Рішення

від 02.07.2024 по справі 160/27545/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року Справа № 160/27545/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого суддіНіколайчук С.В. за участі секретаря судового засіданняЕмріх Ю.П. за участі: представника позивача представник відповідача Бойко П.Ю. Бондар М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства «Петриківське лісове господарство» (вул, Зелена, 45, с. Куліші, Дніпровський район, Дніпропетровська область 51814, код ЄДРПОУ 00991611) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольска, 17а, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43145015), третя особа - Державне підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

УСТАНОВИВ:

23 жовтня 2023 року Державне підприємство «Петриківське лісове господарство» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Державне підприємство «Ліси України», у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.01.2024 року, просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0124800713 на суму 113 756,17 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0132350713 на суму 697 580,67 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0126090713 на суму 340 547,92 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0124340713 на суму 17 454,67 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0123440713 на суму 4080,00 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0123600713 на суму 6 120,00 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0122860713 на суму 4 080,00 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0122800713 на суму 4 080,00 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 15.11.2023 № 0331470713 на суму 60 322,86 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 15.11.2023 № 0331480713 на суму 206 894,84 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 15.11.2023 № 0331510713 на суму 319 396,79 грн.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 15.11.2023 № 0331490713 на суму 10 778 068,02 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що контролювальним органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт та винесені спірні податкові повідомлення рішення.

Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що посадовими органами контролюючого органу не були враховані фактичні обставини господарської діяльності платника податків.

Земельні ділянки, які знаходяться у землекористуванні ДП «Петрикіське лісове господарство» використовуються саме за цільовим призначенням для ведення діяльності на лісових землях, податкова ставка якого за лісові землі встановлена ст 277 Податкового кодексу України у розмірі не більше 0,1 % від нормативно грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Проте податковим органом були безпідставно нараховані суми земельного податку на землі застосувавши різні коефіцієнти від 0,1% до 5 відсотків.

Крім того не всі земельні ділянки, які закріплені за ДП «Петриківське лісове господарство», пройшли державну реєстрацію та мають належні документи про право користування земельною ділянкою, тому ДП «Петриківське лісове господарство» не є платником земельного податку за землю, які не пройшли державну реєстрацію.

Ухвалою від 30 жовтня 2023 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання, підготовче засідання призначив на 21 листопада 2023 року о 11:00 год.

Суд переніс розгляд справи на 07.12.2023 року, 19.12.2023 року.

Ухвалою від 19.12.2023 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 160/27545/23 на 30 днів, підготовче засідання суд переніс на 18 січня 2024 року об 11:30 год.

Суд переніс розгляд справи на 30.01.2024 року, 08.02.2024 року.

Ухвалою від 08.02.2024 року суд залучив до участі у справі № 160/27545/23 в якості третьої особи, на стороні позивача - Державне підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034, info@e-forest.gov.ua).

Суд переніс розгляд справи на 29.02.2024 року.

Ухвалою від 29 лютого 2024 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі № 160/27545/23 та розпочати розгляд справи по суті, призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні 12.03.2024 року.

Суд переніс розгляд справи на 19.03.2024 року, 02.04.2024, 23.04.2024, 14.05.2024, 28.05.2024, 30.05.2024, 13.06.2024, 27.06.2024 , 02.07.2024.

20.11.2023 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало письмовий відзив на позов, в якому відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі з таких підстав. Відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено, що на земельні ділянки, які знаходяться у землекористуванні ДП «Петриківське лісове господарство» та розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку не проведено (витяги щодо нормативної грошової оцінки на земельні ділянки з Держземкадастру підприємством до перевірки не надано) та відповідно до п.277.1 ст. 277 Податкового кодексу України, яка діяла до 01.01.2019 року, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Протягом 2017-2018 року згідно із п. 273.1 ст. 273 Податкового кодексу України податок за лісові землі справлявся як складова рентної плати, що визначається податковим законодавством, але підприємство повинно сплачувати земельний податок на нелісові землі, землекористувачем яких воно є, відповідно до п. 273.2 ст. 273 Податкового кодексу України.

На думку податкового органу, ДП «Петрикіське лісове господарство» у перевіряємому періоді декларувало земельні ділянки не в повному обсязі, чим порушило п. 273.1, 273.2 ст. 273, пп.277.1 ст. 277 та п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України та занизило земельний податок на суму у розмірі 11 383 603,97 грн.

За даними перевірки проведено розрахунок земельного податоку на нелісові землі з урахуванням ставок земельного податку на землі, по яким не проведена грошова оцінка, згідно із Рішень селищних рад за місцезнаходженням даних земельних ділянок.

Також перевіркою встановлено, що позивач несвоєчасно подавав звіти з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому ці дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340,00 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

29.11. 2023 року позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що ставка податку за лісові землі встановлена ст. 277 Податкового кодексу України у розмірі не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній республіці Крим або по області. Проте контролюючим органом були не тільки безпідставно нараховані суми земельного податку на землю, державна реєстрація речових прав на які була проведена за іншими особами, а й застосовані різні коефіцієнти від 0.1 відсотка до 5 відсотків. Також посадові особи контролювального органу не врахували, що на землі, які податковим органом визнані у якості не лісових, відсутня державна реєстрація, кадастрові номери, нормативна грошова оцінка, тому цільове призначення земель, відмінне від лісових, не підтверджено належними, достатніми та достовірними доказами.

ДП «Петриківський лісгосп» не є розпорядником грошових коштів на проведення державної реєстрації прав підприємства на земельні ділянки. Реєстрація таких прав відбувається поетапно за умови фінансування від центрального керівного органу, якому підпорядковується платник податків, грошових коштів на проведення підприємством дій з оформлення відповідних документів на державну реєстрацію майнових прав на земельні ділянки.

ДП «Петриківський лісгосп» сумлінний платник податків, діє в межах власних повноважень, що, на його думку, свідчить про відсутність вини платника податків за не проведення державної реєстрації прав на весь обсяг земельних ділянок.

07.02.2023 року представник позивача надав пояснення, що при прийняті спірних податкових повідомлень-рішень відповідач не врахував той факт, що земельні ділянки, які знаходяться у землекористуванні ДП «Петриківське лісове господарство», використовуються ним саме за цільовим призначенням для ведення діяльності на лісових землях.

Ставка податку за лісові землі встановлена статтею 277 Податкового кодексу України у розмірі не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

21.02.2024 року представник третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надав пояснення, що за статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно із п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є плановокартографічні матеріали лісовпорядкування.

На думку третьої особи, враховуючи вищенаведені норми законодавства України, планово-картографічні матеріали - це не акти чи свідоцтва на право власності чи постійного користування і Законом від 01.07.2004 № 1952-IV та ПК України останні не передбачені як такі, що підтверджують майнове право та статус платника податків

Третя особа посилається на те, що органами ДПС неодноразово акцентовано увагу на те, що у юридичних осіб, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, не виникає обов`язок із нарахування податкових зобов`язань з земельного податку та відповідно подання податкової декларації з плати за землю, про що викладено на офіційному порталі Державної податкової служби України та закріплено в наказі міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю», що містяться в матеріалах справи.

ДП «Петриківський лісгосп» користується землями державного лісового фонду, право на яке регламентоване не статтею 9 Земельного кодексу України, а пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, а отже не є постійним користувачем в розумінні Земельного кодексу України.

Відповідно до наданої позивачем інформації (копій листів до правоохоронних органів, копій витягів з ЄРДР щодо порушених кримінальних проваджень) частина лісових земельних ділянок, що надані в користування позивачу, незаконно вилучені із користування та на них третіми особами оформлені речові права, про що внесено відомості до Державного земельного кадастру.

Відповідач не прийняв до уваги зазначений факт, не здійснив перевірок щодо оподаткування вилучених ділянок незаконними власниками, тим самим допустив можливість подвійного оподаткування земельним податком спірних земельних ділянок.

Оскільки позивач не давав згоди на вилучення земельних ділянок, фактично, відповідно до закріпленого в законодавстві цільового призначення, всі земельні ділянки, які знаходяться в користування позивача, мають цільове призначення - землі лісогосподарського призначення, для ведення лісового господарства, крім тих, що були незаконно вилучені із користування ДП «Петриківський лісгосп» та відомості по яким внесені до державного земельного кадастру.

Підсумовуюче вище викладене, представник третьої особи вважає, що на спірні земельні ділянки не оформлене майнове право (право власності, право постійного користування, тощо) в порядку передбаченому Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто відсутній обов`язок із нарахування податкових зобов`язань з земельного податку, не прийнято до уваги відповідачем наявність майнових прав у третіх осіб на земельні ділянки, які були незаконно вилучені із користування позивача, та застосування до земельних ділянок лісового призначення ставки податку більшу ніж 0,1% без надання доказів щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що дає підстави вважати податкові повідомлення-рішення, винесені ГУ ДПС у Дніпропетровські й області протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ДП «Петриківське лісове господарство» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України «Про організаційну структуру управління лісовим господарством України», належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Дніпропетровським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 964 «Про припинення ДП «Петриківське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» прийнято рішення про припинення діяльності ДП «Петриківське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00991611), шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДПСП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) та утворено комісію з припинення, яка здійснює керівництво діяльністю ДП «Петриківське лісове господарство» на період до завершення процедури його припинення.

ДП «Петриківське лісове господарство» взято на податковий облік в контролюючих органах від 04.11.1991 року.

У період, який перевірявся ДП «Петриківське лісове господарство» було платником: з податку на прибуток, податку на додану вартість, земельний податок, рентна плата за спец використання лісових ресурсів, ПДФО, ЄСВ, військовий збір.

Види діяльності за КВЕД:

02.10 лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві;

02.20 лісозаготівлі;

02.30 збирання дикорослих не деревних продуктів;

02.40 надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (основний);

16.10 лісопильне та стругальне виробництво.

Основними напрямками діяльності ДП «Петриківське лісгосп» згідно із статутом є:

- проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності , створення насаджень із швидкоростучих і технічно цінних порід;

- здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, заліснення малопродуктивних земель;

- організація лісо насіннєвої справи в лісових розсадників;

- збереження та посилення захисних властивостей лісів, лісонасаджень, що виконують захисні, водоохоронні, санітарні - гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції;

- охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісо порушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства ;

- охорона лісів і захисних лісонасаджень від пожеж, здійснення протипожежних заходів, захист лісів від хвороб та шкідників;

- ведення та таксація лісосік, облік і використання лісових ресурсів.

На підставі виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області направлень на перевірку від 20.12.2022 № 5143, від 20.12.2022 № 5145, від 20.12.2022 № 5146, від 23.12.2022 № 5182, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 20.12.2022 року № 4052-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Петриківське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00991611) представниками відповідачап розпочата документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ДП «Петриківське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2017 року по теперішній час та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по теперішній час.

Наказом Головного управління ДПС у Дніпроптеровській області від 28.12.2022 року № 4289-п перенесено строки проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Петриківське лісове господарство» до дати отримання документів або забезпечення доступу до них.

Згідно із наказом Головного управління ДПС у Дніпроптеровській області від 07.03.2023 року № 1127-п «Про поновлення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Петриківське лісове господарство» та виданих направлень на перевірку поновлено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП «Петриківське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2017 року по теперішній час та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по теперішній час.

Перевірку проведено з відома та в присутності Голови комісії з ліквідації ДП «Петриківське лісове господарство» Левус Лариси Степанівни .

Перевірка проводилась з 20.12.2022 по 21.03.2023. Термін проведення перевірки було зупинено з 28.12.2022 року у зв`язку з вилученням Дніпропетровською обласною прокуратурою первинних бухгалтерських документів на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.12.2022 №4289-п.

Термін проведення перевірки було поновлено з 09.03.2023 року по 14.03.2023 року на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.03.2023 №1127-п.

Термін проведення перевірки продовжувався з 15.03.2023 року по 21.03.2023 року на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.03.2023 .№1194-п.

За результатами перевірки контролювальний орган зробив висновок про порушення:

- п.44.6, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 196 823 грн., в тому числі за: 2017 рік - 35 745 грн; 2018 рік - 78 586 грн; 2019 рік - 48 642 грн; 2020 рік - 9 677 грн; 2021 рік - 24 173 грн.

- пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПКУ та п, 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, внаслідок чого встановлено заниження чистого прибутку (доходу), шо відраховується комунальними унітарними підприємствами та об`єднаннями до держаного бюджету на суму 679 187 грн., в тому числі: 2017 рік - 121 815 грн; 2018 рік - 268 577 грн; 2019 рік - 198 297 грн; 2020 рік- 35 428 грн; 2021 рік - 55 070 грн.

- п.198,5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) підприємством неправомірно занижено податку на додану вартість всього в сумі 218 692 грн, а саме: лютий 2017 - 385 грн; травень 2017 - 543 грн; червень 2017 - 5 308 грн; липень 2017 - 3 665 грн; вересень 2017 - 530 грн; жовтень 2017 - 7 807 грн; листопад 2017 - 12 565 грн; грудень 2017 - 8 915 грн; січень 2018 - 6 900 грн; лютий 2018 - 4 997 грн; березень 2018 - 2 460 грн; квітень 2018 - 10 325 грн; травень 2018 - 11 913 грн; червень 2018 - 7 936 грн; липень 2018 - 7 049 грн; серпень 2018 - 3 248 грн; вересень 2018 - 5 795 грн; жовтень 2018 - 9 194 грн; листопад 2018 - 7 378 грн; грудень 2018 - 10 122 грн; січень 2019 - б 300 грн; лютий 2019 - 548 грн; березень 2019 - 8 067 грн; квітень 2019 - 12 109 грн.; травень 2019 - 9 548 грн.; червень 2019 - 4 114 грн.; липень 2019 - 3 434 грн; серпень 2019 - 2 763 грн; вересень 2019-4 479 грн; жовтень 2019 - 967 грн; листопад 2019- 1 197 грн; грудень 2019 - 521 грн; січень 2020 - 1 252 грн; червень 2020 - 6 008 грн; серпень 2020 - 3 167 грн; листопад 2020 - 325 грн; лютий 2021 - 335 грн; березень 2021 - 851 грн; квітень 2021 - 8 858 грн; листопад 2021 - 6 052 грн; грудень 2021-10 762 грн;

- п.273,1 ст. 273, п.277.1. ст.277, п.286.1, п.286.2 ст.286, п.287.1, п.287,.3 ст.287 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено річну суму податкових зобов`язань з плати за землю на загальну суму 11 383 603,97 грн, в т.ч.: 2017рік - 510 112.82 грн; 2018 рік-1 024 522,18 грн; 2019 рік -3 255 266,71 грн; 2020 рік - 3 477 945,20 грн; 2021 рік - 3 115 757,06 грн;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не своєчасно зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, загальною сумою ПДВ 35 900,93 грн. та незареєстровані накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, загальною сумою ПДВ 11 989,25 грн;

- пп. 49.18.3, п.49.18, ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подані податкові декларації з податку на прибуток, податкові декларації з плати за землю. Відповідальність платника за неподання звітності передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України;

- пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України «Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233, в результаті чого встановлено не подання Звітів про суми податкових пільг за 3 податкові періоди, а саме: шість місяців 2019, дев`ять місяців 2019, дванадцять місяців 2019. Відповідальність платника за не подання звітності передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України;

- п. 1, 2 ст. З Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме: проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документу.

- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.54.2 ст.54, пп.14.1.180 пункту 14.1. статті 14, п.п. 168.1.1, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині неповної та несвоєчасної сплата податку на доходи фізичних осіб. Нараховане, але не перераховане узгоджене податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 113 906,16 грн;

- пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164,5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням п.п. «а» та «е» Податкового кодексу України. Донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 288032.85 грн;

- п.п.1.4 п.161 підрозд. 10 розд. XX, пп.16.1.4 п.16.1, п.п. 168.1.1, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п. 176.2 ст.17б Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати військового збору;

- пп.1.4, 1.6 п. 16і підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України пп. 164.2,17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням п.п. «а» та «е» Податкового кодексу України. Донараховано військового збору у сумі 24002,74 грн.

- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.54.2 ст.54, пп.14.1.180 пункту 14.1. статті 1.4, п.п. 168.1.1, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині неповної та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб. Нараховане, але не перераховане узгоджене податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 113906,16 грн;

- пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням п.п. «а» та «е» Податкового кодексу України. Донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 288032.85 грн;

- п.п.1.4 п.161 підрозд. 10 розд. XX, пп.16.1.4 п.16.1, п.п. 168.1.1, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати військового збору;

- пп.1.4, 1.6 п. 16і підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010, пп. 164.2.17 п, 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням п.п. «а» та «е» Податкового кодексу України. Донараховано військового збору у сумі 24002,74 грн.

За результатами перевірки складений акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Петриківське лісове господарство» від 28.03.2023 року № 1205/04-36-17-13/00991611.

12.05.2023 року позивач подав заперечення на акт документальної позапланової перевірки, за результатами розгляду яких Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначило, що висновки акту перевірки від 28.03.2023 року № 1205/04-36-07-13/00991611 є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі висновків акта перевірки Головне управління ДПС в Дніпропетровській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 02.06.2023 року №0124800713, №0132340713, №0124840713, №0126740713, №0126810713, №0132350713, №0126090713, №0124340713, №0123440713, №0123600713, №0122860713, №0122800713, №0132300713, №0132260713, №0132280713, від 02.06.2023р. №01323207.

Не погоджуючись з прийнятими податковим органом податковими повідомленням рішення, ДП «Петриківське лісове господарство» подало скаргу про визнання цих рішень протиправними та скасування їх в повному обсязі;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 02.06.2023р. №01323207 в частині нарахування штрафних санкцій за грудень 2021 року у сумі 67960,68 грн.

За результатами розгляду скарги Держана податкова служба України, керуючись главою 4 Податкового кодексу України, приймає рішення від 21.09.2023 року за №28030/6/99-00-06-01-01-06, яким скасовує податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0132340713 у частині нарахування земельного податку у сумі 4 671,08 грн та застосування штрафу у сумі 1 167,77 грн, № 0124840713 у частині нарахування земельного податку у сумі 116 025,99 грн та застосування штрафу у сумі 29 006,50 грн, № 0126740713 у частині нарахування земельного податку у сумі 13 752,67 грн та застосування штрафу у сумі 3 438,17 грн, № 0126810713 у частині нарахування земельного податку у сумі 13 929,95 грн та застосування штрафу у сумі 3 482,49 грн, в іншій частині ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0132340713, № 0124840713, № 0126740713, № 0126810713 та ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0124800713, № 0132350713, № 0126090713, № 0124340713, № 0123440713, № 0123600713, № 0122860713, № 0122800713, № 0132260713, № 0132280713, № 0132300713, № 0132310713, № 0132320713 залишає без змін, а скаргу - частково задовольняє.

Відповідно до пункту 56.10, підпункту 56.17.3 пункту 56.17 і пункту 56.18 Податкового кодексу України, рішення Державної податкової служби України, прийняте за розглядом скарги, та ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 №№ 0132320713, 0122800713, 0122860713, 0123440713, 0123600713, 0124340713, 0124800713, 0126090713, 0132260713, 0132280713, 0132300713, 0132340713, 0132350713, 0124840713, 0126740713, 0126810713 0132310713, з урахуванням цього рішення, не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному чинним законодавством України.

03.01.2024 року через електронну пошту позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 15.11.2023 року № 0331490713, № 0331510713, № 0331470713, № 03331480713, які були прийняті відповідачем за результатами розгляду на підставі рішення Державної податкової служби України від 21.09.2023 року за № 28030/6/99-00-06-01-01-06.

Не погоджуюсь з податковими повідомленнями-рішеннями від 02.06.2023 № 0124800713, № 0132350713, № 0126090713, № 0124340713, № 0123440713, № 0123600713, № 0122860713, № 0122800713 та від 15.11.2023 року № 0331470713, № 0331480713, № 0331510713, № 0331490713 про донарахування сум земельного податку та штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі -ПК України).

Згідно із п.п.14.1.72. п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із п.269.1 ст.269 ПК України платниками плати за землю є: 269.1.1. платники земельного податку: 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до ст. 271 пп. 271.1 податкового кодексу України базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту; 271.2. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 286.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до п. 287.1 -287.3 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Нарахування сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної у встановленому порядку.

З огляду на викладене, у розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України лісова ділянка -ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі; лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами ; земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено поняття та склад земель лісогосподарського призначення. Так до земель лісогосподарського призначення належать лісовіземлі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст.17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до статті 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Статтею 47 Лісового кодексу України встановлено, що лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Згідно зі статтею 48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об?єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно із пунктом 5розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення, тому при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово- картографічні матеріали лісовпорядкування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що до 01.01.2022 року (до входження до складу ДП «Петриківське лісове господарство» лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство») площа державного лісового фонду ДП «Петриківське лісове господарство» (до перейменування в 2019 році - ДП «Дніпродзержинське лісове господарство») станом на 01.01.2017, 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 та 01.01.2021 років складала 16 067,2 га, з яких лише на 594,9815 га були отримані Державні акти на право постійного користування земельними ділянками (Криничанський район, Аульська сільська рада).

Рештою земель державного лісового фонду ДП «Петриківське лісове господарство» користувалося на підставі вищевказаного п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Основний обсяг робіт по отриманню правовстановлюючих документів на земельні ділянки державного лісового фонду ДП «Петриківське лісове господарство» проводився у кінці 2021 року.

Об`єм земель державного лісового фонду ДП «Петриківське лісове господарство» - 16 572,2002 га, які станом на 01.01.2023 використовувались згідно із п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, планується до проведення робіт з інвентаризації земель, складання проекту землеустрою, з метою подальшого оформлення речових прав на земельні ділянки.

Таку ж відповідь позивач надав листом від 09.03.2023 року № 19 податковому органу під час перевірки на запит № 1 від 09.03.2023 року.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014р. у справі №6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі №21-570а14, саме планово - картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являються основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами. Вказані висновки також застосовано і у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 року у справі №911/3685/17.

Враховуючи, що загальна площа ДП «Петриківське лісове господарство» згідно із планово - картографічними матеріалами на наказами власника станом на 01.01.2017, 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 та 01.01.2021 років, станом на 01.01.2023 року складала 16 572,2002 га, то доводи представника позивача стосовно того, що ДП «Петриківський лісгосп» не є платником земельного податку за увесь об`єм земель, які не пройшли державну реєстрацію, оскільки вона не оформлена належним чином, не приймаються судом.

Стосовно тверджень позивача, що контролюючим органом нараховані податкові зобов`язання зі сплати земельного податку та штрафні санкції за землі , на які оформлені права третіх осіб, як власників/користувачів на підстав даних Державного земельного кадастру, суд встановив таке.

З матеріалів справи видно, що ДП «Петриківське лісове господарство» зверталось до Петриківського відділу Новомосковської місцевої прокуратури та до Петриківського відділення поліції Новомосковського відділу поліції ГКНП в Дніпропетровській області відносно того, що за даними Публічної кадастрової карти України налічується ряд земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери державної, комунальної та приватної власності, які згідно із матеріалів лісовпорядкування ДП «Петриківське лісове господарство» розташовані на землях державного лісового фонду ДП «Петриківське лісове господарство». Жодних погоджень щодо використання та відчудження зазначених у зверненні земельних ділянок ДП «Петриківський лісгосп» за період з вересня 2013 року і по теперішній час не надавалось, тому, на думку позивача, призначення вищевказаних кадастрових номерів земельних ділянок незаконним.

Відповідно до наданої позивачем інформації (копій листів до правоохоронних органів, копій витягів з ЄРДР щодо порушених кримінальних проваджень) частина лісових земельних ділянок, що надані в користування позивачу, незаконно вилучені із користування та на них третіми особами оформлені речові права, про що внесено відомості до Державного земельного кадастру.

Так 25.02.2020 року органом досудового розслідування відділення поліції №10 Дніпровського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження, про що відомості внесені до ЄРДР за №42020041500000018.

В зазначеному кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування незаконного вилучення 84 земельних ділянок з користування ДП «Петриківське лісове господарство» загальною площею понад 53 га, що знаходяться на території Єлизаветівської, Шульгівської, Іванівської сільських рад. Робота позивача щодо повернення зазначених земельних ділянок в користування ДП «Петриківське лісове господарство» ведеться з 2017 року шляхом звернень до правоохоронних органів з відповідною інформацією.

На підтвердження вищенаведеного, під час судового розгляду справи позивач надав відомості ДЗК, що частина земельних ділянок, які передані позивачу у користування, на момент проведення перевірки належали третім особам на праві власності.

Так в ході судового розгляду справи знайшов підтвердження той факт, що земельні ділянки з кадастровим номером: 1222055300:02:010:0007, 1225683600:01:126:0023, 1225683600:01:126:0023, 1222055300:02:010:0008, 1223781400:02:003:0365, 1223756800:02:012:0512, 1210400000:01:016:0157, 1225683600:01:126:0012, що входили до складу земель державного лісового фонду ДП «Петриківське лісове господарство» та відносяться до земель лісогосподарського призначення, на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень знаходяться в приватній власності третіх осіб.

Під час судового розгляду справи також встановлено, що Державним підприємством «Петриківське лісове господарство» не погоджувалися межі цих земельних ділянок при оформленні документів щодо надання її у власність третім особам, не погоджувалася технічна документація із землеустрою, не надавалося узгодження на передачу вказаних земельних ділянок у постійне або інше користування до садових товариств та довгострокове користування лісами, чи іншим третім особам.

З урахуванням вище наведеного, суд вважає, що відповідач не прийняв до уваги зазначений факт, не здійсненив перевірку щодо оподаткування цих земельних ділянок новими власниками, тим самим допустив можливість подвійного оподаткування земельним податком спірних земельних ділянок.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що в ході перевірки йому такі обставини не були відомі, а позивачем не надавались відповідні документи, тому правомірно не були враховані перевіряючими в акті перевірки.

Такі доводи відповідача спростовуються аудиторським висновком, проведеним в 2019р.-2020р. Східним офісом Держаудитслужби стосовно господарської діяльності ДП «Петриківське лісове господарство» відповідно до статті З Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (зі змінами та доповненнями), підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, порядку проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб`єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 252 (далі - Порядок № 252) та п. 4.13 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2019 року.

В аудиторському звіті №07-20/01 від 11.02.2020 року представлено результати державного фінансового аудиту фінансово-господарської діяльності ДП «Петриківський лісгосп» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

У звіті встановлено, що у період з 01.01.2016 по 30.06.2019 з дотриманням норм земельного Законодавства з державного лісового фонду ДП «Петриківський лісгосп було виведено 0,44 га для обслуговування приватизованих будинків працівників та пенсіонерів підприємства. Але вказана кількість незначна, тому співвідношення не змінилося - із загальної площі земель державного лісовою фонду підприємства 16067,24 га, площа на яку зареєстроано державні акти на право постійного користування земельною ділянкою з присвоєнням кадастрових номерів - 594,9815 га, тобто відсоток забезпеченості зареєстрованими державними актами на право постійного користування земельною ділянкою залишився 3,7 % від загальної площі земель державного лісового фонду підприємства.

В загальному висновку аудит звіту вказано таке: без погодження з ДП «Петриківський лісгосп» та дозволу Держлісагенства України, за рішеннями місцевих органів влади, на землях лісового фонду проведено реєстрацію земельних ділянок (повністю та частково) з присвоєнням кадастрових номерів на право постійного користування сторонніми юридичними та фізичними особами у 84 випадках (розрахунково понад 53 га).

Про вищенаведений висновок аудиту позивач зазначав під час надання заперечень на акт перевірки від 28.03.2023 року № 1205/04-36-17-13/00991611 та під час судового розгляду справи по суті.

Іншим спірним питанням, що належить вирішити у цій справі, є визначення розміру ставки податку та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, належних позивачу(0,1 відсоток чи не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків), яка має враховуватись як база оподаткування при визначенні позивачеві податку за землю у період з 2017 по 2023 рік включно.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначено Законом України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель»(далі - Закон № 1378).

На підставі статті 13 Закону №1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку.

Згідно із статті 18 Закону №1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до статті 15 Закону №1378 підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 20 Закону №1378 визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що нормативно-грошова оцінка земельних ділянок є чинною до проведення наступної нормативно-грошової оцінки.

Відповідно до пп. 273.1-273.2 ст. 273 Податкового кодексу України податок за лісові землі складається із земельного податку та рентної плати, що визначається податковим законодавством.

Ставки податку за один гектар нелісових земель, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюються відповідно до статті 274 цього Кодексу.

Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (ст. 277 Податкового кодексу України).

Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42., п. 14.1 ст. 14 податкового кодексу України).

Статтею 289 податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Податковий орган вважає, що нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, якими користується позивач, він не провів, а враховуючи, що в загальному об`ємі земель, належних позивачу, є не лише землі лісогосподарського призначення, а й інші землі, що видно з картографічних даних, то підлягають застосуванню норми п.2771. ст.277 Податкового кодексу України, відповідно до яких ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Як слідує з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, останнім при прийняті спірних податкових повідомлень-рішень застосовані різні ставки податку на землю (0,1 %, 0,5 %, 0,65 %, 3%, 5%) відповідно до поділу земель за цільовим призначенням та на підставі відповідних рішень місцевих органів самоврядування про встановлення ставок земельного податку на відповідній території.

Суд зазначає, що належним джерелом даних про нормативно грошову оцінку земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або відомості з Державного земельного кадастру про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

Отже, відповідач для визначення позивачу земельного податку, мав отримати витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки або ж відомості з Державного земельного кадастру про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

Суд враховує практику Верховного Суду, який у постанові від 21.01.2021 року у справі №160/2185/20 вказав, що витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

У цій справі Верховний Суд також вказав, що для реалізації контролюючим органом повноважень щодо адмініструванням земельного податку законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних функцій, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів. Витяг з технічної документації про грошову оцінку землі складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради. З моментом набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки пов`язується можливість застосування самої нормативної грошової оцінки.

Судом установлено, що у розпорядженні відповідача на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (на відповідний рік).

Відповідач не надав доказів того, що податкові органи зверталися до органів Держгеокадастру із запитом про надання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, необхідного для обчислення і справляння земельного податку за цю земельну ділянку.

На підтвердження ставки земельного податку, застосованого відповідачем в оскаржуваних рішеннях, останній надав рішення міських та сільських рад про встановлення відповідних розмірів земельного податку на їхтериторіях.

Проте позивач надав суду докази того, що відсотки земельного податку, застосовані податковим органом, суперечать встановленим відсоткам сільськими радами у цих рішеннях (наявні у справі).

Наведене доводить, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження правильності визначення бази оподаткування нормативної грошової оцінки земельної ділянки; не надав доказів на підтвердження відомостей про земельну ділянку, про її розмір, правовий режим, категорію та цільове призначення, коефіцієнти індексації, що підлягали застосуванню залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок, як це передбачено статтею пп.14.1.42 п.14.1 ст.14, п.289.1 ст.289 ПК України.

Згідно із частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.1 ст. 2 КАС УКраїни).

Зважаючи на викладене, оскаржені рішення не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України.

З урахуванням вищенаведеного, суд зробив висновок, що земельний податок за 2017-2021 роки нарахований позивачу всупереч вимогам пункту 286.1 статті 286, статті 289 ПК України, у зв`язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення від 02.06.2023 № 0124800713, № 0132350713, № 0126090713, № 0124340713, № 0123440713, № 0123600713, № 0122860713, № 0122800713 та від 15.11.2023 року № 0331470713, № 0331480713, № 0331510713, № 0331490713 є протиправними.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок про задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при до суду сплачено судовий збір у сумі 26840,00 грн що підтверджується матеріалами справи. ВІдтак сплачений позивачем судовий збір за подання цього позову до суду підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Стосовно стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивач надав до суду копію ордеру серії АЕ № 1274914, копію договору № 14/02-04/2024-з від 02.04.2024 року, копію кошторису адвокатських послуг (участь в судових засіданнях) до договору № 14/02-04/2024-з від 02.04.2024 року 1 послуга 10 000,00 грн в суді першої інстанції без обмеження їх кількості та часу, 1 послуга 10 000,00 грн без обмеження по їх кількості та часу, копію договору про надання правничої допомоги від 18.01.2024 року, кошторис до договору від 18.01.2024 року додаток 1 - участь у судових засіданнях 35000,00 грн, кошторис до договору від 18.01.2024 року додаток 2 - складання та подання всіх необхідних процесуальних документів, участь в судових засіданнях в адміністративні справі № 160/27520/23, 160/27545/23, 160/27546/23 - 35000,00 грн, копія договору про надання правничої допомоги № 274 від 20.11.2023 року , копію додаткової угоди № 1 до договору від 20.11.2023 року № 274 про надання правничої допомоги від 27.12.2023 року, копія акта № 1 приймання -передачі наданих послуг за договором від 20.11.2023 року № 274 де вартість послуг 11000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що ця справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності, відповідно до вимог пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.

Враховуючи, що на підставі досліджених матеріалів даної справи суд зробив висновок, що відповідач 2 є бюджетними установами та фінансується за рахунок Державного бюджету України, та з урахуванням воєнного стану в країні, стягнення витрат на правничу допомогу буде становити надмірний тягар для відповідачів, порушуючи принцип пропорційності, тому в цьому випадку судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню та стягненню з відповідача у розмірі 20000,00 грн, оскільки така вартість наданих адвокатом послуг є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З огляду на викладене, суд зробив висновок про часткового задоволення заяви представника заявника про розподіл судових витрат у розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державного підприємства «Петриківське лісове господарство» (вул, Зелена, 45, с. Куліші, Дніпровський район, Дніпропетровська область 51814, код ЄДРПОУ 00991611) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольска, 17а, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43145015), третя особа - Державне підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0124800713 на суму 113 756,17 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0132350713 на суму 697 580,67 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0126090713 на суму 340 547,92 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0124340713 на суму 17 454,67 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0123440713 на суму 4080,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0123600713 на суму 6 120,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0122860713 на суму 4 080,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2023 № 0122800713 на суму 4 080,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 15.11.2023 № 0331470713 на суму 60 322,86 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 15.11.2023 № 0331480713 на суму 206 894,84 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 15.11.2023 № 0331510713 на суму 319 396,79 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 15.11.2023 № 0331490713 на суму 10 778 068,02 грн.

Стягнути на користь Державного підприємства «Петриківське лісове господарство» (вул, Зелена, 45, с. Куліші, Дніпровський район, Дніпропетровська область 51814, код ЄДРПОУ 00991611) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 44118658) документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26 840,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Державного підприємства «Петриківське лісове господарство» (вул, Зелена, 45, с. Куліші, Дніпровський район, Дніпропетровська область 51814, код ЄДРПОУ 00991611) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень. В іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 18 липня 2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук