Рішення

від 17.07.2024 по справі 904/1769/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1769/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВП Дніпротехінвест", м. Дніпро

про стягнення сплаченої суми попередньої оплати за договором поставки, штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат та збитків

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВП Дніпротехінвест" і просило суд стягнути сплачену передплату у розмірі 169 000,00 грн., пеню у розмірі 82 810,00 грн., штраф у розмірі 1 690,00 грн., штраф у розмірі 16 900,00 грн., 3% річних у розмірі 3 996,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 351,52 грн., збитки у розмірі 4 324,00 грн. та судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач на виконання умов Договору поставки № ДРс23052023 від 19.06.2023 сплатив Відповідачу 169 000,00 грн. Відповідач поставив Позивачу товар за рахунок останнього, однак неналежної якості, передплату не повернув.

Одночасно з позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Відповідачу, в сукупності в межах ціни позову в сумі 285 071,82 грн.

Заява обґрунтована тим, що, враховуючи значну кількість юридичних осіб (зокрема Відповідача), зареєстрованих фізичною особою ОСОБА_1 з однією і тією ж адресою, зі схожою назвою, з однаковим кодом економічної діяльності, з мінімальним фондом статутного капіталу, беззаперечно вбачається, що керівник та власник Відповідача ОСОБА_1 має можливість вивести з рахунків належні йому грошові кошти, тим самим запобігти стягненню коштів з Відповідача шляхом перерахування їх до будь-якої іншої належної йому юридичної особи за створеними між ними удаваними правочинами, що повністю унеможливить виконання судового рішення у справі та фактично зведе нанівець можливість Позивача захистити свої порушені права.

Ухвалою суду від 24.04.2024 заяву Позивача про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "МВП Дніпротехінвест", в сукупності в межах ціни позову в сумі 285 071,82 грн.

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

02.05.2024 від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Відповідача сплачену передплату у розмірі 169 000,00 грн., пеню у розмірі 82 810,00 грн., штраф у розмірі 1 690,00 грн., штраф у розмірі 16 900,00 грн., 3% річних у розмірі 1 232,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 354,53 грн., збитки у розмірі 4 324,00 грн. та судові витрати.

Відповідач відзив на позов, а також докази повної оплати до суду не надав, ухвалу суду від 24.04.2024 про забезпечення позову та ухвалу суду від 29.04.2024 про відкриття провадження у справі направлено за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 69), що підтверджується конвертами АТ "Укрпошта", повернутими відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 85-89, 91-94).

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МВП Дніпротехінвест" (далі Відповідач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" (далі Позивач, Покупець) укладено Договір поставки № ДРс23052023 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору на умовах Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар: Стриппер, верстат для обробки кабелів (ДРК-3), визначений у п. 1.2 Договору, (далі товар), а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар.

За умовами п. 1.2 Договору найменування, марка, одиниці виміру та загальна кількість, вартість товару, що підлягає поставці за Договором, визначається Специфікаціями, угодами, що є додатками до Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору кількість та комплектність товару визначається Специфікацією.

Відповідно до п. 2.2 Договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним вимогам, зазначеним у Специфікації, технічним умовам та державним стандартам України. Товар має бути придатним для мети його використання та відповідати вимогам законодавства України.

Гарантійний строк експлуатації товару становить один рік з дня одержання товару Покупцем (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 2.4 Договору Постачальник гарантує якість товару. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважаються рівним гарантійному строку на основний виріб.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти товару, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товар, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення Покупцем правил експлуатації або зберігання товару. У разі усунення дефектів у товарі, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні товару гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

За умовами п. 2.6 Договору Постачальник зобов`язаний усунути дефекти товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефекти товару від Покупця. Повідомлення може бути направлене телеграмою або цінним листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 2.7 Договору отримавши повідомлення про дефекти товару, Постачальник зобов`язаний протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення направити до Покупця свого представника для складання акту про дефекти товару.

Згідно з п. 2.8 Договору при неприбутті представника Постачальника до Покупця для огляду дефектного товару та складання акту або при недосягненні згоди між сторонами щодо дефектів товару, достатнім підтвердженням наявності чи відсутності дефектів товару є висновки незалежного експерта або експерта торгово-промислової палати України.

За умовами п. 2.9 Договору у разі, якщо Постачальник не усуне дефекти товару у встановлений цьому Договорі строк, Постачальник зобов`язаний протягом 3-х банківських днів з моменту спливу граничного строку на усунення дефектів товару, повернути Покупцю сплачену за товар грошову суму та своїми силами і засобами здійснити вивіз дефектного товару.

Згідно з п. 2.10 Договору витрати, пов`язані з експертним дослідженням товару, покладаються на винну сторону.

За умовами п. 2.11 Договору товар повинен бути затарений та упакований Постачальником таким чином, щоб виключити псування або знищення його, на період від передачі до прийняття товару Покупцем.

Згідно з п. 3.1 Договору строк поставки товару складає 40 робочих днів з моменту здійснення оплати Покупцем.

Відповідно до п. 3.2 Договору постачання здійснюється Постачальником шляхом відправки товару Покупцю транспортною компанією за рахунок Покупця.

Згідно з п. 3.3 Договору Постачальник зобов`язаний проінформувати Покупця письмово про готовність товару до його завантаження і передання Постачальником відповідно до умов Договору, зазначивши у повідомленні дату та час відправлення товару.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що перехід права власності відбувається в момент поставки товару, що оформлюється видатковою накладною.

За умовами п. 3.5 Договору при передачі товару Постачальник повинен надати Покупцю товаросупровідну документацію: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, технічну документацію та документацію, що підтверджує якість товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість товару, що поставляється згідно з Договором, визначається у Специфікаціях, виходячи із встановленої вартості одиниці товару.

Згідно з п. 4.3 Договору оплата здійснюється Покупцем не пізніше 3-х банківських днів з моменту надання Постачальником рахунка-фактури на наступних умовах передплати 100% вартості товару.

За умовами п. 4.4 Договору Покупець має право здійснити оплату на підставі рахунку-фактури, отриманого факсом. У такому разі факс-копія рахунку-фактури має юридичну силу і діє до отримання Покупцем оригіналу рахунку-фактури, який Постачальник зобов`язаний відправити Покупцю цінним листом з описом не пізніше наступного дня з моменту відправлення Покупцю факс-копії рахунку.

Згідно з п. 5.1 Договору передання-прийняття товару відбувається на умовах, зазначених у п. 3.2 Договору.

За умовами п. 5.2 Договору товар вважається переданим та переходить у власність Покупця після підписання сторонами видаткової накладної, яку Постачальник надає Покупцю з іншими документами, вказаними у п. 3.5 Договору.

Згідно з п. 5.3 Договору прийняття-передання проводиться за кількістю відповідно до Специфікації, за якістю згідно із документами, що підтверджують якість товару, та іншою технічною документацією.

Відповідно до п. 5.4 Договору Покупець зобов`язаний прийняти товар та підписати видаткові накладні на товар за умови відсутності зауважень щодо кількості та якості товару і відправити підписані видаткові накладні протягом 3-х робочих днів Постачальнику.

Згідно з п. 5.5 Договору у разі невідповідності товару, який передається Постачальником, за кількістю та/або якістю Специфікації та/або сертифікатам чи технічним вимогам, а також у разі відсутності документів, вказаних у п. 3.5 Договору, товар не приймається Покупцем.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, вказаного у п. 3.1 Договору, Постачальник сплачує штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення поставки та за весь період такого прострочення.

За умовами п. 6.3 Договору за порушення строку поставки товару, вказаного у п. 3.1 Договору, більше ніж на 5 календарних днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 1% від вартості непоставленого товару.

Відповідно до п. 6.4 Договору якщо Постачальник, отримавши суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, Покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому на суму попередньої оплати нараховується 3% річних за користування чужими грошовими коштами від дня одержання цієї суми від Покупця до дня фактичної передачі товару Покупцю або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно з п. 6.5 Договору якщо Постачальник не поверне Покупцю сплачену за товар грошову суму у випадку та у строки, встановлені п. 2.9 Договору, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості неякісного товару.

6.5.1 за порушення строку усунення дефектів товару, вказаного у п. 2.6 Договору, більше ніж на 5 календарних днів, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день прострочення поставки.

За умовами п. 6.6 Договору сторона, що порушила Договір, зобов`язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням.

Згідно з п. 6.7 Договору сплата стороною визначених Договором штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє її від обов`язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов`язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

За умовами п. 6.8 Договору сплата стороною та відшкодування збитків, завданих порушенням Договору, не звільняє її від обов`язку виконати цей Договір в натурі.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2023 (п. 10.1 Договору).

Згідно з п. 10.2 Договору закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Відповідно до п. 10.3 Договору закінчення строку Договору не звільняє сторони від обов`язку щодо сплати неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами, також гарантійних зобов`язань Постачальника, визначених розділом 2 Договору.

Специфікацією № 1 від 19.06.2023 до Договору сторони визначили найменування товару - стрипер, верстат для обробки кабелів (ДРК-3); споживна потужність - 3,5 КВт; діаметр кабелю, що розрізається - від 5 до 60 мм; тип ножів секційні напівножі; швидкість різання - 20-40 м/хв.; редуктор - Ц2У160; кількість 1 шт.; вартість 169 000,00 грн. без ПДВ; термін поставки 40 робочих днів.

05.07.2023 Позивач на підставі виставленого Відповідачем рахунку № ДРс23052023 від 19.06.2023 здійснив попередню оплату за товар у розмірі 169 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 7345 від 05.07.2023.

У зв`язку з цим Відповідач повинен був поставити обумовлений товар у строк не пізніше 30.08.2023.

Листом без дати та номера Відповідач повідомив Позивача, що він відправив товар за допомогою послуг транспортної компанії "САТ" за товарно-транспортною накладною № 169009810 від 27.11.2023.

07.12.2023 за товарно-транспортною накладною № 169009810 транспортною компанією "САТ" було доставлено товар Позивачу, за послуги якої останній сплатив 4 324,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 8012 від 06.12.2023.

Відповідно до товарно-транспортної накладної транспортної компанії "САТ" № 169009810 товар не упакований Постачальником у відповідності з умовами перевезення.

Позивач зазначає, що 08.12.2023 його відповідними фахівцями, при огляді та перевірці роботоспроможності отриманого стриперу, верстата для обробки кабелів (ДРК-3), було виявлено такі дефекти товару:

- рама верстату виготовлена з металу, пошкодженого корозією, про що свідчать численні нерівності поверхні зварювальних частин рами;

- електродвигун АИР80А4, який встановлений на верстат, не є новим, пофарбований по поверхні, яка має корозію, виготовлений за часів СРСР, має потужність 1.1 КВт, про що свідчить зовнішній вигляд та бирка з маркуванням на бічній поверхні двигуна;

- при підключенні до живлення та спробі увімкнення спрацьовує захисний автоматичний вимикач NXB-63, що свідчить про можливе коротке замикання двигуна;

- отвори на бічній стороні верстату унеможливлюють подачу кабелю для розрізання проміжних розмірів.

12.12.2023 Позивач надіслав Відповідачу повідомлення про дефекти товару за № 156 від 12.12.2023, в якому перелічив наявні недоліки товару та пропонував Відповідачу виконати зобов`язання з направлення до нього протягом 24 годин представника для складання акту про дефекти товару та усунення таких дефектів протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення. Додатково було зауважено, що в іншому випадку для огляду дефектного товару та складання відповідного акту, з урахуванням п. 2.8 Договору, Позивачем буде залучено експерта торгово-промислової палати України.

У відповідь на повідомлення про дефекти товару за № 156 від 12.12.2023 Відповідач листом за № 1212/1 від 12.12.2023 повідомив, що згоден усунути всі зазначені недоліки та зауваження на його виробництві. Також Відповідач просив відправити станок через транспортну компанію "САТ" для відповідних робіт, термін для виконання 7 робочих днів; витрати на транспортні дії Відповідач бере на себе.

14.12.2023 Позивач надіслав Відповідачу лист за № 158 від 14.12.2023, в якому повідомив, що відправлення товару у запропонований Відповідачем спосіб можливе лише при повному поверненні суми коштів, які були сплачені в якості передплати.

Листами за № 1412/1 від 14.12.2023 та за № 1912/1 від 19.12.2023 Відповідач повідомив Позивача про те, що він погоджується з наявними недоліками товару і готовий посвідчити такі недоліки в акті без приїзду до Позивача, повідомляв про неможливість повернення коштів в силу їх відсутності та запевняв, що поверне їх після 15.01.2024.

21.12.2023 між Позивачем та Відповідачем, без прибуття представника останнього до Позивача, було складено акт про дефекти товару за договором поставки № ДРс23052023 від 19.06.2023, відповідно до якого Відповідач беззаперечно визнав та підтвердив, що поставлений Позивачу за Договором товар, відповідно до видаткової накладної № ДРс23052023 від 27.11.2023, а саме: «Стриппер, верстат для обробки кабелів (ДРК-3)» є товаром неналежної якості та таким, який має дефекти:

- рама верстату виготовлена з металу, пошкодженого корозією, про що свідчать численні нерівності поверхні зварювальних частин рами не відповідає умовам специфікації;

- електродвигун АИР80А4УЗ, який встановлений на верстат, не є новим, пофарбований по поверхні, яка має корозію, виготовлений за часів СРСР, має потужність 1.1 КВт - не відповідає умовам специфікації;

- при підключенні до живлення та спробі увімкнення спрацьовує захисний автоматичний вимикач NXB-63, що свідчить про можливе коротке замикання двигуна - не відповідає умовам специфікації;

- отвори на бічній стороні верстату та кількість ножів на валах унеможливлюють подачу кабелю для розрізання проміжних розмірів визначених специфікацією - не відповідає умовам специфікації.

Пунктом 2 цього акту Відповідач беззаперечно визнав та підтвердив, що ним порушено зобов`язання за Договором, щодо своєчасної поставки товару належної якості, а саме: «Стриперу, верстату для обробки кабелів (ДРК-3)», який не відповідає умовам Договору та є нероботоспроможним.

З метою досудового врегулювання правовідносин сторони домовились про таке (п. 3 акту):

3.1 Постачальник зобов`язується у строк до 20.01.2024 здійснити повернення повної суми отриманої передплати за Договором, на розрахунковий рахунок Покупця, зазначений у Договорі.

3.2 Покупець протягом 5 календарних днів з дати отримання повернутої Постачальником суми передплати, надсилає за рахунок Постачальника Постачальнику товар, а саме: «Стриппер, верстат для обробки кабелів (ДРК-3)» та надає зразки кабелю для розрізання в межах діаметрів, визначених специфікацією.

3.3 Постачальник у строк 10 календарних днів після отримання товару від Покупця, усуває зазначені у цьому акті та виявлені у процесі усунення недоліки та надсилає на електрону пошту Покупця відеоматеріали з демонстрацією роботоспроможності товару «Стриперу, верстату для обробки кабелів (ДРК-3)» з розрізання кабелів усіх діаметрів, визначених специфікацією, у тому числі і зразків наданих Покупцем.

3.4 після письмового підтвердження Покупцем згоди отримати товар після усунення дефектів, Постачальник за власний рахунок не пізніше 3 робочих днів надсилає товар Покупцеві.

3.5 Покупець після отримання товару та перевірки його відповідності умовам Договору та роботоспроможності, протягом 10 банківських днів перераховує Постачальнику суму, визначену Договором.

Листом за № 2901/1 від 29.01.2024 Відповідач підтвердив свої наміри перерахувати кошти при першій можливості, а також зазначив, що очікує надходження необхідної суми ближчим часом (за відвантажену продукцію) протягом півтора-два тижні.

Однак Відповідач попередню оплату у розмірі 169 000,00 грн. не повернув, що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 3.1 Договору та Специфікації № 1 від 19.06.2023, Відповідач повинен був поставити товар у строк до 30.08.2023 включно.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не здійснив поставку якісного товару у встановлений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що доказів повернення суми передплати у розмірі 169 000,00 грн. матеріали справи не містять, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у Позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати від Відповідача, який одержав суму попередньої оплати товару і не передав якісний товар, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача суми попередньої оплати у розмірі 169 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вказувалось вище, пунктом 6.2 Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, вказаного у п. 3.1 Договору, Постачальник сплачує штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення поставки та за весь період такого прострочення.

При цьому, неустойка, яка розраховується за кожен день прострочення поставки, за своєю правовою природою є пенею.

Позивач, з посиланням на п. 6.2 Договору, просить суд стягнути з Відповідача пеню за порушення строку поставки товару за період з 31.08.2023 по 06.12.2023 у розмірі 82 810,00 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 82 810,00 грн. підлягає задоволенню.

Як вказувалось вище, за умовами п. 6.3 Договору за порушення строку поставки товару, вказаного у п. 3.1 Договору, більше ніж на 5 календарних днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 1% від вартості непоставленого товару.

Згідно з п. 6.5 Договору якщо Постачальник не поверне Покупцю сплачену за товар грошову суму у випадку та у строки, встановлені п. 2.9 Договору, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості неякісного товару.

6.5.1 за порушення строку усунення дефектів товару, вказаного у п. 2.6 Договору, більше ніж на 5 календарних днів, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день прострочення поставки.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача штраф на підставі п. 6.3 Договору за порушення строку поставки товару у розмірі 1 690,00 грн. та штраф на підставі п. 6.5 Договору за неповернення грошових коштів у розмірі 16 900,00 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафу, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 1 690,00 грн. та штрафу у розмірі 16 900,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказувалось вище, відповідно до п. 6.4 Договору якщо Постачальник, отримавши суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, Покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому на суму попередньої оплати нараховується 3% річних за користування чужими грошовими коштами від дня одержання цієї суми від Покупця до дня фактичної передачі товару Покупцю або повернення йому суми попередньої оплати.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних (за прострочення повернення передплати) за період з 21.01.2024 по 18.04.2024 у розмірі 1 232,87 грн. та інфляційні втрати (за прострочення повернення передплати) за період з лютого по березень 2024 року у розмірі 1 354,53 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 1 232,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 354,53 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених збитків суд зазначає таке.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Як встановлено судом вище, Позивач на підставі платіжної інструкції № 8012 від 06.12.2023 сплатив транспортній компанії "САТ" 4 324,00 грн. за доставку товару, який виявився неякісним, що підтвердив Відповідач.

Тобто, Позивач поніс витрати у розмірі 4 324,00 грн., які є збитками та підлягають стягненню з Відповідача.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача сплаченої передплати у розмірі 169 000,00 грн., пені у розмірі 82 810,00 грн., штрафу у розмірі 1 690,00 грн., штрафу у розмірі 16 900,00 грн., 3% річних у розмірі 1 232,87 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 354,53 грн., збитків у розмірі 4 324,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 327,74 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 211,20 грн. покладаються на Відповідача.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).

Враховуючи, що Позивачем позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", він повинен був сплатити судовий збір за її подання у розмірі 3 420,86 грн. (платіжна інструкція № 8701 від 17.04.2024, яка знаходиться в матеріалах справи).

При розгляді справи, з урахуванням остаточних вимог Позивача, викладених у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 02.05.2024, судом встановлена переплата Позивача судового збору за подання позовної заяви у розмірі 93,12 грн., яка може бути повернута останньому з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.

Крім того, Позивач направив на адресу суду заяву про забезпечення позову, яка також подана через підсистему "Електронний суд", та він повинен був сплатити судовий збір за її подання у розмірі 1 211,20 грн., але оплатив суму в розмірі 1 514,00 грн. (платіжна інструкція № 8702 від 17.04.2024, яка знаходиться в матеріалах справи).

Ухвалою суду від 24.04.2024 заява Позивача про забезпечення позову була задоволена, а переплата Позивача судового збору за подання вказаної заяви у розмірі 302,80 грн. також може бути повернута останньому з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.

Таким чином, загальна сума переплаченого судового збору у розмірі 395,92 грн. може бути повернуто Позивачу з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Позивач надав суду:

- Договір про надання правової допомоги № ЮО-566 від 05.01.2024, укладений між Позивачем (Клієнт) та Адвокатом Фігелем Сергієм Івановичем (Адвокат);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001081 від 07.03.2017;

- довіреність від 01.01.2024;

- рахунок № 5 від 17.04.2024 на суму 10 000,00 грн.;

- платіжну інструкцію № 8700 від 17.04.2024 на суму 10 000,00 грн.;

- довіреність від 11.03.2024.

Так, згідно з п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № ЮО-566 від 05.01.2024 (далі Договір № ЮО-566) предметом цього Договору є надання Адвокатом правової допомоги Клієнту, а саме здійснення захисту прав та представництво Клієнта в усіх державних органах і установах, недержавних організаціях, підприємствах усіх видів власності, а також в судах усіх юрисдикцій, у т.ч. на стадії апеляційного і касаційного провадження.

Відповідно до пп. 2.5.3 п. 2.5 Договору № ЮО-566 Клієнт зобов`язується оплатити гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання згідно з рахунками та актами виконаних робіт, підписаними Клієнтом та Адвокатом.

Згідно з п. 4.1 Договору № ЮО-566 обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначаються у відповідних узгоджених Клієнтом рахунках та актах, які є додатками цього Договору і свідчать про виконання Адвокатом своїх зобов`язань.

За умовами п. 3.3 Договору № ЮО-566 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024.

Позивач на підставі рахунку № 5 від 17.04.2024 сплатив Адвокату 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 8700 від 17.04.2024.

У рахунку № 5 від 17.04.2024 окреслено обсяг наданих послуг (виконаних робіт).

При цьому, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Суд також зауважує, що частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності й недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватись на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Отже, витрати Позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані, їх розмір не є завищеним.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Також, суд звертає увагу, що згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВП Дніпротехінвест" (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 42, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 45045481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 119, офіс 109, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32719869) сплачену передплату у розмірі 169 000,00 грн., пеню у розмірі 82 810,00 грн., штраф у розмірі 1 690,00 грн., штраф у розмірі 16 900,00 грн., 3% річних у розмірі 1 232,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 354,53 грн., збитки у розмірі 4 324,00 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 327,74 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

17.07.2024