Рішення

від 18.07.2024 по справі 120/2456/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 липня 2024 р. Справа № 120/2456/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.11.2023 року №43734000702.

Викладаючи обставини, якими обґрунтовують свої вимоги, позивачем викладено мотиви про безпідставність висновків контролюючого органу та зазначено про реальність господарських операцій із контрагентом ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення №43734000702 від 29.11.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки неможливо підтвердити фактичну реалізацію вирощеної культури ФОП ОСОБА_1 та можливо дійти висновку про нереальність проведення господарської операції з вирощування і реалізації сільськогосподарської культури від ФОП ОСОБА_1 на адресу ТОВ "Агропросперіс Трейд".

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №226 від 02.10.2023 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд".

За результатами проведеної перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету №602/34-00-07-06/36328597 від 06.11.2023 року /а.с. 66-79/.

Перевіркою встановлено порушення підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 "Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 ДЗ) на рахунок платника у банку", податкової декларації з ПДВ за серпень 2023 року на суму 61660 гривень.

В акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №602/34-00-07-06/36328597 від 06.11.2023 року вказано, що ФОП ОСОБА_1 не є виробником сільськогосподарської продукції, реалізованої на адресу ТОВ "Агропросперіс Трейд", оскільки у ФОП ОСОБА_1 відсутні трудові ресурси для здійснення діяльності.

29.11.2023 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення №43734000702 від 29.11.2023 року /34-35/.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 139.1.9 пунктом 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що податковим органом поставлено під сумнів та не підтверджено реальність вчинення господарських операцій у взаємовідносинах позивача із ФОП ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 01 березня 2023 року №120/1010/20-а направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції у подібних правовідносинах вказав, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

01.08.2023 року між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (покупець) укладено договір поставки №П-АР-05533-F0L6 /19-23/.

За умовами даного Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (сільськогосподарську продукцію українського походження) - пшениця 4-го класу врожаю 2023 року.

Відповідно до пункту 2.3. вказаного Договору, товар поставляється на умовах ЕХW франко-елеватор: назва елеватора Дубов`язівський елеватор (Сумська область, Конотопський район, смт. Дубов`язівка) у відповідності із правилами "Інкотермс-2020".

У акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №602/34-00-07-06/36328597 від 06.11.2023 року вказано, що посадові особи контролюючого органу не змогли підтвердити реальність проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Агропросперіс Трейд", оскільки відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

В підтвердження здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 позивачем надано до суду копії таких документів:

- договір оренди земель державної власності від 28.09.2009 року та додаткову угоду до нього від 06.09.2019, згідно з умовами яких ФОП ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 65,5077 га для ведення товарного сільськогосподарського використання /а.с. 13-18/;

- лист Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Вінницької області №02-13/1420 від 03.07.2023 року /а.с. 33/, у якому виконавчим комітетом селищної ради підтверджено вирощування позивачем у 2023 році сільськогосподарських культур на орендованих землях;

- видаткову накладну №1 від 09 серпня 2023 року, яка підтверджує передачу пшениці 4-го класу /а.с. 31/;

- платіжні інструкції №3288, №3296, які підтверджують оплату за пшеницю /а.с. 49/;

- податкову накладну №1 від 09.08.2023 року, що складена між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Агропросперіс Трейд" (покупець) /а.с. 44-45/;

- складську квитанцію на зерно №9982 відповідно до якої елеватор прийняв на зберігання пшеницю 4-го класу /а.с. 37/;

- картку аналізу зерна №20, що видана ТОВ "Дубов`язівський елеватор" /а.с. 38/;

- довідку за формою 36 (кількісно-якісний облік) /а.с. 36/, з якої прослідковується переоформлення пшениці 4-го класу на ТОВ "Агропросперіс Трейд";

- акт примання-передачі від 09.08.2023 року, відповідно до якого ТОВ "Дубов`язівський елеватор" передало пшеницю 4-го класу /а.с. 39/.

Крім того, листом від 13.12.2023 року ФОП ОСОБА_1 повідомив, що:

- для виробництва сільськогосподарської продукції має в наявності комбайн Єнісей 1200, трактор МТЗ - 1025, трактор МТ3 - 80, причеп тракторний 2 ПТС - 4, оприскувач - ОП - 2000, дискову борону ПБ - 2,2, розкидач мінеральних добрив РУМ - 0,5, плуг ПЛН-3,35, сівалку зернову СЗ-3,6, сівалку точного висіву СТВТ-12/8 Тодак, культиватор КПС - 4, ємність для води;

- для виробничого процесу матеріальні засоби закупив у слідуючих постачальників, а саме: дизельне паливо - ТОВ "ГАР НАФТА"; насіннєвий матеріал, мінеральні добрива та 33Р - ТОВ "Фірма Ерідон", запасні частини до техніки - ТОВ ВКФ "Гранд" та ТОВ "Техноторг Дон";

- для перевезення продукції залучався перевізник ФОП ОСОБА_3 .

Отже, проведені господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності, вказують на реальний рух активів, тому суд приходить до висновку, що господарська операція відбулась фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту.

Суд звертає увагу, що, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема про відсутність трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

При цьому, суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі №820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі №804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Також слід наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

В постанові від 12 січня 2023 року по справі № 640/7945/20 Верховний Суд зазначив, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 березня 2023 року у справі №821/3484/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податку (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція висловлена 07 березня 2023 року Верховним Судом в рамках справи № 810/1754/18.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 у справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі №815/4992/16.

Суд зазначає, що, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

З наведеного вище видно, що податкова інформація про порушення допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача відсутність достатньої кількості необхідних трудових ресурсів, з огляду на те, що жодного доказу суду на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед товариством (позивачем у справі).

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

За таких обставин суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №43734000702 від 29.11.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 3028,00 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №43734000702 від 29.11.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (вул. Келецька, 105, м. Вінниця, 21030, ЄДРПОУ 36328597);

Відповідач: Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65015, ЄДРПОУ 44104032).

Суддя Свентух Віталій Михайлович