Постанова

від 17.07.2024 по справі 756/14001/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи 756/14001/23

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/12109/2024

Головуючий у суді першої інстанції І. С. Шролик

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

17 липня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Авєлін А. О.

сторони

позивач ОСОБА_1

позивач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

відповідач Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць Інна Олександрівна

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року в частині стягнення штрафу в порядку процесуального примусу, постановлену у складі судді Шролик І. С., в примішенні Оболонського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. треті особи ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», ТОВ «Управляюча компанія «Затишна оселя», про визнання відсутнім права та скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року відкрито провадження у справі №756/14001/23.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року витребувано у приватного нотаріуса КМНО Заєць І. О. матеріали реєстраційної справи, сформованої у процесі проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на приміщення АДРЕСА_1 , здійсненої 15 серпня 2022 року, номер відомостей про речове право: 47641448, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64548972 від 19 серпня 2022 року.

На виконання вимог ухвали приватним нотарусом надано суду копію архівної справи сформованої у процесі проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на приміщення АДРЕСА_1 , здійсненої 15 серпня 2022 року.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року повернуто ОСОБА_5 позовну заяву до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць І. О., треті особи: ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», ТОВ «Управляюча компанія «Затишна оселя», про визнання відсутнім права та скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року витребувано у ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» та ОСОБА_3 оригінал договору № 104-83/ВПП інвестування будівництва житлового будинку від 21 вересня 2003 року, укладеного між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та ОСОБА_3 , предметом договору є нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ; оригінал Акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт інвестування від 20 липня 2022 року; оригінал Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01 серпня 2022 року; довідку-витяг з реєстру інвесторів від 01 серпня 2023 року; довідку від 22 липня 2022 року про сплату вартості вбудованого нежитлового приміщення № 104.

У підготовче засідання 22 лютого 2024 року відповідач ОСОБА_3 та її представник не з`явилися. 22 лютого 2024 року адвокат Красюк Н. І. за допомогою документа, сформованого в системі «Електронний суд», надіслала клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням на лікарняному, вказуючи що докази будуть надані суду за першої можливості.

21 березня 2024 року підготовче засідання відкладено до 25 квітня 2024 року. Представник відповідача в судовому засіданні присутня не була.

24 квітня 2024 року адвокат Красюк Н. І. за допомогою документа, сформованого в системі «Електронний суд», надіслала заяву про розгляд справи без її участі. Крім того вказала, що в силу п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. З огляду на зазначене, всі дії пов`язанні з реєстрацією речових прав на нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 здійснювала приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. В силу приписів п. 22 зазначеного Порядку, приватний нотаріус згенерувала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, примірник якого наявний в матеріалах справи. Жодних інших документів, за результатами вчинення реєстраційних дій нотаріусом повернуто відповідачці не було, у зв`язку з чим надання оригіналів запитуваних судом документів не видається за можливе, оскільки вони відсутні у відповідачки.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року застосувано до відповідача ОСОБА_3 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028,00 грн, які слід стягнути в дохід Державного бюджету, у зв`язку з невиконанням нею ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року про витребування доказів. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року направлено повторно для виконання ОСОБА_3 та її представнику - адвокату Красюк Н. І. Роз`яснено що відповідно до ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Не погоджуючись з ухвалою суду в частині стягнення штрафу в порядку процесуального примусу відповідач ОСОБА_3 , через свого представника ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання щодо застосування заходів процесуального примусу, просить скасувати ухвалу суду в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 штрафу в порядку процесуального примусу.

В обґрунтування зазначено, що суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про те, що відсутність у відповідача оригіналів запитуваних документів сама по собі не є поважною причиною їх неподання, внаслідок чого постановив незаконну ухвалу про застосування заходів процесуального примусу. Судом не було враховано ту обставину, що відповідачем було повідомлено суд про причини неможливості подання запитуваних оригіналів документів суду. Оскільки приватний нотаріус, яка здійснювала реєстраційні дії не повернула відповідачу жодних оригіналів документів, окрім витягу з Державного реєстру речових прав, який було надано суду, відповідач не може надати запитувані оригінали документів суду з об`єктивних причин, оскільки такі документи в неї відсутні.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - адвокат Красюк Н. І. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з викладених підстав.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стопченко К. О., яка тимчасово заміщує приватного нотаріуса КМНО Заєць І. О., будучи належним чином повідомленою про час та дату розгляду справи, у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилася, надіслала заяву у якій просить розгляд справи здійснювати без участі нотаріуса.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» та ТОВ «Управляюча компанія «Затишна оселя», будучи належним чином повідомленими про час та дату розгляду справи, у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, будь - яких заяв чи клопотань до суду від вказаних осіб не надходило. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу вказані особи не скористалися. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаних осіб з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо застосування заходів процесуального примусу та не перешкоджає його розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача - адвоката Красюк Н. І., перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення повністю не відповідає.

Так, застосовуючи до відповідача ОСОБА_3 заходи процесуального примусу у виді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки витребувані ухвалою суду від 24 січня 2024 року оригінали документів мають суттєве значення для вирішення справи, враховуючи те, що ОСОБА_3 на виконання ухвали суду витребувані докази не надано, не наведено поважних причин неможливості їх подання.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановлено процесуальним законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

У пункті 11 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.

Згідно з частиною першоюстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частиною другою, третьою статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

За змістом частини першоїстатті 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно достатті 84 ЦПК Україниучасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування таких доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Відповідно до вимогстатті 143 ЦПК Українизаходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Згідно із статтею 144 ЦПК Україниодним із видів заходів процесуального примусу є штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 3 частини першоїстатті 148 ЦПК Українипередбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає (частина четверта статті 148 ЦПК України).

Водночас, частиною шостоюстатті 148 ЦПК Українипередбачено, що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції витребував у відповідача та ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» докази (оригінали документів), необхідні для повного та всебічного розгляду спору по суті із одночасним роз`ясненням наслідків невиконання ухвали суду у встановлений строк.

Як вбачається зі змісту ухвали суду про витребування доказів під час постановлення ухвали у підготовочому засіданні 24 січня 2024 року була присутня представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Красюк Н. І., яка не заперечувала проти задоволення клопотання про витребування у ОСОБА_3 оригіналів документів на підставі яких проведена реєстрація права власності на спірний об`єкт.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третястатті 13 ЦПК України).

Колегія суддів враховує, що цивільний процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (схожі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2019 року у справі № 905/945/18 та у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 906/936/18).

Так, процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умовиреалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

З матеріалів справи вбачається, що в інтересах відповідача ОСОБА_3 участь у розгляді справі бере її адвокат Красюк Н. В., яка відповідно до наданих суду документів має повноваження на представлення інтересів відповідача, у тому числі і надати пояснення суду з приводу обставин справи та заявлених позовних вимог, зокрема щодо витребуваних від відповідача судом оригіналів документів.

Як убачається з матеріалів справи 24 січня 2024 року під час вирішення клопотання про витребування доказів представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Красюк Н. І. не заперечувала проти витребування у ОСОБА_3 оригіналів документів на підставі яких проведена реєстрація права власності.

24 квітня 2024 року адвокатом Красюк Н. І. за допомогою документа, сформованого в системі «Електронний суд», була подана заява про розгляд справи без її участі. В зазначеній заяві, крім іншого, є покликання щодо неможливості надання оригіналів запитуваних судом документів, оскільки всі дії повязанні з реєстрацією речових прав на нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 здійснювала приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. В силу приписів п. 22 зазначеного Порядку, приватний нотаріус згенерувала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, примірник якого наявний в матеріалах справи, оригіналів документів запитуваних судом нотаріус відповідачці не повернула.

Отже, стороною відповідача було повідомлено суд про неможливість виконання ухвали суду в частині надання ОСОБА_3 оригіналів документів, а саме:

- оригіналу договору № 104-83/ВПП інвестування будівництва житлового будинку від 21 вересня 2003 року, укладеного між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та ОСОБА_3 , предметом договору є нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ;

- оригіналу Акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт інвестування від 20 липня 2022 року;

- оригіналу Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01 серпня 2022 року;

- довідки-витягу з реєстру інвесторів від 01 серпня 2023 року;

- довідки від 22 липня 2022 року про сплату вартості вбудованого нежитлового приміщення № 104.

Таким чином колегія суддів встановивши, що стороною відповідача не було подано витребувані судом докази у встановлений строк, при цьому повідомлено суд про причини неподання таких доказів, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до відповідача ОСОБА_3 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Відсутність у ОСОБА_3 оригіналів витребуваних судом документів не може бути підставою для застосування до неї заходів процесуального примусу.

Та обставина, що під час вирішення питання про витребування доказів судом було встановлено, що для проведення державної реєстрації заявник ОСОБА_3 надавала нотаріусу оригінали документів, які їй повернуто після реєстрації, не може бути достовірним підтвердженням того, що такі оригінали документів наразі наявні у відповідача, про що остання повідомила суд.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 209 ЦПК України визначає, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Разом з цим, суд звертає увагу суду першої інстанції на наявну у матеріалах справи архівну копію реєстраційної справи, сформованої у процесі проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на приміщення АДРЕСА_1 , здійсненої 15 серпня 2022 року, та наявні у матераілах справи докази, що мають правове значення для вирішення заявленого спору.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для висновку про навмисне невиконня відповідачем ухвали суду про витребування доказів (не надання запитуваних оригіналів документів на виконання вимог ухвали від 24.01.2024), а відтак і для застосування до неї заходів процесуального примусу.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали про застосування заходів процесуального примусу до ОСОБА_3 не в повній мірі дотримався норм процесуального права, тому ухвала суду в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 штрафу в порядку процесуального примусу підлягає скасуванню.

Питання щодо розподілу судових витрат підлягає вирішенню згідно вимог ст.141 ЦПК України.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції має здійснити той суд, який ухвалить остаточне рішення по суті спору у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_3 штрафу в порядку процесуального примусу скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 18 липня 2024 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна