Рішення

від 18.07.2024 по справі 914/1423/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2024 Справа № 914/1423/24

За позовом: Державної установи Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього Національної академії наук України, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ВІЛКОМ МОНТАЖ, м. Запоріжжя,

про стягнення 64'105,03 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державної установи Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство ВІЛКОМ МОНТАЖ про стягнення стягнення 64'105,03 грн заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.06.2024 року справу № 914/1423/24 передано на розгляд судді Б. Яворському. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2024 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута за закінченням терміну зберігання.

Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.). Негативні наслідки неодержання звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19).

15.07.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява, що відповідач заборгованість не оплатив і вона не змінилася, а тому позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень в частині здійснення орендних платежів та оплати комунальних послуг. Після припинення договору оренди та звільнення орендованого майна відповідач гарантував погасити заборгованість за договором до березня 2024 року згідно графіків платежів, проте повністю її так і не погасив, заборгованість становить 58'767,55 грн., на яку позивачем нараховано 5'337,48 грн. пені.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями (за винятком клопотання про відкладення розгляду справи) на адресу суду не звертався.

Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Також суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01 травня 2018 року Державною установою «Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього НАН України» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілком Монтаж» (орендар) було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №9/2018 з додатками. За змістом якого орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування нерухоме держане майно площею 65,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та використовуватиметься під офіс. Цього ж дня сторони уклали договір на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

01.05.2018 орендодавець передав відповідне нерухоме майно орендарю, про що сторони підписали акт прийому-передачі.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно і становить 7847,82 грн. за базовий місяць розрахунку березень 2018р.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця. У пункті 3.7 договору сторони передбачили нарахування пені за несвоєчасну оплату орендних платежів.

Договір укладено на строк з 01.05.2018 до 31.12.2020 та неодноразово продовжувався. Позивач зазначає, що надавав відповідачу рахунки, сторонами підписувалися акти наданих послуг. Відповідач періодично здійснював оплату за оренду, відшкодовував витрати по утриманню майна за договором та продовжував фактично користуватися орендованим майном.

Листом від 16 лютого 2024 року відповідач повідомив позивача про бажання припинити дію договору оренди з 01.04.2024. Зазначив, що до 01.04.2024 ним буде звільнено орендоване майно, тому просить вважати договір оренди та договір на відшкодування витрат балансоутримувача припиненими з 01.04.2024.

01.04.2024 відповідач звільнив орендоване приміщення.

Протягом дії договору позивач (орендодавець) щомісячно виставляв відповідачу (орендарю) рахунки на оплату і сторони підписували Акти наданих послуг. Однак орендар не здійснював оплату своєчасно та періодично звертався до орендодавця із листами, у яких гарантував повну оплату заборгованості та просив не звертатися до суду про стягнення заборгованості (листи №2903/1 від 29.03.2019, №2803/1-22 від 28.03.2022, № 3006/1-22 від 30.06.2022, №3006/1-23 від 30.06.2023).

Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду сума заборгованості зі сплати орендних платежів становить 58767,55 грн і неоплаченими залишились такі рахунки та Акти надання послуг: рахунок та акт про надання послуг №435 від 31.05.2023 оплачений частково, залишок заборгованості становить 5504,64 грн; рахунок та акт про надання послуг №546 від 30.06.2023 року на суму 13135, 73 грн; рахунок та акт про надання послуг №37 від 31.01.2024 року на суму 13304, 56 грн; рахунок та акт про надання послуг №134 від 29.02.2024 року на суму 13357,78 грн; рахунок та акт про надання послуг №230 від 29.03.2024 року на суму 13397, 84 грн; рахунок та акт про надання послуг №323 від 11.04.2024 року на суму 67,00 грн (даний рахунок є коригування орендної плати за березень відповідно до індексу інфляції, оскільки, відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць).

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди №9/2018 від 01.05.2018 з додатками та відповідними додатковими угодами до нього.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме державне майно загальною площею 65,9 м.кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч.ч.1, 3 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 ГК України). В матеріалах справи відсутні докази внесення змін у договір оренди щодо розміру орендної плати.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 3.1 договору сторони передбачили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно і становить за 7847,82 грн. базовий місяць розрахунку березень 2018р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3. договору).

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

У матеріалах справи містяться докази, які свідчать про факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо сплати орендної плати, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 58'767,55 грн. підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позовної заяви не спростував, проти наявності заборгованості не заперечив.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені за порушення строку сплати орендної плати.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п.3.7 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки за несвоєчасну або неповну сплату орендної плати.

Здійснивши перерахунок заявленої до сплати пені, суд встановив, що така є правомірною, а тому її слід стягнути з відповідача.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 200 від 27.05.2024 на суму 3'028,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому судовий збір у розмірі 3028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілком Монтаж» (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 7; ідентифікаційний код 41905200) на користь Державної установи «Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього Національної академії наук України» (79026, м.Львів, вул. Козельницька,4; ідентифікаційний код 05539979) 58'767,55 грн заборгованості з орендної плати, 5'337,48 грн. пені та 3'028,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б. Яворський.