Постанова

від 18.07.2024 по справі 420/30339/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30339/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

за участю: секретаря судового засідання Тимінської Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, прийняте у складі суду судді Лебедєвої Г.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНОВА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНОВА» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Одеській області від 10.10.2023 року № 25956/15-32-07-04, прийняте на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОМІНОВА», код за ЄДРПОУ 45086659 з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого відшкодування з бюджету;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «ПРОМІНОВА», код за ЄДРПОУ 45086659 за червень 2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНОВА» задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Одеській області від 10.10.2023 року № 25956/15-32-07-04. Зобов`язано Головне управління ДПС у Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНОВА» (код ЄДРПОУ 45086659) за червень 2023 року в сумі 19000099,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, при цьому висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що документальною перевіркою встановлено: відсутність первинних документів, а також внесення до первинних документів не достовірних відомостей, внаслідок чого не можливо підтвердити оприбуткування та транспортування товару; відсутність фінансових документів, які підтверджують оплату за товар постачальнику - ТОВ «Промисловий шлях»; документальною перевіркою не можливо підтвердити, що інвентаризація відбулась у дійсності шляхом відповідних замірів (перерахунку, перевантаження, тощо) на певну дату, у певному місці, як наслідок не можливо підтвердити, що акт інвентаризації містить у собі достовірні відомості щодо фактичної наявності товарів та запасів у кількісних та вартісних показниках; відсутність власних оборотних коштів, що необхідні для придбання товару, оскільки відсутні оригінали фінансових документів, що підтверджують отримання поворотної фінансової допомоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач ТОВ «ПРОМІНОВА», код ЄДРПОУ 45086659, зареєстрований юридичною особою 14.04.2023 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1005561020000082390.

На підставі направлень Головного управління ДПС в Одеській області та наказів Головного управління ДПС в Одеській області від 16.08.2023 року №6461-п та від 28.08.2023 року №6793-п, на підставі п.п.191.1.6 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.2,0, гі.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200, п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами), проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ПРОМІНОВА», код за ЄДРПОУ 45086659 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, у податковій декларації з податку на додану вартість №9178944546 від 20.07.2023 року з додатками.

Перевірка проводилась з 23.08.2023 року по 31.08.2023 року.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 07.09.2023 №24294/15-32-07-04-18/45086659, яким зокрема було встановлено:

- відсутність первинних документів, а також внесення до первинних документів не достовірних відомостей, внаслідок чого не можливо підтвердити оприбуткування та транспортування товару;

- відсутність фінансових документів, які підтверджують оплату за товар постачальнику ТОВ «Промисловий шлях»;

- документальною перевіркою не можливо підтвердити, що інвентаризація відбулась у дійсності шляхом відповідних замірів (перерахунку, перевантаження, тощо) на певну дату, у певному місці, як наслідок не можливо підтвердити, що акт інвентаризації містить у собі достовірні відомості щодо фактичної наявності товарів та запасів у кількісних та вартісних показниках;

- відсутність власних оборотних коштів, що необхідні для придбання товару, оскільки відсутні оригінали фінансових документів, що підтверджують отримання поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ «ПРОМІНОВА» порушено п.44.1 п.44.3, п.44.6 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) та підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №°21 (зі змінами), в результаті чого завищено значення рядку 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» у сумі 19000099,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 «підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3): на рахунок платника у банку» декларації з ПДВ за червень 2023 на суму 19000099,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 10.10.2023 року № 25956/15-32-07-04, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану до відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 19000099,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4750025,00 грн.

Позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2023 року № 25956/15-32-07-04, зважаючи на те, що при оформленні господарських операцій, віднесенні сплачених сум до складу податкового кредиту, а також при складанні податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток, діяв у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що не підтвердження у ході судового розгляду належними доказами доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій платника надає таким доводам характеру припущень та не може слугувати підставою для визначення податкових донарахувань.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За нормою підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За правилами пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Як визначено у пункті 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 статті 198 ПК України закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що висновки Акту перевірки від 07.09.2023 №24294/15-32-07-04-18/45086659, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються на переконанні відповідача у нереальності господарської операції внаслідок наявності певних недоліків у первинних документах, які були досліджені судом першої інстанції.

Зокрема, з приводу зауважень податкового органу до реквізитів видаткових накладних, суд врахував, що видаткові накладні підписані посадовими особами - директорами товариств сторін договору, повноваження яких визначені статутами товариств та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки міститься в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16, від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14, від 27.11.2018 у справі №826/11629/16, від 12.04.2019 у справі №821/474/16, від 25.02.2020 у справі №826/4914/16, від 18.09.2023 року у справі № 380/17494/21, від 27.09.2023 року у справі № 380/14750/21.

При цьому суд враховує, що відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена положеннями чинного законодавства. Вказане відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.05.2018 у справі № 815/423/17.

Апелянт також ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача, з огляду на товарно-транспортні накладні та той факт, що за даними Централізованої бази даних МТСБУ на офіційному сайті https://cbd.mtsbu.ua, транспортні засоби з номерними знаками, які зазначені у ТТН, використані для перевезення товару, не зареєстровані як такі, що мають поліс внутрішнього страхування.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що наявність/ відсутність у транспортних засобів, що здійснювали перевезення згідно ТТН, полісу внутрішнього страхування, жодним чином не випливає на реальність здійснення операції, а контроль за дотриманням вимог закону щодо страхування не знаходиться у межах компетенції податкового органу.

Водночас, суд першої інстанції, проаналізувавши положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, дійшов вірного висновку, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, чи неточності у вказаних документах, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

У постанові від 27 вересня 2023 року справа № 380/14750/21 Верховний Суд виснував, що ТТН на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків (як на це звертав увагу податковий орган) не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання податкового органу на наявність недоліків у наданих первинних документах (товарно-транспортних накладних), оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що документальною перевіркою неможливо підтвердити, що інвентаризація відбулась у дійсності шляхом відповідних замірів (перерахунку, перевантаження, тощо) на певну дату, у певному місці, як наслідок неможливо підтвердити, що акт інвентаризації містить у собі достовірні відомості щодо фактичної наявності товарів та запасів у кількісних та вартісних показниках.

Водночас, у постанові від 26.09.2023 по справі № 640/19859/21 Верховний Суд вказав, що посадові особи контролюючого органу можуть бути присутні при проведенні інвентаризації за їх згодою, проте така присутність не є обов`язковою.

Вищезазначені висновки Верховного Суду, в силу ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 5 ст. 242 КАС України щодо застосування норм права є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому на увагу заслуговує та обставина, що на адресу ГУ ДПС у Львівській області надійшов лист ТОВ «ПРОМІНОВА» від 28.08.2023 №, яким надано матеріали інвентаризації підприємства.

У свою чергу, судом встановлено, що до ГУ ДПС у Львівській області позивачем спрямовано матеріали інвентаризації підприємства: Наказ від 25.08.2023 №1/23-і про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складах, а також відвантажених і тих, що перебувають у дорозі; Інвентаризаційний опис №1 від 28.08.2023 товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться: АДРЕСА_1 ; Акт від 28.08.2023 б/н контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі за адресою : Львівська область, м. Львів, Шевченківський район, вул. Шевченка, буд. 317.

Таким чином, посилання апелянта на те, що акт інвентаризації містить у собі недостовірні відомості через те, що до інвентаризації не були залучені представники ГУ ДПС в Львівській області, які надали згоду, є безпідставними та не ґрунтуються на жодній правовій нормі. При цьому, ні ГУ ДПС у Львівській області, ні ГУ ДПС в Одеській області під час проведення перевірки не висловлювали зауважень щодо зазначених матеріалів інвентаризації та не висували вимог щодо її повторного проведення.

При цьому, згідно п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, мають право зокрема вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Щодо доводів апелянта відносно відсутності власних оборотних коштів, що необхідні для придбання товару, оскільки відсутні оригінали фінансових документів, що підтверджують отримання поворотної фінансової допомоги, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «ПРОМІНОВА» було укладено договори безпроцентної поворотної фінансової допомоги з: ТОВ «ВАНТАЖ ПРАЙМ», код 44679641 на суму позики 50 млн. грн., ТОВ «ІНТЕР-С», код 40880772 на суму позики 20 млн. грн., ТОВ «НЕОМЕТПРОМ ПЛЮС», код 44308156 на суму позики 50 млн. грн.

Позивачем зазначено, що така допомога не є доходом при отриманні і не відноситься до витрат при поверненні. Тому отримання таких коштів не впливає на фінансовий результат і не підлягає оподаткуванню.

Перевірка та дослідження джерела походження коштів у діяльності платника податків не є компетенцією податкових органів та не відноситься до фіскальної та розподільчо-регулюючої функцій податкової. Ця сфера діяльності віднесена до системи банківських органів, суб`єктів фінансового моніторингу, що передбачено законодавством у сфері фінансового моніторингу. Доводи контролюючого органу ґрунтуються лише на інформації, яка зазначена в акті перевірки, та ніяк не підтверджена документально.

Щодо доводів апелянта про те, що ТОВ «Промінова» не надано належним чином оформлених документів (банківські виписки/платіжні доручення), оскільки надані до перевірки документи не містять відміток штампів, печаток) банківської установи, суд першої інстанції вірно врахував, що розрахунки проводились в електронній формі, вказані платіжні інструкції, роздруковані з системи клієнт-банк та містять усі необхідні реквізити, крім власноручного підпису платника, оскільки в системі клієнт-банк підпис, при відправленні платежу, проставляється в електронному вигляді, що відповідає нормам чинного законодавства.

Як вірно звертає увагу суд першої інстанції, приймаючи рішення щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у податковій декларації з податку на додану вартість, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз вибіркових аспектів господарської діяльності платника (як в даному випадку поставлено під сумнів виконання банком доручень з виконання платежів юридичних осіб, які не мають жодного відношення до формування позивачем даних податкового обліку), окрім господарських операцій позивача на предмет їх реальності.

Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Предметом розгляду в цій справі є виключно дотримання платником податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.07.2023 № 9178944546, а не виконання АБ «УКРГАЗБАНК» ініціювань та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг; дотримання залученим постачальником перевізником законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тощо, тобто процесів, до яких позивач не має навіть опосередкованого відношення та не може, і не повинен впливати.

При цьому, в судовому засіданні суду першої інстнції представник податкового органу не заперечував те, що контрагент позивача ТОВ "Промисловий шлях" придбавав товар, який було в подальшому реалізовано ТОВ «ПРОМІНОВА». Після реалізації даного товару на користь позивача, відповідні податкові накладні, виписані ТОВ "Промисловий шлях", були своєчасно зареєстровані в ЄРПН.

У свою чергу, факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. А тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, наприклад у постанові від 04 жовтня 2023 року по справі №822/1616/17.

Щодо тверджень апелянта щодо невідповідності між виписаними датами видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, зазначених в первинних бухгалтерських документів, через які, на думку податкового органу, не можливо визначити дату податкових зобов`язань у ТОВ «Промисловий шлях» в розумінні п. 187.1 ст. 187 та як наслідок правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п.198.2 ст. 198 ПКУ ТОВ «Промінова», суд зазначає наступне.

Так, між ТОВ «Промисловий шлях» (Постачальник) та ТОВ «Промінова» (Покупець) було укладено Договір поставки, відповідно до якого Постачальник в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором Товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату.

Відповідно до п.2.2 Договору, оплата за цим Договором може здійснюватися за домовленістю сторін, згідно виставленого Покупцю рахунку, або шляхом авансового платежу на банківський рахунок Постачальника, або шляхом після оплати протягом 5 днів з дня поставки товару за цінами, що визначені за одиницю Товару у специфікації та/або видатковій накладній.

На виконання умов Договору ТОВ «Промисловий шлях» було поставлено, а ТОВ «ПРОМІНОВА» було отримано Товар, за який здійснено оплату.

Судом вже зазначалося про те, що ТОВ "Промисловий шлях" на адресу ТОВ «ПРОМІНОВА» були виписані податкові накладні, які були зареєстровані належним чином у ЄРПН та не відхилені.

Вказані податкові накладні є за своїм характером зведеними.

Можливість складання зведених податкових накладних передбачена п. 3.3.1 Договору, відповідно до якого: у випадку відвантаження Товару 2 і більше разів на місяць, таке відвантаження згідно ч. 2 ст. 267 ГК України та п. 201.4, ст. 201 ПК України вважається ритмічним та складається зведена податкова накладна останнім числом місяця. За домовленістю сторін зведені податкові накладні можуть складатися декілька разів на місяць.

Відповідно до п. 19 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (далі - Порядок 1307), у разі здійснення постачання товарів/послуг (крім здійснення операцій, визначених пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України), постачання яких має безперервний або ритмічний характер, постачальником (продавцем) може бути складена зведена податкова накладна:

покупцям - платникам податку - не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо операції, визначені пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" зазначається код ознаки, визначений пунктом 11 цього Порядку.

У разі складання зведених податкових накладних покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» такої податкової накладної робиться позначка «х» та зазначається тип причини 02. При цьому у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 100000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

У графі 2 зведеної податкової накладної зазначається весь опис (номенклатура) поставлених протягом місяця товарів/послуг.

При цьому відсутність факту оплати поставлених товарів/послуг (крім визначених пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України) не звільняє постачальника (продавця) від складання зведеної податкової накладної.

Зведені податкові накладні (крім зведених податкових накладних, складених у разі здійснення операцій, визначених пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України) не складаються на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно відхилив доводи податкового органу щодо невідповідності між виписаними датами видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, зазначених в первинних бухгалтерських документів.

Щодо посилання апелянта про ненадання документів, що підтверджують зберігання товару (складські свідоцтва, складські квитанції, акти прийому передачі та інше), суд зазначає, що зазначені документи не є документами, які встановлюють вказаний факт, натомість позивачем було надано договори оренди складського приміщення, платіжні доручення на підтвердження факту оплати за послуги оренди та акти прийому передачі майна.

Щодо відсутності документів, які підтверджують якість товару, складських свідоцтв, варто зауважити, що відповідні документи не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчують якість товару та внутрішні господарські факти, а не факт проведення господарської операції, а тому відсутність таких документів не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Вказана позиція знайшла своє відображення у Постанові Верховного Чуду від 18 вересня 2023 року справа № 380/17494/21.

Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19.

Водночас, за обставин розглядуваної справи, у контролюючого органу відсутні аргументи щодо неможливості здійснення ТОВ «Промисловий шлях» поставок товарів на користь позивача з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 10.10.2023 року № 25956/15-32-07-04 та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

Враховуючи викладене, зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «ПРОМІНОВА» за червень 2023 р., забезпечить ефективний захист порушених права позивача та належне вирішення спору. Таке правозастосування відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 у справі № 380/14264/21.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНОВА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко