Рішення

від 17.07.2024 по справі 160/15260/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 рокуСправа №160/15260/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фронду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фронду України у Волинській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02.04.2024 року № 046350015725 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 ОСОБА_1 , згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15).

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до вкладишу трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.02.1995 р.: з 01.02.1995 р. по 26.07.1995 р., з 22.08.1995 р. по 22.08.1995 р., з 18.09.1995 р. по 31.12.1998 р. та до пільгового стажу роботи по Списку № 2 у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта ЗахідноДонбаська) з 21.08.1997 по 02.09.1998 машиністом конвеєру, з 03.09.1998 по 12.11.1998 учнем гірничого по виборці породи, з 13.11.1998 по 31.12.2021 гірником поверхні з вибірки породи, у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» з 01.01.2022 по 26.03.2024 гірником поверхні з вибірки породи.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 26.03.2024 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що після досягнення 50 річного віку позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з метою призначення пенсії за віком по списку № 2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02.04.2024 року № 046350015725 було відмовлено в призначенні пенсії з причини недосягнення пенсійного віку, а саме 55 років та відсутності пільгового стажу роботи за Списком 2. Позивачка уважає, що відповідач протиправно не зарахування до її страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та до пільгового стажу періоди роботи відповідно до довідок ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Тернівське» № 193 від 29.02.2024 р. та «ДТЕК Павлоградвугілля» ВАСП «Шахтоуаравління Дніпровське» № 196 від 18.03.2024 р., а також не враховано рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

28 червня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що відповідно до частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах Працівникам, які не мають такого стажу роботи з шкідливими й важкими умовами праці, але мають не менш як половину стажу на таких роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, зазначеного абзацом першим частини 1 статті 26 Закону, жінкам на один рік за кожні 2 роки такої роботи. страховий стаж позивача складає 28 років 00 місяців 00 днів. Пільговий стаж роботи за Списком № 2 не підтверджений в установленому порядку. До страхового стажу не зараховано перiоди роботи, які вiдображенi у вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки вкладиш без трудової книжки не є дійсним. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно пільгових довідок ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля ВСП Шахтоуправління Тернівське № 193 від 29.02.24 та ДТЕК Павлоградвугілля ВСП Шахтоуправління Дніпровське № 196 від 18.03.2024, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яку позивач не надала. Враховуючи вище зазначене, відповідачем прийняте рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

12 липня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що на час звернення за призначенням пенсії 26.03.2024 року ОСОБА_1 досягла повних 50 роки та не досягла пенсійного віку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (55 роки). Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) обрахованого по 31.12.2023, страховий стаж Позивача складає 28 років, пільговий стаж за Списком № 2 у встановленому порядку не підтверджено. До пільгового стажу Позивача не зараховано періоди роботи в ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Західно-Донбаська) з 21.08.1997 по 02.09.1998, з 03.09.1998 по 12.11.1998, з 13.11.1998 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 26.03.2024 на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 29.02.2024 № 193 та від 18.03.2024 № 196, що видані ВСП Шахтоуправління Тернівське ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яку Позивач до заяви про призначення пенсії не надала. Оскільки вкладиш без трудової книжки не дійсний, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу Позивача періодів роботи з 01.02.1995 по 26.07.1995, з 22.08.1995 по 22.08.1995, з 18.09.1995 по 31.12.1998 на підставі записів вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.02.1995. З огляду на вищезазначене, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування Позивач набуде право на призначення пенсії на пільгових умова при досягненні 55 років при умові підтвердження пільгового стажу.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.03.2024 року звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зазначена заява позивачки за принципом екстериторіальності відповідно до абз. 14 п.4.2 Порядку №22-1 розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 046350015725 від 02.04.2024 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. На обґрунтування рішення зазначено, що до страхового стажу не зараховано перiоди роботи, які вiдображенi у вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки вкладиш без трудової книжки не є дійсним. До пільгового стажу Позивачки не зараховано періоди роботи в ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Західно- Донбаська) з 21.08.1997 по 02.09.1998, з 03.09.1998 по 12.11.1998, з 13.11.1998 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 26.03.2024 на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 29.02.2024 № 193 та від 18.03.2024 № 196, що видані ВСП Шахтоуправління Тернівське ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яку Позивач до заяви про призначення пенсії не надала.

Не погоджуючись із таким рішення пенсійного органу, позивач і звернулась до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Крім того, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам

Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788 з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.

Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи встановлено, що на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26 березня 2024 року вона досягла понад 50-річного віку, та мала стаж роботи понад 20 років.

Суд наголошує, що відповідно до п. «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, жінки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за умови досягнення ними 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота,

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26 березня 2024 року, досягла необхідного віку (50 років згідно п. «б» ст. 13 Закону № 1788), який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, що свідчить про протиправність висновків відповідача про недосягнення позивачкою відповідного віку.

Вирішуючи питання незарахування стажу роботи позивачки через відсутність трудової книжки, суд виходить з такого.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Судом встановлено, що позивачці не зараховано періоди роботи в ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Західно-Донбаська) з 21.08.1997 по 02.09.1998, з 03.09.1998 по 12.11.1998, з 13.11.1998 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 26.03.2024 до пільгового стажу за списком № 2, а також до страхового стажу періоди роботи з 01.02.1995 по 26.07.1995, з 22.08.1995 по 22.08.1995, з 18.09.1995 по 31.12.1998 оскільки ці перiоди роботи вiдображенi у вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_1 , а вкладиш без трудової книжки не є дійсним

Суд, зауважує, що відповідачем не заперечувалось трудова діяльність позивачки в ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Західно-Донбаська) з 21.08.1997 по 02.09.1998, з 03.09.1998 по 12.11.1998, з 13.11.1998 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 26.03.2024, проте вказаний період не зарахований до пільгового стажу.

Так, відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно пункту 2.1 Інструкції № 58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 58, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Пунктом 1.2 Інструкції 58 про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд, провівши системний аналіз наведених вище положень законодавства, зауважує, що основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Дослідивши долучену до матеріалів справи копію зазначеного вкладиша до трудової книжки, суд встановив, що наявний перший запис, яким позивачка прийнята дояркою до КАП «Павлоградський» та другим записом звільнено 26.07.1995 за власним бажанням.

У подальшому всі записи про трудову діяльність позивачки вносились саме у вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки такий вкладиш оформлено при прийнятті позивача на роботу вперше.

Вказаний документ містить записи про трудову діяльність позивача, скріплені печатками роботодавців, у хронологічному порядку з посиланням на первинні документи.

Суд звертає увагу, що відомості про трудову діяльність позивача, у вкладиші до трудової книжки заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників".

Зважаючи на те, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця, а у позивача відсутній обов`язок нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки та внесення записів до неї, суд дійшов висновку, що наданий позивачу вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_1 має бути розглянутий пенсійним органом для зарахування до страхового стажу періоду її роботи.

Крім того, пільговий стаж позивачки з 21.08.1997 по 02.09.1998, з 03.09.1998 по 12.11.1998, з 13.11.1998 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 26.03.2024, підтверджений довідками Підприємств про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 29.02.2024 № 193 та від 18.03.2024 № 196, що видані ВСП Шахтоуправління Тернівське ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля ( том 2 а.с. 232-244).

Пільгові довідки видані на підставі особистої карки форми Т-2, наказів керівника підприємства, особових рахунків про заробітну плату, довідника ЕТКС, наказів про атестацію робочого місця. Відомості зазначені в пільгових довідках повністю співпадають с відомостями зазначені у вкладиші до трудової книжки.

Крім того, як вбачається з виписки з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) за період 1999 по 2023 роки має спеціальний стаж за кодом ЗП3013Б1. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) вбачається ЄДРПОУ, що у спірні періоди позивачка працювала у роботодавця за кодом ЄДРПОУ 00178353, що відповідно до відомостей про страхувальника відповідає ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", та у роботодавця за кодом ЄДРПОУ 05481688, що відповідно до відомостей про страхувальника відповідає ШАХТА "ЗАХІДНО-ДОНБАСЬКА" ДЕРЖАВНЕ ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО.

Отже, період роботи позивачки на вищевказаних підприємства на відвідних посадах з 21.08.1997 по 02.09.1998, з 03.09.1998 по 12.11.1998, з 13.11.1998 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 26.03.2024 підтверджується наявними у матеріалах справи документами та підлягає зарахування до пільгового стажу за Списком № 2.

Враховуючи наведе вище та з урахування висновків суду викладених у цьому рішенні, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02.04.2024 року № 046350015725 про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідного віку та відповідного стажу позивачки є протиправним та підлягає скасуванню, а спірні періоди роботи підлягають зарахування до загального та пільгового стажу позивачки, саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

У той же час, вимога позивачки про призначення пенсії не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено ГУ ПФУ у Волинській області, оскільки вказаний суб`єкт владних повноважень останнім розглядав надані позивачем документи і саме він має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку № 22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно зарахування стажу та розгляду заяви про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 340/9245/21, від 08 березня 2023 у справі № 160/11878/22, від 05 квітня 2023 року у справі 160/11235/22, від 05 квітня 2023 року у справі 340/3832/22.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн (том. а.с. 16).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в сумі 968,96 грн., оскільки основна вимога позивача задоволена.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 242- 246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02.04.2024 року № 046350015725 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до вкладишу трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.02.1995 р.: з 01.02.1995 р. по 26.07.1995 р., з 22.08.1995 р. по 22.08.1995 р., з 18.09.1995 р. по 31.12.1998 р. та до пільгового стажу роботи по Списку № 2 у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта ЗахідноДонбаська) з 21.08.1997 по 02.09.1998 машиністом конвеєру, з 03.09.1998 по 12.11.1998 учнем гірничого по виборці породи, з 13.11.1998 по 31.12.2021 гірником поверхні з вибірки породи, у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» з 01.01.2022 по 26.03.2024 гірником поверхні з вибірки породи.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 березня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 р. № 213-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ЄДРПОУ-13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев