Рішення

від 17.07.2024 по справі 638/7644/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/7644/23

Провадження № 2/638/1322/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Комлєвої К.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30 листопада 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис №80 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало чинності 23.12.2021 року.

В період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали в спільну сумісну власність наступне майно, а саме:

- Квартиру АДРЕСА_1 ;

- Квартиру АДРЕСА_2 ;

- Земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0594 га (кадастровий номер 6322682500:02:008:0201) та садовий будинок, що має загальну площу 89,2 м.2, який розташований за адресою АДРЕСА_3 ;

- Транспортний засіб автомобіль марка TOYOTA, модель CELICA, 2003 року випуску номер шасі НОМЕР_2

- Транспортний засіб автомобіль марка MAZDA, модель 6, 2014 року випуску номер шасі НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 є титульним власником квартири АДРЕСА_2 , транспортного засобу автомобіля марка TOYTOTA, модель CELICA, 2003 року випуску номер шасі НОМЕР_2 , автомобіля марка MAZDA, модель 6, 2014 року випуску номер шасі НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 є титульним власником квартири АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0594 га (кадастровий номер 6322682500:02:008:0201) та садового будинку, що має загальну площу 89,2 м.2, який розташований за адресою АДРЕСА_3 .

Також ОСОБА_1 придбала в особисту власність транспортний засіб автомобіль TOYOTA, модель COROLLA, 2020 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 .

Крім того, з метою придбання житлової квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 був украдений договір позики з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму 35000 доларів США, які необхідно повернути до 05.01.2024 року. ОСОБА_2 надав згоду на укладання договору позики дружини та підтвердив факт, що грошові кошти будуть використані в інтересах сім`ї.

Позивач зазначає, що оскільки ніякого договору про набуте майно між подружжям не було, тому воно належить кожному з подружжя у рівних частках кожному, тобто по 1/2 частки кожному. Відповідач ОСОБА_2 не бажає повертати грошові кошти, які були взяті в борг для купівлі житлової квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим при поділі майна необхідно врахувати борги подружжя.

Крім того, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спільні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які після розірвання шлюбу діти залишились проживати з позивачкою ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 на підставі договору про сплату аліментів та утримання сплачує аліменти на користь позивача на утримання спільних дітей.

Позивачка вважає за доцільне поділити спільне нажите майно з урахування боргів подружжя та інтересів дітей, у зв`язку з чим просила суд:

- Визнати право особистою приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_1

- Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 , яке належало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- Визнати право особистою приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 .

- Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , яке належало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

- Визнати право особистою приватної власності на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0594 га (кадастровий номер 6322682500:02:008:0201) та на садовий будинок, що має загальну площу 89,2 м.2 , який розташований за адресою АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 .

- Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0594 га (кадастровий номер 6322682500:02:008:0201) та на садовий будинок, що має загальну площу 89,2 м.2 , який розташований за адресою АДРЕСА_3 , яке належало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

- Залишити за ОСОБА_2 в особистій приватній власності транспортний засіб автомобіль марка ТОУТОТА, модель СЕLIСА, 2003 року випуску номер шасі НОМЕР_5 та транспортний засіб автомобіль марка МАZDА, модель 6, 2014 року випуску номер шасі НОМЕР_6 .

- Припинити право спільної сумісної власності на транспортний засіб автомобіль марка ТОУТОТА, модель СЕLIСА, 2003 року випуску номер шасі НОМЕР_2 та на транспортний засіб автомобіль марка MAZDA, модель 6, 2014 року випуску номер шасі НОМЕР_6 , яке належало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .?

- Залишити за ОСОБА_1 в особистій приватній. власності транспортний засіб автомобіль марки TOYOTA, модель COROLLA, 2020 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 .

- Залишити виключно за ОСОБА_1 зобов`язання за договором позики укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 05 січня 2019 року.

- Припинити ОСОБА_2 солідарне зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 05 січня 2019 року.

Ухвалою суду від 28.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання. Встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, однак у заяві від 13.09.2023 року позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.10.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання сторони та третя особа не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю, просили позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис №80, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

На підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало чинності 23.12.2021 року.

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбано майно:

- Квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу між ТОВ «Парковий-2» та ОСОБА_1 від 23.01.2019, реєстровий номер 13, вартість квартири 144360,96 грн;

- Квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2016 року, реєстровий номер 3317, між ОСОБА_9 , діячим від імені ОСОБА_10 , та ОСОБА_2 , вартість квартири 457294,00 грн;

- Земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0594 га (кадастровий номер 6322682500:02:008:0201) та садовий будинок, що має загальну площу 89,2 м.2, який розташований за адресою АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 10.01.2019 року, реєстровий номер 9, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , вартість майна 200000,00 грн;

- Транспортний засіб автомобіль марка TOYOTA, модель CELICA, 2003 року випуску номер шасі НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_2 ;

- Транспортний засіб автомобіль марка MAZDA, модель 6, 2014 року випуску номер шасі НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_9 та заяви ОСОБА_2 від 11.11.2021 року, засвідченої приватним нотаріусом ХМНО Поліщук О.В., ОСОБА_1 придбала у особисту приватну власність транспортний засіб автомобіль TOYOTA, модель COROLLA, 2020 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 .

Відповідно до розписки від 05 січня 2019 року, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 у простій письмовій формі украдено договір позики на суму 35000 доларів США зі строком повернення до 05.01.2024 року. При цьому, зі змісту розписки вбачається, що ОСОБА_2 надав згоду на укладання договору позики дружини та підтвердив факт, що грошові кошти будуть використані в інтересах сім`ї.

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 Сімейного кодексу України, якою передбачено, щомайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частину третю статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У РішенніКонституційного СудуУкраїни від19вересня 2012року усправі законституційним зверненнямприватного підприємства«ІКІО» щодоофіційного тлумаченняположення частинипершої статті61СК України№1-8/2012(№17-рп/2012),яким встановлено,зокрема,що основоюмайнових відносинподружжя єположення проте,що майно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу);вважається,що кожнаріч,набута зачас шлюбу,крім речейіндивідуального користування,є об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя (стаття60Кодексу).Об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя можебути будь-якемайно,за виняткомвиключеного зцивільного обороту(частинаперша статті61Кодексу).Здійснення подружжямправа спільноїсумісної власностірегламентовано статтею63Кодексу,згідно зякою дружината чоловікмають рівніправа наволодіння,користування ірозпоряджання майном,що належитьїм направі спільноїсумісної власності,якщо іншене встановленодомовленістю міжними.Розпоряджання спільнимсумісним майномподружжя можевідбутися шляхомйого поділу,виділення частки.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У справі, що розглядається, встановлено, що спірне майно, а саме квартири, земельна ділянка із садовим будинком та автомобілі були придбані за час шлюбу сторін. Крім того, в інтересах сім`ї було укладено договір позики на суму 35000 доларів США. Враховуючи, що жодна зі сторін не спростовувала презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу, суд вважає обґрунтованими доводи позовної заяви про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, незважаючи на те, що титульним власниками відповідно до правовстановлюючих документів визначені як позивач, так і відповідач.

Вирішуючи спір про спосіб поділу спільного майна подружжя, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 1-2 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Судом враховано, що У ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спільні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сторони визнають, що після розірвання шлюбу діти залишились проживати з позивачкою ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 на підставі договору про сплату аліментів та утримання сплачує аліменти на користь позивача на утримання спільних дітей.

Позивачем заявлено вимогу про виділу кожному з подружжя по декілька з об`єктів права спільної сумісної власності, а саме позивачу дві квартири, земельну ділянку разом із садовим будинком, автомобіль Toyota, 2020 року випуску, відповідачу два автомобілі (Mazda та Toyota, 2003 року випуску). При цьому, враховуючи звільнення відповідача від обов`язків солідарного боржника за договором позики від 05.01.2019, а також виходячи з того, що діти проживають разом з матір`ю, вартість майна є приблизно рівною.

Відповідач із запропонованим позивачем варіантом поділу спільного майна погодився, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи суб`єктний склад, предмет та підстави позову, позицію третьої особи, яка у заяві від 12 вересня 2023 року не заперечувала проти задоволення позовних вимог, чим висловила згоду на заміну боржника у зобов`язанні, суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд погоджується із запропонованим позивачем та підтриманим відповідачем способом поділу спільного майна подружжя, оскільки об`єкти рухомого та нерухомого майна, набутого сторонами за час шлюбу, є неподільними, тому підлягають поділу шляхом виділення у власність кожного окремі об`єкти рухомого та нерухомого майна.

На переконання суду, проводячи поділи спільного сумісного майна сторін у визначений ними спосіб, суд не виходить за межі позовних вимог, а враховує при визначенні варіанту поділу спірного майна доводи сторін щодо способу такого поділу, тому це не є зміною позовних вимог, а є способом вирішення виниклого спору між сторонами.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та поділу майна подружжя у спосіб, запропонований позивачем, та підтриманий відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання цього позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8052,00 грн.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач позовні вимоги визнав, суд на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України вважає за необхідне повернути позивачу з державного 50% судового збору сплаченого за подання цього позову, тобто 4026,00 грн, тоді як решта судового збору у сумі 4026,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.7,10,12, 13, 76, 81, 141, 142, 206,263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

-Визнати правоособистою приватноївласності наквартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 ,РНКОПП НОМЕР_10 .

Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 , яке належало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати правоособистою приватноївласності наквартиру АДРЕСА_2 ,за ОСОБА_1 ,РНКОПП НОМЕР_10 .

Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , яке належало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати право особистою приватної власності на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0594 га (кадастровий номер 6322682500:02:008:0201) та на садовий будинок, що має загальну площу 89,2 м.2 , який розташований за адресою АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_10 .

Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0594 га (кадастровий номер 6322682500:02:008:0201) та на садовий будинок, що має загальну площу 89,2 м.2 , який розташований за адресою АДРЕСА_3 , яке належало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Залишити за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , в особистій приватній власності транспортний засіб автомобіль марка ТОYОТА, модель СЕLIСА, 2003 року випуску номер шасі НОМЕР_5 та транспортний засіб автомобіль марка МАZDА, модель 6, 2014 року випуску номер шасі НОМЕР_6 .

Припинити право спільної сумісної власності на транспортний засіб автомобіль марка ТОУТОТА, модель СЕLIСА, 2003 року випуску номер шасі НОМЕР_2 та на транспортний засіб автомобіль марка MAZDA, модель 6, 2014 року випуску номер шасі НОМЕР_6 , яке належало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .?

Залишити за ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_10 , в особистій приватній власності транспортний засіб автомобіль марки TOYOTA, модель COROLLA, 2020 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 .

Залишити виключноза ОСОБА_1 ,РНКОПП НОМЕР_10 , зобов`язання за договором позики укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 05 січня 2019 року.

Припинити ОСОБА_2 солідарне зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 05 січня 2019 року.

Зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (адреса: Україна, 61166, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ БАКУЛІНА, будинок 18, код ЄДРПОУ 37874947) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_5 , з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за квитанцією №32528798800007183708 від 23.06.2023 року на суму 8052,00 грн, тобто у розмірі 4026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_5 , судовий збір у розмірі 4026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Шишкін