Постанова

від 18.07.2024 по справі 400/12021/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/12021/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, прийняте у складі суду судді Устинова І.А. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСУ АГРО ЛТД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2023 року №736714290704,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АКСУ АГРО ЛТД» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «В1» № 736714290704 від 06.09.2023, яким ТОВ «АКСУ АГРО ЛТД» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника банку у розмірі 1 513 207 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 378 301,75 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСУ АГРО ЛТД» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "В1" № 736714290704 від 06.09.203 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "АКСУ АГРО ЛТД" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану за рахунок платника у банку у розмірі 1513207 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 378301,75 грн.

09 квітня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСУ АГРО ЛТД» про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80000,00 грн.

16 квітня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшли заперечення Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якій відповідач, вказуючи на відсутність документального підтвердження понесення витрат на правничу допомогу та неспівмірність їх розміру, просив суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСУ АГРО ЛТД» судові витрати на правничу допомогу у сумі 8000 грн (вісім тисяч гривень)..

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Апелянт вказує, що позивачем не надані документи із детальними розшифровками змісту послуг, які підтверджують фактичне понесення витрат, при цьому матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження співмірності заявлених витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спірне питання та доходячи висновку про наявність підстав для компенсації заявлених витрат позивача на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 80000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи. За висновками суду, зважаючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, складність справи, значення справи для позивача, співмірною та обґрунтованою сумою судових витрат на правничу допомогу, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача є 8000,00 грн.

Вирішуючи спірне питання в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно положень ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, до суду було надано копію договору № 09/11/20 про надання правової допомоги від 09.11.2020, додаткової угоди № 1 до договору № 09/11/20 (п. 4.1, 4.3 вартість правової допомоги складає 80 000 грн та здійснюється протягом 2 місяців з моменту набрання рішенням законної сили), акту № 1 про надання правової допомоги до договору 9/11/20.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначила, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Саме лише ненадання учасником справи детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що розмір фіксованого гонорару у сумі 80000,00 грн. не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що враховуючи категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, розмір витрат на професійну правничу допомогу 8000,00 грн. є пропорційним до предмета спору, а відтак наявні підстави для компенсації позивачу частини понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, апелянтом не було зазначено конкретних аргументів на підтвердження наявності обставин для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу , визначених судом у розмірі 8000,00 грн.

При цьому, колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено додаткове судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСУ АГРО ЛТД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2023 року №736714290704 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко