Ухвала

від 10.07.2024 по справі 757/23144/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, до 20.07.2024 включно.

Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів, що становить 1 514 000,00 гривень.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 , у разі внесення застави, наступні обов`язки, а саме:

- не відлучатися з населеного пункту де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

---

Справа № 757/23144/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/4113/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілими, підозрюваними та особами, визначеними слідчим та прокурором, у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 20.07.2024 року включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання та змінити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту або із зменшеним розміром застави із застосуванням електронного засобу контролю або без такого.

На думку апелянта, оскаржувана ухвала винесена слідчим суддею без належної оцінки доводів сторони захисту, дослідження та надання правової оцінки клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів.

При цьому вказував, що в судовому засіданні прокурором не було доведено обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним у клопотанні ризикам.

Крім того, слідчим суддею визначено заставу, розмір якої є неспівмірним з доходами та майновим станом ОСОБА_6

31.05.2024 від захисника ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначав, що не зважаючи на надані стороною захисту численні медичні документи щодо стану здоров`я ОСОБА_6 , його хронічні захворювання, які продовжують прогресувати та загострюватись, слідчий суддя продовжив застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

ОСОБА_6 потребує необхідного обстеження та лікування, а подальше його утримання в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» є небезпечним для його здоров`я.

Також апелянт вказував, що твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є лише припущенням, жодних даних на підтвердження цього ризику у клопотанні не наведено, а сама по собі тяжкість інкримінованих підозрюваному злочинів не може бути підставою для тримання його під вартою.

Крім того, ОСОБА_6 раніше не судимий, характеризується позитивно, має постійне місце проживання за місцем здійснення досудового розслідування, міцні соціальні зв`язки, має неповнолітню доньку, яка має хронічні захворювання та потребує постійного догляду .

Ризик незаконного впливу на інших підозрюваних, свідків, експертів спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, також не підтверджений, а посилання сторони обвинувачення на спілкування ОСОБА_6 з певними особами під час перебування в слідчому ізоляторі, не доводять його впливу шляхом підкупу, примусу чи погроз з метою зміни або відмови від їх показань.

На думку апелянта, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які послався слідчий у клопотанні, не знайшли свого підтвердження та не доведені відповідними доказами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор», його захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, розслідується кримінальне провадження № 62022000000000679 за фактами протиправних дій працівників правоохоронних органів та цивільних осіб, які у складі злочинної організації на території Дніпропетровської, Харківської, Полтавської, Кіровоградської, Київської та інших областей здійснюють незаконне виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту та збут особливо небезпечних наркотичних засобів - канабісу, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1,2,3 ст. 255, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 372, ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно даних протоколу затримання, ОСОБА_6 затримано 18.10.2023 в порядку ст. 208 КПК України.

18.10.2023 ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2024 строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 08.02.2024 включно.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.03.2024 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 12 місяців, тобто до 18.10.2024 включно.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2024 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 30.05.2024 із визначенням застави у виді 3 028 000 грн.

15.05.2024 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у створенні злочинної організації, керівництві такою організацією, а також участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1, ч. 2 ст. 255 КК України; незаконному виробництві, перевезенні, пересиланні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, в особливо великих розмірах, вчиненому у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України; незаконному придбанні, зберіганні, передачі іншим особам обладнання призначеного для виробництва наркотичних засобів, вчинені з метою виробництва особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинене у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313 КК України; організації, утриманню місць для незаконного виробництва наркотичних засобів, а також наданні приміщень з цією метою, з корисливих мотивів, вчиненого у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 3177 КК України; незаконному вирощуванні рослин конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин, з метою збуту, особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 309, 311, 317 КК України, вчинене у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310 КК України; незаконному придбанні, зберіганні, передачі іншим особам обладнання призначеного для виробництва наркотичних засобів, вчинені повторно, особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 312, 314, 315, 317, 318 КК України, з метою виробництва особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313 КК України; організації, утримання місць для незаконного виробництва наркотичних засобів, вчинене повторно, а також наданні приміщень з цією метою, з корисливих мотивів, вчинене у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України; незаконному вирощуванні рослин конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин, з метою збуту, особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 309, 311, 317 КК України, вчинене у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310 КК України; незаконному придбанні, зберіганні, передачі іншим особам обладнання призначеного для виробництва наркотичних засобів, вчинені повторно, особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 312, 314, 315, 317, 318 КК України, з метою виробництва особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313 КК України; організації, утримання місць для незаконного виробництва наркотичних засобів, вчинене повторно, з корисливих мотивів, вчинене у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України; незаконному вирощуванні рослин конопель у кількості від десяти до п`ятдесяти рослин, з метою збуту, особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 309, 311, 317 КК України, вчинене у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310 КК України; незаконному перевезенні та зберіганні, з метою збуту наркотичних засобів, в особливо великих розмірах, вчинене повторно, особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308- 310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України; незаконному перевезенні та зберіганні, з метою збуту наркотичних засобів, в особливо великих розмірах, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України.

22.05.2024 старший слідчий в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 на 60 діб, у межах строку досудового розслідування, із визначенням застави у розмірі у виді 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 гривень з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, до 20.07.2024 включно.

Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів, що становить 1 514 000,00 гривень.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 , у разі внесення застави, наступні обов`язки, а саме:

- не відлучатися з населеного пункту де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілими, підозрюваними та особами, визначеними слідчим та прокурором, у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 20.07.2024 року включно.

З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_6 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про можливість визначення підозрюваному значно меншого розміру застави, ніж було визначено попередньою ухвалою слідчого судді про продовження запобіжного заходу, зокрема застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 1 514 000 грн.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховування від органу досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні зі свідками, яким відомі обставини інкримінованих йому злочинів, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).

Колегія суддів погоджується із доводами сторони обвинувачення про існування інших вказаних у клопотанні слідчого ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вірогідність настання яких, з огляду на характер та обставини інкримінованих йому дій, є досить високою.

При цьому, посилання апелянта на дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, характеризується позитивно, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, має неповнолітню доньку, яка має хронічні захворювання та потребує постійного догляду, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, та не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи захисника про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави, є безпідставними, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, майнового та сімейного стану підозрюваного, колегія суддів приходить до висновку, що застава у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень є такою, що достатньою мірою гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та спонукатиме до їх виконання належним чином.

Посилання захисника на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_6 , наявність у нього хронічних хвороб, потребу у лікуванні та обстеженні, не вказують на значне погіршення стану здоров`я підозрюваного, та не можуть слугувати, самостійною підставою для пом`якшення запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості медичного характеру, які вказують на неможливість підозрюваного утримуватись під вартою та неможливості отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятора.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3