Рішення

від 17.07.2024 по справі 214/6204/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/6204/24

2-о/214/233/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 липня 2024 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/6204/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2024 року заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , місце смерті с. Малаховка Каховського району Херсонської області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог зазначив, що він є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малокаховка Каховському районі Херсонській області. У зв`язку з окупацією та введенням воєнних дій на території Херсонської області він був змушений покинути своє місце проживання та реєстрації. Мати залишилася на окупованій території і померла. Оскільки зареєструвати смерть матері на території України в позасудовому порядку він не має можливості, тому вимушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 16.07.2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження у справі (а.с. 12).

Правом на участь в судовому засіданні заявник не скористався, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, на електронну адресу суду від в.о. начальника відділу І. Макогон надійшла заява, в якій вона просила справу розглянути за її відсутності, ухвалити рішення на розсуд суду. При ухваленні рішення просила зазначити ПІБ померлої особи, громадянство, стать, вік, її дату народження та дату смерті, місце народження та місце смерті, причину смерті.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов висновку, що вимоги заяви підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

Згідно положень ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Положеннями ст.ст.80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю заявника, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09.03.1973 року Качкарівською сільською радою Бериславського району Херсонської області, запис № 6 (а.с. 7).

Судом оглянуто надані заявником копія довідки про смерть №С-00360 та копія свідоцтва про смерть, видані Каланчацьким районним відділом запису актів цивільного стану Управління ЗАЦС Херсонської області від 26.04.2024 року. З наданих заявником документів слідує, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малокаховка, Каховському районі Херсонської області, Україна, причина смерті - гостра серцево-судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця (а.с.8, 14).

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154/5 від 22.11.2007 року, з наступними змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації є: лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.

Згідно приписів ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Вирішуючи питання щодо оцінки наявних доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001), Молдови та Росії (Mozer v. the Republicof Moldovaand Russia, 23.02.2016), де наголошено, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]. Цей висновок в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватись недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованих територіях, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цих територій при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що заявник не має можливості отримати документ встановленої форми про смерть матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Донецьк Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малокаховка Каховському районі Херсонської області, оскільки на вказаній території не здійснюють повноваження органи влади України як заклади охорони здоров`я або судово-медичні установи, які б мали можливість встановити факт смерті, так і органи реєстрації актів цивільного стану, які б мали можливість зареєструвати факт смерті та видати належне свідоцтво про смерть.

Частиною 1 статті 17 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 породжує юридичні наслідки для заявника, оскільки необхідне для проведення державної реєстрації смерті та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України, при цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті.

Оскільки ОСОБА_2 померла на території тимчасово непідконтрольній Україні, на якій введено воєнний стан, та яка є тимчасово окупованою територією України, визначеною такою відповідно до законодавства, його смерть не може бути зареєстрована в органах ДРАЦСУ на підставі наданих заявником документів, тому вимоги заявника про встановлення факту смерті підлягають задоволенню.

Оскільки заявник позбавлений можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт смерті своєї матері, а також надати для реєстрації смерті документ, передбачений законодавством України, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла в с. Малокаховка Каховському районі Херсонської області, підтверджується наданими суду доказами, тому є правові підстави для задоволення заяви і для встановлення факту смерті.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

З огляду на звільнення заявника від сплати судового збору за подання даної заяви на підставі п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та задоволення заявлених вимог, судові витрати по справі слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.2, 4, 13, 19, 76-82, 141, 263-265, 267, 268, 273, 293, 294, 315-319, 351-352, 354, п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, місце народження: м. Донецьк Донецької області, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малокаховка Каховському районі Херсонської області, Україна, причина смерті - гостра серцево-судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця.

Копію рішення видати заявникові негайно після його підписання та невідкладно надіслати до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - для державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду є підставою для складання актового запису про смерть та видачі свідоцтва про смерть за встановленою формою.

Рішення підлягає негайному виконанню з моменту його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, код ЄДРПОУ 33355895, юридична адреса: вул. Магістральна, буд. 25, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Рішення складено та підписано 17 липня 2024 року.

Суддя Н.В. Чернова