Постанова

від 11.07.2024 по справі 480/13540/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 р.Справа № 480/13540/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції С.В. Воловик) від 16.04.2024 (повний текст складено 16.04.24) та за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 по справі № 480/13540/23 по справі № 480/13540/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сигма-Універсал до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ Сигма-Універсал, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 613418280703 від 20.09.2023 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 110043,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки залишки пшениці у кількості 268,0 тон зберігалися в орендованому згідно з договором № 29/09-1 від 29.09.2021 складі за адресою: 75343, Херсонська область, Генічеський район, с. Олександрівка, вул. Миру, 82а, який внаслідок збройної агресії російської федерації знаходиться на окупованій території. У зв`язку з цим, на момент проведення перевірки підтвердити наявність або відсутність вказаних залишків зерна пшениці об`єктивно неможливо.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 року по справі № 480/13540/23 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 613418280703 від 20.09.2023.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 по справі № 480/13540/23 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Сигма-Універсал про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сигма-Універсал ((41213, Сумська область, Шосткинський район, с. Дорошівка, вул. Ювілейна, код ЄДРПОУ 37845738) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Ухвалено додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сигма-Універсал ((41213, Сумська область, Шосткинський район, с. Дорошівка, вул. Ювілейна, код ЄДРПОУ 37845738) судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 2684 грн. 00 коп.

В іншій частині заяви - відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) встановлено її завищення на 110043 грн. внаслідок порушення п. 200.1, п.п. «б» п. 200.4 ст. 200, оскільки до бюджетного відшкодування заявлено суму податкового кредиту 781836,72 грн., сформовану за рахунок придбання ТМЦ, запчастин, ЗЗР, ПММ, оренди транспортних засобів, фактичну наявність яких неможливо підтвердити. Головне управління ДПС у Сумській області листом від 01.08.2023 р. № 2 звернулося до директора ТОВ «Сигма-Універсал» ОСОБА_1 з вимогою щодо необхідності проведення інвентаризації ТМЦ у присутності посадових осіб контролюючого органу. На виконання вимоги Головного управління ДПС у Сумській області від 01.08.2023 р. № 2 та відповідно до п.п. 16.1.9 п.16.1 ст.16, п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України ТОВ «Сигма-Універсал» видано наказ від 02.08.2023 р. № 7 «Про проведення інвентаризації». Згідно даного наказу проводиться інвентаризація основних засобів нематеріальних активів, інших нематеріальних оборотних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, товарно-матеріальних цінностей та інших матеріальних запасів, зважування, обміру за участі матеріально відповідальних осіб, на зберіганні в яких такі цінності перебувають станом на 07.08.2023 р. Термін проведення з 02.08.2023 р. по 07.08.2023 р. Контроль за її проведення покладено на постійно діючу інвентаризаційну комісію у складі: Голова комісії: Харитоненко М.О. директор; члени комісії: Гутянко І.О. диспетчер; ОСОБА_2 механік. Інвентаризація проведена у присутності працівника Головного управління ДПС у Сумській області. За результатами проведеної інвентаризації ТОВ «Сигма-Універсал» складено інвентаризаційні відомості, в розрізі матеріально відповідальних осіб, із відображенням фактичної кількості, одиниці виміру, ціни та суми залишків ТМЦ по кожному найменуванню та загальної вартості ТМЦ по складу. За результатами інвентаризації нестач (надлишків) не встановлено. Згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» підприємство має залишки пшениці в кількості 268 т. на загальну суму 786023,71 грн., яка зберігається на орендованому складі за адресою: 75343, обл. Херсонська, Генічеський р-н, с. Олександрівка, вул. Мира 82 а. Станом на 07.08.2023 р. за результатами проведення інвентаризації ТМЦ неможливо підтвердити фактичну наявність пшениці в кількості 268 т. на загальну суму 786023,71 грн., яка зберігається за межами території ТОВ «Сигма-Універсал». Станом на 07.08.2023 р. (дата завершення інвентаризації) будь-які документи щодо підтвердження фактичної наявності пшениці в кількості 268 т. до перевірки не надано. Крім того вказує, що позивачем не надано документів щодо придбання, перевезення даної пшениці. Позивачем жодних заходів для підтвердження та фіксації знищення (втрати) зерна внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану не вживалося. Також, Головне управління ДПС у Сумській області вважає, що розмір заявлених позивачем вимог на професійну правничу допомогу адвоката не можна вважати виправданим. Вказує, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви. Крім того, позивачем не надано, ні договору, ні опису робіт (наданих послуг), які б свідчили про виконану роботу адвокатом.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та додаткове рішення, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, на підставі наказу № 756-кп від 15.09.2022, а також направлень на проведення перевірки, посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Сигма-Універсал з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення податку на додану вартість за травень 2023 року.

За результатами перевірки, 16.08.2023 складено акт № 5248/18-28-07-03-07/37845738/241, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 200.1, пп. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок на суму 110043, 00 грн., а також про порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, підпункту г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 210058, 00 грн. (а.с. 18-44).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, ТОВ Сигма-Універсал подало відповідачу заперечення, за результатами розгляду яких висновки про порушення податкового законодавства залишились без змін. (а.с. 46-64).

На підставі висновків акту перевірки № 5248/18-28-07-03-07/37845738/241 від 16.08.2023, ГУ ДПС 20.09.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення № 613518280703 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 210 058, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 613418280703 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 110043,00 грн. (а.с. 66-67)

Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Сигма-Універсал подало на них скаргу до ДПС України, за результатами розгляду якої, згідно з рішенням № 35547/6/99-00-06-01-01-06 від 30.11.2023, податкове повідомлення-рішення № 613518280703 від 20.09.2023 було скасовано, а податкове повідомлення-рішення № 613418280703 від 20.09.2023 залишено без змін. (а.с. 69-89).

Не погодившись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням № 613418280703 від 20.09.2023 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 110043,00 грн., позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що твердження відповідача про виникнення у позивача обов`язку нарахування податкового зобов`язання по ПДВ на вартість згаданого зерна пшениці в сумі 786023,71 грн. недоведеним, у зв`язку з чим, прийняте ним податкове повідомлення-рішення № 613418280703 від 20.09.2023 підлягає скасуванню.

Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи складність справи та наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. є завищеними та підлягають стягненню з відповідача частково, в сумі 5000,00 грн. Крім того, враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Право на віднесення сум податкового кредиту згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; 6) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності), в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких Е митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Так, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 186.1 ст. 186 ПК України, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 186.3 статті 186 ПК України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об`єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

б) рекламні послуги;

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем;

г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця;

ґ) надання в оренду, лізинг рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;

д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов`язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв`язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому пункті;

ж) надання транспортно-експедиторських послуг;

з) надання послуг з виробництва та компонування відеофільмів, кінофільмів, анімаційних (мультиплікаційних) фільмів, телевізійних програм, рекламних фільмів, фоторекламних матеріалів та комп`ютерної графіки;

и) послуги з доступу до пропускної спроможності міждержавних перетинів (фізичні права на передачу) та допоміжні послуги, визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до п. 186.4 ст. 186 ПК України, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3-1 цієї статті.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У відповідності до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 199.1 ст. 199 ПК України встановлено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Пунктом 321 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником податку в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари: придбані в оподатковуваних податком на додану вартість операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану; придбані в оподатковуваних податком на додану вартість операціях та передані в державну чи комунальну власність, у тому числі на користь добровольчих формувань територіальних громад, а також надані на користь інших осіб для потреб забезпечення оборони України у період дії воєнного, надзвичайного стану.

До наведених у цьому пункті операцій норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що у разі, коли придбані з податком на додану вартість товари використовуються платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю, у такого платника виникає обов`язок нарахувати податкові зобов`язання по податку на додану вартість та скласти зведену податкову накладну.

В той же час, у разі коли придбані з податком на додану вартість товари були знищені або втрачені внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного чи надзвичайного стану, обов`язок щодо нарахування податкового зобов`язання не виникає, норми пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не застосовуються.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» підприємство позивача має залишки пшениці в кількості 268 т. на загальну суму 786023,71 грн., яка зберігається на орендованому складі за адресою: 75343, обл. Херсонська, Генічеський р-н, с. Олександрівка, вул. Мира 82 а.

Як зазначив контролюючий орган, станом на 07.08.2023 року за результатами проведення інвентаризації ТМЦ неможливо підтвердити фактичну наявність пшениці в кількості 268 т. на загальну суму 786023,71 грн, яка зберігається за межами території ТОВ «Сигма-Універсал», а тому, як вказано в акті перевірки, станом на 07.08.2023 року (дата завершення інвентаризації) будь-які документи щодо підтвердження фактичної наявності пшениці в кількості 268 т. до перевірки не надано.

Надаючи оцінку цим доводам податкового органу, суд зазначає, що після вирощування та збору врожаю пшениці 2021 року, ТОВ «Сигма-Універсал» (Замовник) уклало з ТОВ «Продекс Південь» (Виконавець) Договір № 0309-13 від 02.09.2021 на транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов`язок від імені і за рахунок Замовника забезпечувати транспортно-експедиційне обслуговування перевезення зернових та олійних вантажів Замовника залізничним транспортом, надалі - «Вантаж», відповідно до умов даного Договору, здійснювати відправку та поставку такого Вантажу по реквізитах та в строки, визначені Замовником, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевезення вантажу (товару) з місця завантаження до місця призначення (зберігання) за умовами Договору було організовано Виконавцем залізничним транспортом (послуги з організації перевезення у вагонах експедитора).

На підтвердження цієї обставини позивачем надано Акт надання послуг № 121 від 30.09.2021 та додаток до акту надання послуг № 121 від 30.09.2021.

Відповідно до додатку до акту надання послуг № 121 від 30.09.2021 з 20.09.2021 по 22.02.2021 Виконавцем були надані послуги з організації перевезення пшениці залізничним транспортом по маршруту ст. Зернове - ст. Жовтнева (експ.) в обсязі 963,35 тон. Вартість послуг склала 662780,95 грн, у т.ч. ПДВ 110463,49 грн.

На підтвердження надання Виконавцем транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням пшениці залізничним транспортом позивач надав до суду першої інстанції залізничну накладу від 20.09.2021 року з відомістю вагонів, якими перевозилось зерно пшениці.

Для перевезення пшениці зі ст. Жовтнева до місця зберігання (с. Олександрівка, Генічеський р-н Херсонська обл.) між ТОВ «Сигма-Універсал» (Замовник) та ПП «Бізнес-Актив» (Перевізник) було укладено Договір транспортного перевезення № ТЕО-А-0109 від 01.09.2021, за умовами якого Перевізник надає Замовнику послуги по перевезенню вантажу по території України із заявкою на умовах, визначених Договором, автомобільним транспортом, а Замовник повинен прийняти і оплатити належним чином надані Перевізником послуги по перевезенню.

Відповідно до Заявки № 1-0109 від 26.09.2021 Замовник надав Перевізнику заявку на перевезення вантажу (пшениця) по маршруту: м. Миколаїв Миколаївська обл. Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Олександрівка згідно ТТН, вага нетто 250 +/- 10%.

Фактичне перевезення Перевізником вантажу пшениці обсягом 268 тон автомобільним транспортом підтверджується актом надання послуг № 1 від 30.09.2021, який підписаний сторонами.

В свою чергу, для подальшого зберігання пшениці врожаю 2021 року між ДП «Альфа Фарм» (орендодавець) та ТОВ «Сигма-Універсал» (орендар) було укладено Договір оренди № 29/09-1 від 29.09.2021, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендареві за плату на визначений в Договорі строк в користування нежитлове приміщення, а саме склад загальною площею 90 кв.м. розташований адресою: 75343, Херсонська обл., Генічеський р-п, с. Олександрівка, вул. Мира 82а (далі - Склад), що належить орендодавцю на підставі права власності відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2711/2020-1 від 21.11.2020 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., зареєстровано за номером 406.

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2022 до Договору оренди № 29/09-1 від 29.09.2021, сторони внесли зміни в п. 2.1 Договору, продовживши строк дії договору до 31.12.2026 року.

Як зазначав позивач, зерно пшениці врожаю 2021 року з моменту перевезення на склад і на початок збройної агресії російської федерації проти України зберігалось на зазначеному складі за адресою: Херсонська обл., Генічеський р-п, с. Олександрівка, вул. Мира 82а. При цьому, зерно пшениці зберігається на орендованому складі, яке є нежитловим приміщенням, а не спеціалізованим зерновим складом в розумінні Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Таким чином, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку підтверджують факт перевезення пшениці врожаю 2021 року у кількості 268 тон на орендований склад (нежитлове приміщення), який знаходиться на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим доводи податкового органу про виникнення у позивача обов`язку нарахування податкового зобов`язання по ПДВ на вартість згаданого зерна пшениці в сумі 786023,71 грн. є помилковими, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем положень податкового законодавства України щодо завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 110043,00 грн.

Що стосується проведення інвентаризації для підтвердження фактичної наявності зерна пшениці станом на день проведення перевірки, судом встановлено, що територія с. Олександрівка, Генічеського району, Херсонської області внаслідок повномасштабного вторгнення військ російської федерації опинилась під тимчасовою окупацією, у зв`язку з чим доступ як представників позивача, так і представників відповідача до залишків зерна пшениці є об`єктивно неможливим.

Відповідно до пункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган під час проведення перевірки має право, зокрема, вимагати від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року № 879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 р. за № 1365/26142 (далі - Положення № 879), яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства).

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка (п. 5 Положення № 879).

Відповідно до п. 8 розд. I Положення № 879 підприємства, які з дати початку тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та підприємства, які мали (мають) місцезнаходження в районах проведення воєнних (бойових) дій у період дії воєнного стану, або підприємства, структурні підрозділи (відокремлене майно) яких розташовані на (в) таких територіях (районах), проводять інвентаризацію у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал підприємств. Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Таким чином, обов`язок провести інвентаризацію та відобразити результати інвентаризації у бухгалтерському обліку виникає у позивача виключно після отримання повного та безпечного доступу до орендованого складу, який на час проведення відповідачем перевірки знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Також суд зазначає, що з урахуванням фактичних обставин справи, а також те, що факт передачі зерна на зберігання підтверджено належними та допустимими доказами, які були також надані відповідачу для дослідження під час перевірки, факт знаходження цього зерна на території України, яка є тимчасово окупованою, не дає права стверджувати про початок використання позивачем ТМЦ не в господарській діяльності.

Щодо доводів податкового органу про обставин підтвердження настання форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає, що ані позивач під час розгляду справи, ані суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не зазначили про те, що зерно пшениці на складі, який розташований на тимчасово окупованій території України, було знищено внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

В свою чергу, позивач посилався на те, що він позбавлений об`єктивної можливості провести інвентаризацію залишків зерна на складі у відповідності до вимог чинного законодавства та надати первинні документи за фактом проведення інвентаризації.

В свою чергу, відсутність об`єктивної можливості провести інвентаризацію до завершення перевірки позивача з боку податкового органу не може визнаватись відмовою позивача надати необхідні первинні бухгалтерські документи та не свідчить про використання залишків зерна пшениці не у господарській діяльності. При цьому, єдиними документами, які підтверджують фактичне знаходження залишків зерна на складі на тимчасово окупованій території України, є листи контрагента позивача ДП «Альфа-Фарм», який у відповідь на запит позивача надавав підтвердження щодо фактичного знаходження зерна у кількості 268 тон на орендованому складі, але ці листи не можуть підміняти собою процедуру проведення інвентаризації за участі представників позивача та представників відповідача (за необхідності).

Враховуючи те, що доказів відсутності залишків зерна пшениці в кількості 268 т. за адресою Херсонська область, Генічеський район, вул. Миру, 82а або використання ТОВ Сігма-Універсал цього зерна не у господарській діяльності, ГУ ДПС у Сумській області суду не надало, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження відповідача про виникнення у позивача обов`язку нарахування податкового зобов`язання по ПДВ на вартість зерна пшениці в сумі 786023, 71 грн. є недоведеним.

Що стосується додаткового рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача надано до матеріалів справи договір про надання професійної правничої допомоги від 01.12.2023 року № ПД/01.12.2023 (далі по тексту - Договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Сигма-Універсал, в особі директора Ремесник Катерини Григорівни та адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "ВОКС ЛЕГУМ", в особі Голови - керуючого партнера (керівника) Магди Вікторії Анатоліївни. Відповідно до п. 4.1 Договору, сума гонорару за надання правової допомоги Клієнту узгоджується Сторонами у Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору. Також представником позивача надано акт від 16.04.2024 року приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого загальна вартість наданих Виконавцем послуг становить 15000,00 грн. без ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 р. по справі № 340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.

Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених у акті виконаних робіт, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, час витрачений адвокатом, враховуючи суть спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Крім того, враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області витрат зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 року залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 по справі № 480/13540/23 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 по справі № 480/13540/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. ЧалийСудді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 18.07.2024 року