Рішення

від 18.07.2024 по справі 909/371/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/371/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Юрчак С.Л. розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін справу

за позовом: Долинського спеціалізованого агролісгоспу,

ОКП "Івано-Франківськоблагроліс"

вул. Міцкевича, 10, м. Долина, Івано-Франківська обл., 77500

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Болехівська центральна

міська лікарня" Болехівської міської ради Івано-Франківської області,

вул. Коновальця, 2, м. Болехів, Івано-Франківська обл., 77200

про: стягнення заборгованості в сумі 251 685,00 грн.

представники сторін в судове засідання не з`явились

установив: Долинський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Болехівська центральна міська лікарня" Болехівської міської ради Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 251 685,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оплати поставленого позивачем товару на підставі Договору №63 від 16.11.2023.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 20.05.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та встановив відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Представники сторін в судове засідання не з`явились, причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляд справи суду не подали

Відзив на позов відповідач до суду не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

16.11.2023 між Комунальним некомерційним підприємством "Болехівська центральна міська лікарня" Болехівської міської ради Івано-Франківської області (по договору - замовник/по справі - відповідач) та Долинським спеціалізованим агролісгоспом ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" (по договору - постачальник/по справі - позивач) укладено Договір № 63 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п 1.1. Договору) постачальник зобов`язався поставити замовнику товар (паливна деревина), а замовник - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

23.01.2024 між сторонами по справі укладено Додаткову угоду №1 до Договору №63 від 16.11.2023 про внесення змін до п.3.1, 3.4, 5.5., а також внесено зміни до Специфікації. В результаті внесених змін зменшено загальну суму Договору, яка відповідно до внесених змін складає 450 000,00 грн.

Кількість товару, що поставляється за цим договором зазначається у додатку №1 до цього Договору "Специфікація".

Згідно п. 2.3 Договору датою поставки є дата отримання замовником товару за адресою замовника, згідно з видатковою накладною, актом прийому-передачі, підписаними сторонами.

У відповідності до пункту 3.1. Договору (із врахуванням змін до нього) ціна договору складає 450000,00 грн., з них ПДВ - 75 000,00 грн.

Пунктом 3.2 Договору сторонами погоджено про можливість зменшення загальної суми цього договору за взаємною згодою сторін відповідно до реального фінансування видатку.

Згідно п. 5.1 Договору підставою для розрахунків є наявність бюджетних асигнувань та підписаний уповноваженими представниками обох сторін документ, що підтверджує факт отримання товару замовником , а саме видаткова накладна та/або акт прийому-передачі.

Відповідно до п. 7.1.1. Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

На виконання умов договору позивачем по справі поставлено відповідачу товар (паливну деревину) на суму 251 685,00 грн., на підставі товарно-транспортними накладних №090395 від 24.11.2023, №111344 від 25.11.2023, №090396 від 27.11.2023, №111346 від 27.11.2023, №090397 від 27.11.2023, №090400 від 30.11.2023, №11348 від 08.12.2023, №090401 від 11.12.2023, №090402 від 11.12.2023, №111357 від 23.12.2023, №090407 від 28.12.2023, №090408 від 29.12.2023, №090409 від 29.12.2023, №090410 від 29.12.2023, №090411 від 29.12.2023, №090412 від 29.12.2023, копії яких долучені до матеріалів справи.

Факт поставки позивачем та отримання відповідачем зазначеного товару на суму 251 685,00 грн підтверджується Листом (відповідь на претензію) № 138 від 10.04.2024.

Натомість Комунальне некомерційне підприємство "Болехівська центральна міська лікарня" Болехівської міської ради Івано-Франківської області в порушення умов Договору №63 від 16.11.2023 р. не перерахувало кошти Долинському спеціалізованому агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" за отриманий ним товар (паливну деревину) на суму 251 685,00 грн.

13.02.2024 сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки розрахунків відповідно до якого відповідач по справі підтвердив борг перед позивачем за Договором №63 від 16.11.2023 на суму 251 685,00 грн.

Претензійним листом №1 (52) від 08.04.2024 позивач звернувся до відповідача про сплату заборгованості по спірному договору №63 від 16.11.2023.

Листом (відповідь на претензію) № 138 від 10.04.2024 (копія зазначеного листа знаходиться в матеріалах справи) відповідач по справі підтвердив борг перед Долинським спеціалізованим агролісгоспом ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" за Договором № 63 від 16.11.2023 р. у сумі 251 685,00 грн. і повідомив, що через наявність певних причин організаційно-структурного характеру погасити цей борг не має можливості. Копія зазначеного листа знаходиться в матеріалах справи.

З урахуванням наведеного, зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 вказаного вище кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами ч.1 ст. 181 Господарського кодексу господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В спірному випадку між сторонами по справі виникли договірні правовідносини на підставі Договору № 63 від 16.11.2023 р., який за правовим характером є договором поставки.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). обов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом відповідачем по справі порушено зобов`язання в частині здійснення оплати у визначений договором термін за отриманий ним від позивача товар, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 251 685,00 грн.

Вказана обставина підтверджена матеріалами справи, зокрема Листом (відповідь на претензію) № 138 від 10.04.2024 та актом звірки розрахунків від 13.02.2024, підписаний обома сторонами та скріплений печатками. Станом на момент ухвалення рішення судом не спростована та не підтверджена належними доказами про її погашення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в цілому та таких, що підлягають задоволенню. Отже, позов слід задовольнити.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського кодексу України та результату розгляду справи (позов задоволено в повному обсязі), судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" до Комунального некомерційного підприємства "Болехівська центральна міська лікарня" Болехівської міської ради Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 251 685 грн 00 к. - задовольнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Болехівська центральна міська лікарня" Болехівської міської ради Івано-Франківської області (вул. Коновальця, 2, м. Болехів, Івано-Франківська обл., 77200, код 01993440) на користь Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" (вул. Міцкевича, 10, м. Долина, Івано-Франківська обл., 77500 , код 03105975) 251 685 грн 00к. (двісті п`ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят п`ять гривень) заборгованості та 3 775 грн 28к. (три тисячі сімсот сімдесят п`ять гривень двадцять вісім копійки) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 18.07.2024

Суддя С. М. Кобецька