Постанова

від 18.07.2024 по справі 440/17726/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 р. Справа № 440/17726/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові заяву представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» адвоката Лейковської Альони Олександрівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-КРЕМЕНЧУК» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.11.2023 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» (далі ТОВ «АКТИВБУД-М», підприємство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач1, ГУ ДПС в Полтавській області, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі відповідач2, ДПС України), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Полтавській області від 11.08.2023 № 9341162/44678428, № 9341157/44678428, № 9341159/44678428 про відмову в реєстрації податкових накладних від 26.07.2023 № 124, від 27.07.2023 № 125, від 31.07.2023 № 126;

зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні ТОВ «АКТИВБУД-М» від 26.07.2023 № 124, від 27.07.2023 № 125, від 31.07.2023 № 126 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання на реєстрацію.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ТОВ «АКТИВБУД-М».

Судовим рішенням визнано протиправними та скасовано рішення Комісії ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.08.2023 № 9341162/44678428, № 9341157/44678428, № 9341159/44678428.

ДПС України зобов`язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 26.07.2023 № 124, від 27.07.2023 № 125, від 31.07.2023 № 126, які складені ТОВ «АКТИВБУД-М», датами їх фактичного подання на реєстрацію.

За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «АКТИВБУД-М» витрати зі сплати судового збору в сумі 8 052.00 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 апеляційна скарга ГУ ДПС у Полтавській області залишена без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 без змін.

01.05.2024 представником позивача ТОВ «АКТИВБУД-М» адвокатом Лейковською А.О. заявлялось клопотання про надання можливості позивачу протягом 5 днів з моменту прийняття рішення у справі подати докази понесених витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, долучити такі докази та розподілити судові витрати.

24.06.2024 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача ТОВ «АКТИВБУД-М» адвоката Лейковської А.О. про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі. Просить стягнути з ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «АКТИВБУД-М» 3 000.00 грн. понесені витрати на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу ГУ ДПС у Полтавській області зазначив, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 3 000.00 грн є суттєво завищеними та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та/або значенням справи для сторони.

Вказав, що аналіз змісту складених та поданих до суду представником позивача процесуальних документів свідчить про те, що на їх підготовку не потребувалось витрачення значного часу.

За приписами ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Колегія суддів зауважує, що додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви представника позивача ТОВ «АКТИВБУД-М» адвоката Лейковської А.О. та заперечень ГУ ДПС у Полтавській області, колегія суддів, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що представництво інтересів ТОВ «АКТИВБУД-М» здійснювалося адвокатом Лейковською А.О. , що підтверджується договором про надання правової допомоги № 24-08/23 від 24.08.2023 (т. 2 а.с. 86-87).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: копії договору про надання правової допомоги № 24-08/23 від 24.08.2023, додаткову угоду № 3 від 23.02.2024 до договору про надання правової допомоги № 24-08/23, акт приймання-передачі послуг № 15 від 04.06.2024, ордер серія ВІ № 1182334 (т.2 а.с. 85-89).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 24-08/23 вартість послуг, які надаються згідно даного договору, адвокат визначає в додатковій угоді, що становить невід`ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 24-08/23 за результатом надання правової допомоги в межах кожної судової справи, яку веде адвокат в інтересах клієнта, адвокат складає акт приймання-передачі послуг, в якому відображується детальний перелік наданих послуг та загальна сума, яка підлягає сплаті клієнтом, а також надає рахунок на оплату.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 3 від 23.02.2024 ціна послуг, що надаються згідно даної угоди, є фіксованою та становить :

написання та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції становить 3 000.00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 04.06.2024 до договору 24-08/23 адвокатом Лейковською А.О в інтересах ТОВ «АКТИВБУД-М» надавались послуги:

складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі № 440/17726/23 вартість 3 000.00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ста. 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні зі складністю справи.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного суду від 12.04.2023 у справі № 540/707/20.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/, від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 520/6161/19.

Щодо складання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів враховує, що під час апеляційного провадження проводиться менший правовий аналіз спірних правовідносин, адже основні зусилля адвокат направляє на підготовку матеріалів для порушення спору в суді першої інстанції: вивчення характеру спірних правовідносин, аналіз правової бази, яка їх регулює, вивчення та збір відповідних доказів та матеріалів, аналіз правової позиції по справі учасників, тощо.

Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок та надані відповідачем заперечення, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи те, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню з прийняттям додаткової постанови про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на суму 1 500.00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 139, 252, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» (ЄДРПОУ 44678428) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (ВП 44057192) суму витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500.00 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В.Судді Курило Л.В. Бегунц А.О.