Рішення

від 07.09.2010 по справі 16/079-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2010 р.                                                                          Справа № 16/079-10

    Господарський  суд  Київської  області   у  складі   судді   Христенко  О.О.  розглянув

позов     Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСИЧ ПЛЮС», с. Томилівка,

Білоцерківський район

до   Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, с. Фурси,

Білоцерківський район

про   стягнення 6 130,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Касьянова А.В., довіреність № 258 від 16.08.2010р. –головний бухгалтер;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

         Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСИЧ ПЛЮС»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 248 від 07.07.2010р. (Вх. № суду 3158 від 12.07.2010р.) до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 5 086,80 грн., 1 043,84 грн. пені, а всього 6 130,64 грн. та судові витрати.

              Відповідно до ухвали від 19.07.2010р. порушено провадження у справі № 16/079-10 та призначено її розгляд на 17.08.2010р. об 11 год. 10 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2010р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

         Відповідач в судове засідання 17.08.2010р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 19.07.2010р. Витребувані документи (п. 3 ухвали від 19.07.2010р.) відповідач суду не надав.

         Враховуючи неявку відповідача, господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору на 07.09.2010р. за участю повноважних представників сторін.

         В судовому засіданні 07.09.2010р. представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судові засідання 17.08.2010р. та 07.09.2010р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду про порушення провадження у справі від 19.07.2010р. та ухвалою від 17.08.2010р.

        Однак, копії зазначених ухвал суду від 19.07.2010р. та від 17.08.2010р. були повернуті поштовим відділенням зв’язку (в матеріалах справи) з відміткою на довідці “за зазначеню адресою не проживає”.

         Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками “за зазначеню адресою не проживає”, “адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

        Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

        Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

         Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 19.07.2010р. про порушення провадження та від 17.08.2010р., які направлялися за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 № НОМЕР_2  від 07.02.2006р. та у довідці Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 12-04/72 від 04.08.2010р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.  

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд          

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСИЧ ПЛЮС»(Продавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 27 від 27.03.2006р. (надалі –Договір), згідно якого продавець зобов’язується передати у власність покупця безалкогольні напої (надалі-товар) в кількості та якості згідно накладних (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, позивач зобов’язаний після підписання договору не пізніше 5 днів, передати відповідачу зазначений у п. 1.1 Договору товар із сертифікатом якості. Відповідач зобов’язаний прийняти товар від позивача і здійснити за нього оплату в строки і в порядку передбаченому цим договором (п. 2.2 Договору).

Позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином та передав відповідачу товар всього на суму 5 086,80 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 101 від 03.08.2007р. та № 112 від 23.08.2007р. Про приймання товару по вказаним видатковим накладним свідчить підпис відповідача засвідчений печаткою (копія в матеріалах справи).

Згідно п. 4.3 Договору, строк оплати товару 10 банківських днів.

  З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання належним чином, претензій щодо якості поставленого товару від відповідача не надходило.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару, в порушення п. 4.3 даного договору не виконав, борг у розмірі 5 086,80 грн. не сплатив.

    10.11.2008р. позивачем  на адресу відповідача була надіслана претензія № 180 від 10.11.2008р., з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 5 086,80 грн. та 1 097,07 грн. пені, згідно поштового повідомлення про вручення зазначену претензію відповідач отримав 13.11.2008р. особисто, про що свідчить його підпис на поштовому повідомленні        (претензія та докази її направлення в матеріалах справи), однак  зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

      Таким чином борг відповідача згідно Договору купівлі-продажу № 27 від 27.03.2006р. становить 5 086,80 грн.

       За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В результаті невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті отриманого товару за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 5 086,80 грн.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони. Відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву або доказів оплати отриманого товару суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 5 086,80 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 5 086,80 грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

 Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.1 Договору, за кожен день прострочення платежів, передбачених договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, передбачену Законом України № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Позивачем на підставі п. 5.1 Договору здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 1 043,84 грн. згідно розрахунку позивача пеню нараховано за 365 днів.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання. Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за 182 дні (шість місяців) виходячи із подвійної облікової ставки НБУ на суму простроченого платежу.

Отже, враховуючи вимоги п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 ГК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня всього в розмірі –519,97 грн. за 182 дні. В частині стягнення пені в сумі 523,87грн. суд відмовляє позивачу в стягненні.

       Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає частковому задоволенню в розмірі:            5 086,80  грн. основної  заборгованості та 519,97 грн. пені.

      Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСИЧ ПЛЮС»(юридична адреса: 09112, Київська область, с. Томилівка, вул. Леніна, 1-А, фактична адреса: 09112, Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 12, код ЄДРПОУ 30496679, р/р 26000211671 в Райффайзен Банку Аваль м. Київ, МФО 380805)        5 086 (п’ять тисяч вісімдесят шість) грн. 80 коп. основного боргу, 519 (п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 97 коп. пені, 93 (дев’яносто три) грн. 28 коп. державного мита та 215 (двісті п’ятнадцять) грн. 83 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В решті позову відмовити.

4.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

        Суддя                                                                                                     О.О.Христенко