Ухвала

від 18.07.2024 по справі 363/3200/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"18" липня 2024 р. Справа № 363/3200/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 08 липня 2024 року по справі № 363/3200/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профжилкомфорт» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2024 року Вишгородським районним судом Київської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профжилкомфорт» заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території у сумі 3039, 78 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 302, 80 грн.

17.07.2024 року до Вишгородського районного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про скасування судового наказу від 08 липня 2024 року про стягнення з неї заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території у сумі 3039, 78 грн.

В поданій заяві ОСОБА_1 обґрунтовує, що копію судового наказу надіслано через Електронний суд до її електронного кабінету 08.07.2024 року о 20 год. 26 хв., а відтак, строк для подання заяви про скасування судового наказу не пропущений. Зазначила, що судовий наказ було видано з порушенням правил підсудності визначений ст. 27 ЦПК України, оскільки її зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 про, що було і встановлено судом, та за територіальною підсудністю відноситься до Оболонського районного суду міста Києва. Також зазначила, що не погоджується із розрахунком суми заборгованості та стверджує, що заборгованість за сплату комунальних послуг у неї відсутня, а тому вважає, що вимоги стягувача є необґрунтованими, а судовий наказ підлягає скасуванню.

З вказаного слідує, що між сторонами виник спір про право.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу.

Таким чином, виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.

Згідно ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Встановлено, що судовий наказ по справі № 363/3200/24 від 08 липня 2024 року було надіслано заявнику в електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 08.07.2024 року о 20:34:50, а 17.07.2024 року нею подано до цього ж суду заяву про скасування судового наказу, тобто строк звернення із заявою про скасування судового наказу боржником не пропущено, а вказану заяву подано в межах встановленого ч. 1 ст. 170 ЦПК України строку для подачі вказаної заяви.

Відтак, оскаржуваний судовий наказ від 08 липня 2024 року підлягає скасуванню.

Щодо доводів боржника про те, що судовий наказ було видано з порушенням правил підсудності визначений ст. 27 ЦПК України, суд зазначається, що за правилом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, яка була належним чином врахована судом при видачі судового наказу від 08.07.2024 року.

Керуючись ст. ст.170,171 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - задовольнити.

Скасувати судовий наказ від 08 липня 2024 року, виданий Вишгородським районним судом Київської області по справі № 363/3200/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профжилкомфорт» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території у сумі 3039, 78 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 302, 80 грн.

Роз`яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.Ю. Котлярова