Постанова

від 11.07.2024 по справі 591/4859/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м.Суми

Справа №591/4859/22

Номер провадження 22-ц/816/1006/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з додатковою відповідальністю «Сумське СТО 15997»,

третя особа ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2024 року, в складі судді Шелєхової Г.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 30 січня 2024 року,

в с т а н о в и в:

11 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТДВ «Сумське СТО 15997», третя особа ОСОБА_2 про поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що з 10 вересня 2012 року він працював на посаді сторожа ТДВ «Сумське СТО 15997», 09 червня 2022 року його було звільнено з роботи у зв`язку з воєнним станом та змінами в штатному розкладі. У наказі про звільнення відсутня дата його видачі та посилання на відповідну статтю та пункт чинного законодавства про працю. Вказує, що незаконне звільнення та некоректне відношення директора завдало йому моральних страждань, до загального захворювання долучилося безсоння, порушення сну, підвищення тиску.

Просив поновити його на роботі в ТДВ «Сумська СТО 15997» сторожем, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ «Сумське СТО 15997», третя особа ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Не погоджуючись з підставами відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди, через відсутність оскарження наказу про звільнення, вказує, що вихід за межі позовних вимог допускається, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів громадян.

Вважає, що суд формально розглянув справу, оскільки у даному випадку для ефективного захисту його трудових прав суд мав всі підстави для виходу за межі позовних вимог, не врахував клопотання про скасування наказу №5/6 про його звільнення, пославшись, що цей наказ не був предметом дослідження в судовому засіданні.

Вказує, що порушення трудового законодавства при звільненні позивача з роботи підтверджується результатами перевірки, проведеної Управлінням Держпраці у Сумській області.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Дяченка Ю.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти скарги представника відповідача адвоката Мовчана Р.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом №31 від 01 вересня 2011 року, ОСОБА_1 прийнятий з 1 вересня 2011 року на роботу до ПАТ «Сумська СТО 15997» по переводу з ДП «СТО 777» (а.с. 35).

10 вересня 2012 року на підставі рішення Загальних Зборів акціонерів ПАТ «Сумська СТО 15997» перетворено в ТДВ «Сумська СТО 15997».

10 вересня 2012 року позивача звільнено з ПАТ «Сумська СТО 15997» на прийнято до ДТВ «Сумська СТО 15997» по переводу на посаду сторожа.

Наказом №13-ОК від 01 березня 2022 року, у період дії воєнного стану скорочено посаду сторожа з 01 травня 2022 року та внесено зміни до штатного розпису (а.с. 36).

Згідно наказу ТДВ «Сумська СТО 15997» №14-ОК від 01 березня 2022 року, з 01 травня 2022 року введено в дію новий штатний розклад, з якого виключено посаду сторожа у зв`язку з відсутністю потреби в охороні об`єкта і фінансової можливості (а.с. 37).

Наказом №5/6 від 23 травня 2022 року, ОСОБА_1 звільнено з 09 червня 2022 року по закінченню щорічної відпустки у зв`язку з воєнним станом та змінами в штатному розкладі, підстава: ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX від 15.03.2022 року (а.с. 38).

Рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції мотивував тим, що суд вирішує справу в межах позовних вимог і позбавлений можливості аналізувати законність наказу про звільнення позивача, який не оскаржується, не був предметом дослідження в судовому засіданні, а тому відсутні підстави для визнання звільнення незаконним.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частина шоста ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведене звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові.

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як вбачається з матеріалів справи, в ТДВ «Сумська СТО 15997» у період дії воєнного стану скорочено посаду сторожа з 01 травня 2022 року та внесено зміни до штатного розпису, а саме: скорочено посаду сторожа з 01 травня 2022 року, у зв`язку з чим, наказом №5/6 від 23 травня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з 09 червня 2022 року (а.с. 36, 37,38).

Звертаючись до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 не оскаржує сам наказ про звільнення №5/6 від 23 травня 2022 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про поновлення на роботі без надання оцінки самого наказу про звільнення, що не є предметом оскарження в цій справі.

Посилання апелянта на можливість суду вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту його прав, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки процесуальний закон надає право, а не встановлює обов`язок суду вийти за межі позовних вимог.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч.1 та 3 ст.13 ЦПК України).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він не має наміру працювати на підприємстві, так як є пенсіонером, але намагається добитися справедливості.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Отже, суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Щодо доводів апеляційної скарги про встановлення факту про порушення трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з роботи перевіркою Управлінням Держпраці у Сумській області, колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини роботодавця в порушенні вимог законодавства про працю, та підлягають спочатку перевірці з боку відповідного контролюючого органу.

При відмові у задоволенні основних позовних вимог, суд правильно не вбачав підстав для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

В. Ю. Рунов