Рішення

від 15.05.2024 по справі 758/15306/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/15306/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представник відповідачів ІП «1+1 Продакшн», ТОВ «ТРК «Студія 1+1» - Здоровець С.В.,

відповідача-3 - ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Іноземного підприємства «1+1 Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Іноземного підприємства «1+1 Продакшн» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (далі - відповідач-2), ОСОБА_3 (далі - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» (далі - відповідач-4) у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.04.2024 (вх.№22784/24), просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію позивача інформацію «ІНФОРМАЦІЯ_11», «ІНФОРМАЦІЯ_12», «ІНФОРМАЦІЯ_13», «ІНФОРМАЦІЯ_14». «ІНФОРМАЦІЯ_15» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» поширену відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_3 у відеосюжеті на офіційному каналі ТСН на сайті відеохостингу Youtube в соціальній мережі «Інтернет» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; поширену на офіційному сайті ТСН в мережі Інтернет в розділі «Ексклюзив ТСН» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18:45 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6; та розділі «Відео» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19:32 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7;

- зобов`язати відповідач-1, відповідач-2, відповідач-3 спростувати недостовірну інформацію «ІНФОРМАЦІЯ_11», «ІНФОРМАЦІЯ_12», «ІНФОРМАЦІЯ_13», «ІНФОРМАЦІЯ_14». «ІНФОРМАЦІЯ_15» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше двох днів з дня набрання рішенням суду законної сили, у відеосюжеті офіційного каналу ТСН на сайті відеохостингу Youtube в соціальній мережі «Інтернет» шляхом зачитування резолютивної частини тексту рішення суду, постановленого за результатами розгляду даної справи по суті спору;

- зобов`язати відповідача-4 видалити відеосюжет із вищевказаних адрес її поширення на офіційному каналі ТСН на сайті Youtube та публікації з офіційного сайту ТСН у соціальної мережі Інтернет, розмістивши за цими адресами відеозапис зачитування резолютивної частини тексту рішення суду, постановленого за результатами розгляду даної справи по суті спору;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача у якості відшкодування моральної шкоди 178 933,33 грн.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на офіційному каналі ТСН на сайті відеохостингу Youtube опубліковано сюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (такий міститься за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8; роздруківка з сайту та самого сюжету додана до матеріалів справи) (далі - публікація 1).

Також ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет на сайті ТСН у розділі «Ексклюзив ТСН» об 18:45 опубліковано аналогічний сюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» (такий міститься за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6; роздруківка з сайту та самого сюжету додана до матеріалів справи) (далі - публікація 2), та ІНФОРМАЦІЯ_3 об 19:42 год. в мережі Інтернет на сайті ТСН у розділі «Відео» опубліковано аналогічний сюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», який міститься за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7, роздруківка з сайту та самого сюжету додана до матеріалів справи) (далі - публікація 3).

На початку зазначеного спірного відеосюжету, ведучий програми ТСН розповсюджує наступну інформацію: «Провини не визнають і оскаржуватимуть вирок поліцейські, яких суд визнав винними в згвалтуванні у відділку містечка Кагарлик на Київщині, подаватимуть апеляцію. Про це ТСН повідомив адвокат одного з засуджених, який колись теж був правоохоронцем, якого також судили за згвалтування.» (0:05 сек. - 0:24 сек. відеосюжету). У подальшому, авторка сюжету - кореспондентка ТСН ОСОБА_3 супроводжує відео голосовим коментарем, на якому позивач надає відповіді на питання, та відповідач-3 стверджує: «Адвоката одного з підозрюваних зустрічаю біля Обухівського районного суду перед вирішальним засіданням. Він агресивно реагує на нашу увагу до справи, бо колись сам був на місці свого підзахисного. Бувши правоохоронцем його судили за згвалтування» (1:10 сек. - 1:24 сек. відеосюжету).

Позивач зазначає, що такі недостовірні та неправдиві відомості, що не базуються на жодних доказах, є неприпустимими та протиправними. Їх поширення на офіційному каналі ТСН на сайті Youtube в мережі Інтернет та на офіційному сайті ТСН призвели до негативного впливу на ділову репутацію позивача, як адвоката, про що свідчить кількість переглядів такого відеосюжету та опубліковані під відеосюжетом коментарі, що містять негативні та образливі висловлювання в сторону позивача як адвоката, та призвело до безпідставного ототожнення його із злочинцем та ґвалтівником. Зазначені висловлювання викладені у формі фактичних тверджень, а не оціночного судження, і дійсність їх відповідачем не підтверджена. При цьому, як станом на момент виходу спірного відеосюжету та розміщення публікацій, так і на момент подання позову до суду, позивач не є підозрюваним або обвинуваченим в жодному кримінальному провадженні, в розшуку не перебуває. Станом на дату подачі позову, є практикуючим адвокатом, а тому вищезазначена недостовірна інформація завдає значної шкоди його діловій репутації. Поширенням такої інформації створює негативну соціальну оцінку позивача в очах суспільства. Поширення недостовірної інформації, здійснене на офіційному каналі ТСН на сайті Youtube в мережі Інтернет та в публікаціях на офіційному сайті ТСН, який є одним з найрейтинговіших телеканалів та має 4,93 млн. підписників, завдає позивачу неабияку шкоду, адже до сюжетів, оприлюднених в ефірі програми ТСН, суспільство традиційно ставиться з довірою, а аргументи сюжетів в очах пересічного громадянина виглядають неспростовними аксіомами. Внаслідок поширення вказаної інформації мало місце порушення особистого немайнового права позивача на повагу до гідності і честі та на недоторканість ділової репутації, оскільки така інформація спотворила та принизила оцінку діяльності позивача з боку громадськості та суспільства, а позивач намагається захиститись від поширення недостовірної інформації єдиним законним способом, звернувшись до суду про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Крім того, станом на теперішній час, поширена недостовірна інформація доведена до великого кола осіб й досі знаходиться у відкритому для широкого загалу доступі в мережі Інтернет.

Представником відповідачів-1,-2 подано відзив, який містить заперечення на позов. Згідно відзиву зазначає, що в оспорюваному сюжеті мова йде не про винуватість позивача у вчиненні злочину як про доконаний факт, а про те, що останній також був на лаві підсудних за схожим обвинуваченням. Також слід взяти до уваги також резонанс кримінального правопорушення, розгляд якого висвітлювався ЗМІ. Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не може завадити відповідним державним органам (а відтак і 3MI) інформувати громадськість про перебіг розслідування у кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному ст.10 Конвенції (п.83 рішення ЄСПЛ від 10.12.2009 у справі «Шагін проти України). Просить у позові відмовити повністю.

Стороною позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої у публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_3 поширена недостовірна інформація, у формі фактичних тверджень, яка взагалі не відповідає дійсності - позивач немає незнятої чи непогашеної судимості, в розшуку та під слідством не перебуває; за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на дату подання позову взагалі відсутні відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Крім того, позивач стверджує, що ніколи не перебував у статусі підозрюваного (обвинуваченого) у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості. Поширена інформація стосовно позивача, як адвоката, оцінена суспільством як порушення ним принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, визнана неетичною поведінкою в суспільному житті, про що свідчать численні коментарі підписників сайту та глядачів каналу ТСН щодо позивача як адвоката. Спростування цієї недостовірної негативної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. Тому твердження сторони відповідача-1 та -2 про те, що «оспорювана інформація має бути поширена певною особою» не може заслуговувати на увагу. Стверджуючи про «резонанс кримінального правопорушення, розгляд якого висвітлювався ЗМ», відповідач фактично визнав штучне привернення ним громадської думки до події. Однак суспільний резонанс не може бути виправданням порушення особистих немайнових прав позивача, та не може призводити до ототожнення адвоката з його клієнтами, оскільки професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами. Відтак на момент виходу публікації інформація про те що «адвокат одного з засуджених, який колись теж був правоохоронцем, якого також судили за зґвалтування», «адвоката одного з підозрюваних зустрічаю біля Обухівського районного суду перед вирішальним засіданням. Він агресивно реагує на нашу увагу до справи, бо колись сам був на місці свого підзахисного. Бувши правоохоронцем його судили за зґвалтування» була завідомо не правдивою, та автором не перевіреною відповідно до правил журналістського розслідування.

20.12.2023 ухвалою Подільського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

12.03.2024 ухвалою Подільського районного суду м. Києва задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у Товариства з обмежено відповідальністю «Інтернет Інвест» (код ЄДРПОУ 32493292) відомості про власника веб-сайту https://tsn.ua.

10.04.2024 ухвалою суду у справі №758/15306/23 задоволено клопотання представника позивача про залучення співвідповідача. Залучено до участі у справі співвідповідача ТОВ «1+1 Інтернет» (адреса реєстрації: м. Київ, вул. Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ 37726069).

26.04.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до іноземного підприємства «1+1 Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні сторона позивача позовні вимоги підтримала та з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідачів-1 та -2 у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у позові відмовити, покликалися на доводи, зазначені у відзивах на позов.

Відповідач-3 у судовому засіданні проти позову заперечила, зазначила, що вона є кореспондентом ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та за освітою вона журналіст, щодо відсутності чи наявності судимостей у позивача їй не відомо, у позові просить відмовити повністю та підтримує позицію представника відповідачів-1 та -2.

Відповідача-4 у судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином, клопотань на адресу суду від відповідача-4 не надходило.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» передбачено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (стаття 7 Закону України «Про інформацію»).

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації, повинен забезпечуватись баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Положеннями ч.1 статті 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Приписами статті 297 ЦК України регламентовано, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до статті 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Статтею 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зазначено, що: «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) вказано, що: «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об`єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет-протоколом.

Власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Верховним Судом щодо визначення належного відповідача у разі поширення інформації в мережі Інтернет, яку позивач просить спростувати, сформовано сталу судову практику, у тому числі щодо збору та надання доказів, їх допустимість та достовірність, дослідження змісту веб-сторінок, оцінки електронних доказів (копій) (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі №905/902/20, провадження № 12-52 гс 21, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18).

У цій справі судом встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 об 18:45 на веб-сайті tsn.ua у розділі «Ексклюзив ТСН» опубліковано сюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6); ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19:32 аналогічний сюжет розміщено на веб-сайті tsn.ua у розділі «Відео» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7); а також на каналі ТСН на сайті відеохостингу Youtube під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9.

Станом на момент розгляду справи зазначені публікації розміщені за зазначеними посиланнями та є доступними для перегляду необмеженому колу осіб.

Докази розміщення зазначених сюжетів наявні в матеріалах справи, у тому числі з текстовим розшифруванням відео.

Судом досліджено зміст даного відеосюжету, у якому журналістами висвітлюються події розгляду кримінальної справи. На початку відеосюжету ведучий програми ТСН озвучує наступну інформацію: «Провини не визнають і оскаржуватимуть вирок поліцейські, яких суд визнав винними в згвалтуванні у відділку містечка Кагарлик на Київщині, подаватимуть апеляцію. Про це ТСН повідомив адвокат одного з засуджених, який колись теж був правоохоронцем, якого також судили за згвалтування» (0:05 хв. - 0:24 хв. відеосюжету). У подальшому, авторка сюжету - кореспондентка ТСН ОСОБА_3 супроводжує відео голосовим коментарем, на якому позивач надає відповіді на питання, та озвучує: «Адвоката одного з підозрюваних зустрічаю біля Обухівського районного суду перед вирішальним засіданням. Він агресивно реагує на нашу увагу до справи, бо колись сам був на місці свого підзахисного. Бувши правоохоронцем його судили за згвалтування» (1:10 хв. - 1:24 хв. відеосюжету). Завершується відеосюжет наступним « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТСН 1+1 марафон єдині новини» (4:32 - 4:37 хв.).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача -1 та -2 зазначає, що щодо достовірності оспорюваної інформації, то вона цілком заснована на матеріалах інтерв`ю самого позивача. Крім того, вказана інформація підтверджується й іншими джерелами, наприклад веб-сайтом Харківської правозахисної групи, витяг додається. Також, в оспорюваному сюжеті мова йде не про винуватість позивача у вчиненні злочину як про доконаний факт, а про те, що останній також був на лаві підсудних за схожим обвинуваченням.

Позивач зазначив, що поширена щодо нього публікація спрямована на дискредитацію та погіршення його ділової репутації, як адвоката. Публікація набрала більш ніж 38 тис. переглядів, крім того підписниками каналу tsn.ua в мережі інтернет є понад 4 млн підписників, інформація містить коментарі, які додані позивачем до позовної заяви, у яких підписники каналу дуже негативно висловлюють своє ставлення до позивача як адвоката та відверто ображають його, називають ґвалтівником та не розуміють як це він і досі працює адвокатом, що тягне за собою негативне та упереджене ставлення щодо діяльності позивача. Крім того, згідно сюжету його можна ідентифікувати, адже у сюжеті у нього журналіст бере коментар стосовно перебігу цієї кримінальної справи.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (постанова Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 918/233/18, пункт 8.3. постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 910/8593/20). При цьому вказаний висновок є загальним для вирішення спорів, предметом якого є захист ділової репутації.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 21.11.2019 у справі № 927/791/18, від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).

В постанові від 18.03.2021 у справі № 927/791/18 Верховний Суд зазначив, що в дифамаційних спорах присутній обов`язок доказування правдивості висловлювань зі сторони відповідача та надав обґрунтовану позицію, що розповсюдження відносно особи звинувачень кримінального характеру є неприпустимим.

Суд дослідивши характер спірних висловлювань щодо позивача, вважає що спірна інформація була викладена у формі фактичного твердження та не є оціночним судженням, вказана інформація повідомляється чітко, точно та є констатацією факту судимості позивача, що виключає можливість віднесення такої інформації до оціночних суджень, вона не є припущенням чи критикою позивача, та її можна перевірити на достовірність.

Суд звертає увагу, що стороною відповідача не надано жодного належного доказу щодо правдивості оспорюваної інформації стосовно того, що позивача судили за згвалтування.

Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» наданого позивачем вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Київ, Україна, на території України станом на 04.12.2023 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що оскільки позивач є публічною особою, межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. З цього приводу суд зауважує, що спірні висловлювання, що позивач який є адвокатом одного з підсудних був судимий за зґвалтування, було висловлено не як оцінка, а як факт, який можна спростувати на відміну від оціночних суджень, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна, і це буде порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

З обставин даної справи випливає, що втручання у право позивача на недоторканність його честі та гідності було свавільним, неправомірним та не легітимним, оскільки не містило жодного фактичного підґрунтя, які підлягають перевірці виключно судом відповідно до регламентованої кримінальним процесуальним законодавством процедури. Тому суд вважає, що оприлюднена інформація щодо позивача в момент її публікації була недостовірною, особисті немайнові права позивача порушені та підлягають судовому захисту, проте позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На виконання ухвали суду від 12.03.2024 про витребування у ТОВ «Інтернет Інвест» (код ЄДРПОУ 32493292) відомостей про власника веб-сайту https://tsn.ua надійшла відповідь вих.№531 від 21.03.2024 згідно якої ТОВ «Інтернет Інвест» розпочало процедуру реєстрації домену «tsn.ua» за наявності свідоцтва на знак для товарів та послуг за № 88074, права на використання якого на території України належать відповідному реєстранту. Реєстрант самостійно декларує достовірність наданих даних і сам несе за них відповідальність. Анкетні дані реєстранта доменного імені «tsn.uа» - Товариство з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ 37726069.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно із частинами четвертою та сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Цими ж положеннями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що особою, яка поширила інформацію, викладену на веб-сайті tsn.ua та офіційному каналі @tsn на сайті відеохостингу Youtube є саме відповідач-4, що підтверджується зазначеним вище листом з відомостями про власника веб-сайту від 21.03.2024.

Враховуючи, що оспорюваний відеосюжет, який містить недостовірну інформацію про позивача є загальнодоступним у мережі Інтернет та може бути скопійований, передрукований, і в подальшому розповсюджений, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених особистих немайнових прав є зобов`язання ТОВ «1+1 Інтернет» (код ЄДРПОУ 37726069), як власника веб-сайту, спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом вилучення оспорюваної інформації про позивача з мережі Інтернет, розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_3 об 18:45 на веб-сайті tsn.ua у розділі «Ексклюзив ТСН» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6); ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19:32 на веб-сайті tsn.ua у розділі «Відео» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7); а також на офіційному каналі ТСН на відеохостингу Youtube під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд прийшов до наступного.

Позивач наводить доводи про те, що йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у дискредитації його в очах громадян, які являються глядачами каналу та підписниками сайту ТСН, та споживають інформацію, що оприлюднюється на офіційному каналі ТСН на сайті Youtube в мережі Інтернет, а також відтворюється в публікаціях на офіційному сайті ТСН. Станом на момент звернення з даним позовом до суду недостовірна негативна інформація щодо позивача відповідачами добровільно не спростована, а тому розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню становить 178 933, 33 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року (справа № 214/7462/20).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінивши зміст наданих позивачем доводів в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідачів моральної (немайнової) шкоди, суд відзначає, що саме лише посилання позивача на те, що йому було завдано таку шкоду, за відсутності при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження її розміру, не може бути достатньою підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди у визначеному ним розмірі.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що оскільки позивачем у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України не підтверджено понесення моральної шкоди, а відтак відсутні підстави для задоволення вимоги про її відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог. Відтак з відповідача-4 на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 264, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Іноземного підприємства «1+1 Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену відповідачем-4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у відеосюжеті на офіційному каналі ТСН на сайті відеохостингу Youtube в соціальній мережі Інтернет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8, та на офіційному сайті ТСН в мережі Інтернет в розділі «Ексклюзив ТСН» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10.

Зобов`язати відповідача-4 спростувати шляхом видалення інформацію, поширену відносно позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 у відеосюжеті на офіційному каналі ТСН на сайті відеохостингу Youtube в соціальній мережі Інтернет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8, та на офіційному сайті ТСН в мережі Інтернет в розділі «Ексклюзив ТСН» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач-1 Іноземне підприємство «1+1 Продакшн», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ 23389360;

відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ 23729809;

відповідач-3 ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач-4 Товариство з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ 37726069.

Суддя О.І. Якимець