській області надало до суду належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки від 01.01.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротех-Гарантія» щодо земельної ділянки площею 3,09 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5323288600:00:002:0023, який зареєстрований в відділі Держкомзему Миргородського району Полтавської області 26 січня 2012 року за № 532320004001526 (а. с. 83-86).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.12.2023 року призначено по справі судово - почеркознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

28 лютого 2024 року справа повернулася з експертної установи з наданим експертним висновком.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.02.2024 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

09.04.2024року відпредставника позивачаадвоката ПедоричаВ.І. впорядку ч.1ст.241ЦПК Українинадійшли додатковіпояснення,в якихзазначено,що у відзиві на позовну заяву від 30 червня 2023 року відповідач вважає, що необхідно застосувати по даній справі висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 та постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВС від 03 березня 2021 року у справі № 522/799/16-ц. Проаналізувавши дані висновки зазначив, що відповідачем у відзиві наведено приклади судових справ, у яких відсутні тотожні об`єкт та предмет правового регулювання у порівнянні із розглядуваною справою і тому відсутні підстави для застосування зазначених висновків. Натомість просив застосувати висновки постанови Великої Палати ВС від 16.06.2020 по справі №145/2047/16-ц. Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі N9 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі N9 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Крім того, мотивуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України та доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) у спорах про недійсність договору для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень.

У праві України зазначена доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (див. постанову Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14).

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Отже, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі».

Оскільки має місце подібність правовідносин, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм по справі що розглядала Велика Палата ВС і по справі, що розглядається судом зараз, вважав, що саме цей висновок ВП ВС підлягає застосуванню (а.с.211-212).

В судові засіданні позивач не з`явилася, її представник - адвокат Педорич В.І. позов підтримав, заперечував отримання ОСОБА_1 орендної плати, оскільки з наданих відповідачем платіжних відомостей не можливо встановити які кошти позивач отримувала, коли і за що. Також повідомив, що його довірителька отримувала кошти від підприємства, але за що не відомо, визнав отримання ОСОБА_1 виплати за жовтень 2022 року в сумі 13760 грн., все інше вона не підписувала, підпис не її. В судовому засіданні 11.07.2024 підтвердив, що розписку про отримання коштів в рахунок орендної плати писала ОСОБА_1 і вона відповідає дійсності, гроші вона отримувала, але не на всіх відомостях, наданих стороною відповідача, підписи виконані саме ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала та просила в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов, також просила стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог п.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Зі змісту позовної заяви та матеріалами справи встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 є зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія» усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 3,0855 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черевківської сільської (нині - Комишнянської селищної) ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5323288600:00:002:0023 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31622816) повернути земельну ділянку їй та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія» за записом 37370735 від 15.07.2020 12:38:28, проведену державним реєстратором виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області Погребською К.С.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233654 виданого 05.10.2004 року позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 3,0855 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черевківської сільської (нині - Комишнянської селищної) ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5323288600:00:002:0023 (а.с.7, 8, 9-13 т.1).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку та мається запис № 37370735 від 15.07.2020 року про державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки відповідачем - ТОВ «Агротех-Гарантія» на підставі договору оренди земельної ділянки № 306 від 01.01.2008 р., строком на 15 років до 26.01.2027 року, проведену державним реєстратором виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області Погребською К.С. (а.с. 14 т.1).

Позивач заперечує підписання нею договору оренди земельної ділянки від 01.01.2008 року.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-24/6-ПЧ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, проведеної згідно ухвали від 04.12.2023 по матеріалам цивільній справі № 541/1945/23 від 19.02.2024 експерт дійшов висновку: підпис від імені ОСОБА_1 у Договорі оренди земельної ділянки від 01 січня 2008 року, який зареєстровано у відділі Держкомзему Миргородського району Полтавської області, в рядку «Підписи» в графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно п.4.2. договору орендар сплачує орендну плату протягом строку дії цього договору в строк з 15 січня поточного року до 15 січня наступного.

На підтвердження вказаних обставин, представником відповідача було надано копії відомостей на виплату готівки, зокрема відомість на виплату готівки №133 за серпень 2022 згідно якої ОСОБА_1 отримала 1200,00 грн., відомість на виплату готівки №202 за 2022 рік від 20 жовтня 2022 року згідно якої ОСОБА_1 отримала 13762,70грн., платіжна відомість №99 за жовтень 2017 року з відомістю на виплату грошей №ВпП-000336 згідно якої ОСОБА_1 отримала 9995,75 грн., відомість на виплату готівки №3570 за 2018 рік згідно якої ОСОБА_1 отримала 12167,69 грн., відомість на виплату готівки №324 за 2021 р. від жовтня 2021 р., згідно якої ОСОБА_1 отримала 14459,60 грн., відомість на виплату готівки №202 за липень 2021 року згідно якої ОСОБА_1 отримала 750,00 грн., платіжна відомість №375 за серпень 2019 року згідно якої ОСОБА_1 отримала 440 грн., відомість на виплату готівки №601 за 2019 р. від 21 листопада 2019р., згідно якої ОСОБА_1 отримала 12741,70 грн. (а.с. 38-47, 49-54 т. 1), відомість на виплату готівки №238 з 2023 рік, згідно якої ОСОБА_1 отримала 15209,60 грн. (а.с.52,59 т. 2), податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за період 2010-2020 по формі 1ДФ, де вказано 4 квартал 2010 року сума нарахованого доходу по ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , сума нарахованого доходу 1914,25 грн., сума виплаченого доходу 1896,60 грн., сума утриманого податку нарахованого 287,14 грн., перерахованого 284,49 грн., 4 квартал 2011 року сума нарахованого доходу по ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , сума нарахованого доходу 2392,81 грн., сума виплаченого доходу 2107,75 грн., сума утриманого податку нарахованого 358,92 грн., перерахованого 316,16 грн., 4 квартал 2012 року сума нарахованого доходу по ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , сума нарахованого доходу 4201,77 грн., сума виплаченого доходу 4202,12 грн., сума утриманого податку нарахованого 630,27 грн., перерахованого 630,32 грн., 4 квартал 2013 року сума нарахованого доходу по ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , сума нарахованого доходу 4201,77 грн., сума виплаченого доходу 3957,41 грн., сума утриманого податку нарахованого 630,27 грн., перерахованого 593,61 грн., 4 квартал 2014 року сума нарахованого доходу по ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , сума нарахованого доходу 4201,77 грн., сума виплаченого доходу 3992,59 грн., сума утриманого податку нарахованого 630,27 грн., перерахованого 598,89 грн., 4 квартал 2015 року сума нарахованого доходу по ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , сума нарахованого доходу 7347,63 грн., сума виплаченого доходу 7686,56 грн., сума утриманого податку нарахованого 1102,14 грн., перерахованого 1152,98 грн., 4 квартал 2016 року сума нарахованого доходу по ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , сума нарахованого доходу 3779,30 грн., сума виплаченого доходу 3149,50 грн., сума утриманого податку нарахованого 680,27 грн., перерахованого 566,91 грн., 4 квартал 2017 року сума нарахованого доходу по ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , сума нарахованого доходу 12595,96 грн., сума виплаченого доходу 12417,08 грн., сума утриманого податку нарахованого 2267,27 грн., перерахованого 2235,07 грн., 4 квартал 2018 року сума нарахованого доходу по ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , сума нарахованого доходу 15115,15 грн., сума виплаченого доходу 15115,15 грн., сума утриманого податку нарахованого 2720,73 грн., перерахованого 2720,73 грн., 4 квартал 2019 року сума нарахованого доходу по ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , сума нарахованого доходу 163747,75 грн., сума виплаченого доходу 15828,20 грн., сума утриманого податку нарахованого 2947,46 грн., перерахованого 2849,08 грн., 4 квартал 2020 року сума нарахованого доходу по ідентифікаційному номеру НОМЕР_1 , сума нарахованого доходу 16374,75 грн., сума виплаченого доходу 16374,66 грн., сума утриманого податку нарахованого 2947,46 грн., перерахованого 2947,44 грн. (а.с. 2-36 т.2), відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору в період 2021-2023 рр. по формі 4ДФ (а.с.37-51 т.2). Також стороною відповідача були надані матеріали службової перевірки проведеного ТОВ «Агротех-Гарантія» на підставі Наказу підприємства №56 від 29.05.2024 року «Про проведення службової перевірки» , де в додатках міститься розписка ОСОБА_1 про те, що вона отримувала орендну плату з моменту укладення договору і по 2023 рік вчасно, претензій щодо отримання орендної плати не має (а.с.70-81).

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В силу частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 640 ЦК України слідує, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV).

В силу статті 13 Закону №161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 125 і 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом частини першої статті 4, частини першої статті 5 Закону №1952-ІV державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Вказані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Цивільне законодавство встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами. Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору.

Право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування майном. Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.

За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. При цьому, договір оренди землі укладається на певний строк, який є істотною умовою договору та визначається за згодою сторін.

За загальним правилом договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а саме з моменту підписання ними договору. Разом із тим, якщо інше не передбачено умовами договору, цей договір набирає чинності з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (на яку посилається позивач та представник позивача) сформульовано правовий висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони не досягли згоди з істотних умов договору оренди землі, то такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Водночас, у постанові від 26 жовтня 2022 року (справа №227/3760/19-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто, суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року (справа №338/180/17) і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №390/34/17) дійшли висновку, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що договір оренди землі від 01.01.2008 року нею не підписувався, а отже, ця угода є неукладеною.

Обізнаність ОСОБА_1 щодо існування договору оренди землі свідчить та обставина, що вона протягом тривалого часу отримувала від ТОВ «Агротех-Гарантія» орендну плату, про що свідчать її підписи у відомостях на виплату готівки, а також розписка, що міститься в матеріалах службової перевірки, наданої відповідачем, дійсність обставин , викладених у якій, визнав представник позивача в судовому засіданні 11.07.2024 р. Посилання представника позивача на те, що частина відомостей про отримання ОСОБА_1 орендної плати згідно спірного договору оренди земельної ділянки, нею не підписувалась, суд до уваги не приймає, оскільки об`єктивних та належних доказів на підтвердження цього суду не надано.

Отже, ОСОБА_1 , хоча і не підписувала договір оренди землі від 01 січня 2008 року, однак виконувала зобов`язання за договором оренди землі та отримувала орендну плату, фактично між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини за договором оренди землі. Оскільки сторони здійснювали повне виконання зобов`язань за договором оренди землі, а речове право ТОВ «Агротех-Гарантія» за цим договором зареєстровано в установленому порядку, то такий договір не можна вважати неукладеним.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у Постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні спору суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

При цьому, суд виходить і з того, що висновок експерта №СЕ-19/117-24/6-ПЧ від 19.02.2024, за яким підпис у графі «орендодавець» у Договорі оренди земельної ділянки від 01 січня 2008 року , який зареєстровано у відділі Держкомзему Миргородського району Полтавської області виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, не є обставиною, що має вирішальне значення для задоволення позовних вимог, оскільки висновок експерта є лише одним із видів доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі. Крім того, судом було встановлено, що незважаючи на відсутність підпису саме ОСОБА_1 сторонами фактично виконувався тривалий час договор оренди земельної ділянки, що підтверджено в судовому засіданні іншими об`єктивними доказами ( квитанції про отримання орендної плати, розписка ОСОБА_1 та інш).

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, то суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено статтею 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

В силу пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність віднесені до основних засад цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень свого права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпоряджання майном.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Цивільні відносини ґрунтуються на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто дії учасників цих відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших суб`єктів цивільного права. Такі дії не можуть порушувати права та завдавати шкоди іншим особам.

За договором оренди землі від 01 січня 2008 року, що був укладений між сторонами та набув чинності після його державної реєстрації, ТОВ «Агротех-Гарантія» набула речове право (право оренди) на земельну ділянку. Строк дії цього речового права не закінчився, внаслідок чого підстави для повернення відповідачем позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки відсутні.

ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення свого права у спірних правовідносинах, тому суд дійшов висновку про те, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

Оскільки позивач не довів факт використання відповідачем спірної земельної ділянки всупереч його волі, тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації договору оренди землі задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно матеріалів справи, 30.06.2023 року між ТОВ «АГРОТЕХ-ГАРАНТІЯ» в особі директора Троцька Олександра Миколайовича та Адвокатським Об`єднанням «ЮСТИК» в особі керуючого партнера Карасенко Олени Олександрівни укладено договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до Договору №3006/23 про надання правової допомоги від 30.06.2023, якою встановлено розмір гонорару 8000 грн., 01.11.2023 року було укладено додаткову угоду №2 до Договору №6006/23 про надання правової допомоги від 30.06.2023 року, якою розмір гонорару збільшено до 20000,00 грн. (а.с.105-108 т.1), рахунок №59 від 02.11.2023 року (а.с.109 т.1).

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 10000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Керуючись ст.ст. 124-126, 152 ЗК України, ст.ст. 16, 202, 203, 207, 386, 391, 626, 627, 638, 640, 793 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 18, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265,268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення та скасування державної реєстрації права оренди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія» 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Педорич Віталій Іванович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №142 від 27 липня 1993 року видане Полтавською обласною КДКА на підставі рішення № 2 від 27 липня 1993 р.

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія», юридична адреса: Полтавська область, Миргородський район, смт. Комишня, вул. Миру, 107, код ЄДРПОУ 31622816.

Представник відповідача: адвокат Карасенко Олена Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №279 від 7 жовтня 1997 року видане Полтавською обласною КДКА на підставі рішення № 5 від 7 жовтня 1997 р.

Повний текст рішення виготовлений 17.07.2024.

Суддя: Л. Г. Шатілова