Постанова

від 18.07.2024 по справі 400/14985/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14985/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року, прийняте у складі суду судді Мельника О.М. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Засільське хлібоприймальне підприємство» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2022 № 167714290703, № 167914290703,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Засільське хлібоприймальне підприємство» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21.02.2022 року за №167714290703, яким встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2019 року в сумі 1 043 440 грн.; та рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21.02.2022 року за №167914290703, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 72 092,50 грн., в т.ч. 57 674,00 грн. основного платежу та 14 418,50 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України підрозділу 10 розділу XX "Перехідні встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, у зазначеному пункті також визначено перелік перевірок, якій є виключенням і до даного переліку не відноситься перевірка з підстав зазначених у наказі відповідача щодо проведення перевірки позивача, а саме п. 78.1.1 та п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України. Тому, на думку позивача, відповідач порушив порядок та умови передбачені для проведення документальних позапланових виїзних перевірок податковими органами. Тобто сам наказ про проведення перевірки позивача є протиправним (незаконним), тому що не відповідає приписам нормативно-правових актів. Щодо суті порушень, то позивачем не було порушено жодних податкових зобов`язань та дотримано всіх передбачених податковим законодавством правил.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року позов Приватного акціонерного товариства «Засільське хлібоприймальне підприємство» задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду прийняте з неправильним застосування норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «МАСЛОДАР 2019», в ході перевірки не було підтверджено фактичне здійснення господарських операцій, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Щодо проведення перевірки в період мораторію, апелянт вказує, що перевірка проведена в період дії постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», при цьому позивачем не оскаржувався наказ про проведення перевірки. Крім того, апелянт посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Засільське ХПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «МАСЛОДАР 2019» (код ЄДРПОУ 43030693) за вересень, листопад 2019 року та контрагентами - покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари/послуги, придбані у вищенаведеного контрагента-постачальника була проведена з 15.12.2021 по 29.12.2021, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4, п. 78.1, ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до абзацу п`ятого постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» на підставі наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 13.12.2021 №2237-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ЗАСІЛЬСЬКЕ ХПП» (код ЄДРПОУ 00955006)».

За результатами перевірки складено акт від 06.01.2022 №57/14-29-07-03/00955006, який направлено на адресу платника податків через АТ «УКРПОШТА» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та отримано позивачем 26.01.2022 року.

Перевіркою ПрАТ ««Засільське ХПП» встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2019 року на 57674 гривень. п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2019 року на 1043440 гривень. ПрАТ «Засільське ХПП» не погодилося з висновками акту перевірки від 06.01.2022 №57/14-29-07-03/00955006 та надало заперечення від 31.01.2022 б/н (вх. №4975/6 від 02.02.2022).

На підставі акту перевірки від 06.01.2022 №57/14-29-07-03/00955006 з урахуванням відповіді на заперечення від 16.02.2022 № 5413/6/14-2-07-03-02 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2022 №167714290703 (форма «В4»), яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2019 року на 1043440грн. та від 21.02.2022 №167914290703 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 72902,50 грн, в тому числі основний платіж - 57674 грн, штрафні санкції - 141418,50 гривень.

Позивач не погоджуючись з підставами проведення перевірки та прийнятим за результатами проведеної перевірки рішенням податкової, звернувся з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, зі змісту наказу про проведення перевірки від 13.12.2021 №2237-п, вбачається, що він виданий на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та відповідно до абзацу п`ятого постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Відповідно до положень п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року N 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Виключенням з даного правила є, зокрема, документальні позапланові перевірки, що проводяться на звернення платника податків, а також документальні позапланові перевірки з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а саме 1) у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків або 2) платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Водночас, аналіз змісту наказу від 13.12.2021 №2237-п дозволяє стверджувати, що документальна позапланова перевірка позивача була проведена на підставі п. 78.1.1, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а отже підпадала під дію мораторію, встановленого ПК України.

Водночас, 04 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Таким чином, виникла колізія між нормами ПК України та постановою Кабінету Міністрів України № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21 виклав правову позицію про те, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

У постанові від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови Кабінету Міністрів України № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова Кабінету Міністрів України №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

При цьому, різниця у предметі спору у даній справі, зі справами, які були предметом розгляду Верховним Судом у справах №420/12859/21 і №140/1846/21, не змінює того, що правовідносини у справах є подібними з різницею лише у часі (етапі) реалізації права платниками податків на оскарження дій контролюючого органу, пов`язаних із призначенням перевірки на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України № 89. У даній справі реалізація права на оскарження дій контролюючого органу відбулася вже після фактичного проведення перевірки і прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а у вищенаведених справах, які були предметом розгляду Верховним Судом - до моменту її проведення.

Більш того, у постановах від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21, Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 17 травня 2022 року у справі № 520/592/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 06 липня 2022 року у справі № 360/1182/21, констатував, що проведення перевірки на підставі постанови № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21 Верховний Суд враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

У постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також досліджував це питання і встановив, що постанова Кабінету Міністрів України № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що проведення документальних перевірок є однією із функцій контролюючих органів у питанні адміністрування податків, а тому доводи про те, що зміни, щодо яких виникло правове питання, стосуються не податків і зборів, а врегулювання правовідносин, пов`язаних з COVID-19, є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що податковий орган, незважаючи на прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної позапланової перевірки позивача на підставі п. 78.1.1, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

У цій справі застосовними є висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Вищезазначені обставин свідчать про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Як вірно зазначено судом першої інстанції, скасування податкових повідомлень-рішень, які прийняті за результатами незаконної перевірки та на підставі акту, який є недопустимим доказом, не потребує перевірки доводів сторін, на які вони посилалися у заявах по суті справи, а доводи апелянта зазначених висновків суду не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу не було відомо ні про проведення перевірки, ні про наявність податкових повідомлень-рішень, поштову кореспонденцію позивач не отримував, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення з відповідними документами до початку здійснення контрольного заходу, подання пояснень і документів під час проведення перевірки та заперечень після її проведення.

Так, оскаржувані ППР направлено позивачу 21.02.2022 засобами АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ПрАТ «ЗАСІЛЬСЬКЕ ХПП» та повернуто АТ «Укрпошта» 03.02.2023 з приміткою «за закінченням терміну зберігання» з зазначенням дати 31.01.2023 р.

Вочевидь, повернення вказаного листа без фактичного отримання більше через рік пов`язане із повномасштабним вторгненням рф на територію України.

У цьому контексті апеляційній суд наголошує, що незважаючи на приписи ст .42 ПК України, згідно яких поштова кореспонденція вважалась отриманою позивачем, зазначене не свідчить що позивач дізналася або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у розумінні приписів КАС України.

28.09.2023 року на адресу контролюючого органу направлено адвокатський запит (в порядку ст.24 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність) №28-09/23 від 28.09.2023 року, з вимогою надати копії документів, які Товариство не отримало, а саме: копію податкового повідомлення-рішення №167714290703 від 21.02.2022 року, яке прийнято за результатами документальної позапланової виїзної перевірки (акт №57/14-29-07-03/00955006 від 06.01.2022 року); копію поштового конверту і повідомлення про вручення, з відміткою про підстави та датою повернення.

16.10.2023 року засобами поштового зв`язку представнику Товариства, листом ГУ ДПС у Миколаївській області №22240/6/14-29-07-03-02 від 05.10.2023 року, надійшло оскаржуване податкове повідомлення-рішення №167714290703 від 21.02.2022 року, та 07.11.23 року листом ГУ ДПС у Миколаївській області №23826/6/14-29-07- 03-02 від 31.10.2023 року, надійшло оскаржуване податкове повідомлення- рішення №167914290703 від 21.02.2022 року.

27.11.23 року Позивач використовуючи своє право на судове оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, звернувся із відповідним позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду. Даний факт підтверджується копією фіскального чеку АТ Укрпошта від 27.11.2023 року, на якому міститься трек-номер №2500101423069. Відповідно до відомостей АТ Укрпошта, позов ПрАТ Засільське ХПП прийнятий до відправки 27.11.2023 року та надійшов до суду 01.12.2023 року, з огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання Відповідача.

При цьому колегія суддів враховує, що право на судовий захист, якого просить позивач, є важливішим, ніж встановлені державою процесуальні особливості реалізації ним цього права. Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини (у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року) виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух, а право на право на доступ до суду, закріплене у Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати зазначеній Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Зважаючи на вищевказані обставини, доводи апелянта про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду колегією суддів до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Засільське хлібоприймальне підприємство» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2022 № 167714290703, № 167914290703 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко