Постанова

від 15.07.2024 по справі 670/438/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 670/438/22

Провадження № 22-ц/4820/1304/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

з участю представників відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2024 року (суддя Мамаєв В. А., повне судове рішення складено 01.05.2024) у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У серпні 2022 року ОСОБА_3 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Віньковецької територіальної громади (колишня Нетечинецька сільська рада) Хмельницького району Хмельницької області. Вказану земельну ділянку набула на підставі договору дарування земельної ділянки від 25.01.2022, укладеним з батьком ОСОБА_4 . Під час укладення договору дарування стало відомо, що земельна ділянка знаходиться в оренді Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» на підставі договору оренди землі від 22.09.2014, строк дії якого 25 років. Проте батько повідомив, що не укладав договір оренди із зазначеним підприємством.

Тому позивачка просила усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою кадастровий номер 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Хмельницька область Хмельницький район, Віньковецька територіальна громада (колишня Нетечинецька сільська рада) та зобов`язати відповідача повернути їй вказану земельну ділянку.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2024 року позов задоволено. Зобов`язано ПП СВ «ВІД-АГРО» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 , шляхом повернення земельної ділянки ОСОБА_3 . Вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 23 травня 2024 року задоволено заяву представника позивачки ОСОБА_5 і стягнуто з Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн.

Приватне підприємство сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. При розгляді справи суд не врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19, відповідно до якої належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди про визнання відсутнім права оренди. Позивачка обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в позові.

У засіданні апеляційного суду представники відповідача апеляційну скаргу підтримали.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га, яка розташована на території Віньковецької територіальної громади (колишня Нетечинецька сільська рада) Хмельницького району Хмельницької області, належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 49 від 25.01.2022 та знаходиться в оренді Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» на підставі договору оренди землі від 22.09.2014. Право оренди зареєстровано 22.10.2014.

За змістом договору оренди земельної ділянки від 22.09.2014 ОСОБА_4 передав земельну ділянку кадастровий номер 6820685000:08:004:0083 площею 1,1383 га в оренду Приватному підприємству сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» строком на 25 років.

Укладення вказаного договору позивачка та третя особа ОСОБА_4 заперечують.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 1418/1419/23-26 від 06.12.2023 підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Орендодавець» на другому аркуші договору оренди земельної ділянки від 22.09.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6820685000:08:004:0083, сторонами якого є ОСОБА_4 і Приватне підприємство сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО», виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачка, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном, яке без належної правової підстави використовує відповідач.

Проте такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 15 і частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістомчастини 1статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстровано право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19).

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції про незастосування висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №513/879/19 з огляду на те, що предметом розгляду у справах є різні правовідносини.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 також виснував про те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку є похідною.

Обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права/інтересу є підставою для відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи.

Наведені висновки Верховного Суду апеляційний суд враховує на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України.

У справі, що переглядається, ОСОБА_3 заперечувала укладення батьком ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6820685000:08:004:0083 та наявність у відповідача права оренди цієї земельної ділянки, хоча таке право зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і просила усунути перешкоди у користуванні майном та зобов`язати приватне підприємство повернути земельну ділянку.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц вказано, що: «укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Добросовісність (пункт6статті 3ЦК України)-це певнийстандарт поведінки,що характеризуєтьсячесністю,відкритістю іповагою інтересівіншої сторонидоговору абовідповідного правовідношення.Доктрина venirecontrafactumproprium(заборонисуперечливої поведінки),базується щена римськіймаксимі -«nonconceditvenirecontrafactumproprium»(ніхтоне можедіяти всуперечсвоїй попереднійповедінці).В основідоктрини venirecontrafactumpropriumзнаходиться принципдобросовісності.Поведінкою,яка суперечитьдобросовісності тачесній діловійпрактиці,є,зокрема,поведінка,що невідповідає попереднімзаявам абоповедінці сторони,за умови,що іншасторона,яка дієсобі нашкоду,розумно покладаєтьсяна них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення юридичного факту (зокрема, правочину, договору), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц).

З урахуванням наведеного вище належним способом захисту прав позивачки, яка у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є її вимога до особи, за якою зареєстровано право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

Позовна вимога про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом повернення власнику земельної ділянки є похідною.

Тому заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо обрання позивачкою неналежного способу захисту порушеного права.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 з позовом про визнання відсутнім права оренди не зверталася, суд безпідставно надав оцінку діям сторін щодо виконання умов договору та кваліфікував договір оренди спірної земельної ділянки як неукладений.

Об`єднана палата у справі № 567/3/22 зауважила, що підстави для кваліфікації договору оренди землі як неукладеного та обставини добросовісності орендодавця належить оцінювати за умови звернення орендодавця з позовом про визнання відсутнім права оренди.

Обрання позивачкою неналежного способу захисту порушеного права є підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати ПП СВ «ВІД-АГРО» по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1488,60 грн підлягають стягненню з позивачки.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» задовольнити.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_3 до Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства сільськогосподарського виробництва «ВІД-АГРО» (місцезнаходження вулиця Хмельницька, 6, смт Ярмолинці, Хмельницький район, Хмельницька область, ІК ЄДРПОУ 38884757) судовий збір у сумі 1488,60 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім грн 60 коп).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 липня 2024 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта