Рішення

від 18.07.2024 по справі 420/26767/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26767/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСКО-ІМПОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАСКО-ІМПОРТ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500410/2023/000032/2 від 06.09.2023 р.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000068 від 06.09.2023 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.11.2019 року між ТОВ «ВАСКО-ІМПОРТ» та фірмою «OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD» укладено Контракт №07/11/19 р. на поставку продукції.

До Контракту сторонами було укладено додаткову угоду №1 та підписано специфікації. Відповідно до п.1.1. Контракту Продавець зобов`язується постачати будівельні матеріали та сировину, в подальшому товари, в асортименті. Відповідно до п.1.4. Контракту кількість, асортимент, ціна Товару та фрахт до порту вивантаження погоджується в специфікаціях на кожну поставку. Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах CFR Херсон (Україна) «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Відповідно до умов CFR Херсон (Україна) «Інкотермс» в редакції 2010 року Продавець товару повинен включити до контрактної ціни товару вартість товару, вартість експортного митного оформлення товару та вартість доставки до порту «Херсон» без вартості розвантаження товару.

У вересні 2023 р. відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від фірми «OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD» товари - будівельні матеріали, відповідно до Інвойсу EFI2023000000076 від 12.08.2023 р., загальною вартістю 135102,50 доларів США.

З метою декларування вказаного товару позивачем 05.09.2023 р. було подано митну декларацію №UA500410002031U0, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару в графі 12 вказаної ВМД та на підтвердження вартості товару позивачем надано митниці повний перелік документів, передбачений ст.53 МК України.

Проте, 06.09.2023 р. відповідачем прийнято рішення №UA500410/2023/000032/2, яким скориговано митну вартість товару на рівні 0,1950 USD за кг/нетто та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000068, з якими позивач не погоджується, оскільки вважає, що вказані рішення прийняті з порушенням вимог ст.ст. 53-55 МК України, та спростовуються наданими позивачем документами, необхідними для документального підтвердження митної вартості товару, зазначеної у Контракті.

Ухвалою від 09.10.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 25.10.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

24.10.2023 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив таке.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №23UA500410002031U0 від 05.09.2023, відповідно до якої за умовами поставки CIF на митну територію України надійшов товар ТОВ «ВАСКО-ІМПОРТ».

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №23UA500410002031U0 від 05.09.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №23UA500410002031U0 від 05.09.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500410/2023/000032/2 від 06.09.2023.

Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності, ознаки підробки та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості

06.09.2023 декларантом надано e-Fatura № PZF2023000000065 від 20.08.2023 на фрахт судна, e-Fatura № CI82023000008112 від 03.08.2023 від виробника до іноземного продавця та лист щодо відсутності інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Таким чином, розбіжності позивачем усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №23UA500410002031U0 від 05.09.2023 містились розбіжності, ознаки підробки та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 07.11.2019 року між ТОВ «ВАСКО-ІМПОРТ» та фірмою «OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD» укладено Контракт №07/11/19 на поставку продукції (а.с. 31-32).

До Контракту сторонами було укладено додаткову угоду №1 та підписано специфікації.

Відповідно до п.1.1. Контракту Продавець зобов`язується постачати будівельні матеріали та сировину, в подальшому товари, в асортименті.

Згідно п.1.4. Контракту кількість, асортимент, ціна Товару та фрахт до порту вивантаження погоджується в специфікаціях на кожну поставку.

Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах CFR Херсон (Україна) «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Відповідно до умов CFR Херсон (Україна) «Інкотермс» в редакції 2010 року Продавець товару повинен включити до контрактної ціни товару вартість товару, вартість експортного митного оформлення товару та вартість доставки до порту «Херсон» без вартості розвантаження товару.

05.09.2023 року декларантом позивача на підставі Контракту №07/11/19 від 07.11.2019 року подано до відповідача митну декларацію №23UA500410002031U0 з метою митного оформлення імпортованого товару за Контрактом (а.с. 16-18).

У графі 31 Митної декларації вказаний опис товару 1: Портландцемент білий CIMSA WHITE PORTLAND CEMENT (EN 197-1) CEM I 52.5R розфасований в 270 біг-бегів по 1000 кг у кожному; 226 без піддонних поліетиленових пакетів (по 62 мішки вагою 25 кг у кожному). Всього: 496 місць та 620300 кг нетто. Торгівельна марка: CIMSA CIMENTO SAN. VE TIC. A.S. Виробник: CIMSA CIMENTO SAN. VE TIC. A.S. Країна виробництва: TR

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною контракту.

Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи:

Пакувальний лист (Packing list) EFI2023000000076 від 12.08.2023

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) EFI2023000000076 від 12.08.2023

Коносамент (Bill of lading) 1 від 19.08.2023

Вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) б/н від 19.08.2023

Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) T 0704951 від 14.08.2023

Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) EFI2023000000076 від 12.08.2023

Загальна декларація прибуття 23UA141000923376Z8 від 26.08.2023

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 07/11/19 від 07.11.2019

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) СПЕЦИФІКАЦІЯ № 82 від 12.08.2023

Договір про надання послуг митного брокера 01/21112022 від 21.11.2022

Інші некласифіковані документи CERTIFICATE OF CONSTANCY №178 від 08.01.2018

Інші некласифіковані документи Декларація на продукцію № CIM- від 08.11.2018

Копія митної декларації країни відправлення 23411800EX00001292 від 12.08.2023.

Митним органом було зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) калькуляцію транспортних витрат; 6) документи, що підтверджують факт страхування вантажу; 7) експертні висновки, що підтверджують вартісні характеристики товарів; 8) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 9) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

06.09.2023 декларантом надано e-Fatura №PZF2023000000065 від 20.08.2023 на фрахт судна, e-Fatura №082023000008112 від 03.08.2023 від виробника до іноземного продавця та лист щодо відсутності інших документів для підтвердження митної вартості товару.

06.09.2023 року Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500410/2023/000032/2 за митною декларацією №23UA500410002031U0 (а.с. 15).

У вказаному рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів зазначено:

1) перший та другий аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) № 07/11/19 від 07.11.2019 не містять печаток та підписів покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки;

2) в ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що підписи покупця та продавця, що наявні в договорі (контракті) № 07/11/19 від 07.11.2019 та специфікації № 82 від 12.08.2023 є різними та несхожими, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки;

3) рахунок-фактура (інвойс) № №EFI2023000000076 від 12.08.2023 та пакувальний лист №EFI2023000000076 від 12.08.2023 не містять реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту), отже приналежність вказаних документів саме до даного правочину слід поставити під сумнів;

4) сертифікат про походження товарів №Т 0704951 від 14.08.2023 не містить посилання на інвойс або контракт чи інші товаросупровідні документи, а також не має розбивки по товару, не можливо виокремити окрему позицію товару, а також назви судна, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію товару;

5) декларація країни відправлення №23411800ЕХ00001292 від 12.08.2023 містить посилання на інші номери комерційних документів;

6) умови поставки товару передбачають наявність страхування вантажу, проте декларантом не надано жодного документа, який підтверджує факт страхування;

7) умови поставки товару, зазначені в додатку до контракту специфікація №82 від 12.08.2023, не відповідають пункту, в який доставлено вантаж.

Митним органом було обрано метод визначення митної вартості - резервний метод.

У рішенні зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, є більшим і становить: по товару №1 - 0,195 дол. США/кг. (МД №UA500370/2023/004091 від 23.05.2023; МД №UA500410/2023/001385 від 19.06.2023), ніж заявлено декларантом - 0,172 дол. США/кг.

06.09.2023 року Одеською митницею оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000068, в якій зазначено про прийняття рішення про коригування митної вартості товарів (а.с. 14).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин 1, 2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною п`ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч. 1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21 -591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Суд зазначає, що під дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропускається для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МК України.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів.

За змістом частини дев`ятої статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Суд бере до уваги доводи позивача, що ним було надано відповідачу 05.09.2023 р. разом з ВМД №UA500410002031U0 для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин, четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до умов Контракту та інших наданих декларантом документів зрозуміло, що вартість товару розраховано з урахуванням умов поставки товару, відповідно до Специфікації № 82 від 12.08.2023 року. Умови поставки товару визначені сторонами (CIF IZMAIL), відповідно до правил Інкотермс, згідно яких фірма «OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD» поставляє товар та несе всі витрати з доставки товару до порту «Ізмаїл», відповідно до інвойсу загальна вартість товару 135102,50 доларів США, враховуючи вартість доставки до порту призначення.

Щодо доводів відповідача про відсутність на першому та другому аркушах зовнішньоекономічного договору (контракту) № 07/11/19 від 07.11.2019 печаток та підписів покупця та продавця, суд зауважує, що вказана обставина не свідчить про наявність ознак підробки документа. Відповідач не навів посилань на нормативні акти, які вимагають обов`язкове підписання сторонами кожного аркуша контракту.

Що стосується візуальної несхожості підписів покупця та продавця в договорі (контракті) № 07/11/19 від 07.11.2019 та специфікації № 82 від 12.08.2023, суд погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на повідомлення митниці від 06.09.2023 року про те, що керівники та менеджери компаній, уповноважені на підписання документів, можуть змінюватися, а тому візуальна відмінність підписів на контракті № 07/11/19 та специфікації № 82 не є свідченням ознак підробки документів, складених у 2019 та 2023 роках відповідно. При цьому, суд звертає увагу, що інші оформлені продавцем товару у серпні 2023 року документи (інвойс, пакувальний лист) містять схожі підписи уповноваженої особи продавця тому підпису, що наявний на специфікації № 82.

Стосовно доводів відповідача про відсутність на рахунку-фактурі (інвойс) № №EFI2023000000076 від 12.08.2023 та пакувальному листі №EFI2023000000076 від 12.08.2023 реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту), суд зауважує, що законодавчі приписи обов`язковості цих реквізитів на інвойсі та пакувальному листі відсутні, відповідач таких норм законодавства не наводить, а тому такі доводи відповідача не беруться судом до уваги.

Одночасно суд зазначає, що усі надані позивачем до митного оформлення документи (інвойс, пакувальний лист, коносамент, сертифікат походження) містять ті самі найменування товарів, їх кількість та вагу, і ці дані відповідають відомостям, зазначеним позивачем у митній декларації.

Отже, доводи відповідача про те, що сертифікат про походження товарів №Т 0704951 від 14.08.2023 не містить посилання на інвойс або контракт чи інші товаросупровідні документи, а також не має розбивки по товару, назви судна, суд також вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки наведені вище документи дають можливість однозначно ідентифікувати партію товару, що задекларована позивачем у митній декларації від 05.09.2023 року.

Посилання відповідача на те, що декларація країни відправлення №23411800ЕХ00001292 від 12.08.2023 містить посилання на інші номери комерційних документів, суд також не бере до уваги, оскільки кількісні та вартісні показники товару відповідають показникам, зазначеним в інших товаросупровідних документах. Товар було випущено з митної території країни продавця, а отже зауважень щодо правильності оформлення цього документа у митних органів країни продавця не виникало. Крім того, позивач не відповідає за правильність заповнення експортної декларації країни-відправника товару.

Що стосується доводів відповідача про ненадання декларантом жодного документа, який підтверджує факт страхування товару, суд погоджується з аргументами позивача, що умови поставки товару СІF-Ізмаїл передбачають обов`язок продавця зі страхування вантажу, а отже вартість страхування товару входить до ціни товару та додаванню покупцем як окремої складової до митної вартості товару не підлягає.

Стосовно розбіжностей у найменуванні порту доставки товару (умови поставки товару, зазначені в додатку до контракту специфікація №82 від 12.08.2023, не відповідають пункту, в який доставлено вантаж) слід зазначити, що вказаною специфікацією передбачена доставка товару до порту Ізмаїл, а митне оформлення товару здійснювалося сектором митного оформлення № 2 митного поста "Ізмаїл" у пункті пропуску "Усть-Дунайський морський торговельний порт", який від порту відправлення (порт Стамбул) є ближчим, ніж порт Ізмаїл. Як зазначає позивач, сума фрахту не змінилася, покупець товару додаткових витрат не поніс, а тому вказана обставина не впливає на митну вартість товару. Тому вказаний довід відповідача щодо наявності розбіжностей, що вплинули на митну вартість товару, суд також вважає необґрунтованим.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За викладених вище обставин, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

За таких обставин, суд вважає, що у митного органу були відсутні підстави вимагати у декларанта подання додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України.

Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною контракту.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв спірне рішення №UA500410/2023/000032/2 від 06.09.2023 року про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000068 від 06.09.2023 року, тому вони підлягають скасуванню, а позов ТОВ «ВАСКО-ІМПОРТ» - повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСКО-ІМПОРТ» (адреса: пров. Портовий, буд. 1, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 38151742) до Одеської митниці (адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500410/2023/000032/2 від 06.09.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000068 від 06.09.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСКО-ІМПОРТ» сплачений судовий збір у розмірі 5368 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів