Рішення

від 18.07.2024 по справі 911/964/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/964/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕР ДИЗЕЛЬ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОРАВСЬКА НИВА»

про стягнення 47 296, 30 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «СУПЕР ДИЗЕЛЬ» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОРАВСЬКА НИВА» (далі відповідач) про стягнення 47 296, 30 грн, з яких: 42 000, 00 грн основний борг, 1 996, 72 грн 20% річних, 2 962, 95 грн пеня та 336, 63 грн інфляція.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів №121 від 16.01.2024, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

29.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.05.2024 від відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що сплатив суму основного боргу в розмірі 42 000, 00 грн на підтвердження чого надав платіжну інструкцію №142 від 15.05.2024.

18.06.2024 від позивача надійшло повідомлення про те, що відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 42 000, 00 грн.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.01.2024 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №121 (далі - договір) відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов`язується прийняти в свою власність та оплатити нафтопродукти (паливо дизельне та/або бензин АІ-92 К5-Євро та/або бензин АІ-95-К5-Євро) (далі - товар) на умовах, визначених даним договором.

У пункті 1.2. договору сторони погодили, що найменування, одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару, умови поставки, строки поставки, ціна та вартість товару, умови оплати, виробник товару та інші необхідні умови визначаються та погоджуються сторонами шляхом подання покупцем заявок на відвантаження товару, в рахунках на оплату, видаткових накладних та/або в актах приймання-передачі товару, а також, у випадках, передбачених цим договором, у додатках, що є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно із п.2.1. договору ціна товару є договірною, встановлюється в залежності від умов поставки товару для кожної партії товару окремо на момент виставлення постачальником рахунку на оплату. Загальна ціна цього договору визначається загальною вартістю поставленого товару протягом строку дії цього договору. Вартість окремої партії товару погоджується постачальником та покупцем перед її поставкою та фіксується у видаткових накладних.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що оплата покупцем вартості замовленого товару здійснюється на підставі рахунку. Рахунок постачальника дійсний для оплати протягом двох робочих днів, якщо інше не зазначено в рахунку. Постачальник має право поставити погоджену партію товару без попередньої оплати. В цьому випадку покупець зобов`язаний оплатити вартість товару в термін, що не перевищує 3 банківських днів, від дня поставки товару, якщо інше не буде погоджено сторонами додатково.

У пункті п.7.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми невиконаних обов`язків, за кожен день прострочення платежу та 20% річних від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1. договору).

Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 190 032, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною №22 від 16.01.2024.

Суд зазначає, що вказана накладна підписана та скріплена печаткою з обох сторін без зауважень чи заперечень.

Також сторонами підписано товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №СД22 від 16.01.2024.

Позивачем виставлено рахунок на оплату №26 від 16.01.2024 на суму 190 032, 00 грн.

Відповідачем 08.02.2024 частково сплачено отриманий товар у загальній сумі 148 032, 00 грн, що підтверджується довідкою банку, а тому неоплаченим залишився товар у сумі 42 000, 00 грн, у зв`язку з чим позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих. №18-03/01 від 18.03.2024 з вимогою сплатити вказану заборгованість протягом 2 робочих днів.

Навалення вказаної претензії підтверджується описом вкладення та чеком поштового відділення №0219209289417.

Відповіді на вказану вище претензію матеріали справи не містять.

Після відкриття провадження в даній справі 15.05.2024 відповідачем сплачено позивачу 42 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №142 від 15.05.2024.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 000, 00 грн основного боргу, 1 996, 72 грн 20% річних, 2 962, 95 грн пені та 336, 63 грн інфляційних втрат.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 190 032, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною №22 від 16.01.2024.

Суд зазначає, що видаткова накладна підписана з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що оплата покупцем вартості замовленого товару здійснюється на підставі рахунку. Рахунок постачальника дійсний для оплати протягом двох робочих днів, якщо інше не зазначено в рахунку. Постачальник має право поставити погоджену партію товару без попередньої оплати. В цьому випадку покупець зобов`язаний оплатити вартість товару в термін, що не перевищує 3 банківських днів, від дня поставки товару, якщо інше не буде погоджено сторонами додатково.

Отже, враховуючи, що товар поставлено 16.01.2024, то встановлений в п.2.2. договору строк оплати настав 19.01.2024.

Доказів оплати товару в установлений строк матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідачем повністю сплачено вартість поставленого товару в загальному розмірі 190 032, 00 грн, а саме: 08.02.2024 сплачено 148 032, 00 грн (до відкриття провадження в даній справі), що підтверджується довідкою банку та 15.05.2024 сплачено 42 000, 00 грн (після відкриття провадження в даній справі), що підтверджується платіжною інструкцією №142.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 42 000, 00 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі, суд закриває провадження в справі №911/964/24 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 42 000, 00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 031, 15 грн пені нарахованої за період з 16.01.2024 по 11.04.2024.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.46, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

У пункті п.7.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми невиконаних обов`язків, за кожен день прострочення платежу та 20% річних від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 2 962, 95 грн за період з 16.01.2024 по 11.04.2024, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування пені, як встановлено судом вище строк оплати настав 19.01.2024, а тому пеню слід рахувати з 20.01.2024, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені за період з 20.01.2024 по 11.04.2024, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем.

За розрахунком суду розмір пені за період з 20.01.2024 по 11.04.2024 складає 2 825, 25 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, в розмірі визначеному судом.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 996, 72 грн 20% річних за період з 16.01.2024 по 18.03.2024 та 336, 63 грн інфляційних втрат за період з лютого по березень 2024 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Як встановлено судом вище, сторонами в пункті п.7.2. договору погоджено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних за період з 16.01.2024 по 18.03.2024 в розмірі 1 996, 72 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування 20% річних, як встановлено судом вище строк оплати настав 19.01.2024, а тому 20% річних слід рахувати з 20.01.2024, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок 20% річних за період з 20.01.2024 по 18.03.2024, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем.

Так, за розрахунком суду розмір 20% річних за період з 20.01.2024 по 18.03.2024 складає 1 354, 10 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 20% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з лютого по березень 2024 року в розмірі 336, 63 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 825, 25 грн пені, 1 354, 10 грн 20% річних та 336, 63 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

На підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про покладення судових витрат понесених позивачем у зв`язку з розглядом даної справи на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, оскільки в даному випадку спір виник у наслідок неправильних дій відповідача та невиконання ним договору належним чином.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 000, 00 грн витрат на правову допомогу.

Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №01-24 від 01.01.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №001401 від 03.08.2018, ордер серії ВЕ №1086749 від 01.04.2024, копію додаткової угоди №1 від 15.03.2024 до договору про надання правової допомоги №01-24 від 01.01.2024, додаткову угоду про внесення змін до вказаної додаткової угоду та копію протоколу погодження договірної ціни №1 від 15.03.2024 на суму 5 000, 00 грн.

Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось.

При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.

Також суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, в зв`язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовним вимог у розмірі 4 917, 51 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕР ДИЗЕЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОРАВСЬКА НИВА» задовольнити частково.

2. Провадження в справі №911/964/24 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 42 000, 00 грн - закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОРАВСЬКА НИВА» (07733, Київська область, Яготинський район, село Жоравка, вулиця Шевченка, будинок 8, ідентифікаційний код 03755696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕР ДИЗЕЛЬ» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 30/32, офіс 009, ідентифікаційний код 44955406) 2 825 (дві тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн 25 коп. пені, 1 354 (одну тисячу триста п`ятдесят чотири) грн 10 коп. 20% річних, 336 (триста тридцять шість) грн 63 коп. інфляційних втрат, 2 978 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн 04 коп. судового бору та 4 917 (чотири тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн 51 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова