Рішення

від 18.07.2024 по справі 903/478/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2024 року Справа № 903/478/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Імперія, с. Липини, Луцький р-н., Волинська обл.

до відповідача: підприємця Рацкевича Андрія Володимировича, м. Луцьк

про стягнення 215 902 грн 95 коп

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16.05.2024 через електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Імперія до підприємця Рацкевича Андрія Володимировича про стягнення 215 902 грн 95 коп, з яких 209 859 грн 95 коп основного боргу, 3 516 грн 00 коп інфляційних втрат, 2 527 грн 00 коп 3% річних. Розгляд справи просить проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

Ухвалою суду від 20.05.2024 позовну заяву залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази її надіслання з додатками на юридичну адресу відповідача (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек).

Позивач ухвалу суду отримав 20.05.2024.

Строк для усунення недоліків по 27.05.2024.

27.05.2024 надійшла заява позивача про усунення недоліків та долучення доказів надіслання позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою суду від 29.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У відзиві зазначити про наявність чи відсутність електронного кабінет, іншу контакту інформацію для надіслання процесуальних документів у справі. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 07.06.2024 (а.с. 41).

Строк для подання відзиву по 24.06.2024.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки (але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі), призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

02.08.2023 між ТОВ «Транс Імперія» (перевізник) та підприємцем Рацкевичем А.В. (експедитор) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №02/08/2023 (а.с. 16-17).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Згідно умов договору його предметом є порядок взаємовідносин між перевізником та експедитором при планування, здійсненні і оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному сполученні (п. 1.1). Експедитором для здійснення конкретних перевезень подаються перевізнику факсом або по електронній пошті заявки на перевезення товару, яка є невід`ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей в тлумаченні умов даного договору та заявки, пріоритетними визначаються умови, вказані в даному договорі (п.п. 2.3, 2.5). Експедитор оформляє заявку на перевезення вантажів і передає на виконання перевізнику; оплачує перевізнику вартість перевезення відповідно до узгоджених ставок (п.п. 3.1, 3.2). Оплата рахунків здійснюється експедитором протягом 5-ти календарних днів після отримання оригіналів документів на підставі рахунку та акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п. 5.1). Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2025.

Сторонами підписано заявки на міжнародне перевезення автотранспортом та експедиційні послуги (а.с. 7, 8, 10):

-від 10.10.2023 №10/10/2023Р, вартість перевезення 1 850 євро, спосіб оплати безнал по курсу НБУ оригіналам 5-7 днів, документи необхідні для оплати Смр, акт, рахунок, заявка, договір;

-від 16.10.2023 №16/10/2023Р, вартість перевезення 1 850 євро, спосіб оплати безнал по курсу НБУ оригіналам 5-7 днів, документи необхідні для оплати Смр, акт, рахунок, заявка, договір;

- від 15.11.2023 №15/11/2023Р, вартість перевезення 1 700 євро, спосіб оплати безнал по курсу НБУ оригіналам 5-7 днів, документи необхідні для оплати Смр, акт, рахунок, заявка, договір.

ТОВ «Транс-Імперія» виставлено рахунки-фактури, 30.10.2023 №1402 на суму 70 998 грн 19 коп, 03.11.2023 №1403 на суму 71 540 грн 06 коп, 11.12.2023 № 1490 на суму 67 321 грн 70 коп (а.с. 18-19, 22).

Сторонами підписано акти здачі-приймання робіт від 30.10.2023 на суму 70 998 грн 19 коп, 03.11.2023 на суму 71 540 грн 06 коп, 11.12.2023 на суму 67 321 грн 70 коп з врахуванням вищевказаних рахунків, заявок та СМР (а.с. 12, 14, 20).

Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу №248 від 08.03.2024 на суму 296 557 грн 61 коп (а.с. 9, 11), яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У листі від 07.03.2024 відповідач гарантує погашення заборгованості по рахунках №1402 на суму 70 998 грн 19 коп, №1403 на суму 71 540 грн 06 коп, №1490 на суму 67 321 грн 70 коп (а.с. 6).

Доказів оплати наданих позивачем послуг перевезення в сумі 209 859 грн 95 коп матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, виконання позивачем вимог договору, заявок на здійснення транспортного перевезення, відсутність доказів оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення 209 859 грн 95 коп підтверджені матеріалами справи, відповідачем не оспорені, підставні і підлягають до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, з врахуванням умов та строків оплати, визначених у заявках (5-7 днів по оригіналах), дат підписання відповідачем актів здачі-приймання робіт, що свідчить про отримання їх оригіналів, дійшов висновку, що нараховані позивачем 2 527 грн 00 коп 3% річних, 3 516 грн 00 коп інфляційних втрат підставні та підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.

Судом враховано, що сума 3% річних та інфляційних втрат, яка підлягає нарахуванню, перевищує зазначену у розрахунку, проте до стягнення з відповідача підлягає сума в межах заявленої позивачем.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 238 грн 54 коп відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з підприємця Рацкевича Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідент код НОМЕР_1 ) на користь Товариста з обмеженою відповідальністю «Транс-Імперія» (вул. Рівненська, буд. 139, с. Липини, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 32872217)

- 209 859 грн 95 коп основного боргу, 2 527 грн 00 коп 3% річних, 3 516 грн 00 коп інфляційних втрат, 3 238 грн 54 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 219 141 грн 49 коп (двісті дев`ятнадцять тисяч сто сорок одна грн 49 коп).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяА. М. Кравчук