Рішення

від 18.07.2024 по справі 760/28391/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/28391/21 2/760/4184/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Берегівський відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»</a> (далі - ТОВ «ФК «Ріальто»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. від 16 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 22430, про стягнення з нього грошових коштів.

Свої вимоги мотивує тим, що після отримання 18 жовтня 2021 року постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 йому стало відомо про вчинення вищезазначеного виконавчого напису.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), посилаючись на те, що приватний нотаріус не мав законних підстав для його вчинення у зв`язку із виключенням із переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, положень про стягнення з підстав, що випливають з кредитних відносин. Разом з тим, позивач не визнає факту наявності у нього обов`язку щодо сплати відповідачеві боргу та зазначає, що жодного договору із ТОВ «ФК «Ріальто» не укладав і грошових коштів від нього не отримував, тому заборгованість не є безспірною.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків. Позивачеві необхідно було надати суду засвідчену в установленому чинним законодавством порядку копію оспорюваного виконавчого напису та копію кредитного договору, на підставі якого вчинено виконавчий напис, а у разі їх відсутності у позивача звернутись до суду з клопотанням про витребування, надавши докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

17 травня 2022 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: копії заяви ТОВ «ФК «Ріальто» про відкриття виконавчого провадження, копії виконавчого напису від 16 червня 2021 року № 22430, копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2021 року НОМЕР_2.

15 серпня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, до якої додана копія оспорюваного виконавчого напису, засвідчена належним чином. Крім того, у заяві позивач повідомляє про те, що копію кредитного договору, на підставі якого вчинено виконавчий напис, він надати не може, оскільки діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. наразі тимчасово припинена відповідно до відомостей з Єдиного реєстру нотаріусів. У зв`язку з викладеним позивач подав до суду клопотання про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. належним чином засвідчених копій документів, що стали підставою для вчинення 16 червня 2021 року виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 22430.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано з Київського державного нотаріального архіву належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис від 16 червня 2021 року № 22430.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Згідно з даними зворотніх повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.

09 березня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з усіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором. 08 січня 2021 року позивачеві надано кредит у розмірі 1 500 грн шляхом перерахування на платіжну картку строком на 30 днів, але зобов`язання за кредитним договором він не виконав та не повернув своєчасно суму кредиту і нараховані відсотки. Відповідач зазначає, що у зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язань за кредитним договором він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. із заявою про вчинення виконавчого напису на стягнення заборгованості. Відповідач вказує, що станом на 05 березня 2023 року заборгованість позивача за договором від 08 січня 2021 року № 210108-32543-1 становить 9 645,50 грн. Станом на 07 червня 2021 року нарахування відсотків позивачеві було зупинено та зафіксовано розмір заборгованості. Такий розмір не змінився з дати вчинення виконавчого напису, оскільки не відбувалося погашення, що відображено у розрахунку заборгованості. Відповідач вважає, що у нього були всі обґрунтовані та законні підстави на звернення стягнення на грошові кошти позивача шляхом вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, а надані ним додатки підтверджують безспірність такої заборгованості. Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, а також не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, то виконавчий напис, на його думку, підлягає виконанню.

Разом з тим, представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на те, що визначений стороною позивача розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та сумою заборгованості, а також не підтвердженим документально.

Треті особи пояснення до суду не надали.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Суд установив, що 08 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» укладено договір № 210108-32543-1, відповідно до умов якого позивачеві надано грошові кошти у розмірі 1 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 726,35%) у межах визначеного строку. Пунктом 1.3. цього договору передбачено, що строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів.

Разом з тим, 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 22430, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованості за вказаним кредитним договором за період з 07 лютого 2021 року по 11 червня 2021 року у сумі 8 695,50 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1 500 грн, простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 7 195,50 грн. З урахуванням плати за вчинення виконавчого напису загальна сума заборгованості становить 9 645,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» є ТОВ «ФК «Ріальто» на підставі договору про відступлення права вимоги від 11 червня 2021 року № 11/06/2021-Р/М-1.

Головним державним виконавцем Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Росохою М. М. 09 вересня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного виконавчого напису, якою також стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду виконавця у розмірі 964,55 грн.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, посилався на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки у переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відсутні положення про стягнення з підстав, що випливають з кредитних відносин, крім того, він зазначав, що заборгованість не є безспірною.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виконавчого напису від 16 червня 2021 року № 22430 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованість за кредитним договором від 08 січня 2021 року № 210108-32543-1 у сумі 9 645,50 грн з урахування плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом за період з 07 лютого 2021 року по 11 червня 2021 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.

Судом установлено, що позивач не погоджується з розміром заборгованості за кредитним договором від 08 січня 2021 року № 210108-32543-1, а відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому відповідачем нотаріусу кредитному договору та розрахунку заборгованості, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків ТОВ «ФК «Ріальто», суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести це має стягувач при зверненні до нотаріуса. Разом з тим, з наданого відповідачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що така становить 9 645,50 грн, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту та простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, без урахування плати за вчинення виконавчого напису, в той час, як у виконавчому написі заборгованість за кредитним договором від 08 січня 2021 року № 210108-32543-1 зазначена у сумі 8 695,50 грн, що є спірним.

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між позивачем та ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» кредитний договір був посвідчений нотаріально, тому він не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.

Крім того, матеріали справи, що розглядається, не містять доказів надсилання повідомлення від стягувача про виконання умов кредитного договору від 08 січня 2021 року № 210108-32543-1 на адресу боржника та докази його отримання ним, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Таким чином, ОСОБА_1 , не будучи повідомленим про намір вчинення виконавчого напису, був позбавлений можливості заперечувати проти вимог відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.

Отже, нотаріус не перевірив та не встановив, чи підтверджують надані стягувачем документи безспірність боргу.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису, не надав.

Посилання відповідача на те, що у нього були законні підстави для стягнення грошових коштів з позивача у заявленому розмірі шляхом вчинення виконавчого напису, оскільки позивачем не спростований такий розмір заборгованості, не свідчить про дотримання відповідачем порядку, передбаченого законом для звернення із заявою та необхідними документами до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 1 362 грн, підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається з матеріалів справи 18 жовтня 2021 року між адвокатським об`єднанням «Савченко Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання професійної правничої допомоги. Відповідно до пункту 1.3. цього договору виконавець вважається таким, що надав послуги замовнику за цим договором належним чином і в повному обсязі з моменту підготовки позовної заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, й заяви про забезпечення позову. Підтвердженням факту надання послуг відповідно до умов цього договору є підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Пунктом 5.1. вказаного договору передбачено, що вартість послуг виконавця складає 6 500 грн, які замовник має сплатити в день укладення договору.

Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19 жовтня 2021 року підтверджено передачу виконавцем послуг відповідно до узгодженого переліку, прийняття їх замовником та оплату гонорару у розмірі 6 500 грн. Також позивачем надано до суду дублікат квитанції від 18 жовтня 2021 року № 0.0.2305634389.1 про сплату вказаних коштів.

Відповідач ТОВ «ФК «Ріальто» просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги, посилаючись на те, що визначений стороною позивача розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та сумою заборгованості, яка становить 9 645,50 грн.

Відповідно до пунктів 2 ,4 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а також дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На необхідність врахування розумності розміру відшкодування судових витрат вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», у якому зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Про пропорційність і співмірність витрат йдеться і у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, відповідно до висновку якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із вчиненням нотаріусом виконавчого напису про стягнення з позивача грошових коштів в сумі 9 645,50 грн, у зв`язку з чим адвокатом в інтересах позивача було складено позовну заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також заяву про забезпечення цього позову.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із протиправністю вчинення після 2014 року нотаріусами виконавчих написів у спорах по стягненню заборгованості у кредитних правовідносинах, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, оскільки вимоги базуються на прямій нормі права, що не передбачає вчинення таких написів. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Зважаючи на те, що предметом спору є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, заяви про забезпечення позову, клопотання, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначений позивачем до відшкодування гонорар є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи і розміру заборгованості, що підлягає стягненню, а тому суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру його відшкодування до 3 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18, 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною від 16 червня 2021 року та зареєстрований за № 22430.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362 грн та витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 3 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»</a>, код ЄДРПОУ: 43492595, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 4;

треті особи:

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 9, оф. 1;

Берегівський відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), місцезнаходження: 90202, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Шевченка, 49.

Суддя Л. М. Ішуніна