Ухвала

від 15.07.2024 по справі 607/14932/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2024 Справа №607/14932/24 Провадження №2-о/607/493/2024

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу,

у с т а н о в и в :

08.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою, в якій просить встановити факт, що вона, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу у період з 01 березня 2019 року по 23 жовтня 2024 року.

В обґрунтування заяви посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 14.09.2002 до 01.03.2019 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу у нас народився син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/18700/18 від 28 січня 2019 року шлюб між ними було розірвано. Однак, вони і надалі проживали разом, однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний побут, бюджет, проводили ремонт житла за адресою: АДРЕСА_1 та несли витрати на утримання такого, піклувались одне про одного. Вдруге не одружувались. ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання.

Розірвання шлюбу мало на меті стимулювати чоловіка до зміни способу життя, оскільки частими були випадки зловживання алкоголем. Врешті він погодився та пройшов курс лікування, яке вони спільно оплатили. Тривалий час сума її заробітку була єдиним джерелом доходів у їхній сім`ї, додатково фінансово їм допомагала її матір. Іншої допомоги ніхто не надавав. Після лікування матеріальне становище покращилось, чоловік працевлаштувався, активно займався моральним та духовним розвитком сина. Вони спільно проводили святкування, відвідували весілля на яке були запрошенні, як сім`я.

Чоловік брав активну участь у подіях 21 листопада 2013 - 22 лютого 2014 Революції гідності, згодом добровольцем брав участь у складі Збройних сил України під час проведення Антитерористичної операція на сході України.

26 лютого 2022 року був прийнятий на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Під час проходження військової служби чоловік фінансово утримував їх із сином, шляхом виготовлення другого екземпляра банківської картки до зарплатного рахунку. Дана банківська карточка була у її розпорядженні з дозволу і волі чоловіка. Відпустки чоловіка вони проводили разом, як сім`я. Коли чоловік перебував на лікуванні у м. Дніпрі, вона фінансово йому допомагала, оскільки лікування потребувало додаткових фінансових витрат. Під час лікування у м. Тернополі оплачувала необхідні витрати, операцію, проведену на нозі. Інші особи, окрім заявниці та їхнього сина, які б допомагали чоловіку та підтримували чоловіка, були відсутні.

23 жовтня 2023 року, вона отримала Сповіщення №1495/12, про те, що її чоловік, ОСОБА_4 , помер. У даному сповіщенні вона вказана, як дружина.

Також, у Сповіщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 №11482 від 24.10.2023 про смерть чоловіка, вона вказана, як дружина.

У Доповіді по факту природньої смерті військовослужбовця № 1495/3205нт від 23.10.2023 п. 3 містить відомості, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , одружений.

У період 23-28 жовтня вона займалась поховання свого чоловіка про, що отримала Свідоцтво про поховання № НОМЕР_3 від 27 жовтня 2023 року.

Зважаючи на вищенаведені факти, вважає, що існують достатні підстави для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 березня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявниця вказала, що встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу дасть їй можливість отримати одноразову грошову допомогу передбачену ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачену п. 2 ч. 2 ст. 16 даного Закону, на підставі абз. 6 ч. 4 ст. 16-1 Закону.

Розглянувши матеріали заяви, вважаю, що слід відмовити у відкритті провадження у справі виходячи з наступного.

Порядок розгляду судом справ окремого провадження визначено нормами розділу IV Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності чи відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.

Згідно частин 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (надалі - Постанова), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

У справі № 287/167/18-ц, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.»

Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, зокрема щодо отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2 ч. 2 ст. 16 даного Закону, на підставі абз. 6 ч. 4 ст. 16-1 Закону, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Також, у виниклих правовідносинах суд враховує правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який загинув під час участі у бойових діях, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Така аргументація суду відповідає висновкам, які викладені у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19, постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц.

За таких обставин, вважаю за необхідне відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, оскільки дана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 186 ч. 1 п. 1, 258-261, 274, 293, 294, 317, 353, 355 ЦПК України, суддя,Керуючись ст. 186 ч. 1 п. 1, 258-261, 274, 293, 294, 317, 353, 355 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати заявнику разом із заявою та доданими неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. Л. Дзюбич