Рішення

від 01.07.2024 по справі 908/2073/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/199//23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2024 Справа № 908/2073/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А. ., розглянув матеріали справи

За позовом: ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_2) в інтересах держави в особі:

Позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_3; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4)

Позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

До відповідача: Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_5" (АДРЕСА_4; код ЄДРПОУ НОМЕР_3; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6)

про визнання недійсним договору НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_7

в частині та стягнення ІНФОРМАЦІЯ_8

За участю представників сторін:

Від прокуратури: ОСОБА_1., посвідчення № НОМЕР_5 від 19.04.2023, заступник керівника ІНФОРМАЦІЯ_9

Від позивача-1: не з`явився;

Від позивача-2: не з`явився;

Від відповідача: ОСОБА_2., ордер серії НОМЕР_6 від 01.08.2023, посвідчення НОМЕР_7 від 02.10.2017, адвокат;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.06.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_10, структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_11 в інтересах держави в особі: позивачів: 1 - ІНФОРМАЦІЯ_2, 2 - Військової частини НОМЕР_1 до Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_5" про визнання недійсним договору НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_7 в частині та стягнення ІНФОРМАЦІЯ_12.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 справу №908/2073/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2073/23 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/199/23 та підготовче засідання призначено на 16.08.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 16.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 04.10.2023 на 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.10.2023 матеріали справи №908/2073/23 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 у справі №908/2073/23 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_5" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.10.2023 у справі №908/2073/23 - задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.10.2023 у справі №908/2073/23 скасовано. Справу №908/2073/23 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2024 справу №908/2073/23 передано на розгляд судді Проскурякова К.В.

Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято справу №908/2073/23 для подальшого розгляду в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 15.05.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 13.05.2024 заяву Військової частини НОМЕР_1 про участь у судовому засіданні, призначеного на 15.05.2024 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Представник позивача - 1 в судове засідання 15.05.2024р. надав суду письмове клопотання про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі від 29.09.2023. Вказане клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 15.05.2024 № 908/2073/23 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.06.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 15.05.2024 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 01.07.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

В судовому зсіданні 01.07.2024р., яке проводилося в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд", судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що у зв`язку з відкритою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції ІНФОРМАЦІЯ_46, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, що триває наразі. Відповідно до статті 64 Конституції України, статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про оборонні закупівлі», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України затвердив постанову №169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (діяла до 15.11.2022). ІНФОРМАЦІЯ_7, військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач 2) уклала з Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_5» (далі - ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5», відповідач) договір № НОМЕР_8 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір № НОМЕР_8) про постачання ІНФОРМАЦІЯ_13. Відповідно до п. 4.2 Договору № НОМЕР_8 загальна вартість товару складає ІНФОРМАЦІЯ_14. з ПДВ. Згідно рахунку на оплату № ПОЗ від 16.11.2022, видаткової накладної № 1102 від 21.11.2022 та платіжного доручення № 919 від 08.12.2022, сума ПДВ за договором № НОМЕР_8 складає ІНФОРМАЦІЯ_16. На виконання цього правочину, ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5» поставив обумовлений товар на суму ІНФОРМАЦІЯ_14. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 21.11.2022 № 1102 на суму ІНФОРМАЦІЯ_15. та актом приймання-передачі НОМЕР_9 (додається) Військова частина НОМЕР_1 , на виконання умов Договору № НОМЕР_8, оплатила поставлений відповідачем товар у сумі ІНФОРМАЦІЯ_14., у тому числі ПДВ - ІНФОРМАЦІЯ_16., що підтверджується платіжними дорученнями № 919 від 08.12.2022 з відмітками банківської установи про оплату. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» військова частина НОМЕР_1 за вихідним листом № 894/1/666 від 17.04.2023 звернулась до ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5» з претензією № 4 від 17.04.2023 про повернення сплаченого за договором № НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_7 податку на додану вартість. Посилаючись індивідуальну податковою консультацію наданою Головним управлінням ДПС у Запорізькій області листом від 10.05.2023 № 18033/6/08-01-04-03-06, ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5», ігноруючи викладені ній положення, відмовив військовій частині НОМЕР_1 у поверненні коштів у виді ПДВ на виконання умов Договору № НОМЕР_8 у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_17. Вважає, що за таких обставин, Договір № НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_7 в частині п. 4.2. щодо включення до договірної ціни податку на додану вартість має бути визнаний судом недійсним, а сплачені кошти в якості ПДВ повернуті позивачу-2 із застосуванням наслідків, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. З, 15, 16, 203, 215, 217, 625, 1212 ЦК України, ст. 195 ПК України. Також просить врахувати практику Верховного Суду який у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Крім цього згідно правового висновку Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару. А тому вважає, що оскільки пунктом 4.2 Договору № НОМЕР_8 до ціни договору незаконно включено суму ПДВ, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_17., за придбання позивачем-2 оливи гідравлічної, що суперечить положенням Податкового кодексу України та постанови КМУ № 178, наявні підстави для визнання недійсними положень такого договору в частині включення до ціни правочину ПДВ, оскільки зміст оспорюваного правочину у цій частині суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині. Вказує, що набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Оскільки відповідач отримав від позивача-2 суму ПДВ, попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі ІНФОРМАЦІЯ_16., оскільки неповернення відповідачем військовій частині зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача-2 поза підставою, передбаченою законом. Аналогічної правової позиції (за змістом) дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21. Крім цього, у зв`язку з невиконанням відповідачем, як боржником грошового зобов`язання з повернення безпідставно сплачених коштів на користь позивача-2, на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення 3% річних в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_18. з моменту порушення грошового зобов`язання (з наступного дня після дати відхилення листа позивача-2 - 11.05.2023 ) до моменту його усунення (до 21.06.2023 за погодженням позивача-2) та інфляційні втрати в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19. за період з 11.05.2023 по 31.05.2023. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, при цьому підтвердивши, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року військова частина НОМЕР_1 уклала з Товариством Договір № НОМЕР_8 про закупівлю товарів за державні кошти про постачання ІНФОРМАЦІЯ_13. Згідно рахунку на оплату № ПОЗ від 16.11.2022 року, видаткової накладної № 1102 від 21.11.2022 року та платіжного доручення № 919 від 08.12.2022 року, сума ПДВ за договором складає ІНФОРМАЦІЯ_20. На виконання умов договору, ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_52» поставив обумовлений товар на суму ІНФОРМАЦІЯ_21. з ПДВ, про що свідчать видаткові накладні від 21.11.2022 року, № 1102 на суму ІНФОРМАЦІЯ_22. у т.ч ПДВ ІНФОРМАЦІЯ_20. та підтверджується Актом прийому - передачі № 269 від - 02.12.2022 року. Грошові кошти надійшли на розрахунковий рахунок Товариства від Військової частини у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_23 у тому числі ПДВ - ІНФОРМАЦІЯ_20., що підтверджується платіжними дорученнями № 919 від 08.12.2022 року з відмітками банківської установи про оплату. Товариство здійснило бюджетні платежі у вигляді податків, подало звітність до Додаткового органу, відобразила податкові операції в податкових накладних, тощо. Крім того, здійснило оплату ПДВ до бюджету у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_20. про що свідчать документи додані до дійсного Відзиву. Вказує, що процедура закупівлі, яка передувала підписанню Договору базувалася на запиті від Покупця про надання Комерційної пропозиції, при чому Продавець, (тобто Товариство) отримав від Покупця (Військової частини) Запит саме з формулювання надати ціну ПДВ. 16.11.2022 року Товариство відправило військовій частині рахунок № ПОЗ на оливу зазначену в Договорі на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_24 в тому числі ПДВ ІНФОРМАЦІЯ_20., в рахунку окремо була зазначена ціна за одиницю (в кг) без ПДВ та загальна сума без ПДВ. 27.12.2022 року Товариство отримало квитанцію про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за № НОМЕР_10 на загальну суму ПДВ у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_24 Відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 ПКУ за нульовою ставкою ПДВ оподатковують операції з постачання товарів для ІНФОРМАЦІЯ_25, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Листом від 10.05.2023 року № 18033/6/08-01-04-03-06 Головне управління Державно. Податкової служби України повідомило, що норми підпункту «г» підпункту 195.1.2. пункту 195.1. статті 195 розділу V ПКУ та Постанови № 178 встановлюють застосування нульової ставки податку на додану вартість на операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту. Нульова ставка податку на додану вартість застосовується, зокрема операцій з постачання пального (товари для заправки) за умови, що постачання таких товарів здійснюється категоріям суб`єктів, що визначені Постановою № 178. Таким чином, у разі здійснення операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення на інтересів держави установам/ організаціям, визначених Постановою № 178 (їх відокремленим підрозділам/філіям/ частинам), що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, до таких операцій застосовується нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2. пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ та Постанови № 178. ІНФОРМАЦІЯ_26) поставлялася для повітряного транспорту вид якого не підпадає під оподаткування пп. "г" пп. 195.1.2 ПКУ за нульовою ставкою ПДВ. Через суперечливість між урядовою постановою та висновками Держаудитслужби на законодавчому рівні не врегульовано процес, щодо закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_51 ІНФОРМАЦІЯ_27 з ПДВ та без ПДВ. Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не с умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20. Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Застосування нульової ставки податку на додану вартість при продажу (поставці) та придбані ІНФОРМАЦІЯ_13 (код ІНФОРМАЦІЯ_28) вимогами Постанови № 178 не передбачені. Таким чином, АТ "ІНФОРМАЦІЯ_5" під час укладення та виконання умов договору здійснювало свою господарську діяльність в межах правового поля у відповідності до вимог чинного законодавства України. Вважає, що нарахування 3% річних у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_18. та інфляційних витрат у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19. є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягають, оскільки з боку Відповідача зобов`язання за договором порушені не були, навпаки були виконанні в повному обсязі, тому стягнення 3% річних та інфляційних витрат є недоречним. Просить у задоволенні позову відмовити.

Військова частина НОМЕР_1 у відповіді на відзив підтримала доводи прокурора та не погодилася з позицією Відповідача в частин віднесення ІНФОРМАЦІЯ_13 виключно до пально-мастильних матеріалів, які використання виключно в авіаційному транспорті, в зв`язку із тим, що заводом виробником "ІНФОРМАЦІЯ_29" зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_34 для авіаційної та наземної техніки ІНФОРМАЦІЯ_30 може використовуватись для авіаційного та наземної техніки, і також в промислових і мобільних гідравлічних системах машин і пристроїв де потрібні дуже хороші захисні і низькотемпературні властивості. Окремо виробник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_30 призначена для використанні в гідравлічних системах, амортизаторах і гідравлічних демпферах літальних апаратах, а також в гідравлічних системах наземної техніки (підйомники ультразвукові мийки, стенди для наземної перевірки гідравлічних систем). Військову частину НОМЕР_1 відповідно до службової телеграми начальник ІНФОРМАЦІЯ_31 від ІНФОРМАЦІЯ_32 було уповноважено на здійснення закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_33. Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_34 ІНФОРМАЦІЯ_30 допускається до застосування в авіаційній та наземній техніці.

Прокурор у своїй відповіді на відзив додатково зазначив, що згідно із підпунктом «г» підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для ІНФОРМАЦІЯ_25, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України ІНФОРМАЦІЯ_40 разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З початком відкритої збройної агресії росії, підрозділи Збройних Сил України одні з найперших зустріли ворога, активно виконують бойові завдання щодо захисту суверенітету України й наразі. Саме тому, маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» № 178. Системний аналіз пунктів 1, 2 вищевказаної постанови, ст.ст. 1, 8, 14, 15 Закону України "Про ІНФОРМАЦІЯ_40" засвідчує, що приписи підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність Збройних Сил України, якими є позивачі. Відтак, операції з постачання військовій частині НОМЕР_1 оливи гідравлічної за Договором № НОМЕР_8 оподатковуються за нульовою ставкою, тому передбачення у п. 4.2. договору суми податку на додану вартість є безпідставним. Твердження Відповідача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_34 ІНФОРМАЦІЯ_30 використання виключно в авіаційному транспорті, суперечить технічним характеристикам та сфері застосування визначених заводом виробником. Також, прокурор не погоджується з позицією Відповідача щодо безпідставності вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, вказуючи, що Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовувалась з 24.02.2022., товариство, будучи обізнаним про вимоги постанови КМУ №178, про відповідні роз`яснення органів Державної податкової служби щодо нульової ставки ПДВ при закупівлі такими суб`єктами оливи гідравлічної, самостійно ні ініціювало жодних дій щодо повернення безпідставно отриманих коштів ПДВ. Відповідач не повернув та не вжив жодних дій до поверненню безпідставно набутих коштів і після звернення 17.04.2022 військової частині НОМЕР_1 із листом № 894/1/666 про повернення сплачених коштів у виді податку ні додану вартість за договором № НОМЕР_8 у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16. Відповідач безпідставно відкинув доводи позивача-2 щодо повернена коштів, ігнорував роз`яснення ДПС України з приводу застосування постанові КМУ № 178 в листі від 10.05.2023 № 18033/6/08-01-04-03-06, у тому числі й те що нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість зі правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

У своїх додаткових поясненнях від 10.05.2024р. Військова частина НОМЕР_1 звернуло увагу на те, що, і назва, і зміст пунктів договору, що визначає його предмет, говорять про постачання товару однак ніде в цих договорах не зазначено, що пальне призначене «для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил» та інших перелічених в Постанові №178 споживачів. Згідно із висновком Верховного Суду, викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі, № 916/2478/20, про те, що сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України. набуття Відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України. З огляду на те, що Відповідачем сума податку на додану вартість отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення Відповідача за рахунок Позивача поза підставою, передбаченою законом. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №916/707/21. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Така правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.

Також прокурор 05.06.2024р надав додаткові пояснення у справі де посилався на чисельну практику Верховного Суду в аналогічних справах, зокрема вказавши, що переглядаючи в касаційному порядку справу № 910/2416/23, Верховний Суд зробив висновок, що оскільки застосування нульової ставки ПДВ для операцій із заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту визначено не тільки постановою Кабінету Міністрів України № 178, але й підпунктом «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ, враховуючи, що замовником товару за договором є військова частина, суперечить постанові Уряду, прийнятій відповідно до норм Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині. Крім цього послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, та вказав, що Кабінет Міністрів України, будучи в силу ст. 117 Конституції України суб`єктом нормотворчості, шляхом прийняття постанови № 178 прагнув урегулювати суспільні відносини на період дії правового режиму воєнного стану. Зважаючи на те, що постановою № 178 установлюється «інший випадок, передбачений законодавством» щодо застосування нульової ставки податку на додану вартість (а саме - потреба забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави), який згадується в гаї. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, то логічним є висновок, що прийняттям цієї постанови Уряд України прагнув урегулювати суспільні відносини щодо застосування нульової ставки такого податку в період воєнного стану в зв`язку із потребою забезпечити оборону держави, захист безпеки її населення та інтересів. Посилаючись на ч.ч. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначив, що укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) не є змістом мобілізації, а належить до комплексу заходів із мобілізаційної підготовки, а тому укладення та виконання договорів на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) у період воєнного стану унеможливлено вказаними нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тому фундаментально неправильним і несправедливим є запропонований висновок про те, що постанова № 178 підлягає застосуванню виключно щодо договорів на виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_35 як орган, фактично єдиною місією якого в умовах сьогодення є матеріально-технічне забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_36 за змістом ст. 17 Конституції України, договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) не укладало, то прокурор наполягає на помилковості позиції про застосування постанови № 178 виключно до договорів на виконання мобілізаційних завдань, на відсутності підстав для розширеного тлумачення п. 1 цієї постанови.

Відповідач своїм правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_7, військова частина НОМЕР_1 уклала з Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_5» договір № НОМЕР_8 про закупівлю товарів за державні кошти про постачання ІНФОРМАЦІЯ_13.

Згідно п. 1.1 Договору № НОМЕР_8, продавець, яким є відповідач, зобов`язався поставити покупцеві (позивачу-2) ІНФОРМАЦІЯ_37 ІНФОРМАЦІЯ_30 (Код ІНФОРМАЦІЯ_38), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору НОМЕР_4 номенклатура, асортимент, кількість товару, який продавець зобов`язується передати покупцю зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору № НОМЕР_8 загальна вартість товару складає ІНФОРМАЦІЯ_14. з ПДВ.

Згідно рахунку на оплату № ПОЗ від 16.11.2022, видаткової накладної № 1102 від 21.11.2022 та платіжного доручення № 919 від 08.12.2022, сума ПДВ за договором № НОМЕР_8 складає ІНФОРМАЦІЯ_16.

На виконання цього правочину, ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5» поставив обумовлений товар на суму ІНФОРМАЦІЯ_14. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 21.11.2022 № 1102 на суму ІНФОРМАЦІЯ_15. та актом приймання-передачі НОМЕР_9 р.

Військова частина НОМЕР_1 оплатила поставлений відповідачем товар у сумі ІНФОРМАЦІЯ_14., у тому числі ПДВ - ІНФОРМАЦІЯ_16., що підтверджується платіжними дорученнями № 919 від 08.12.2022, які надійшли на розрахунковий рахунок Відповідача.

Усі учасники справи визнають вказані фактичні обставини і стосовно них спір відсутній.

Єдиним спірним питанням між сторонами правочину є застосування до вказаного Договору № НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_7 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 178), якою були встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту ІНФОРМАЦІЯ_39 тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Посилаючись на норми цієї Постанови № 178, військова частина НОМЕР_1 листом №894/1/666 від 17.04.2023 звернулась до ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5» з претензією № 4 від 17.04.2023 про повернення сплаченого за договором № НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_7 податку на додану вартість в сумі ІНФОРМАЦІЯ_16.

Розглянувши вказану претензію ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5» відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України (далі - ПК України) листом від 25.04.2023 звернулося до Головного управління ДПС у Запорізькій області за індивідуальною податковою консультацією.

Згідно наданої відповіді від 10.05.2023 № 18033/6/08-01-04-03-06, Головне управління ДПС у Запорізькій області вказало, що лист від 25.04.2023 б/н не відповідає визначенню індивідуальної податкової консультації, тому підлягає розгляду відповідно до Закону України «Про звернення громадян». По суті поставленого питання ГУ ДПС роз`яснило, що Постанова № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, норми підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ та Постанови № 178 встановлюють застосування нульової ставки податку на додану вартість на операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту. З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ Постановою № 178 визначено категорії установ, операції з постачання яким товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. Так, до таких установ Постановою № 178 віднесено ІНФОРМАЦІЯ_40, ІНФОРМАЦІЯ_41, ІНФОРМАЦІЯ_42, ІНФОРМАЦІЯ_43, ІНФОРМАЦІЯ_44, ІНФОРМАЦІЯ_45, інші утворені відповідно до законів України військові формування, тощо, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Нульова ставка податку на додану вартість застосовується, зокрема, до операцій з постачання пального (товари для заправки) за умови, що постачання таких товарів здійснюється категоріям суб`єктів, що визначені Постановою № 178. Таким чином, у разі здійснення операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави установам/організаціям, визначеним Постановою № 178 (їх відокремленим підрозділам/філіям/частинам), що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, до таких операцій застосовується нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ та Постанови № 178. У разі застосування за операціями з постачання товарів/послуг ставки ПДВ 20 відсотків у періоді, коли такі операції підлягали оподаткуванню за ставкою 0 відсотків, суми ПДВ, зайво нараховані (сплачені) за такими операціями, підлягають поверненню покупцю (у тому числі неплатнику ПДВ - у разі наявності такої можливості) або зарахуванню в рахунок оплати майбутніх поставок. У даному випадку податкові зобов`язання з ПДВ, визначені у податковим накладних, складених із застосуванням ставки ПДВ 20 відсотків, підлягають коригуванню шляхом складання на дату такого повернення/зарахування коштів те реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до відповідної податкової накладної яким виводяться в нуль її показники. Тобто, незалежно від того, був сформований продавцем чи ні податковий кредит за операціями з придбання оливи гідравлічної (товар, ще використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановок № 178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку не додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість. нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, продавцем при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Проте, отримавши вказану відповідь ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5» відмовив військовій частині НОМЕР_1 у поверненні коштів у вигляді суми ПДВ у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_17., які були сплачені на виконання умов Договору № НОМЕР_8.

За таких обставин, на думку прокурора, п. 4.2. в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у Договорі № НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_7 має бути визнаний судом недійсним, а сплачені кошти суми ПДВ у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_17. мають бути повернуті позивачу-2 із застосуванням наслідків, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши пояснення представників учасників спору, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У зв`язку з відкритою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції ІНФОРМАЦІЯ_46, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, що триває до цього часу.

Відповідно до статті 64 Конституції України, статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про оборонні закупівлі», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України затвердив постанову №169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (діяла до 15.11.2022), якою було визначено (станом на час виникнення спірних відносин - ІНФОРМАЦІЯ_7), що оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Замовники повинні відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, серед яких є ефективність використання коштів, результативність. Такі закупівлі не включаються до річного плану закупівель тощо.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України ІНФОРМАЦІЯ_40 разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_40» ІНФОРМАЦІЯ_40 - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. ІНФОРМАЦІЯ_40 забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_40» ІНФОРМАЦІЯ_48 здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво ІНФОРМАЦІЯ_47, а також інші повноваження, передбачені законодавством.

Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, передбачених законодавством (ст. 15 Закону).

ІНФОРМАЦІЯ_40 можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом (ст. 14 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що військовою частиною НОМЕР_1 , що є бюджетною установою, вищим органом управління якої є ІНФОРМАЦІЯ_35, відповідно до зазначеного законодавства реалізовувала заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Податок на додану вартість, визначений в п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що приписи підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність Збройних Сил України, якими є позивачі.

Відповідно до п.п.п. "г" п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для ІНФОРМАЦІЯ_25, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відтак, ПК України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для ІНФОРМАЦІЯ_25, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством, а тому колегія суддів відхиляє посилання скаржника не те, що постанова КМУ № 178 від 02.03.2022 суперечить положенням ПК України.

Отже, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою №178.

При цьому норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язковим, а не правом платника податку.

Також ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою №178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст.198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Як вбачається зі змісту Договору № НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_7 його предметом було постачання Відповідачем до В/Ч НОМЕР_1 товарів за державні кошти , а саме ІНФОРМАЦІЯ_13, яка відноситься до ІНФОРМАЦІЯ_50, в зв`язку із тим, що заводом виробником "ІНФОРМАЦІЯ_29" зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_34 для авіаційної та наземної техніки ІНФОРМАЦІЯ_30 може використовуватись для авіаційного та наземної техніки, і також в промислових і мобільних гідравлічних системах машин і пристроїв де потрібні дуже хороші захисні і низькотемпературні властивості. Окремо виробник зазначає, що олива ІНФОРМАЦІЯ_30 призначена для використанні в гідравлічних системах, амортизаторах і гідравлічних демпферах, літальних апаратах, а також в гідравлічних системах наземної техніки (підйомники ультразвукові мийки, стенди для наземної перевірки гідравлічних систем).

Військову частину НОМЕР_1 відповідно до службової телеграми начальника ІНФОРМАЦІЯ_31 від ІНФОРМАЦІЯ_32 було уповноважено на здійснення закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_33. Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_34 ІНФОРМАЦІЯ_30 допускається до застосування в авіаційній та наземній техніці.

Доказів зворотного Відповідачем суду не надано.

Вказане безумовно свідчить про те, що на Договір № НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_7, з огляду на предмет закупівлі, поширюються приписи підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, а тому визначення ціни товару з урахуванням суми ПДВ в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16. не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 12.03.2018 у справі №910/22319/16).

Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у спірному випадку, можна стверджувати наявність (існування) Договору НОМЕР_4 і без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Оскільки не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає військова частина НОМЕР_1 , що є бюджетною установою, вищим органом управління якої є ІНФОРМАЦІЯ_35, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 листопада 2023 року у справі № 910/2416/23.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора та позивачів та дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним пункту 4.2. Договору № НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_7 в частині включення до ціни договору суми ПДВ.

Щодо стягнення з Відповідача сплаченої за Договором суми ПДВ в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_20.

Суд в цій частині враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, зокрема: якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 ЦК України.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Отже, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів у вигляді суми ПДВ за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а тому є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач отримав від позивача-2 суму ПДВ в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_20., попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, то суд погоджується з доводами прокурора та позивачів, що в даному випадку наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі ІНФОРМАЦІЯ_49., оскільки неповернення відповідачем військовій частині зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача-2 поза підстав, передбачених законом.

Аналогічної за змістом правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 і у справі № 916/707/21.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі ІНФОРМАЦІЯ_18. за період з 11.05.2023 року по 21.06.2023 року та інфляційних втрат в сумі ІНФОРМАЦІЯ_19. за період з 11.05.2023 року по 31.05.2023р.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Такий правий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, якою Верховний Суд підтвердив аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 15.04.2015 у справі №910/2899/14 та від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання та вимоги про повернення боргу до моменту його усунення.

Як зазначено вище, ПрАТ «ІНФОРМАЦІЯ_5» безпідставно набуло кошти в сумі ІНФОРМАЦІЯ_16., тобто за рахунок позивача-2 не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, тобто на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та незаконно користувалося ними до дати пред`явлення позову.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зроблено правовий висновок про те, що статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові».

Відтак, суд дійшов висновку, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення повернення відповідачем вказаної суми грошових коштів за весь час безпідставного користування вказаними коштами є обґрунтованим та правомірним.

При цьому суд також враховує, що інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс І інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення І заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних в сумі ІНФОРМАЦІЯ_18. за період з 11.05.2023 року по 21.06.2023 року та інфляційних втрат в сумі ІНФОРМАЦІЯ_19. за період з 11.05.2023 року по 31.05.2023р. (тобто з моменту порушення грошового зобов`язання (з наступного дня після дати відхилення листа позивача-2 про повернення спірної суми ПДВ - 11.05.2023 ) за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.

Щодо належного прокурором обґрунтування наявності порушень інтересів держави та підстав для їх представництва.

В цій частині суд виходить з того, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Зміст поняття «державні інтереси» розглянуто в рішенні Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення кодексу України (справа про представництво прокуратурою інтересів держави в суді) від 08.04.1999.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних політичних, економічних, соціальних та інших дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №810/2763/17 дійшла висновку відповідно до якого, за загальним визначенням «публічним інтересом» є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Слід зазначити про те, що «правильне застосування законодавства» незаперечно становить «суспільний інтерес» та в даному випадку зверненням до суду дотримано «справедливої рівноваги», висловлені також у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22.07.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008, «Спорронг і Льоннрот проти Швеціїї» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Серков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Тригубенко проти України» від 02.11.2004, «ЕавіЛЛ^езі: АПіапсе Ілтіїесі» проти України» від 23.01.2014.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 тощо.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру», навівши відповідне обґрунтування цього.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави в цілому.

Крім того, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, що виконують завдання з безпосередньої відсічі ворогу.

У зв`язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є основним пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на ІНФОРМАЦІЯ_40 та інші військові формування. Водночас, успішні дії останніх безпосередньо залежать від рівня їх матеріального-технічного забезпечення.

За таких обставин, протиправне отримання відповідачем бюджетних коштів, тривале їх неповернення, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що зобов`язує прокурора вчинити дії для їх захисту у судовому порядку. Адже указані кошти можна було б додатково використати для матеріально-технічного забезпечення, бойової готовності та боєздатності військових підрозділів Збройних Сил України, які виконують бойові завдання, та, як наслідок, для забезпечення національної безпеки України.

Як зазначено вище, ІНФОРМАЦІЯ_40 - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. ІНФОРМАЦІЯ_40 забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_40» ІНФОРМАЦІЯ_48 здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво ІНФОРМАЦІЯ_47, а також інші повноваження, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 3 та ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оборону України», п. п. 1, 3, 4 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_35, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, ІНФОРМАЦІЯ_35 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають ІНФОРМАЦІЯ_40. ІНФОРМАЦІЯ_35 забезпечує їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оборону України», ст. 15 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_40» фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, передбачених законодавством.

Згідно ст. 15 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_40» ІНФОРМАЦІЯ_40 можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом.

Відповідно до п. 15 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_35, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 ІНФОРМАЦІЯ_27 є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Таким чином, саме ІНФОРМАЦІЯ_35, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у Збройних Силах України, а також військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. А тому, саме вони визначені позивачами у цій справі та саме вони мали б захищати інтереси держави за вказаних у позовній заяві обставин.

З огляду на викладене, Черкаською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», 29.05.2023 за вихідним № 476 вих-23 скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_2 та військової частини НОМЕР_1 повідомлення про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави шляхом повернення зайво сплачених коштів, стягнення відповідних втрат за користування ними відповідачем. При цьому, прокурором надано розумний строк для вжиття таких заходів та інформування його про результати розгляду повідомлення.

Станом на 21.06.2023 відповіді від Міністерства оборони не отримано.

Згідно відповіді позивача-2 від 05.06.2023 № 894/1/1062, останній повідомив, що військова частина НОМЕР_1 задіяна в проведенні заходів правового режиму воєнного стану в Україні та, посилаючись на воєнний стан і пріоритетність надання відсічі ворогу, фактично заявила клопотання про подачу відповідного позову до суду органом прокуратури.

Надалі, Черкаською спеціалізованою прокуратурою за сплином майже місяця (станом на час подачі позову) встановлено, що в судовому порядку відповідний спір не вирішується, провадження у такій справі судами не відкривалось. Прокурором розцінена така поведінка позивачів як нездійснення уповноваженими органами, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави, причиною чого є воєнний стан та покладені у зв`язку з цим завдання щодо відсічі ворогу. А тому, така усвідомлена пасивна поведінка позивачів є достатніми підставами для звернення прокурора до суду для захисту інтересів держави.

Про вказане 29.05.2023 (вих. № 476вих-23) прокурором повідомлено позивачів відповідним листом, а також про прийняття рішення щодо пред`явлення прокурором позову на захист інтересів держави.

Як визначено у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом для представництва в суді інтересів держави.

Інші доводи Відповідача не приймаються до судом з огляду на вищевикладене.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 4.2. Договору № НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_7 в частині включення до ціни договору суми ПДВ, що укладений між військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) та Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_5» (АДРЕСА_5, код ЄДРПОУ НОМЕР_3).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_5» (АДРЕСА_5, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; банк отримувача: Державна казначейська служба України у м. Київ, рахунок: UА 278201720343130001000011401, призначення платежу: повернення) грошові кошти у розмірі 85 885 (вісімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 33 коп., в тому числі - 85165 (вісімдесят п`ять тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 50 коп. - суму сплаченого ПДВ, 294 (двісті дев`яносто чотири) грн. 00 коп. - 3% річних та 425 (чотириста двадцять п`ять) грн. 83 коп. - інфляційних втрат. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_5» (АДРЕСА_5, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) на користь ІНФОРМАЦІЯ_11 (рахунок НОМЕР_11, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 38347014) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 11.07.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.