Постанова

від 10.07.2024 по справі 757/18912/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/18912/24 Головуючий у 1 інстанції: Матійчук Г.О.

провадження №22-ц/824/11944/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шкаровського Дениса Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Разом з позовом до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання, якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 24 689, 00 доларів США, що знаходяться (обліковуються) у банківських установах на території України, на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову; на корпоративні права: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Матінка» (код ЄДРПОУ 19027734), власником яких є ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання, якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у вигляді 100% частки в статутному капіталі ТОВ Фірма «Матінка», що становить 304 021,00 гривень; на об?єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання, якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ): житлове приміщення загальною площею 166.4 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 ; машиномісце в підземній автостоянці № НОМЕР_2 загальною площею 12 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_3 ; машиномісце в підземній автостоянці № НОМЕР_2 загальною площею 12.1 кв. м. за адресою АДРЕСА_3 ; на об?єкти рухомого майна що належать ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання, якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ): автомобіль легковий, BMW X5, державний номер: НОМЕР_4 , 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 ; автомобіль легковий BMW М6, державний номер НОМЕР_6 , 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 .

Заява вмотивована тим, що предметом позовної заяви, з якою звернувся позивач до суду, є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 689, 00 доларів США за договором позики від 01.08.2022 року, тому з метою забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Шкаровський Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення заяви.

Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано поведінку відповідача з моменту виникнення заборгованості від 02.10.2022 року та до моменту звернення позивача до суду з позовом, а саме, відсутність наміру повернення суми боргу.

Звертає увагу суду, що відповідач з моменту виникнення у нього простроченої заборгованості перед позивачем почав активно вживати заходів для уникнення сплати боргу.

Таким чином, виносячи оскаржувану ухвалу, суд в порушення вищезазначених норм не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Разом з тим, арешт майна відповідача, про який просить позивач для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Тому апелянт вважає, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Сперкач С.В. - представник ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Вказує, що ОСОБА_2 ніколи не заперечував, що отримав в бог кошти від ОСОБА_1 та поверне їх як тільки буде фінансова можливість.

Навіть під час допиту як свідка за власною ініціативою ОСОБА_2 у слідчого, останній надав слідству покази, в яких:

- визнав факт отримання позики від ОСОБА_1 , наявність заборгованості перед ним та свою фінансову неспроможність повернути цю позику в найближчий час;

- повідомив про наявність в його розпорядженні майна (об`єктів нерухомості), за рахунок продажу якого у майбутньому він бути мати можливість та планує розрахуватися з ОСОБА_1 .

Покази ОСОБА_2 були об`єктивно підтверджені електронними доказами - матеріали листування за допомогою мессенджера «Ватс Апп», яке мало місце між ним та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , як у період до укладення договору позики, так і після його укладення. Зміст цього листування повністю спростовує ті неправдиві покази, які вказані особи надали.

Крім того, ОСОБА_2 здійснена письмова нотаріально посвідчена -пропозиція (оферта) на адресу ОСОБА_1 , якою він запропонував виконати свої зобов`язання щодо повернення боргу шляхом передачі у власність ОСОБА_1 декількох об`єктів нерухомомсті. Однак, вказана пропозиція залишена ОСОБА_1 без відповіді і реагування. Вказана обставина підтверджує, що ОСОБА_2 намагається домовитися з ОСОБА_1 та виконати свій обов`язок щодо повернення боргу, а також спростовує доводи апелянта про щодо вчинення ОСОБА_2 дій, якими він хоче уникнути обов`язку сплати боргу.

Зазначає, що з метою примусити ОСОБА_5 повернути борг на своїх умовах ОСОБА_1 вирішив обвинуватити його в шахрайському заволодінні коштами, для того щоб використовувати відкрите за цим фактом кримінальне провадження для тиску для нього.

З цією метою ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із завідомо неправдивою заявою про вчинення ОСОБА_5 шахрайства та надав слідству завідомо неправдиві покази про обставини надання ним грошових коштів ОСОБА_2 , штучно створюючи враження наявності ознак злочину в його діях. Хоча ОСОБА_2 завжди зазначав та зазначає, що визнає борг та намагається його повернути.

ОСОБА_1 вже декілька разів вчиняв дії щодо накладення арешту на майно ОСОБА_6 .

В процесі розслідування кримінального провадження №12022100000000577 від 03.08.2022 року слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва з метою задоволення цивільного позову ОСОБА_1 27.12.2022 року ухвалою по справі №752/1.4447/22 було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 , а саме - квартиру ( АДРЕСА_1 , два паркомісця та два автомобілі (БМВ Х5 та БМВ М6).

Вказані заходи забезпечення були очевидно непропорційними, оскільки:

По-перше, відповідно до ст.127 КПК України цивільний позов пред`являється до підозрюваного чи обвинуваченого або осіб, які несуть майнову відповідальність за їх дії, а ОСОБА_2 на той час не було пред`явлено обвинувачення чи повідомлено про підозру.

По-друге, для задоволення цивільного позову достатньо було вартості однієї квартири, яка належить ОСОБА_2 адже її ринкова вартість становить як весь розмір боргу, однак арешт було накладено на все належно йому майно.

По-третє, звертаючись з клопотанням про накладення арешту на автомобілі прокурор без будь-якого обґрунтування просив обмежити право користування ними, а слідчий суддя задовольнив це клопотання навіть не перевіривши наявності підстав для такого істотного обмеження прав ОСОБА_2

28.11.2023 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва по справі №752/14447/22 судом вирішено скасувати арешт автомобілів БМВ Х5 та БМВ Мб.

В ухвалі від 28.11.2023 судом зазначено наступне «Так, перевіривши цивільний позов поданий в рамках кримінального провадження №12022100000000577 від 03.08.2022 р. слідчим суддею встановлено, що вартість майна, яке арештовано з метою забезпечення цивільного позову не є співмірною розміру шкоди, зазначеної у цивільному позові, що порушує вимоги, передбачені ч.8 ст. 170 КПК України».

Крім того, на вказані автомобілі ще двічі хотіли накласти арешт, як слідчий так і ОСОБА_1 , однак судами двічі було відмовлено в накладенні арешту.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2024 по справі №752/14447/22 судом відмовлено слідчому в накладені арешту на майно ОСОБА_2 , а саме на вказані автомобілі.

Також, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2024 по справі №761/8910/24 судом відмовлено прокурору та представнику ОСОБА_1 у накладенні арешту на майно.

Викладене свідчить, що ОСОБА_1 попередньо декілька разів хотів накласти арешт на автомобілі ОСОБА_2 , а також і на квартиру.

Квартира ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 (квартира АДРЕСА_4 ) до сих пір перебуває під арештом. Однак, ОСОБА_1 все одно просить суд накласти арешт на вказану квартиру.

На переконання ОСОБА_2 в таких діях ОСОБА_1 вбачається зловживання своїми права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття зазначених представником позивача заходів не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Проте, такі висновки не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За положеннями ч.1 ст.153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Згідно положень п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення позову є те, що відповідач може відчужити належне йому на праві приватної власності майно, і це може утруднити виконання судового рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Оцінюючи наявність підстав для забезпечення позову шляхом арешту майна, суд першої інстанції не встановив реальної загрози, за якої невжиття саме таких заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Проте, суд не врахував поведінку відповідача з моменту виникнення заборгованості - 02.10.2022 та до моменту звернення позивача до суду з позовом, а саме, відсутність наміру повернення суми боргу.

Відтак, предметом спору згідно з позовною заявою є грошові кошти у сумі 24 689,00 доларів США, позичені позивачем відповідачу згідно з договором позики від 01.08.2022.

На момент звернення до суду з позовною заявою, прострочене зобов`язання триває більш ніж 1 рік і 6 місяців, а відповідач навіть частково не намагався виконати зобов`язання за договором позики від 01.08.2022.

Проте, відповідач з моменту виникнення у нього простроченої заборгованості перед позивачем почав активно вживати заходів для уникнення сплати боргу.

На підтвердження вищезазначеного, до заяви про забезпечення позивачем додано:

- копію договору застави транспортного засобу та корпоративних прав ТОВ Фірма «Матінка» від 16.02.2023, укладеного після виникнення права вимоги у позивача, сторонами якого є відповідач та його мати ( ОСОБА_7 );

- копію договору застави транспортного засобу від 21.12.2022, укладеного також після виникнення права вимоги у позивача.

Крім того, відповідач є боржником позивача за іншим договором позики - від 10.12.2020 на загальну суму 350 000 доларів США, строк виконання зобов`язань за яким настав 08.12.2021.

З метою уникнення сплати цього боргу та недопущення звернення стягнення на нерухоме майно, належне відповідачу, останній 07.07.2022 уклав договір позики зі своєю матір`ю ( ОСОБА_7 ), копія якого долучена до Заяви про забезпечення.

Нібито для забезпечення виконання зобов`язань сина перед матір`ю, відповідач того ж дня уклав договір іпотеки з ОСОБА_7 , за яким мати відповідача стала іпотекодержателем квартири та двох машиномісць, що належали відповідачу. Вищенаведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що також долучений до Заяви про забезпечення.

Відповідач досі не виконує свої зобов`язання і за вищезгаданим договором теж.

Також, відповідач не мав наміру їх виконання ще в момент укладення договору, у зв`язку з чим щодо нього здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення особливо тяжкого злочину проти власності.

Відповідач обвинувачується у вчиненні злочину згідно з ч.4 ст.190 КК України (чинна до 11.08.2023), за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.

З метою уникнення кримінальної відповідальності, зокрема конфіскації майна, відповідач може в будь-який момент розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках або відчужити майно, яке знаходиться у його власності.

Суд, при винесенні оскаржуваної Ухвали не врахував вищезазначені факти та проігнорував явну наявність ознак ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором та його недобросовісну поведінку.

Водночас, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За наведених обставин, висновок суду про відсутність реальної загрози утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи. Вказане є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виносячи оскаржувану Ухвалу, суд в порушення вищезазначених норм не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Арешт майна відповідача, про який просить позивач для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Тому необхідність застосування заходів забезпечення позову слідує з фактичних обставин справи.

В оскаржуваній Ухвалі суд обґрунтовує свою відмову у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відсутністю конкретизованого переліку рахунків, на які позивач просить накласти арешт.

Суд не взяв до уваги, що позивач не може володіти інформацією про наявність у відповідача банківських рахунків, їх номери та інше, оскільки така інформація є банківською таємницею.

Крім того, позивач згідно з договорами позики передавав грошові кошти відповідачу в готівковій формі, а отже не міг знати навіть одного з банківських рахунків відповідача.

Разом з тим, з постанови ВС у справі №212/4208/23 слідує, що суд може накласти арешт на рахунки у фінансових установах без їх конкретизації, в такому випадку майно та кошти боржника мають бути виявлені державною виконавчою службою або приватним виконавцем в силу положень Закону України «Про виконавче провадження».

Також, суд в Ухвалі зазначає, що вказані вимоги позивача є не співмірними позовним вимогам та не забезпечують збалансованості інтересів сторін.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, як би стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Враховуючи те, що предметом спору згідно з позовною заявою є грошові кошти у сумі 24 689,00 доларів США, то застосування заходу забезпечення у виді накладення арешту (в межах ціни позову) на грошові кошти відповідача, що знаходяться на рахунках останнього, є співмірним та необхідним.

Таким чином, в Ухвалі порушені норми процесуального права та неправильно застосовані висновки Верховного суду щодо забезпечення позову шляхом арешту майна та грошових коштів боржника. Зазначене є підставою для скасування Ухвали.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги адвоката Шкаровського Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року та задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову частково, з накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 , в межах ціни позову, а саме - 24 689 доларів США.

В іншій частині заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Шкаровського Дениса Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 в межах ціни позову, а саме - 24 689 доларів США.

В іншій частині заяви відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , АДРЕСА_5 ).

Боржник: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 18 липня 2024 року.

Головуючий:

Судді: