Постанова

від 04.07.2024 по справі 160/4152/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4152/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року (головуючий суддя Юхно І.В.)

в адміністративній справі №160/4152/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 22.02.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 27.07.2016 включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 27.07.2016 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 19292 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка з 11.06.2015 по 27.07.2016 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та була зарахована на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 . У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не в повному обсязі, а саме: у період з 01.12.2015 по 27.07.2016 не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, що стало підставою для звернення із цим адміністративним позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 27.07.2016, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 27.07.2016, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 27.07.2016, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 27.07.2016, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за спірний період в розмірі конкретної суми, суд звертає увагу, що відповідачем не було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період з урахуванням базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого нарахування та виплати будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасних.Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вказує, що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах виділених коштів установ та організацій, що передбачені на ці цілі. Отже, військова частина НОМЕР_1 з незалежних від неї обставин не може виплатити індексацію грошового забезпечення за рахунок інших коштів (заробітної плати працівників, грошового забезпечення військовослужбовців). Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Також вказав про пропуск позивачкою строку звернення до суду.

В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 11.06.2015 №77 прапорщика ОСОБА_1 з 11.06.2015 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 і вирішено вважати такою, що з 11.06.2015 справи та посаду (начальник зміни відділення телекомунікацій військової частини НОМЕР_2 ) прийняла і приступила до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією військового квитка серії НОМЕР_3 позивач до 27.07.2016 проходила військову службу в означеній військовій частині.

ОСОБА_1 звернулась до командира військової частини НОМЕР_2 із заявою стосовно надання розрахунку належної їй індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 27.07.2016 із зазначенням базових місяців для розрахунку індексу споживчих цін та щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення.

Листом від 10.11.2021 №857 Військова частина НОМЕР_2 повідомлено позивачу, що до 31.12.2016 військова частина НОМЕР_2 перебувала на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . Рекомендовано звернутись до військової частини НОМЕР_1 .

Листом від 24.12.2021 №1726 Військова частина НОМЕР_1 на заяву від 16.12.2021 щодо нарахування та виплати індексації за період з 01.12.2015 по 27.07.2016 повідомила ОСОБА_1 , що враховуючи давність справи та передачу військовою частиною НОМЕР_1 архівних справи постійного та тривалого зберігання, які містять інформацію про нарахування та виплату грошового забезпечення (інших додаткових виплат) по 01.01.2017 року до Одеського територіального архівного відділу ГДА МО України (м.Одеса), просимо звертатись саме до Одеського територіального архівного відділу ГДА МО України (м.Одеса) для отримання даної інформації.

Позивачка вважає протиправними дії відповідача щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 27.07.2016 включно.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За змістом частин 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення..

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 %.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Проте, всупереч обов`язку доказування відповідачем в ході судового розгляду справи жодними доказами не було спростовано твердження позивача про те, що військовою частиною НОМЕР_1 у період з 01.12.2015 по 27.07.2016 нараховувалась позивача індексація грошового забезпечення, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення грудень 2015 року та січень 2016 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (Порядок №1078) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

З аналізу вказаних норм вбачається, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (Постанова №1294), встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі у спірний період, яке є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 27.07.2016 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до Постанови №1294, яка набрала чинності 01.01.2008.

Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.01.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений постановах Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі №420/3593/20, від 19.05.2022 року у справі №200/3859/21, від 31.05.2022 року у справі №400/4491/20, від 06.06.2022 року у справі №600/524/21-а, від 20.10.2022 справа №400/426/21.

Слід взяти до уваги, що Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 справа №400/426/21 зазначив, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення позивача за спірний період сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача.

Указаний висновок відповідає правовій позиції і підходу, які застосував Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21 з подібними правовідносинами.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 27.07.2016, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Це також дає підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 27.07.2016, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Враховуючи те, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачкою строку звернення з позовом до суду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній на час звернення з цим позовом) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Слід зазначити, що таку редакцію частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України мала до внесення в неї змін 19.07.2022 в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №352-IX, зокрема вказаний Закон визначив 3-місячний строк звернення до суду з зазначеними позовами.

Оскільки позивачка звернулася з даним позовом 22.02.2022 року, то строк звернення до суду з зазначеним позовом не порушений.

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 04.07.2024 2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова