Постанова

від 10.07.2024 по справі 920/714/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/714/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Ломака Ю.М. (адвокат)

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Синівської сільської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (у складі колегії суддів: Хрипун О.О. (головуючий), Тищенко А.І., Скрипка І.М.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"

до Синівської сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермерське господарство "Обрій"

про визнання незаконним та скасування рішення, витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 29.06.2023 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (далі - СТОВ "Хлібороб", Позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Синівської сільської ради (далі - Синівська сільрада, Відповідач, Скаржник), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермерське господарство "Обрій" (далі - Третя особа, ТОВ ФГ "Обрій"), у якому просило:

1) визнати незаконним та скасування пункт 1 рішення 27 сесії восьмого скликання Синівської сіль ради Роменського району Сумської області від 24.03.2023 року "Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільківського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли" в частині надання в оренду ТОВ ФГ "Обрій" земельних ділянок (згідно з додатком);

2) витребувати із чужого незаконного володіння земельні ділянки з: кадастровим номером 5923284400:03:001:1179 загальною площею 3,0995 га; кадастровим номером 5923284400:03:001:1174 загальною площею 3,4791 га; кадастровим номером 5923284400:03:001:1166 загальною площею 3,0065 га; кадастровим номером 5923284400:03:001:1195 загальною площею 3,0066 га;

3) скасувати запис про Державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) щодо вказаних земельних ділянок, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2023.

1.2. Позовні вимоги СТОВ "Хлібороб" обґрунтувало тим, що воно є орендарем спірних земельних ділянок відповідно до договору оренди землі від 10.05.2019, укладеного між ним та Подільківською сільською радою строком на сім років, тобто до 2026 року. Оскільки вказаний договір є діючим, Відповідач, за доводами Позивача, не мав підстав передавати спірні земельні ділянки в оренду Третій особі.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.11.2023 у справі № 920/714/23 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення у нього права оренди на спірні земельні ділянки за договором від 10.05.2019, за захистом якого він звернувся до суду, відповідно, не підтвердив порушення своїх прав оскаржуваним рішенням Синівської сільради. Суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позову в частині вимог про витребування майна та скасування записів про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) у зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача та обранням неналежного способу захисту.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 частково задоволено апеляційну скаргу Позивача та скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним та скасуванні рішення Синівської сільради від 24.03.2023, а позов у цій частині задоволено: визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 24.03.2023 про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільківського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли, в частині надання в оренду ТОВ ФГ "Обрій" земельних ділянок з кадастровими номерами 5923284400:03:001:1179, 5923284400:03:001:1174, 5923284400:03:001:1166, 5923284400:03:001:1195.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.4. При цьому Північний апеляційний господарський суд послався на не спростовану презумпцію дійсності договору оренди землі між Відповідачем та СТОВ "Хлібороб" та перебування спірних земельних ділянок на час прийняття оскаржуваного рішення у обробітку останнього. За таких обставин суд апеляційної інстанції погодився з доводами Позивача про порушення його права користування спірною земельною ділянкою внаслідок прийняття незаконного рішення органу місцевого самоврядування.

2.5. З такою постановою не погодилася Синівська сільрада та оскаржила її до Верховного Суду.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 18.06.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Доводи касаційної скарги Відповідач обґрунтовує неврахуванням судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, від 02.08.2023 у справі № 911/665/22 щодо, зокрема, неналежного способу захисту у вигляді оскарження у судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування після його виконання.

3.3. Оскільки Позивачем надано відзив на касаційну скаргу поза межами строку, встановленого ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2024, а також враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, відзив долучається до матеріалів справи, однак залишається без розгляду, відповідно до положень статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України (пункти 14-24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Рішенням від 10.05.2019 Подільківська сільська вирішила передати СТОВ "Хлібороб" в оренду 6 паїв загальною площею 18,6049 га. Пунктом 2 зазначеного рішення (в редакції рішення Подільківської сільської ради від 26.06.2019) доручено сільському голові укласти договір оренди землі на земельні ділянки із орендною платою в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі на 7 років або на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою на підставі акту приймання-передачі землі.

4.2. 10.05.2019 між СТОВ "Хлібороб" та Подільківською сільською радою було укладено договір оренди землі шести не переоформлених земельних часток (паїв), за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 26.06.2019, Позивач приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Подільківської сільської ради, загальною площею 18,6049 га, строком на 7 років до 2026 року.

Договір оренди зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди Подільківської сільської ради 14.05.2019 за № 30, про що на договорі зроблена відповідна відмітка. Зміни до договору, внесені додатковою угодою від 26.06.2019, зареєстровані у книзі реєстрації договорів оренди Подільківської сільської ради 07.07.2019 за № 33.

4.3. 14.05.2019 між Подільківською сільською радою та СТОВ "Хлібороб" підписано акт приймання-передачі земельних ділянок за договором від 10.05.2019.

4.4. При цьому ні договір від 10.05.2019, ні рішення Подільківської сільської ради від 10.05.2019 та від 26.06.2019, ні акт приймання-передачі земельних ділянок не містять інформації про те, які саме паї передано в оренду Позивачу, в тому числі щодо власників паїв, номерів паїв, площі кожного окремо паю тощо. В матеріалах справи відсутні також докази того, що на момент передачі позивачу в оренду паїв вони були сформовані у земельні ділянки із присвоєнням кадастрових номерів.

4.5. У подальшому рішенням Синівської сільської ради від 24.03.2023 "Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільківського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли" ТОВ ФГ "Обрій" передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення (згідно із додатком) строком на 7 років та встановлено, що з моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку, передану в оренду ТОВ ФГ "Обрій", згідно із додатком, або державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за рішенням суду про визнання спадщини відумерлою договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності; також встановлено орендну плату за договорами оренди землі в розмірі 17% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та уповноважено Синівського сільського голову укласти від імені Синівської сільської ради з ТОВ "ФГ "Обрій" відповідні договори оренди землі.

4.6. На виконання зазначеного рішення між Синівською сільською радою та ТОВ ФГ "Обрій" укладено договори оренди земельних ділянок, зазначених у додатку до оспорюваного у даній справі рішення Синівської сільради.

4.7. Право оренди ТОВ ФГ "Обрій" на зазначені земельні ділянки на підставі договорів оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.04.2023 та 04.04.2023.

4.8. З огляду на викладене СТОВ "Хлібороб" вважає порушеним своє право на оренду спірних земельних ділянок та звернувся за його захистом до суду, обравши відповідний спосіб захисту.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини сторін у даній справі виникли внаслідок прийняття Синівською сільрадою рішення про надання в оренду ТОВ ФГ "Обрій" земельних ділянок, правомірність якого оспорюється Позивачем з посиланням на те, що це рішення порушує його права як законного орендаря переданих ділянок.

5.4. Інші позовні вимоги (про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та скасування запису про Державну реєстрацію права оренди) є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Синівської сільради, у їх задоволенні судами попередніх інстанцій відмовлено і така відмова у касаційному порядку не оскаржується.

5.5. За таких обставин Верховний Суд переглядає дану справу № 920/714/23 виключно у межах доводів касаційної скарги, а саме щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору за позовною вимогою СТОВ "Хлібороб" про визнання незаконним та скасування рішення Синівської сільради, при цьому звертаючи увагу на наступне.

5.6. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.7. Згідно з частиною першою статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

5.8. Правилами частини першої статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.9. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Такі висновки Верховний Суд сформував у постановах від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 15.07.2021 у справі № 24/48/19.

5.10. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

5.11. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

5.12. За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. До таких правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

5.13. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, тобто вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

5.14 Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

5.15. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи наявне у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.

5.16. Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Подібну позицію Верховний Суд висловив, зокрема, у постанові від 18.06.2020 у справі № 923/733/19.

5.17. За таких обставин оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки є неналежним способом захисту, оскільки таке рішення вже реалізовано шляхом укладення договору оренди, а тому не створює для орендаря жодних правових наслідків, як не створить їх і його скасування.

5.18. Зазначені правові висновки викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 18.08.2021 у справі № 910/6701/20, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 08.11.2022 у справі № 910/18853/21, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, від 26.06.2024 у справі № 904/4993/20.

5.19. Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Синівської сільради від 24.03.2023 вже після його виконання (реалізації), а саме після укладення на його підставі Договору оренди, не може призвести до захисту/поновлення прав на земельні ділянки, тобто такі позовні вимоги не є ефективним способом захисту права без вжиття ряду додаткових заходів.

5.20. Отже, відповідно до норм статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обрання ж ним неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, що узгоджується з численними висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, від 16.04.2024 у справі № 914/2736/21.

5.21. За таких обставин місцевий господарський суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення у відповідності до вимог законодавства та судової практики.

5.22. Натомість суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та всупереч вищевказаному задовольнив позов у цій частині.

5.23. З урахуванням викладеного Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що підстави касаційного оскарження знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи, тому касаційна скарга Відповідача підлягає задоволенню.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Так відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.4. За змістом пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.5. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.6. За таких обставин Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги Відповідача та приходить до висновку, що її необхідно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат Скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору за подання касаційної скарги шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на Позивача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Синівської сільської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 920/714/23 скасувати в частині скасування рішення Господарського суду Сумської області від 09.11.2023 щодо визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 24.03.2023 та щодо стягнення з Синівської сільської ради судових витрат, а рішення Господарського суду Сумської області від 09.11.2023 у справі № 920/714/23 в цих частинах залишити в силі.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 920/714/23 залишити без змін.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (42200, Сумська обл., Сумський р-н, м. Лебедин, пров. Хіміків, 2, код ЄДРПОУ 05490701) на користь Синівської сільської ради Роменського району Сумської області (42533, Сумська обл., Роменський р-н, с. Синівка, вул. Спортивна, 2, код ЄДРПОУ 04388455) 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко