Постанова

від 18.07.2024 по справі 380/879/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Кухар Н.А

18 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/879/24 пров. № А/857/13522/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Глушка І.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» на Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі № 380/879/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (надалі ТзОВ «ПУВК» ) звернувся з позовом до Львівської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/800092/2 від 10 жовтня 2023 року;

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2024р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ТзОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2022р. ТзОВ «ПУВК» та JARMAG Sp. z о. о. (Польща) уклали контракт № JM К016/2022 за умовами Зовнішньоекономічного Контракту Позивач є Покупцем, JARMAG Sp. z о. о. (Польща) є Продавцем.

В п.1.1 Зовнішньоекономічного Контракту видно, що Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити сировину у кількості та вартості, вказаних у рахунку-фактурі/інвойсі, який додається до кожної партії товару і є невід`ємною частиною цього контракту.

п.1.2 Зовнішньоекономічного Контракту передбачені умови поставки по даному Контракту FCA/DAP/CPT, які вказуються в рахунку-фактурі/інвойсі на кожну окрему партію поставки (у відповідності Інкотермс 2010).

ТзОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» для здійснення митного контролю та митного оформлення подав до Львівської митниці митну декларацію № 23UA209160011565U9 щодо товару: Товар № 1.

Волокна штапельні, синтетичні, непіддані кардо чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом, з поліефіру, використовується для власних виробничих потреб, як сировина для виробництва нетканих матеріалів:

-поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 7ДЕН/64мм вторинне. Кількість - 13921,00 кг (51 рулон).

-поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 7ДЕН/64мм первинне. Кількість

7278,80 кг (30 рулонів).

Загальна кількість - 21199,80 кг (81 рулон).

Країна виробництва - Таїланд (ТН).

Країна походження - Таїланд (ТН).

З метою підтвердження заявленої митної вартості ТОВ «ПУВК» до митної декларації додатково долучив наступні документи, а саме: Зовнішньоекономічний контракт № JM К016/2022 від 15.11.2022р.; Додаткова угода № 1 від 21.02.2023р. до Зовнішньоекономічного контракту № JM К016/2022 від 15.11.2022р.; Сертифікат якості від 10.04.2023р.; Сертифікат якості від 21.05.2023р.; Прайс - лист виробника товару від 15.09.2023р.; Пакувальний лист від 04.10.2023р.; Пакувальний лист від 05.10.2023р.; Рахунок -проформа № К/11300/23/686;Рахунок фактура (комерційнийінвойс) № 23К00371 від 04.10.2023р.; Рахунок -фактура (комерційний інвойс) № 23К00372від 04.10.2023р.; Рахунок -фактура (комерційний інвойс) № 23К00376 від 05.10.2023р.; Автотранспортна накладна від 04.10.2023 р.; Автотранспортна накладна від 05.10.2023р.; Сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0106607 від 05.10.2023р.; Сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0106608 від 05.10.2023р.; Сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0106610 від 06.10.2023р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 29.09.2023р.; Рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 294 від 05.10.2023р.; Довідка про транспортні витрати № 66 від 05.10.2023р.; Договір № 290923-1 про перевезення від 29.09.2023р.; Митна декларація країни відправлення MRN 23PL301010E1401575 від 05.10.2023р.; Митна декларація країни відправлення MRN 23PL301010E1401583 від 05.10.203р; Митна декларація країни відправлення MRN 23PL301010E1401591 від.05.10.2023р.

10.10.2023р. Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/800092/2.

В обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/800092/2 від 10 жовтня 2023 року митний орган зазначив наступне.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.ст.52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (далі МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Умови поставки оцінюваного товару FCA PL Gdansk, Lublin, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. FCA - Франко-перевізник, товар доставляється перевізнику замовника, поставка вважається виконаною: - у випадку, якщо обумовлене місце передачі товару знаходиться у продавця (не в даному випадку, оскільки місце знаходження Продавця м.Гіюблін), - коли товар завантажений на визначений покупцем засіб перевезення. У всіх інших випадах, - коли товар готовий до відгрузки перевізнику на засобах перевезення продавця.

Отже, у даному випадку місце поставки - Gdansk, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.10.2023р. №294 повинен містити відомості про витрати на завантаження, перевантаження, портові збори, оформлення документів, страхування. Такі відомості відсутні і можливо не включені до митної вартості оцінюваного товару.

Вартість перевезення по території України зазначена по маршруту Рава-Руська - Дніпро, однак у графах 3 (місце призначення) автотранспортних накладних CMR від 04.10.2023р. і 05.10.2023р. №№№ б/н, зазначено м.Великі Мости (не м.Дніпро, а це ще додатково 1005 км), що суттєво зменшує відстань та відповідно витрати на перевезення вантажу після перетину кордону.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості, а саме- належним чином (пропорційно маршруту та кілометражу) розподілена вартість транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень ч.21 ст.58 МК України.

В наданих CMR відсутні відомості у графах 5 (документи) та 22 (печатка та підпис відправника), що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева,19травня 1956) та ЗУ' Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V.

Договір про перевезення від 29.09.2023р. № 290923-1 передбачає наявність на кожне перевезення Заявки, яка є невід`ємною частиною договору, та містить відповідну інформацію про маршрут, товар, оплату, та ін. - до митного оформлення не надано.

Виявлено розбіжності щодо умов оплати товару, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 15.11.2022р. № JM К016/2022 п.3.1. передбачено 100% передоплату на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Контракті. Доповненням до договору від 21.02.2023р. №1 обумовлено порядок оплати за товар: 30% передоплата, залишок 30 днів після відвантаження товару (без внесення змін у відповідний пуyrn контракту 3.1, хоча п.7.1 про право власності на товар покликається саме на пункт 3.1.-100% передоплата). В рахунках - фактурах (інвойсах) 30 днів з дати інвойсу, чим не дотримано умов контракту.

Банківський платіжний документ не містить відомостей, що стосуються оцінюваного товару. Наявне посилання на контракт та проформу, яка не надана, а в інвойсах відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору, тому дані документи не акумулюються.

У сертифікаті якості, відсутні відомості щодо якісних характеристик товару, а саме що волокно вторинне (регенероване).

Отже, Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до ч.2-ч.3 ст.53 МК України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок-проформу; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом жодних додаткових документів не надано.

Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості є МД №UA209130/2023/011100 від 25.09.2023р. де вартість такого товару становить 1,97 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.49 МК України видно, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору ( контракт) щодо товарів, які імпортуються, не застосовуються, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 19.02.2019р. у справі №814/1888/16 та від 19.03.2021 р. у справі №820/5525/16.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2023/800092/2 від 10 жовтня 2023 року митний орган зазначив, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості товару митний орган здійснив перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах.

При цьому, митний орган детально вказав які розбіжності в документах викликали сумніви щодо заявленої вартості товару, а саме:

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.10.2023р. №9294 повинен містити відомості про витрати на завантаження, перевантаження, портові збори, оформлення документів, страхування. Такі відомості відсутні, що свідчить про не включення їх до митної вартості оцінюваного товару.

- вартість перевезення по території України зазначена по маршруту Рава-Руська - Дніпро, однак у графах 3 (місце призначення) автотранспортних накладних CMR від 04.10.2023р. та 05.10.2023р. №°б/н, зазначено м.Великі Мости (не м.Дніпро, а це ще додатково 1005 км), що суттєво зменшує відстань та відповідно витрати на перевезення вантажу після перетину кордону.

- в наданих CMR відсутні відомості у графах 5 (документи) та 22 (печатка та підпис відправника), що суперечить вимогам ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) та Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006№°57-V

- договір про перевезення від 29.09.2023р. № 290923-1 передбачає наявність на кожне перевезення Заявки, яка є невід`ємною частиною договору, та містить відповідну інформацію про маршрут, товар, оплату, та ін. до митного оформлення не надано.

- виявлено розбіжності щодо умов оплати товару, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 15.11.2022р. № JM K016/2022 п.3.1. - 100% передоплата на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Контракті. Доповненням до договору від 21.02.2023р. №°1 обумовлено порядок оплати за товар: 30% передоплата, залишок 30 днів після відвантаження товару. Однак, в поданих рахунках-фатурах (інвойсах) вказано термін оплати - 30 днів після виставлення фактури, що не відповідає умовам договору.

- банківський платіжний документ не містить відомостей, що стосуються оцінюваного товару. Наявне посилання на контракт та проформу, яка не надана, а в інвойсах відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору.

У сертифікатах якості відсутні відомості щодо якісних характеристик товару, а саме волокно вторинне (регенероване).

Таким чином, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення.

Стосовно доводів апелянта в частині не підтвердження такої складової як транспортні витрати, що саме на продавця покладалися обов`язки із оплати навантаження товару та митного оформлення у країні експорту; ці витрати не входили в коло відповідальності покупця, а тому, не були складовими митної вартості товару для нього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рахунка- фактури (інвойс) №23К00371 від 04.10.2023р. умови поставки FCA Gdansk.

Відповідно до Інкотермс термін FCA означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці.

Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження.

Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

В даному випадку, згідно інвойсу, адреса продавця Lublin, Польща, а в гр. 4 ЦМР місце завантаження Гданськ. Більше того, сторони погодили умови поставки FCA Gdansk.

Отже, позивач мав або підтвердити, що завантаження товару було на складському приміщенні покупця, чого він не довів, або вказати, що витрати за навантаження товару включені у ціну.

Проте, згідно наданих товаросупровідних документів такі витрати не включені у ціну.

Отже, такі документи не є належними доказами для підтвердження митної вартості.

Відповідно до вимог ч. 6 ст.54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Стосовно покликань апелянта на документи, надані митному органу в порядку ч.8 ст.55 МК України, колегія суддів такі відхиляє за необґрунтованістю, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його винесення та враховуються усі відомості та документи, що були у розпорядженні митного органу під час винесення такого рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові від 03.12.2020р. по справі №810/2618/17 згідно якої під час з`ясування та дослідження зазначених обставин, судам необхідно враховувати, що лише сам факт подання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, у разі їх належності, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості від 23.12.2016, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його прийняття.

Тобто, правомірність рішення суб`єкта владних повноважень суди мають оцінювати на момент його винесення і брати до уваги ті відомості та документи, які були наявні у митного органу під час здійснення митного оформлення. Якщо позивач був не згоден з діями або бездіяльністю митного органу після надання документів додаткових, в нього було право або подати скаргу до вищого органу - Держмитслужби України, або оскаржити бездіяльність митного органу під час розгляду такої заяви.

У гр.33 оскаржуваного рішення вартість перевезення по території України зазначена по маршруту Рава-Руська - Дніпро, однак у графах 3 (місце призначення) автотранспортних накладних CMR вiд 04.10.2023р. і 05.10.2023р. №б/н, зазначено м. Великі Мости (не м. Дніпро, а це ще додатково 1005 км), що суттєво зменшує відстань та відповідно витрати на перевезення вантажу після перетину кордону.

Отже, відомості щодо складових митної вартості, а саме - належним чином (пропорційно маршруту та кілометражу) розподілена вартість транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень ч.21 ст.58 Митного кодексу.

Так, витрати за перевезення по території України не входять до складових митної вартості, однак, з огляду на дану розбіжність, вбачається порушення принципів пропорційного розподілу, яке направлене на зменшення рівня митної вартості.

Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001р. №65, визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті.

п.49 розділу IV Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального».

В п.51 Методичних рекомендацій видно, що аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань.

Згідно наданих позивачем перевізних документів, зокрема рахунку №294 від 05.10.2023р., довідки №66 від 05.10.2023р., за маршрутом Гданськ - м/п Рава- Руська 743 км. - 40 000 грн. (54 грн/км); м/п Рава-Руська - Дніпро 997 км. - 53 000 грн. (54 грн/км).

Однак, згідно гр.3 ЦМР фактично товар прямував до м. Великі Мости, відстань між м/п Рава-Руська - Великі Мости 42 км. Тобто, з такого розрахунку виходить, що за фактичне перевезення від м/п Рава-руська до м. Великі Мости - 42 км за 53 000 грн. (1262 грн/км).

Даний розрахунок критично вказує на явне порушення принципу пропорційності задля зменшення митної вартості.

По-перше, по території Польщі відповідно до карти автотрас перевезення по зазначеному маршруту також здійснено по платній дорозі, по території України таких платних доріг не було.

По-друге, середня ціна на паливо на території Польщі значно вища, ніж на території України, що також свідчить про наявність більших витрат за межами території України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, позивач не спростував належними доказами порушення принципів пропорційного розподілу, яке направлене на зменшення рівня митної вартості, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної заяви.

Безпідставним є покликання апелянта на те, що подано проформу-інвойс №К/11300/23/686.

Суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи, оскільки відповідно до гр. 44 МД № 23UA209160011565U9 від 09.10.2023р. декларантом внесено відомості про документ за кодом « 0325», перед яким проставлено символ «d».

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа», в графі 44 «Додаткова інформація/ Оформлені документи/Сертифікати та авторизація» при внесені до графи відомостей про документи, які відповідно до Митного кодексу України не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються Декларантом, перед кодом такого документа проставляється символ «d».

Щодо зазначення цього документу в картці відмови, слід звернути увагу на те, що відповідно до п.п. 8.2-8.3 Наказу Міністерства Фінансів України №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

За допомогою АСМО забезпечується автоматизована реєстрація картки відмови в електронному журналі та внесення до нього таких відомостей:

номера за порядком;

дати й часу оформлення картки відмови;

реквізитів МД;

зазначених в МД відомостей про декларанта, уповноважену ним особу та особу, якою заповнено МД;

причини відмови;

посади, прізвища, ініціалів посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову;

дати й часу вручення (направлення) картки відмови Декларанту.

Тобто, документи, зазначені у гр.44 ЕМД, яку заповнює декларант, автоматично вносяться до картки відмови, згідно вищенаведеної норми.

Оскільки декларант вніс до гр. 44 зазначену проформу, тому її автоматично зазначено у картці відмови.

Таким чином, покликання на картку відмови є некоректним.

Оскільки, в даному випадку декларант надав банківський платіжний документ, в гр. 70 призначення платежу на даний документ, що не наданий митному органу, такий платіжний документ не можливо було пов`язати з даною поставкою.

Правова позиція про те, що у випадку встановлення сторонами в договорі поставки товару його оплати до процедури розмитнення або у випадку, якщо рахунок сплачено, декларант повинен надати банківський платіжний документ, висловлена в постанові Верховного Суду від 07.02.2023р. у справі №804/5961/16.

Поряд з тим, покликання в банківському платіжному документі лише на контракт також не є достатнім задля того, щоб пов`язати його з конкретною поставкою, оскільки контракт довгостроковий та розрахований на чимало поставок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.06.2022р. у справі №804/15901/15 (провадження: К/9901/18703/18), в якій зазначено: « 22.05.2015р. №110010000/2015/020927 загальна сума за рахунком 9 967 761, 16 руб. У зв`язку із відсутністю у банківському платіжному документі покликань на специфікацію до контракту або інвойс зазначений банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати із спірною партією товару».

Крім того, в п.2.4 Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, рекомендованого суддям адміністративних судів для врахування під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2 роз`яснено питання щодо доказової сили платіжного доручення, у якому відсутня інформація про рахунок-фактуру (інвойс), на підставі якого здійснено платіж, та зазначено, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Отже, в даному випадку є вірним висновок суду першої інстанції, що у митного органу на час проведення митного оформлення імпортованого позивачем товару були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару, у зв`язку з чим митний орган витребував додаткові документи.

Вказані в гр. 33 оскаржуваного рішення розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті або ж спростовані декларантом після отримання запиту митного органу. Проте, декларант не спростував твердження митниці про виявлені у документах недоліки та не надав додаткових документів, які б дозволяли митному органу однозначно встановити і перевірити заявлену декларантом митну вартість.

Також, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта і на те, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що доказів того, що він скористався наданою можливістю до суду не надано.

Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів,-

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, за даних обставин застосування до імпортованих позивачем товарів основного методу визначення їх митної вартості неможливе.

Згідно ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Отже, за результатами проведеного митним органом аналізу документів, наданих разом з ЕМД № 23UA209160011565U9, виявлено, що ці документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Водночас, в оскаржуваному рішенні митний орган навів достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначив послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Рішенням про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.ст.59 і 60 МК України, як це встановлено ч.4 ст.57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.

За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивач на його вимоги не надав їх в повному обсязі.

Таким чином, надані позивачем до митної декларації документи не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, дії відповідача щодо коригування та визначення митної вартості імпортованих товарів за резервними методом є правомірними.

Стосовно джерел, які використані митним органом під час застосування вказаного методу, апеляційний суд враховує, що згідно п.4 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контроль, затв. наказом Міністерства фінансів України № 684 від 31.07.2015р., розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначенні митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затв. наказом Державної митної служби України № 476 від 01.07.2021р., під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризики митними органами використовуються такі джерела інформації, зокрема:

спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизовано інформаційної системи Держмитслужби;

спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

інформація, отримана Держмитслужбою, про ціни на товари та/або сировину матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатам перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю ті митного оформлення товару;

інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань митної справи;

інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або Держмитслужби;

цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Держмитслужбою та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваженні згідно із законодавством;

інформація, отримана з мережі Інтернет.

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно приміткою 4 до п.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів «a» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в ст.1.

ст.1 необхідно розглядати разом зі ст.8, яка передбачає inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно ч.1, ч.2 Приміток до ст.7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно ст.6, повинні бути методами, викладеними в ст.чт.1 6. Проте, обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням ст.7.

У зв`язку з неможливістю застосування методів щодо ідентичних товарів, що обґрунтовано у оскарженому рішенні (з підстав відсутності у митного органу та декларанта такої інформації), щодо подібних товарів з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, митна вартість товару була скоригована відповідачем за резервним методом визначення митної вартості товарів (джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209130/2023/011100 від 25.09.2023р. де вартість такого товару становить 1,97 дол. США за кг).

З огляду на встановлені обставини, визначення митним органом митної вартості імпортованого товару за резервним методом є правомірним.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свою рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких не можливо визнати заявлену декларантом митну вартість з покликанням на джерела інформації, що використовувались для визначення митної вартість. Зокрема, реквізити митних декларацій, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Варто також зазначити, що митний орган навів переконливі аргументи, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу, що не спростував апелянт.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Львівської митниці діяв в межах повноважень а у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі № 380/879/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. В. Глушко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 18.07.2024р