Рішення

від 18.07.2024 по справі 600/7715/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/7715/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Обласної комунальної медичної установи Центр медико-соціальної експертизи визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати довідку № 142 від 07.11.2023 про невизнання інвалідом № 142 від 07.11.2023, видану Обласною комунальною медичною установою Центр медико-соціальної експертизи у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Обласну комунальну медичну установу Центр медико-соціальної експертизи встановити ІІІ (третю) групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видати довідку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) і довідкою № 142 про невизнання його інвалідом від 07.11.2023 (далі - Довідка № 142) категорично не погоджується, оскільки за фактичним станом здоров`я та встановленими діагнозами він підлягає визнанню особою з інвалідністю, медико-соціальна експертиза була проведена з порушенням законодавства, що зумовлює оскарження Довідки № 142 у судовому порядку. На думку позивача, наявні в нього захворювання, що підтверджуються встановленими діагнозами та медичною документацією, належить до захворювань, за наявності яких встановлюється ІІІ група інвалідності згідно Переліку №10.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Обласна комунальна медична установа Центр медико-соціальної експертизи (далі - відповідач) подало до суду відзив, в якому зазначала, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому не підлягають до задоволення. Так, актом № 485/9 від 07.11.2023 група інвалідності позивачу не встановлена та зазначено, що наявне захворювання позивача не інвалідізує та направлення на МСЕК необґрунтоване. Даний акт позивачем в судовому порядку не оскаржувався. Відповідач також зазначає, що свої вимоги позивач обґрунтовує суто медичними даними, встановленими під час проходження ВЛК та рішення ВЛК від 06.07.2023 про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. В той же час, позивачем при посиланні на наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління ДПСУ за №390-ОС від 18.07.2023 про його звільнення, залишений без уваги той факт, що позивач направлений був на МСЕК за №333 від 03.08.2023, тобто, після звільнення з військової служби. Позивач не зазначає будь-яких процедурних порушень, які допустив чи міг допустити відповідач в частині дотримання медико-соціальною експертною комісією порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу. При цьому, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності позивача є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 № 390-ОС від 18.07.2023 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. У наказі зазначено: Захворювання, Так, пов`язані із захистом Батьківщини. Поранення, Так, пов`язане із захистом Батьківщини.

Згідно направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 на медико-соціально-експертну комісію № 333 від 03.08.2023, після звільнення з військової служби, позивач направлений на МСЕК. Діагноз при направленні на МСЕК: аутоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз важкого ступеня. Гіпертонфічна хвороба І стадії. Захворювання, Так, пов`язані із захистом Батьківщини.

З метою встановлення групи інвалідності, позивач проходив в Обласній комунальній медичній установі Центр медико-соціальної експертизи огляд медико-соціальною експертною комісією.

Згідно Консультативного висновку ДУ Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України № 5686 від 13.10.2023, згідно якого не встановлений факт обмеження життєдіяльності, а саме: самостійного пересування, трудової діяльності, навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, самообслуговування.

Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №090539 від 07.11.2023 Обласної комунальної медичної установи Центр медико-соціальної експертизи виданій на ім`я ОСОБА_1 , ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 25 % одноразово. Підстава: акт огляду МСЕК № 484/9.

Згідно акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 485/9 від 26.06.2023 (початок огляду) та від 07.11.2023 (кінець огляду) інвалідність не встановлена. Направлення на МСЕК не обґрунтовано. Уточнена в Інституті експертизи патологія обмежує життєдіяльність у легкому ступені, що не дає підстав для встановлення інвалідності.

Акт № 485/9 у судовому порядку позивачем не оскаржувався.

Згідно Довідки про невизнання інвалідом № 142 від 07.11.2023, виданої Обласною комунальною медичною установою Центр медико-соціальної експертизи, в період з 07.08.2023 по 07.11.2023 позивач оглядався в Обласній МСЕК і за результатами огляду його не визнано інвалідом.

Не погоджуючись з довідкою про невизнання інвалідом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю (частина 2 статті 3 Закону № 875-ХІІ).

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Частинами першою та другою статті 7 Закону № 2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Частиною восьмою статті 7 Закону № 2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина дванадцята статті 7 Закону № 2961-IV).

Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

За змістом пункту 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (пункт 4 Положення про МСЕ).

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕ міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕ передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 20 Положення про МСЕ передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033 (далі - Інструкції № 561).

Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За змістом пункту 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (Порядком).

Як визначено пунктом 25 Порядку, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 26 Порядку особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Пунктом 27 Порядку врегульовано, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях від 30.07.2012 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816, затверджено форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях.

Зокрема, затверджено форми облікової документації: форму первинної облікової документації №157/о Акт огляду медико-соціальною експертною комісією та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації № 157-1/о Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації № 167/о Довідка про невизнання інвалідом та інструкцію щодо її заповнення.

Порядок заповнення форми первинної облікової документації Акт №_огляду медико-соціальною експертною комісією (форма №157/о) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о Акт №_огляду медико-соціальною експертною комісією, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 № 577, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816 (далі Інструкція № 577).

Згідно пункту 2 Інструкції №577 форма № 157/о призначена для запису основних медичних даних і соціальних факторів, необхідних для винесення експертного рішення та його обґрунтування. У формі № 157/о вказуються умови і характер праці, які рекомендуються інвалідам, та інші заходи, які сприятимуть відновленню їх працездатності.

Крім цього, пунктом 39 Інструкції № 577 визначено, що у пункті 34 зазначається обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта.

На підставі аналізу положень Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні, Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності можна дійти висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Отже, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19.

Як з`ясовано під час судового розгляду справи, у період з 07.08.2023 по 07.11.2023 в Обласній МСЕК проведено медичний огляд позивача на предмет визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю.

За результатами огляду, Обласною комунальною медичною установою Центр медико-соціальної експертизи прийнято рішення, яке внесено до Акта №485/9 огляду МСЕК від 07.11.2023 року та Довідки № 142 від 07.11.2023 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю.

Дослідженням акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 485/9 від 26.06.2023 (початок огляду) та від 07.11.2023 (кінець огляду) встановлено, що позивачу інвалідність не встановлена. Направлення на МСЕК не обґрунтовано. Уточнена в Інституті експертизи патологія обмежує життєдіяльність у легкому ступені, що не дає підстав для встановлення інвалідності.

Акт № 485/9 у судовому порядку позивачем не оскаржувався.

Дослідженням Довідки про невизнання інвалідом № 142 від 07.11.2023, виданої Обласною комунальною медичною установою Центр медико-соціальної експертизи, встановлено, що в період з 07.08.2023 по 07.11.2023 позивач оглядався в Обласній МСЕК і за результатами огляду його не визнано інвалідом.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд приходить до висновку, що саме ступінь обмеження життєдіяльності є загальним критерієм як при встановленні інвалідності, так і при визначенні ступеня стійкої втрати професійної працездатності. Рішення про інвалідність приймається МСЕК та ґрунтується, зокрема, на оцінці комплексу клініко-функціональних з урахуванням характеру захворювання та ступеню вираженості порушених функцій організму. Критеріями встановлення інвалідності є обмеження категорій життєдіяльності, в тому числі працездатності. Ступінь втрати професійної працездатності визначається МСЕК у відсотковому співвідношенні у залежності від вираження обмеження життєдіяльності. При цьому, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

В той же час, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, однак суд не вправі здійснювати власну оцінку правомірності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі дотримання процедури прийняття та в контексті застосування норм матеріального права, а суд не вбачає підстав для проведення судово-медичної експертизи в рамках розгляду даної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 30 квітня 2021 року у справі № 160/12235/19.

За результатами огляду позивача та вивчення наданої медичної документації, опитування хворого, обстеження та оцінки стану всіх систем організму лікарями 17.11.2023 усіма членами комісії одностайно прийнято рішення Обласною комунальною медичною установою Центр медико-соціальної експертизи, ОСОБА_1 особою з інвалідністю не визнаний.

Обласною комунальною медичною установою Центр медико-соціальної експертизи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, про те, що він з 07.08.2023 по 07.11.2023 оглядався в Обласній МСЕК і за результатами огляду його не визнано інвалідом.

Як зазначено, у відзиві, таке рішення на думку фахівців Чернівецької обласної МСЕК вмотивоване тим, що на момент огляду захворювання позивача не призвело до такого ступеню порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності, що надає підстави для встановлення останньому будь-якої з груп інвалідності, у відповідності до вимог Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561.

За приписами п. 23-24 Положення про МСЕК у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

З аналізу наведених норм видно, що чинним законодавством визначено можливість проведення переогляду особи медико-соціальною комісією вищого рівня та прийняття нею остаточного рішення, тобто можливість оскарження рішення, яке внесено до Акта № 485/9 огляду МСЕК від 07.11.2023 та Довідки № 142 від 07.11.2023 про невизнання позивача особою з інвалідністю до МОЗ.

Поряд з цим, позивач не скористався своїм правом оскарження спірного рішення до Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України. Доказів на спростування вказаної обставинами учасниками справи не надано.

В той же час суд зауважує, що позивач в обґрунтування позовних вимог у позовній заяві не зазначає про порушення процедури прийняття оскарженого рішення у формі довідки МСЕК, він наголошує, що він не погоджується із результатами (висновку) зазначеним у Довідці № 142, а саме з тим, що наявні захворювання встановлені діагнозами та медичною документацією є підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності.

Суд погоджується з доводами відповідача в тому, що позивач свої вимоги обґрунтовує суто медичними даними, встановленими під час проходження ВЛК та рішення ВЛК від 06.07.2023 про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та не погоджується тільки з інформацією та результатами зазначеними у Довідці № 142. При цьому, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності позивача є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.

При цьому, зважаючи на те, що суд не вправі надавати оцінку підставності висновку МСЕК поза межами дотримання процедури прийняття, суд не вбачає підстав для проведення судово-медичної експертизи в рамках розгляду даної справи.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не оскаржувалася процедура винесення прийняття оскарженого рішення у формі довідки МСЕК, а незгода тільки з визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності позивача, що є дискреційним повноваженнями обласної МСЕК.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи по суті, позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 77, 79, 80, 139, 241-243 та 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Обласної комунальної медичної установи Центр медико-соціальної експертизи визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач Обласної комунальної медичної установи Центр медико-соціальної експертизи (вул. Руська, 7, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 21431833).

Суддя В.К. Левицький